Рішення № 53626248, 12.11.2015, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/6162/15

Провадження № 2/183/3365/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Майної Г. Є.,

за участю секретаря Данильченко Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новомосковську Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що 30 січня 2015 року між нею та відповідачем укладено договір-заяву № 307231/35268/5-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові Гроші» в іноземній валюті в сумі 827 доларів США зі сплатою відсотків за користування коштами в розмірі 12,50 % річних, з кінцевим терміном повернення вкладу 30 червня 2015 року. В подальшому, відповідно до умов договору нею на вкладний рахунок № 2630.5.061191.001 були додатково внесені грошові кошти і усього вклад склав 7116,94 доларів США.

30 червня 2015 року вона звернулась до відповідача із письмовою заявою про повернення депозиту у зв'язку із закінченням його строку, але їй було відмовлено у поверненні грошових внесків. Відмова в поверненні вкладу порушила її життєві плани розпорядитись власними грошовими коштами, така незаконність для неї була справжнім шоком, пошук необхідних їй грошових коштів зайняв багато часу, що виснажувало і заставляло постійно нервувати. З цього приводу вона і її чоловік перенесли значні душевні страждання. Завдану їй моральну шкоду вона оцінює в 5000 гривень. Просить стягнути з відповідача на її користь суму вкладу в розмірі 7 116,94 доларів США, проценти в сумі 114,81 доларів США, 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 42,20 долари США, на відшкодування моральної шкоди - 5 000 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові, та просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, про день, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи суду не надавав, про причини неявки не повідомив, тому суд відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України з урахуванням згоди позивача вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані докази, дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинитина користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

За змістом ч. 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неїабо дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Крім того, розглядаючи справу «Золотас проти Греції», Європейський суд чітко вказав, що особа, яка розмістила грошову суму в банку, передала йому право використання цієї суми, банк був зобов'язаний зберігати її, й у разі використання з метою одержання прибутку мав повернути еквівалентну суму вкладникові після припинення дії угоди. Отже, власник рахунку міг вважати, що його вклад у банку в безпеці, особливо при отриманні відсотків. Власник рахунку правомірно вважав, що буде повідомлений про ситуацію, яка загрожує суті угоди з банком і його фінансовим інтересам, щоб він міг завчасно зробити дії відповідно до закону та зберегти право на захист свого майна. Подібні довірчі відносини характерні для банківських операцій та банківської справи.

Відмовляючись повернути кошти, що належать клієнтові, банк порушує також і положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також Першого протоколу, ратифікованих Україною. В абз.1 ст.1 Протоколу вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як встановлено в судовому засіданні, 30 січня 2015 року за умовами договору, укладеного сторонами відповідно до ст.ст. 634, 1058 ЦК України у формі приєднання вкладником до Основних умов залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" з підписанням договору-заяви про банківський строковий вклад (депозит) "Нові гроші" № 307231/35268/5-15, позивач передав банку кошти в сумі 827доларів США, терміном до 30червня 2015 року, а банк зобов'язався повернути кошти та сплатити 12,50 % річних за користування ними.

Додатково позивач внесла на відкритий їй відповідачем вкладний рахунок № 2630.5.061191.001 грошові кошти в розмірі: 113 доларів США (квитанція № 10 від 30 січня 2015 року); 915 доларів США (квитанція № 1 від 02 лютого 2015 року); 845 доларів США (квитанція № 1 від 03 лютого 2015 року); 896 доларів США (квитанція № 1 від 05 лютого 2015 року); 648 доларів США (квитанція № 1 від 06лютого 2015 року); 556 доларів США (квитанція № 1 від 09 лютого 2015 року); 316, 94 доларів США (квитанція № 10 від 19 березня 2015 року); 647 доларів США (квитанція № 203 від 30 квітня 2015 року); 709 доларів США (квитанція № 208 від 05 травня 2015 року); 644 доларів США (квитанція № 1 від 06 травня 2015 року). Таким чином, загальна сума вкладу склала 7116,94 доларів США.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, що підтверджується і матеріалами справи, позивач після закінчення строку дії договору неодноразово зверталась до банку з заявою про повернення їй вкладу(а.с. 16,18), проте їй було відмовлено (а.с. 17, 20), і грошові кошти, розміщені позивачем у відповідача, та нараховані проценти до теперішнього часу не повернуті.

Випискою валютного касового журналу по видатку за 26 червня 2015 року відповідача від 30 червня 2015 року підтверджено, що залишок на рахунку позивача ОСОБА_1 складає 7 116,94 доларів США вкладу та 114,81 доларів США процентів (а.с. 15).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму вкладу в розмірі 7 116,94 доларів США та 114,81доларів США процентів.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що з боку відповідача мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання за договором депозиту та як наслідок у позивача виникло право на отримання трьох відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України. І, відповідно до розрахунку, наданого позивачем та перепровіреного в судовому засіданні,три відсотки річних за несвоєчасну сплату депозиту та процентів за період з 30 червня 2015 року до 08 вересня 2015 року складають 42,20долари США, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду України № 6-140цс13 від 25 грудня 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, оскільки позивач просить стягнути з відповідача вищевказані суми в національній валюті України гривні, суд приходить до висновку, що в межах позовних вимог, за курсом НБУ станом на 08 вересня 2015 року (а.с. 21), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі 160 827,03 грн.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд приходить до висновку, що ця позовна вимога задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та вимог ст. 23 ЦК України спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України та законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Враховуючи те, що ані законом, ані договором не передбачено стягнення моральної шкоди в правовідносинах, що виникли між сторонами, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

На підтвердження витрат на правову допомогу в сумі 2 000 грн. позивачем надана суду копія квитанції № 105274 про оплату адвокату ОСОБА_2 вказаної суми, договір про надання правової допомоги від 03 вересня 2015 року, підписаний позивачем і адвокатом ОСОБА_3, та розрахунок витрат на правову допомогу.

Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" встановлений граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ, який не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно додіючого на даний час законодавства розмір мінімальної заробітної плати складає 1 378 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат ОСОБА_2, згідно вищевказаного договору про надання правової допомоги, працював в судових засіданнях 15 жовтня 2015 року 3 хвилини і 12 листопада 2015 року 36 хвилин. На складання позовної заяви до суду адвокат витратив 3 години, на надання консультативних послуг позивачу 1 годину 30 хвилин. Всього робочий час правової допомоги склав 5 годин 9 хвилин. Таким чином, граничний розмір витрат на правову допомогу у справі складає 2 839,71грн. з наступного розрахунку:

1 378 грн./год. * 40% / 60 хв. = 9,19 грн./хв.

5 год. 09 хв. = 309 хв.

9,19 грн./хв. * 309 хв. = 2 839,71 грн. Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в сумі 2 000 грн. в межах понесених затрат позивачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 095,47 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215, 224, 226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" (код ЄРДПОУ 26460727, м. Київ) на користь ОСОБА_1 (ІПННОМЕР_1) 157 355 грн. 54 коп. вкладу, 2 538 грн. 45 коп. нарахованих процентів та 933 грн. 04 коп. 3 % річних, а також відшкодування судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 2 000 грн., а разом 162 827 грн. 03коп. (сто шістдесят тисяч вісімсот двадцять сім грн. 03 коп.).

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" (код ЄРДПОУ 26460727, м. Київ) на користь держави судовий збір у розмірі 2095,47 грн.

Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" має право подати до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області письмову заяву про перегляд цього заочного рішення протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області апеляційної скарги протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем його проголошення, а така само відповідачем з наступного за днем постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

Суддя Г.Є. Майна