Ухвала суду № 53620633, 19.11.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 242/3661/14-ц Номер провадження 22-ц/775/872/2015

Головуючий в 1 інстанції Пирогова Л.В.

Доповідач Азевич В.Б.

Категорія 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Азевича В.Б.,

суддів: Гапонова А.В., Краснощокової Н.С.

при секретарі Бондарчуку І.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про розірвання кредитного договору у зв'язку з істотною зміною обставин,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 02 жовтня 2015 року,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 18.11.2014 року звернувся до суду з позовом, в якому вказав, що між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 6059134 від 18.02.2008 р., згідно якого банком видано кредит в розмірі 7 760 041 грн. 18 коп. строком повернення 18.02.2023 року та встановлено процентну ставку 12,50%. Відповідач зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, в порядку та строки, визначені кредитним договором. Позивач належним чином виконав свої обов'язки за кредитним договором, відкривши відповідачу позичковий рахунок та надавши йому обумовлені кредитним договором грошові кошти у повному обсязі. В день укладення кредитного договору 18.02.2008 року на рахунок відповідача № НОМЕР_1 видано кредитні кошти одноразовою сумою 7 760 041 грн. 18 коп., що підтверджується випискою з карткового рахунку ОСОБА_2 У порушення умов договору, відповідач зобов'язання належним чином не виконав. Просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 8 273 123 грн. 53 коп.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та просив розірвати кредитний договір № 6059134 від 18.02.2008 р. у зв'язку із істотною зміною обставин, а саме через те, що на даний час на території м. Донецька проводиться антитерористична операція і через це він не може виконувати умови кредитного договору.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 02 жовтня 2015 року позов ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором № 6059134 від 18.02.2008 року у сумі 8 273 123 грн. 53 коп. та судові витрати у розмірі 3 654 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «ПУМБ» про розірвання кредитного договору у зв'язку з істотною зміною обставин відмовлено.

На вказане рішення суду відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та ухвалити нове рішення.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що виписка з карткового рахунку № НОМЕР_1, яку позивач долучив до позовної заяви на підтвердження стверджень про надання грошей позичальнику, не була оформлена у відповідності до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації». Вважає, що надані позивачем докази є сумнівними, а позовні вимоги недоведеними, про що ним була подана заява. Проте, це не було прийнято судом першої інстанції до уваги.

Звертає увагу на те, що кредитний договір з позивачем був укладений на фактично одержану позичальником суму грошей, тобто на 5 042 500 грн., що підтверджується заявою на отримання готівки № 24 від 18.02.2008 року та умовами анкети-заяви на отримання споживчого кредиту від 24.01.2008 року, в якій зазначена сума ліміту кредитування кредитної лінії у розмірі 7 760 041,18 грн. Тому, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо суми заборгованості за кредитом та відсотками за користування кредитом.

Зазначає, що суд першої інстанції в своєму рішенні помилково дійшов висновку про відсутність підстав для застосування ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», оскільки Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію Розпорядження КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р. Проте, суд не взяв до уваги Розпорядження КМУ від 07.11.2014 року № 1085-р (із змінами), чим порушив норми матеріального права, що призвело до незаконного та необґрунтованого задоволення позовних вимог Банку про стягнення пені в розмірі 262 511,29 грн. та штрафу в розмірі 77 600,41 грн.

Вказує на той факт, що в кредитному договорі № 6059134 від 18.02.2008 року передбачено укладання тільки договору особистого страхування позичальника ОСОБА_2 Проте, кредитним договором не передбачено укладання позичальником договору страхування майна, ані договору страхування нерухомого майна, тому вважає, що він не може бути примушений до дій, вчинення яких не є обов'язковими для нього, тобто вимагати від нього страхувати та подовжувати договори страхування предмету іпотеки. Тобто суд незаконно стягнув штраф за невиконання неіснуючого зобов'язання.

Крім того, зазначає, що судом першої інстанції не були повно і всебічно з'ясовані обставини, на які він посилався за зустрічним позовом як на підставу своїх вимог.

Сторони, сповіщені належним чином про час та місце розгляду справи, не з'явилися. Від позивача надійшло клопотання розглядати справи за відсутності представника банку.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено наступні фактичні обставини.

18.02.2008 р. між ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 6059134, згідно якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 7 760 041 грн. 18 коп. на умовах цього договору, а позичальник зобов'язався використати за його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредит банку в порядку та у строки, обумовлені цим договором. Цільове призначення кредиту - для використання на розсуд позичальника, відповідно до чинного законодавства України. Процентна ставка за користування кредитом становить 12,50%. Кредит наданий строком до 18.02.2023 року (а. с. 8-10).

Позивач належним чином виконав свої обов'язки за кредитним договором, відкривши відповідачеві позичковий рахунок та надавши йому обумовлені кредитним договором грошові кошти у повному обсязі. 18.02.2008 року на рахунок відповідача № НОМЕР_1 видано кредитні кошти одноразовою сумою 7 760 041,18 грн., що підтверджується випискою з карткового рахунку ОСОБА_2 (а. с. 20).

В забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_2 за вищезазначеним кредитним договором укладено договір іпотеки № 6060509 від 18.02.2008 року нежитлового приміщення під магазин одягу та взуття загальною площею 204,7 кв. м. в житловому будинку літ. А-5, реєстраційний номер:4469276, загальна площа 204,7 кв. м. відповідно до витягу з реєстру права власності на нерухоме майно від 16.01.2008 року №17383386, виданого КП Бюро технічної інвентаризації м. Донецька, що знаходиться за адресою: Україна, Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, 125/2 (а. с. 24-26).

Відповідно вимоги № DON-61/1457 від 28.05.2014 р. ПАТ «ПУМБ» повідомило ОСОБА_2 про повернення банку у 60-денний строк з дня одержання вимоги усунути порушення умов кредитного договору, а в іншому випадку достроково повернути всю суму кредиту та проценти за користування кредиту.

У зв'язку із порушенням відповідачем ОСОБА_2 кредитної дисципліни, станом на 28.09.2014 р. має заборгованість 8 273 123 грн. 53 коп., яка складається з: 6 275 297 грн. 14 коп. - заборгованість за сумою кредиту; 549 137 грн. 29 коп. - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом; 262 511 грн. 29 коп. - сума пені за порушення строків виконання зобов'язань за кредитним договором, 77 600 грн. 41 коп. - сума штрафів за порушення відповідачем обов'язків, передбачених пп. 4.3.2-4.3.6 кредитного договору, 1 108 577 грн. 40 коп. - сума штрафів за порушення відповідачем обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості. (а. с. 6-7)

Ухвалюючи рішення про задоволення позову банку, суд першої інстанції виходив з того, що сума заборгованості, яку банк просив стягнути з відповідача підтверджується матеріалами справи, а правові підстави для звільнення його від пені та штрафів відсутні.

Суд зазначив, що вимога банку про стягнення штрафу за невиконання умов щодо страхування предмету іпотеки передбачена п. 5.4 кредитного договору, а саме - нарахування штрафу у розмірі 10% від оціночної вартості нерухомого майна.

Суд не прийняв до уваги посилання відповідача щодо застосування до вимог про стягнення пені та штрафів по заборгованості ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII, оскільки дана вимога узгоджується з положення ст. 549 ЦК України та ст. 5 Кредитного договору, яка передбачає цивільно-правову відповідальність позичальника у разі порушення своїх зобов'язань та/або умов Кредитного договору.

Окрім того, суд не прийняв до уваги ст. 2 Закону від 2 вересня 2014 року № 1669-VII, оскільки розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р» зупинено дію розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, яким визначений перелік населених пунктів, де проводитися антитерористична операція.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «ПУМБ» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що ним не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження наявності підстав для розірвання кредитного договору № 6059134 від 18.02.2008 року, а саме наявності істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

З вказаними висновками суду першої інстанції можливо погодитися виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як встановлено ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частині 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частина перша статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач неналежно виконував свої зобов'язання за кредитним договором, і дана обставина не оспорюється сторонами, а тому він повинен нести відповідальність до умов договору, як в частинні повернення кредиту з процентами, так і в частині сплати штрафів та пені.

Дійсно, ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Цей закон набрав чинності 15.10.2014 року.

Пунктом 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 р. N 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року N 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року N 1053-р до зазначених населених пунктів належить м. Донецьк.

В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року N 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року N 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»

Зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України про затвердження вказаного переліку призвело до неможливості визначити перелік фізичних та юридичних осіб, на яких поширюються положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Окрім того, згідно із ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Позивач надав висновок Донецької торгово-промислової палата, але в ньому йдеться про відсутність можливості у фізичної особи-підприємця - ОСОБА_2 здійснювати підприємницьку діяльність на території де проводиться антитерористична операція та виконувати ним кредитні зобов'язання. (а. с. 170-171) Проте, як вже зазначалося, позивач отримав кредит для його використання на власний розсуд (на споживчі цілі), а не для здійснення підприємницької діяльності.

З огляду на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Пунктом 4.3 кредитного договору передбачений обов'язок позичальника укладати договори страхування, в тому числі і страхування нерухомого майна, а п. 5.4 - встановлена його відповідальність за невиконання цієї умови. (а. с. 10) Тому довід відповідача про звільнення його від цього виду відповідальності не ґрунтується на умовах договору та обставинах справи.

Згідно статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Виходячи зі змісту абзацу другого частини першої цієї статті, сторона, яка вимагає розірвання або зміни договору, повинна довести, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна не настане.

Відповідно до вказаної норми закону для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх перелічених умов одночасно.

Крім того, вимагаючи розірвання договору на підставі ст. 652 ЦК України, на позивача покладається відповідно до положень ст. 60 ЦПК України обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. ОСОБА_2 не доведено наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання кредитного договору у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на законі і договорі, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуально права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 02 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: