Ухвала суду № 53614189, 19.11.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/1242/15-ц Головуючий у І інстанції Єременко В. М.Провадження № 22-ц/780/6225/15 Доповідач у 2 інстанції Савченко С. І.Категорія 46 19.11.2015

У Х В А Л А

іменем України

19 листопада 2015 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Білоконь О.В., Іванової І.В.,

при секретарі Петленко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 8 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: Управління Держземагенства у Баришівському районі Київської області, Морозівська сільська рада Баришівського району Київської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування його реєстрації та витребування ділянки з незаконного володіння,-

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним вище позовом який мотивував тим, що постановою Оболонського районного суду м.Києва від 4 березня 2015 року у справі № 2-а/756/1/15 (ун. № 2605/12545/12), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року, скасовано рішення Морозівської сільської ради від 12 квітня 2007 року в частині передачі у власність відповідачці ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1.

Суди першої та апеляційної інстанції у своїх рішеннях визнали доведеним той факт, що рішенням Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області від 12 квітня 2007 року у власність ОСОБА_2 було безоплатно передано земельну ділянку, частина якої знаходиться на території вуличної мережі с.Морозівка і відноситься до земель загального користування, які відповідно до положень п.«а» ч. 3 ст. 83 ЗК України заборонено передавати у приватну власність. Суди керувалися тим, що факт часткового знаходження земельної ділянки площею 0,2500 га по АДРЕСА_1 на території вуличної мережі с.Морозівка підтверджується висновком судової земельно-технічної експертизи від 19 січня 2014 року №01/29/14-1.

Також, вищенаведені факти підтверджуються Генеральним планом с.Морозівка, листами Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 3 серпня 2012 року та від 7 вересня 2012 року, листом Управління містобудування і архітектури та розвитку інфраструктури Київської ОДА від 22 березня 2011 року за № 01-06-179. на ім'я голови комісії з проведення реорганізації Держкомзему України Кадомського A. М., відповідно до якого генеральний план с.Морозівка розроблено та затверджено у 1979 році.

Цей же факт підтверджується листом Держкомзему від 11 травня 2011 року за № 6859/30/Л5183-11, згідно з яким акт на право власності на земельну ділянку виданий ОСОБА_2 всупереч вимогам земельного законодавства та всупереч рішень Генерального плану забудови с. Морозівка, розробленого та затвердженого у 1979 році.

Зазначені факти також підтверджуються відповіддю Департаменту містобудування та архітектури Київської ОДА на адвокатський запит від 10 вересня 2014 року № 35-09-14/2, згідно з якою генеральний план с. Морозівка розроблений Українським державним головним проектним і науково-дослідним інститутом «УкрНДІДіпросільгосп» у 1976 році та затверджений Міністерством сільського господарства УРСР в 1979 році. А матеріали щодо внесення змін до вказаного генерального плану станом на 12 квітня 2007 року (на дату прийняття рішення Морозівською сільською радою про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки 0,2500 га по АДРЕСА_1) до Департаменту містобудування та архітектури не надходили.

Крім цього, зазначені факти підтверджуються відповіддю інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 4 червня 2010 року за № 7/10-1026, відповідно до якого інспекція порекомендувала звернутись заявнику до суду щодо анулювання державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_2

Вказує, що 26 грудня 2009 року голова Морозівської сільської ради Саміленко Н.A. підписала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, яка належить ОСОБА_2 та розташована за адресою: АДРЕСА_1, достовірно знаючи про те, що частина землі цієї земельної ділянки належить до земель загального користування, а отримавши лист відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Баришівської РДА від 23 жовтня 2007 року за № 789 щодо незаконного розташування літньої кухні ОСОБА_2 на землях загального користування, голова Морозівської сільської ради не скасувала рішення Морозівської сільради від 12 квітня 2007 року про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, не дочекалась рішення суду з цього питання, та відповідно 26 грудня 2009 року підписала ОСОБА_2 державний акт на цю земельну ділянку серії НОМЕР_3.

Позивач вважає, що у зв'язку із видачею відповідачці зазначеного державного акту йому було заподіяно істотної шкоди, яка полягає у тому, що він не може провести газову мережу до свого будинку, не має автомобільного під'їзду до свого будинку, а також не може оформити право власності на земельну ділянку, яка знаходиться в його користуванні. Зокрема оформлення ним державного акту на право власності на земельну ділянку ускладнюється неможливістю встановлення межових знаків по відрізку земельної ділянки на АДРЕСА_1, бо за генеральним планом с.Морозівка 1976 року там проходять землі загального користування, які не можуть передаватись у приватну власність, та на яких не передбачено забудову, але в дійсності знаходиться належна на праві власності земельна ділянка ОСОБА_2, на якій розташована належна їй літня кухня.

У зв'язку із наведеним просив суд визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_3 від 26 грудня 2009 року на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га виданий на ім'я ОСОБА_2 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий № НОМЕР_4; скасувати його реєстрацію за № 010993501399 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі в електронній (цифровій) та в паперовій формі та в Поземельній книзі в електронній (цифровій) та в паперовій формі; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області (ідентифікаційний код 04362846) земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий № НОМЕР_4, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) витрати на судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 коп.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 8 жовтня 2015 року позов задоволено частково. Визнано недійсним державний акт на право власності на землю серія НОМЕР_3 від 26 грудня 2009 року, на право власності на земельну ділянку площею 0.2500 га, виданий на ім'я ОСОБА_2 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий № НОМЕР_4; скасовано реєстрацію Державного акту серія НОМЕР_3 від 26 грудня, 2009 року, на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, виданий на ім'я ОСОБА_2 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий № НОМЕР_4 за № 010993501399 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі в електронній (цифровій) та в паперовій формі; скасовано реєстрацію Державного акту серія НОМЕР_3 від 26 грудня 2009 року, на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, виданий на ім'я ОСОБА_2 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий № НОМЕР_4 за № 01099350139 в Поземельній книзі в електронній (цифровій) та в паперовій формі; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права. Скаргу мотивує тим, що при розгляді справи судом не було встановлено які саме права позивача порушені при приватизації нею спірної земельної ділянки.

Учасники справи належним чином повідомлені про час розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток.

Відповідачка ОСОБА_2 до суду не з'явилася, причин неявки не повідомила, що відповідно до ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 та його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність і обгрунтованість судового рішення та відсутність підстав для його скасування.

Морозівська сільська рада подала заяву про розгляд справи за відсутності її представника.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи спір в даній справі та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що оскаржуваний позивачем державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 26 грудня 2009 року, був виданий відповідачці ОСОБА_2 з порушенням вимог земельного законодавства України.

При цьому суд виходив з того, що державний акт на право приватної власності видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, а тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт видано (правові позиції, висловлені Верховним Судом України при розгляді справ № 6-67цс14, № 6-12цс13, № 6-93цс13).

Поскільки незаконність безоплатної передачі у власність відповідачки ОСОБА_2 земельної ділянки встановлена постановою Оболонського районного суду м.Києва від 4 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року, якою скасовано рішення Морозівської сільської ради від 12 квітня 2007 року в частині передачі у власність ОСОБА_2 ділянки площею 0,2500 га по АДРЕСА_1, то наявні передбачені законом підстави для визнання недійсним державного акту і скасування його реєстрації.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно частини 1 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Частиною першою статті 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до приписів ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_3 є власником житлового будинку по АДРЕСА_2 і у його користуванні перебуває присадибна земельна ділянка цього будинку.

Суміжним землевласником є відповідачка ОСОБА_2, якій належить житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельна ділянка за вказаною адресою площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вказана ділянка передана у власність відповідачки рішенням Морозівської сільської ради від 12 квітня 2007 року, на підставі якого остання 26 грудня 2009 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3.

Також судом встановлено, що ОСОБА_3 звернувся із адміністративним позовом до Оболонського районного суду м.Києва про скасування рішення Морозівської сільської ради від 12 квітня 2007 року в частині безоплатної передачі у власність ОСОБА_2 ділянки площею 0,2500 га по АДРЕСА_1. Постановою Оболонського районного суду м.Києва від 4 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року, вказане рішення Морозівської сільської ради скасовано. Таке рішення суд мотивував тим, що у власність ОСОБА_2 було передано земельну ділянку, частина якої знаходиться на території вуличної мережі с.Морозівка, тобто на землях загального користування, що суперечить положенням п."а" ч.З ст.83 ЗК України, згідно якої заборонено передавати у приватну власність землі загального користування населених пунктів, а саме: майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо.

При цьому Оболонський районний суд м.Києва керувався тим, що факт частково знаходження переданої у власніть ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2500 га на території вуличної мережі с.Морозівка підтверджується висновком судової земельно-технічної експертизи № 01/29/14-15 від 19 січня 2014 року.

За таких обставин суд вірно визнав недійсним державний акт на право власності на землю серія НОМЕР_3 від 26 грудня 2009 року, виданий на ім'я ОСОБА_2

Визнаючи недійсним оспорюваний державний акт на право власності на земельну ділянку, суд першої інстанції послався у рішенні на ст.155 ЗК України як підставу визнання його недійсним, що також є правильним..

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_2, колегія суддів погоджується, що суд першої інстанції не вказав у рішенні про порушення прав позивача, що може свідчити про порушення судом норм процесуального права щодо змісту рішення (п.3 ч.1 ст.215 ЦПК України).

Проте відповідно до ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни судового рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Встановлено, що в результі приватизації відповідачкою земельної ділянки позивач не має змоги провести газову мережу до свого будинку, не має автомобільного під'їзду до свого будинку, а також не може оформити право власності на земельну ділянку, яка знаходиться в його користуванні. Наведені обставини підтверджуються наявними у справі доказами, які надані позивачем і які досліджувалися судом першої інстанції. Це зокрема відповіді різних державних органів, до яких звертався позивач за захистом своїх прав, а саме: постановою Оболонського районного суду м.Києва від 4 березня 2015 року (а.с.8-14), листом відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Баришівської райдержадміністрації від 23 жовтня 2007 року (а.с.21), листом інспекції Держархбудконтролю у Київській області від 4 червня 2010 року (а.с.23), листом Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 3 серпня 2012 року (а.с.27-28).

Отже, наведені ОСОБА_2 в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності передбачених законом підстав для визнання недійсним державного акту та скасування його реєстрації, та не свідчать про неправильне вирішення справи судом, а відтак підстави для скасування чи зміни рішення з цих мотивів відсутні.

Аналогічні роз'яснення містить п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», згідно якого порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення, лише якщо таке порушення призвело до неправильного вирішення справи. Це стосується в тому числі порушення вимог ст.215 ЦПК щодо змісту рішення суду тощо.

Інших доводів незаконності судового рішення апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 8 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: