Постанова № 53612048, 18.11.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2015 р. Справа № 922/202/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Россолов В.В. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - Брижань Ю.В. (довіреність класу "Ю" від 30.05.2015 року);

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№4551Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 02 вересня 2015 року у справі №922/202/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс", м. Харків

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 18.08.15 р., яка була прийнята судом) просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" частину заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 870762,02 Євро, заборгованість за непогашеними процентами за користуванням кредитом за період з 11.09.14 р. по 13.08.15 р. (включно) в розмірі 107172,86 Євро, пеню в сумі 8140529,09 грн. та судові витрати по справі, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за кредитним договором № 04-472 від 28.08.2007 р. з додатковими угодами до нього.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02 вересня 2015 року у справі №922/202/15 (суддя Інте Т.В.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 870762,02 Євро, заборгованість за непогашеними процентами за користуванням кредитом за період з 11.09.14 р. по 13.08.15 р. (включно) в розмірі 107172,86 Євро, пеню в сумі 8140529,09 грн. та судовий збір в сумі 73080,00 грн.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду Харківської області від 02 вересня 2015 року у справі №922/202/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року задоволено клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору та відстрочено сплату судового збору до 05.10.2015 року, а також зобов'язано надати суду докази такої сплати до 05.10.2015 року. Апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 05.10.2015 року.

01.10.2015 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача (вх.№13600), в якому він зазначає, що не згоден з її доводами, та вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою суду від 05.10.2015 року клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 12.10.2015 року о 12:30 год. Зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 16.09.2015 року щодо сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Ухвалою суду від 12.10.2015 року клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 28.10.2015 року о 12:30 год. Зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 16.09.2015 року та від 05.10.2015 року щодо сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 року у зв'язку з закінченням повноважень судді Бондаренка В.П. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Россолов В.В., суддя Терещенко О.І.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

У відповідності до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №3 від 16.01.2013р. "Про внесення змін та доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України", зокрема, пунктом 2.2 доповнено постанову пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" пунктом 9-1 такого змісту: "9 -1. У разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги."

Враховуючи викладене, колегія суддів у новому складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Россолов В.В., суддя Терещенко О.І. розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.

Ухвалою суду від 28.10.2015 року клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 18.11.2015 року о 11:30 год. Зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 16.09.2015 року, від 05.10.2015 року, 12.10.2015 року щодо сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Відповідач будучи належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, не реалізував своє право на участь у судовому процесі та не забезпечив явку представника в судове засідання 28.10.2015 року, вимоги ухвал суду від 16.09.2015 року, від 05.10.2015 року, 12.10.2015 року, 28.10.2015 року щодо сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі не виконав. Крім того, від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№15481 від 16.11.2015 року), в якому він посилається на зайнятість представника ТОВ "Антекс" в іншому судовому засіданні. Зазначає, що штатним розглядом ТОВ "Антекс" передбачена лише одна посада юрисконсульта.

Розглянувши заявлене клопотання відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з того, що відповідно до вимог статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, через нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Відповідно до пункту 3.9.2 ч. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи, у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що представник відповідача жодного разу не з'явився в судове засідання, звертався до суду з клопотаннями про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника бути присутнім в судовому засіданні, розгляд справи вже відкладався.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представника відповідача не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк", правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний банк" (позивач, банк), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антекс" (позичальник, відповідач) був укладений кредитний договір № 04-472 від 28.08.2007 року з додатковими угодами до нього: №1 від 16.11.2007 року, № 2 від 03.07.2008 року, № 3 від 25.02.2009 року, № 4 від 27.05.2009 року, № 5 від 25.09.2009 року, № 6 від 07.12.2009 року, № 7 від 25.03.2010, № 8 від 15.12.2010 року, № 9 від 27.05.2011 року, № 10 від 27.07.2011 року, № 11 від 29.11.2011 року, № 12 від 16.05.2012 року, № 13 від 30.05.2012 року, № 14 від 05.11.2012 року, № 15 від 06.11.2012 року, № 16 від 17.12.2012 року, № 17 від 15.01.2013 року, № 18 від 15.02.2013 року, № 19 від 11.12.2013 року, № 20 від 19.12.2013 року, № 21 від 18.02.2014 року, № 22 від 30.05.2014 року (надалі разом за текстом - "кредитний договір") (т.1 а.с. 45-89), відповідно до умов якого (п. 1.1 в редакції додаткової угоди № 22 від 30.05.14 р.), банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 871931,31 ЄВРО, а позичальник зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені кредитним договором.

Позивач належним чином виконав свої обов'язки за кредитним договором, відкривши відповідачу позичковий рахунок та надав останньому обумовлені спірним договором грошові кошти в повному обсязі (871931,31 ЄВРО), що підтверджується відповідними меморіальними ордерами (т.1 а.с. 90-98).

Відповідач зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки обумовлені кредитним договором (пункти 1.1, 2.1 кредитного договору).

Відповідно до п. 6.1. кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі не пізніше 29 вересня 2016 р. (включно) частинами в розмірах та строки відповідно до зазначеного в цьому пункті графіку.

Процентна ставка за користування кредитом становить 10,5 % річних (п. 7.2.1 кредитного договору).

Відповідно до п. 7.2.2. договору, період нарахування відсотків складає календарне число днів. Датою закінчення періоду нарахування процентів є перший робочий день після 10 (десятого) числа (без його урахування) або день, що передує даті повернення кредиту, а початком - дата надання кредиту та/або перший робочий день після 10 (десятого) числа (з його урахуванням).

Згідно з п. 7.2.3. кредитного договору, проценти нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом (із розрахунку 360 (триста шістдесят днів на рік).

Нараховані проценти повинні сплачуватися відповідачем щомісячно не пізніше 1 (одного) банківського дня. наступного за 10 (десятим) числом кожного місяця (п. 7.2.4. кредитного договору).

Проте, відповідач кредитні кошти у строки, передбачені кредитним договором, у повному обсязі не повертає.

Так, відповідачем було лише частково сплачено кредит на суму 1169,29 ЄВРО, які він повинен був сплатити ще 11.09.2014 року, в сумі 13000 ЄВРО. Проценти за користування кредитом відповідач з 11.09.14 р. також не сплачує.

Відповідно до п. 5 кредитного договору, у випадку виникнення будь-якої несприятливої події (до несприятливої події відноситься, зокрема, несплата позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь банку згідно цього договору, у передбачений ним строк), банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальникові кредит, а позичальник зобов'язаний незважаючи на положення 6.1 цього договору, виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно цього договору в строк не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання відповідної отримання відповідної вимоги. У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги банк має право здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків позичальника в порядку встановленому цим договором, для погашення боргового зобов'язання позичальника.

27.10.2014 р., у зв'язку з виникненням простроченої заборгованості за основною сумою кредиту та процентами за користування ними, позивач, керуючись пп. 5.1, 5.4, 14.1 кредитного договору, направив на адресу позичальника рекомендованим листом повідомлення про дострокове повернення кредиту за вих. № КНА-61/532 від 24.10.2014 р. (т.1 а.с. 99).

Вказане повідомлення було отримане відповідачем 03.11.2014 р., що підтверджується відбитком штампу Укрпошти на повідомлені про вручення поштового відправлення (т.1 а.с. 100).

Таким чином, строк виконання зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі настав 04.11.2014 року. Проте, як вірно встановив місцевий суд, зазначена вимога виконана не була.

Отже, з 07.11.2014 року у зв'язку з невиконанням вищевказаної вимоги у відповідача виникла прострочена заборгованість з повернення кредиту в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за кредитним договором № 04-472 від 28.08.2007 р. з додатковими угодами до нього. Крім того, відповідачем не надано документів, які б підтверджували сплату заборгованості по кредиту та по відсоткам за користування ним за кредитним договором № 04-472 від 28.08.2007 р. з додатковими угодами до нього, тож місцевий суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення боргу по кредиту в 870762,02 Євро та заборгованості за непогашеними процентами за користуванням кредитом за період з 11.09.14 р. по 13.08.15 р. (включно) в розмірі 107172,86 Євро є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав щодо стягнення на користь позивача пені у загальній сумі 8140529,09 грн.

Колегія судді повністю погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до п. 7.2.1.1. кредитного договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання / ненастання / недотримання з будь-яких підстав (в т.ч. форс-мажорного характеру одного із зобов'язань/умов, встановлених п. 10.3.7.2., п. 10.3.7.7., п. 10.3.7.8., п. 10.3.7.9., п.10.3.7.10., п.10.3.7.11., п.10.3.7.12., п.10.3.7.13., п.10.3.7.14. кредитного договору, незважаючи на положення п. 7.2.1. Кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом становить 11,5% річних.

У зв'язку з невиконанням п. 10.3.7.7. Кредитного договору та згідно п. 7.2.1.1. кредитного договору з 01.10.2014р. проценти за користування кредитом були встановлені банком у розмірі 11,5% річних.

У випадку невиконання чи неналежного виконання/ненастання/недотримання з будь-яких підстав (в т.ч. форс-мажорного характеру) двох із зобов'язань/умов, встановлених п. 10.3.7.2., п. 10.3.7.7., п. 10.3.7.8., п.10.3.7.9., п.10.3.7.10., п.10.3.7.11.,. п. 10.3.7.12., п. 10.3.7.13., п.10.3.7.14. кредитного договору, у сукупності (разом одночасно) незважаючи на положення п. 7.2.1. та п. 7.2.1.1. кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом становить 12,5% річних (п. 7.2.1.2 кредитного договору).

У зв'язку з невиконанням п. 10.3.7.7. та п. 10.3.7.2. кредитного договору та згідно п. 7.2.1.2. кредитного договору, з 04.10.2014р. проценти за користування кредитом були встановлені банком у розмірі 12,5% річних.

У випадку невиконання чи неналежного виконання/ненастання/недотримання з будь-яких підстав (в т.ч. форс-мажорного характеру) трьох і більше зобов'язань/умов, встановлених п. 10.3.7.2., п. 10.3.7.7., п. 10.3.7.8., п.10.3.7.9., п.10.3.7.10., п.10.3.7.11.,. п. 10.3.7.12., п. 10.3.7.13., п.10.3.7.14. кредитного договору, у сукупності (разом одночасно) незважаючи на положення п. 7.2.1., п. 7.2.1.1., п. 7.2.1.2. кредитного договору, процентна ставка за користуванню кредитом становить 13,5% річних. (п. 7.2.1.3 кредитного договору).

У зв'язку з невиконанням п. 10.3.7.7., п. 10.3.7.2. та п. 10.3.7.8. кредитного договору та згідно п. 7.2.1.2. кредитного договору, з 01.11.2014р. проценти за користування кредитом були встановлені банком у розмірі 13,5% річних.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за кредитним договором ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за кредитним договором № 04-472 від 28.08.2007 р. з додатковими угодами до нього, а отже позовні вимоги про стягнення боргу по кредиту в 870762,02 Євро та заборгованості за непогашеними процентами за користуванням кредитом за період з 11.09.2014 р. по 13.08.2015 р. (включно) в розмірі 107172,86 Євро є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому, відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пункт 12.1 кредитного договору встановлює, що у разі порушення відповідачем строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань відповідач зобов'язаний сплатити на користь Банка пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов'язання за весь час прострочення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні (Постанова Верховного суду України від 01.04.2015 р. по справі 909/660/14).

Судом встановлено, що за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, позивач нарахував відповідачу пеню, яка за розрахунком позивача склала 8140529,09 грн.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до умов договору та діючого законодавства, місцевий суд дійшов правомірного висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача пені у загальній сумі 8140529,09 грн.

В апеляційної скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції належним чином не досліджено обставини щодо притягнення ТОВ «АНТЕКС» до відповідальності за невиконання своїх обов'язків за Кредитним договором, а саме пп. 10.3.7.2 та 10.3.7.7 Кредитного договору.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом не у зв'язку з невиконанням Позичальником своїх обов'язків передбачених пп. 10.3.7.2 та 10.3.7.7 Кредитного договору, а у зв'язку з невиконанням Позичальником своїх зобов'язань щодо своєчасної сплати процентів за користування кредитом та своєчасного повернення кредиту.

Обставини щодо невиконання Позичальником своїх обов'язків, передбачених пп. 10.3.7.2 та 10.3.7.7 Кредитного договору, були предметом розгляду у справі №922/4981/14-908/5765/14 позовом ТОВ «АНТЕКС» до банку про визнання незаконним дій щодо дострокового кредиту та збільшення відсоткової ставки, що розглядалася у господарському суді Донецької області, та у справі №922/5551/14 за позовом ТОВ «АНТЕКС» до Банку про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячних платежів за кредитним договором № 04-472 від 28.08.2007 р., що розглядалася у господарському суді Запорізької області.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07 липня 2015 р. по справі №922/4981/14-908/5765/14, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02 вересня 2015 р., у позові ТОВ «АНТЕКС» було відмовлено повністю.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07 квітня 2015 р. по справі №922/5551/14, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11 серпня 2015 р., у позові ТОВ «АНТЕКС» було відмовлено повністю.

Твердження відповідача, що кінцевим терміном повернення залишкової частини кредиту є 29 вересня 2016 р., безпідставним, оскільки право Банку вимагати дострокового повернення заборгованості за кредитними договорами передбачено п. 5.4 статті 5 Кредитного договору та ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив ТОВ «АНТЕКС» лист-вимогу № КНА-61/532 від 24.10.2014 р. про дострокове повернення кредиту. Дану вимогу було отримано Боржником 03.11.2014 р. (т.1 а.с.99-101) Отже, передбачений Кредитним договором 3-денний строк на виконання зазначеної вимоги сплинув 06.11.2014 року.

Також, безпідставними є доводи відповідача, щодо порушення судом першої інстанції ч.6 статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 12.1. Кредитного договору у разі порушення Позичальником строків виконання будь-якого з Боргових зобов'язань Позичальник зобов'язаний сплатити на користь Банка пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням Боргового зобов'язання за весь час прострочення.

Таким чином, Кредитним договором встановлено, що розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов'язання за весь час прострочення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, а господарським судом першої інстанції правильно оцінені обставини справи, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги відповідача колегія суддів не вбачає.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року задоволено клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору та відстрочено сплату судового збору до 05.10.2015 року, а також зобов'язано надати суду докази такої сплати до 05.10.2015 року.

Ухвалами суду від 05.10.2015 року, 12.10.2015 року, 28.10.2015 року було зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 16.09.2015 року щодо сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Проте, станом на день прийняття постанови, відповідачем не було виконано вимоги вищезазначених ухвал суду та не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Згідно з пунктом 2.1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до пункту 2.4 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014 року №80-VIII, з 01 січня 2015 року розмір мінімальної заробітної плати складає 1218,00 грн.

Вищим господарським судом України в своєму інформаційному листі від 12.11.2015 р. N 01-06/2093/15 «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 N 484-VIII)» роз'яснено, що У випадку подання позовних заяв, апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами з 01.09.2015 розмір судового збору визначається відповідно до Закону у редакції Закону України від 22.05.2015 N 484-VIII. Відповідне положення застосовується також до скарг і заяв, що подаються у справах, рішення суду першої інстанції у яких прийнято до 01.09.2015.

Разом з тим слід враховувати таке. Розмір судового збору у випадку подання апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, судовий збір за подання позову в яких було сплачено до 01.09.2015, розраховується виходячи з суми судового збору, сплаченого при поданні позову. Цей розмір не підлягає перерахунку відповідно до нових ставок, визначених Законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в повному обсязі оскаржується рішення суду першої інстанції про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 870762,02 Євро, заборгованості за непогашеними процентами за користуванням кредитом в розмірі 107172,86 Євро, пені в сумі 8140529,09 грн. Також судом стягнуто з відповідача судовий збір в розмірі 73080,00 грн.

За таких обставин та з огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету 110% ставки, що підлягала сплаті до суду першої інстанції (73080,00 грн.), а саме 80388,00 грн.

Керуючись статтями 33, 43, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02 вересня 2015 року у справі №922/202/15 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" (вул. Полтавський шлях, 123, м. Харків, 61064, код ЄДРПОУ 24338100) на користь на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 80388,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено 20.11.2015 р.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Терещенко О.І.