Рішення № 53628282, 19.11.2015, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Шкиря В.М.

Доповідач - Романченко В.О.

Справа № 417/1039/15-ц

Провадження № 22ц/782/623/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого: Романченка В.О.

суддів: Заіки В.В., Лісіциної А.І.

за участю секретаря: Сінько А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області у місті Сєвєродонецьку апеляційну скаргупредставника публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» Вільгановської Є.М.на заочне рішення Марківського районного суду Луганської області від 01 вересня 2015 року по цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановила:

У липні 2015 року позивач звернувся до Марківського районного суду Луганської області з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідачів на користь ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» заборгованість за кредитним договором № ІКAPNUAKG.164266.001 від 02.09.2013 року у розмірі 50789,55 грн.

Заочним рішенням Марківського районного суду Луганської області від 01 вересня 2015 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду позивач звернувся до Апеляційного суду Луганської області з апеляційною скаргою на нього, в якій просив скасувати заочне рішення Марківського районного суду Луганської області від 01 вересня 2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 50789,55 грн. - у повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для вирішення справи по суті та порушені норми матеріального і процесуального права, не надано належної оцінки наданих позивачем доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи заочне рішення, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів про отримання відповідачем ОСОБА_4 кредиту у розмірі визначеному п.1.1 кредитного договору № ІКAPNUAKG.164266.001 від 02.09.2013. Також, не надано доказів того, що банк виконав п.1.9 цього договору перерахувавши кошти в сумі 80 820,00 гривень на поточний рахунок АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК», ПАТ «Луганськ-Авто»; 150,00 гривень на сплату комісії за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та 2424,60 гривень на винагороду банку за надання фінансового інструменту в ПАТ "ВБР"; 3 327,44 гривень на сплату перших страхових платежів за Договорами Страхування на поточний рахунок Страхової компанії ТДВ «Експрес страхування».

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити рішення його без змін, скасувати рішення і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог або змінити рішення.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.309 ЦПК України, підставами для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалене судом першої інстанції заочне рішення зазначеним вимогам не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» та відповідачем ОСОБА_4 укладений кредитний договір № ІКAPNUAKG.164266.001 від 02.09.2013 року на надання кредиту в сумі 86 722,04 гривень на наступні цілі: 80 820,00 гривень на придбання автомобіля, 150,00 гривень на сплату комісії за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; 2424,60 гривень на винагороду банку за надання фінансового інструменту; 3 327,44 гривень на оплату перших страхових платежів за Договором Страхування. Термін користування кредитом (п. 1.3 договору) до 01 вересня 2016 року.

Пунктом 1.9 договору позичальник доручає банку, без додаткового узгодження, перерахувати кредитні кошти з кредитного рахунку в сумі 80 820,00 гривень на поточний рахунок № НОМЕР_1 у АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» м. Київ, МФО 300249, ЄДРПОУ 03112828, ПАТ «Луганськ-Авто»; 150,00 гривень на сплату комісії за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на р/р № 29096000001002 в ПАТ "ВБР"; 2424,60 гривень на винагороду банку за надання фінансового інструменту на р/р № 22064027877787 в ПАТ "ВБР"; 3 327,44 гривень на сплату перших страхових платежів за Договорами Страхування на поточний рахунок Страхової компанії ТДВ «Експрес страхування», № 265000464000 у АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» м. Київ, МФО 300249, ЄДРПОУ 36086124.

Згідно п.2.3 моментом (днем) надання кредиту вважається день видачі готівки з каси Банку або перерахування грошових коштів на відповідні рахунки визначені в заяві позичальника.

Пунктом 2.4 договору погоджено, що сплатою кредиту комісії та процентів є період з 1-го по 10-те число кожного місяця, починаючи з наступного місяця, після дати підписання даного договору. При несплаті у вказані строки вони вважаються простроченими.

За порушення строків погашення заборгованості банк нараховує відсотки в розмірі 36% річних від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, з розрахунку 360 днів, п.6.1 договору.

Цього ж дня, 02.09.2013 року між ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» таОСОБА_5 було укладено договір поруки №PX029031.164271.001, за яким вона зобов'язувалась відповідати за виконання зобов'язань відповідачем ОСОБА_4

Згідно п.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій та винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Згідно п.6 у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.

Пунктом 13 договору визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Таким чином між сторонами виникли кредитні правовідносини, що забезпечені порукою.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надав відповідачу ОСОБА_4 кредит у розмірі 86722,04 грн. на строк дії договору. Апелянтом до апеляційної скарги, в підтвердження виконання банком умов п. 1.9 кредитного договору, надано копію заяви позичальника про направлення кредитних коштів на ПАТ «Луганськ-Авто» від 03.09.2015 року, копію меморіального ордеру № 89528 від 03.09.2013 року, який свідчить про перерахування Банком кредитних коштів з кредитного рахунку в розмірі 80820 грн. на поточний рахунок продавця № 26004037033005 у АТ «Брокбизнесбанк» м. Київ, МФО 300249,, ЄДРПОУ 03112828, Пат «Луганськ-Авто»; копію меморіального ордеру № 24593002 від 03.09.2013 року про перерахування банком з кредитного рахунку комісії за надання фінансового інструменту у розмірі 2424,60 грн. на рахунок № 22064027877787 в ПАТ «ВБР»; копію меморіального ордеру № 89529 від 03.09.2013 року на сплату комісії за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна у розмірі 3327, 44 на рахунок 26500046400 в ПАТ «ВБР»; копію меморіального ордеру № 24593003 від 03.09.2013 року про перерахування комісії за отримання інформації з ДРОМ та ДРІ у розмірі 155,00 грн. на рахунок 29096000001002 в ПАТ «ВБР» (а.с.75,76,77).

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 11.03.2015 року загальна заборгованість відповідача по кредитному договору № ІКAPNUAKG.164266.001 від 02.09.2013 року становить 50789,55 грн., а саме:

-поточна заборгованість по тілу кредиту - 30430,74 грн.,

-протсрочена заборгованість по тілу кредиту - 16291,34 грн.,

-поточна заборгованість за процентами - 687,96 грн.,

-прострочена заборгованість за процентами - 3379,51 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що кредит вважається повернутим у момент зарахування грошової суми, що позичалася.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити гроші відповідно до статті 625 ЦК України незалежно від сплати процентів, належних йому згідно з вимогами статті 1048 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із ст. 559 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних доказів виконання ним свого зобов'язання по наданню кредиту відповідачу ОСОБА_4 у розмірі визначеному п.1.1 кредитного договору № ІКAPNUAKG.164266.001 від 02.09.2013 та виконання банком п.1.9 цього договору, колегія суддів вважає помилковим, оскільки він спростовується наведеними вище матеріалами справи, зокрема, наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 11 березня 2015 року (а.с. 5-10).

Таким чином, оскільки суд першої інстанції вищезазначеного не врахував та вирішив спір по неповно з'ясованим обставинам, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що відповідно до п.п. 1, 3, 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення суду з ухваленням нового про задоволення позову.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат. Відповідно до ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив публікацію про час та місце розгляду справи та виклик відповідача в газеті „Урядовий кур'єр", на що витратив 420 грн., що підтверджене меморіальним ордером (а.с.57).

За подання до суду апеляційної скарги позивач сплатив судовий збір у сумі 1339,80 грн., що підтверджене платіжним дорученням (а.с. 100).

З урахуванням наведенного, колегія суддів вважає що зазначені витрати повинні бути стягнуті з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргупредставника публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» Вільгановської Є.М.задовольнити.

Заочне рішення Марківського районного суду Луганської області від 01 вересня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» заборгованість за кредитним договором № ІКAPNUAKG.164266.001 від 02.09.2013 року у розмірі 50789,55 грн. та судові витрати в сумі 1759,80 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: