Рішення № 5361354, 12.10.2009, Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

Справа № 2-4464/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Матійчук Г.О.,

при секретарі: Шишкарьовій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про повернення коштів з депозитного рахунку,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача депозитний вклад за договором банківського вкладу № НОМЕР_1 (вклад ІНВЕСТИЦІЙНИЙ) від 30.01.2009 року в сумі 25000,00 гривень, 10 000,00 грн. моральної шкоди, відсотки по депозиту на момент повернення грошових коштів та 118 ,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, посилаючись на те, що відповідач відмовився виплатити на його вимогу гроші за зазначеним вище договором банківського вкладу, чим порушив його законні права. Спричинення йому моральної шкоди обґрунтовує тим, що його примусили продовжити термін дії договору, банк в той час і не збирався повертати йому гроші. Відповідачем порушене його конституційне право розпоряджатися своєю власністю, внаслідок чого страдає його ділова репутація, він не може внести необхідні кошти за відвідання спортивного клубу та забезпечити нормальні умови життя собі та своїй вагітній дружині.

Позивач в судовому засіданні підтримав позов з викладених в ньому підстав, уточнивши свої позовні вимоги в частині стягнення відсотків та штрафних санкцій, просить стягнути 863,01 грн. відсотків по депозиту на момент повернення грошових коштів, штрафні санкції у сумі 147,95 грн., виключивши з процесу 3-тю сторону на стороні відповідача 48 філію КРУ ТОВ «Укрпромбанк», просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на дію мораторію на задоволення всіх вимог кредиторів, який поширюється і на виконавчі документи судів та недоведеність позивачем підстав щодо сплати йому моральної шкоди..

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 29.12.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № НОМЕР_1 в сумі 25000,00 грн. строком на 33 дні з 29.12.2008 року до 30.01.2009 року з виплатою 22 % річних.

Свої зобов»зання позивач виконав, перерахувавши на рахунок відповідача зазначену в договорі суму (а.с.7)

30.01.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № НОМЕР_1 (вклад ІНВЕСТИЦІЙНИЙ) в сумі 25000,00 грн. строком на 183 дні з 30.01.2009 року до 31.07.2009 року з виплатою 16 % річних.

Свої зобов»зання позивач виконав, перерахувавши на рахунок відповідача зазначену в договорі суму (а.с.9)

Після закінчення терміну дії договору від 30.01.2009 року позивач звернувся до установи банку з вимогою повернути вклад, (а.с.10), однак йому було відмовлено на тій підставі, що в банку немає/недостатньо грошей а в судовому засіланні представник відповідача посилався ще й на введення тимчасової адміністрації та тимчасового мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, банк зобовязаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Судом встановлено, що відповідач не виконав вимоги ч. 2 ст. 1060 ЦК України та безпідставно відмовив позивачу у поверненні вкладу, посилаючись на введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Оскільки, вимоги ч. 2, ст.1060 ЦК України є однією з умов, на яких між позивачем та відповідачем укладено вищевказаний депозитний договір, суд вважає, що відповідач істотно порушив свої зобовязання по цьому договору, фактично позбавивши останнього його права, передбаченого Законом, на повернення вкладу на першу вимогу, на що він розраховував при укладенні цього договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобовязання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не довів суду наявність законних підстав для відмови в поверненні позивачу вкладу. Доводи та обґрунтування останнього з цього приводу не підтверджуються належними та допустимими доказами і зводяться до однобічного тлумачення законодавства України на свою користь без належного аналізу вимог ч. 2 ст.1060 ЦК України, яка є спеціальною нормою для правовідносин, що виникли між сторонами.

Також суд вважає посилання відповідача у відповіді позивачеві від 26.03.2009 року на введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, в частині відмови у видачі вкладу таким, що не грунтується на вимогах чинного законодавства, а відтак не приймається судом до уваги.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідач не виконав передбачене договором зобов»язання щодо повернення позивачу суми вкладу в обумовлений договором строк, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми вкладу в розмірі 25000,00 грн. підлягають задоволенню.

Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення на його користь за договором № НОМЕР_1 (вклад ІНВЕСТИЦІЙНИЙ) від 30.01.2009 року штрафних санкцій у сумі 147,95 грн., оскільки, відповідно до ст. ст. 58, 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» під час дії мораторію неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов»язань не нараховуються.

Крім того, позовні вимоги про стягнення з відповідача 863,01 грн. відсотків по депозиту на момент повернення грошових коштів за користування грошовими коштами, після передбаченої договорами дати повернення, задоволенню не підлягають оскільки, відповідно до п. 3.4 вищезазначеного договору банківського вкладу, починаючи з «дати повернення» вкладу, встановленої в п.1.1 договору, проценти не нараховуються. Будь-яких умов, які б покладали на банк обов»язок сплачувати вкладнику проценти за вищевказаними ставками у разі порушення строків повернення вкладів зазначений договір не містять.

Що стосується стягнення моральної шкоди, то вимога позивача в цій частині не підлягає стягненню, виходячи з наступного: ст. 1167 ЦК України регулює позадоговірні відносини, а тому не поширюється на спірні договірні відносини. Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування моральної шкоди.

Наслідки порушення договору встановлені ст. 625 ЦК України, яка не передбачає відшкодування моральної шкоди, не передбачає наслідків порушення договору банком і укладений між сторонами договір банківського вкладу від 30.01.2009 року № НОМЕР_1 (вклад ІНВЕСТИЦІЙНИЙ).

Судові витрати по справі суд розподіляє відповідно до ст. 88 ЦПК України і покладає на відповідача обов»язок відшкодувати судові витрати по справі. Вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи підлягають частковому задоволенню, оскільки згідно Постанови КМУ від 08 липня 2009 року № 693, зазначені витрати станом на 11.08.2009 р. становлять 30 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 611, 614, 615, 625, 651, 1060, 1167 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про повернення коштів з депозитного рахунку задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26, МФО 380076, ідентифікаційний код 26386936) на користь ОСОБА_1 депозитний вклад за договором банківського вкладу № НОМЕР_1 (вклад ІНВЕСТИЦІЙНИЙ) від 30.01.2009 року в сумі 25000 ( двадцять п»ять тисяч),00 гривень та 30 (тридцять),00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26, МФО 380076, ідентифікаційний код 26386936) на користь Держави 250 (двісті п»ятдесят),00 грн. у відшкодування судового збору.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя Г.О.Матійчук