Постанова № 53611887, 18.11.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2015 року Справа № 904/3853/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Величко Н.Л., Іванов О.Г.

секретар судового засідання Погорєлова Ю.А.

представники сторін:

від позивача: Медяний О.Ю. представник, довіреність №51юр від 25.05.15

від відповідача: Ільїн А.В. представник, довіреність №206 від 24.02.15

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2015р. у справі №904/3853/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", м.Дніпропетровськ

до Відділу освіти, молоді та спорту Дніпропетровської районної державної адміністрації, смт.Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

про стягнення 2052070,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2015р. у справі №904/3853/15 (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" задоволено частково. Стягнуто з Відділу освіти Дніпропетровської районної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" основний борг у сумі 1715008,32 грн., пеню у сумі 65399,22 грн., три проценти річних у сумі 3941,13 грн., втрати від інфляції у сумі 85884,16 грн., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 37404,66 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що позивачем було доведено факт поставки відповідачу природного газу, за який відповідач у відповідності до умов договору повної оплати не здійснив, тому вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 1715008,32 грн. визнані судом правомірними. Разом з цим судом встановлено, що позивачем поставлено більшу кількість природного газу, ніж це було передбачено додатковою угодою від 31.12.2014р. на січень - березень 2015 року, тому поставка природного газу, яка перевищує встановлену додатковою угодою кількість, згідно підписаних сторонами актів приймання-передачі, визнана судом недоговірною поставкою. За таких обставин, враховуючи, що пеня застосовується лише за прострочку виконання грошового зобов'язання у випадках передбачених договором, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення пені підлягають частковому задоволенню. Також суд виходив з того, що строк виконання зобов'язання з оплати поставки природного газу за січень - березень 2015 року у кількості, яка не обумовлена договором, на суму 1083891,80 грн. настав після спливу 7-ми денного строку, що обраховується з дати отримання претензії позивача, тому прострочка виконання цього грошового зобов'язання настає з 24.04.2015р., що й стало підставою для часткового задоволення позовних вимог про стягнення трьох процентів річних. При ухваленні рішення, місцевий господарський суд керувався нормами ст.ст. 525, 526, 530, 548, 549, 610, 625, 626, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 199 Господарського кодексу України тощо.

Позивач (ПАТ "Дніпрогаз"), не погодившись з означеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду свідчать про невідповідність обставинам справи, тому просить змінити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2015р. у справі №904/3853/15 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 85470,41 грн., інфляційних втрат у розмірі 92314,37 грн., трьох процентів річних у розмірі 4053,15 грн., та задовольнити позовні вимоги ПАТ "Дніпрогаз" в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що зважаючи на прохання відповідача та відповідно до ч. 6 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", обсяг природного газу у Додатковій угоді від 31.12.2014р. до договору №2014/ТП-Б-З507/166006 від 19.03.2014р. був визначений як 82019 м куб., що відповідає 20 відсоткам суми, визначеної у договорі, укладеному у попередньому році. Також зазначає, що при укладенні додаткової угоди до договору сторони усвідомлювали, що фактичний обсяг споживання в опалювальний період складатиме більше, ніж передбачено угодою, але не мали можливості його збільшити через законодавчу процедуру, при цьому ні вимоги Закону, ні умови договору не забороняють збільшення фактичного обсягу споживання газу в разі потреби. Позивач посилається на те, що факт споживання відповідачем газу у кількості 245710 м куб. підтверджено відповідно до умов договору актами приймання-передачі за січень-березень 2015 року та не заперечувався представником відповідача в судовому засіданні, тобто, зазначені обсяги фактично поставленого природного газу є договірними та цілком відповідають умовам договору.

Відповідач (Відділ освіти Дніпропетровської районної державної адміністрації) у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти викладених вимог позивача та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач вважає, що всі зобов'язання між сторонами можуть випливати лише з Договору №2014/ТП-Б-З507/166006 від 19.03.2014р. та Додаткової угоди до нього. Щодо суми боргу за 163691 м куб. природного газу по недоговірних поставках, відповідач підтверджує отримання даного об'єму газу і вказує, що вже почав за нього розрахуватись без сплати штрафних санкцій, інфляційних та пені, так як, по-перше, цей обсяг природного газу є недоговірною поставкою, за яку договором не передбачені штрафні санкції, інфляційні та пеня, а по-друге, затримка платежів не є виною відповідача, оскільки договір на постачання газу на 2015 рік за результатами тендерної процедури укладений не був, тому можливості для погашення боргу у відповідача не було.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував на задоволенні апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві.

Під час перегляду справи сторонами були надані суду апеляційної інстанції додаткові докази оплати за спірним договором, а на вимогу суду проведено звірення взаємних розрахунків, про що складений двосторонній акт від 03.11.2015р.

В судових засіданнях оголошувались перерва з 09.09.2015р. до 30.09.2015р. та до 07.10.2015р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2015р. здійснено процесуальне правонаступництво у даній справі, а саме замінено відповідача у справі - Відділ освіти Дніпропетровської районної державної адміністрації на його правонаступника - Відділ освіти, молоді та спорту Дніпропетровської районної державної адміністрації.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено із матеріалів справи, між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" (Постачальник) та Відділом освіти Дніпропетровської районної державної адміністрації (Споживач), правонаступником якого на цей час є відповідач - Відділ освіти, молоді та спорту Дніпропетровської районної державної адміністрації, був укладений Договір №2014/ТП-Б-3507/166006 від 19.03.2014р. на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладений за результатами проведення закупівлі за державні кошти (в межах обсягів природного газу для забезпечення потреб підприємств, установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів) з відповідними додатками (а.с. 10-41, 46) предметом якого (п.1.1) було визначено, що Постачальник постачає природний газі (далі - газ) Споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Договірні обсяги постачання природного газу на 2014 рік були визначені сторонами в Додатку №2 до Договору №2014/ТП-Б-3507/166006 від 19.03.2014р. (а.с. 27).

Умови, на яких Постачальником має здійснюватися контроль за обліком газу при транспортуванні та постачанні природного газу Споживачу, також були визначені в укладеній між сторонами Технічній угоді на здійснення контролю за обліком газу при транспортуванні та постачанні природного газу від 19.03.2014р. до Договору №2014/ТП-Б-3507/166006 від 19.03.2014р. (а.с. 42- 45).

Шляхом укладання Додаткових угод до Договору №2014/ТП-Б-3507/166006 від 19.03.2014р., а саме: від 19.03.2014р., від 14.04.2014р., від 14.05.2014р., від 16.06. 2014р., від 15.09.2014р., від 15.11.2014р. та від 15.12.2014р. сторони визначали ціну на природний газ, яка змінювалась протягом дії договору (а.с. 47-53).

У відповідності до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частина 6 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" встановлює, що дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

31.12.2014р. сторони уклали Додаткову угоду до Договору № 2014/ТП-Б-3507/166006 від 19.03.2015р., якою продовжили дію цього договору на строк, достатній для проведення закупівлі на початку 2015 року - до 31.03.2015р., в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, а саме 631116,52 грн., в тому числі податок на додану вартість - 105186,09 грн. (а.с.54).

Цією ж Додатковою угодою Додаток №2 доповнено п.1.1., за змістом якого постачальник здійснює протягом 2015 року постачання природного газу споживачу для власного споживання в обсязі 82,019 тис. м куб., у тому числі по місяцях:

- січень 2015 року - 39,223 тис. м куб. на суму 301811,57 грн.;

- лютий 2015 року - 42,796 тис. м куб. на суму 329304,95 грн.;

- березень 2015 року - 0.

Відтак за умовами Договору № 2014/ТП-Б-3507/166006 від 19.03.2015р. з урахуванням Додаткової угоди від 31.12.2014р. поставка природного газу на 2015 рік складає 82,019 тис. м куб. на загальну суму 631116,52 грн.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконання умов договору у січні - березні 2015 року позивач здійснив поставку, а відповідач спожив природний газ у кількості 245710 м куб. на загальну суму 1994461,22 грн., про що сторонами підписані відповідні акти прийому-передачі природного газу:

- акт №ДНГ70629078 від 31.01.2015р. за січень 2015 року на суму 882181,16 грн. (а.с.57);

- акт №ДНГ70895314 від 27.02.2015р. за лютий 2015 року на суму 717989,89 грн. (а.с.56);

- акт №ДНГ71129872 від 27.03.2015р. за березень 2015 року на суму 394290,17 грн. (а.с.58).

Таким чином, загальні кількість та вартість спожитого відповідачем природного газу у період з січня по березень 2015 року включно перевищили обсяги та вартість поставок газу, обумовлених договором, на 163,691 тис. м куб. на суму 1363344,70 грн.

У пункті 4.6. Договору №2014/ТП-Б-3507/166006 від 19.03.2014р. сторонами було обумовлено, що розрахунковий період за договором становить один місяць; оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до Додатка 2 до договору; авансові платежі сплачуються споживачем постачальнику на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100 відсотків від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу на розрахунковий період до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки газу; а у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим.

09.04.2015р. позивач направив відповідачу претензію за вих. №242/17-20 від 09.04.2015р. (а.с. 39), у якій повідомив останнього, що оплата за природний газ за вказаним договором здійснюються несвоєчасно, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 1715008,32 грн., щодо якої позивач вимагає погашення у 7-ми денний термін з моменту отримання цієї претензії.

Згідно відміток, що містяться у повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 40), означена вище претензія позивача була отримана відповідачем 16.04.2015р.

Як вказував відповідач у відзиві на апеляційну скаргу (а.с. 126-127), отримавши від позивача 16.04.2015р. претензію про сплату коштів за поставлений газ на суму 1715008,32 грн., відповідач 22.04.2015р. вих. №428 надав відповідь (а.с. 128-129) про готовність негайно сплатити кошти за спожитий газ і запропонував підписати Договір на постачання газу на 2015 рік за результатами тендерної процедури. Не отримавши відповіді, відповідач повторно звернувся до позивача з листом від 20.05.2015р. вих. №536 (а.с. 130-131), в якому знову повідомив про готовність негайно сплатити кошти за спожитий газ і направив для підписання Договір на постачання газу на 2015 рік за результатами тендерної процедури. Оскільки відповідь на пропозицію підписати договір від позивача не надійшла, відповідач вважав неможливим погашення означеного боргу.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором №2014/ТП-Б-3507/166006 від 19.03.2014р. в частині повної та своєчасної оплати природного газу за січень-березень 2015 року спричинило звернення позивача до господарського суду із вимогами про стягнення заборгованості у розмірі 2052070,76 грн., яка складалась: із основного боргу у сумі 1715008,32 грн., пені у сумі 150869,63 грн., трьох процентів річних у сумі 7994,28 грн. та інфляційних втрат у сумі 178198,53 грн.

Так, згідно з розрахунком позовних вимог (а.с. 9), позивачем заявлена до стягнення заборгованість за поставлений природний газ за договором на постачання природного газу за січень-березень 2015 року включно у сумі 1715008,32 грн. (основний борг).

Відповідач у своєму відзиві на позов (а. с. 73-74) визнає заборгованість у сумі 611671,21 грн. та надав до матеріалів справи докази часткової оплати вартості поставленого газу за січень 2015 року на суму 631116,52 грн., згідно платіжного доручення №1681 від 09.02.2015р., де у призначенні платежу є посилання на оплату по Акту №ДНГ70629078 від 31.01.2015р. за січень 2015 року (а.с. 79).

Позивач зі своєї сторони надав докази отримання від відповідача суми 631116,52 грн., що підтверджено банківською випискою за 11.02.2015р. (а.с. 86-90). До того ж, позивач надав докази отримання від відповідача суми 597808,21 грн., що підтверджено банківською випискою за 04.03.2015р. (а.с. 91-97).

Як зазначено у банківській виписці за 04.03.2015р. грошові кошти в сумі 597808,21 грн. були перераховані відповідачем позивачу із призначенням платежу «в погашення кредиторської заборгованості за природний газ за угодою №2014/ТП-Б-3507/166066 від 19.03.2014р. Акт ДНГ 70321631 від 22.12.2014р., з ПДВ 99634,70 грн.».

Відповідно до п.4.8. договору №2014/ТП-Б-3507/166006 від 19.03.2014р., у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати вартості послуг з постачання газу сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством, укладають графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості виникнення.

Із посиланням на умови пункту 4.8. вказаного вище Договору позивач пояснив суду, що грошові кошти в сумі 631116,52 грн. та 597808,21 грн., які надійшли від відповідача у 2015 році, були направлені ним в рахунок погашення існуючої заборгованості за цим же договором поставки природного газу за грудень 2014 року та частину за січень 2015 року, а тому, з урахуванням проведених зарахувань, вважає, що заборгованість відповідача за січень 2015 року склала 602728,26 грн., заборгованість за лютий 2015 року - 717989,89 грн., за березень 2015 року - 394290,17 грн., а всього залишок несплаченої суми становить 1715008,32 грн.

Відповідач не заперечував проти факту існування заборгованості за договором №2014/ТП-Б-3507/166006 від 19.03.2014р., розмір якої за станом на 01.01.2015р. становив 949471,83 грн. Заперечень щодо застосованого позивачем порядку погашення цієї заборгованості шляхом віднесення на її погашення означених вище платежів суду також не надав.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено той факт, що за станом на час прийняття місцевим господарським судом оскарженого рішення (26.06.2015р.), основний борг відповідача перед позивачем з оплати зазначеного обсягу природного газу, що був поставлений за період з січня по березень 2015 року включно складав суму 1715008,32 грн.

За своєю правовою природою правовідносини, які склалися між сторонами у справі, є правовідносинами постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Стаття 714 Цивільного кодексу України визначає, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві), абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладання та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Частина 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно абзацу 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 4.6. Договору №2014/ТП-Б-3507/166006 від 19.03.2014р. у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України також містить приписи, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідач доказів добровільної оплати зазначених коштів за станом на 26.06.2015р. суду не надав.

Отже, за встановлених вище обставин, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення суми 1715008,32 грн. основного боргу, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що у відповідності до умов п.п. 4.6., 4.7 та 4.8 Договору та приписів ст.ст. 530, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, у відповідача виник обов'язок зі сплати усього обсягу природного газу, який був спожитий у період з січня по березень 2015 року включно.

Разом з цим, вирішуючи спір в решті вимог позивача про стягнення з відповідача пені та додаткових нарахувань у вигляді інфляційних втрат та трьох процентів річних, місцевий господарський суд виходив із того, що поставка природного газу, яка перевищує встановлену додатковою угодою кількість, згідно підписаних сторонами актів приймання-передачі, є недоговірною поставкою, тому нарахування пені та трьох відсотків річних слід розділити та здійснювати окремо по обсягах природного газу, які були спожиті за умовами договору та поза договором.

Однак колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для поділу зобов'язань відповідача щодо оплати природного газу на такі, що виникли із договору та такі, що є не договірною поставкою - не відповідає обставинам справи, з огляду на наступне.

Частина 2 ст. 670 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило правило, за яким, якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3.2. Договору №2014/ТП-Б-3507/166006 від 19.03.2014р. облік обсягу газу, що постачається на умовах договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005р. №618, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України від 26.01.2006р. №67/11941, та Правилами користування природним газом для юридичних осіб, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 13.09.2012р. №1181, та згідно з Технічною угодою, що є невід'ємною частиною даного договору, та іншими діючими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок обліку природного газу під час його постачання та розподілу.

Кількість реалізованого газу споживачу визначається на межі балансової належності об'єктів споживача за допомогою вузлів обліку, визначених у Додатку 1 до договору (п.3.3. Договору).

На підставі результатів вимірювання обсягу газу вузлами обліку сторонами складаються щомісяця акти приймання-передачі газу та/або акти виконаних робіт (п.3.5. Договору).

У відповідності до п. 5.3.9 Договору, Споживач (відповідач) зобов'язаний самостійно обмежити (припинити) відбір газу у випадку: порушення строків оплати за Договором; перевищення добової норми та/або місячного підтвердженого обсягу газу без узгодження з Постачальником; припинення або розірвання Договору.

Згідно п.п.2.1. та 3.1.4. Технічної угоди від 19.03.2014р. до Договору №2014/ТП-Б-3507/166006 від 19.03.2014р., оперативний контроль використання газу Споживачем здійснює Постачальник. Обсяг спожитого Споживачем природного газу за звітній місяць оформлюється Актом приймання-передачі природного газу та/або Актом виконаних робіт.

Коригування планових місячних обсягів природного газу на 01 число розрахункового місяця здійснюється за письмовою заявою Споживача Постачальником у разі, якщо Споживач повідомив Постачальника про зміну планових обсягів не менш ніж за 6 (шість) робочих днів відповідно до 25 числа розрахункового місяця (п. 2.5.6. згаданої вище Технічної Угоди).

За умовами п.3.3.2. вказаної Технічної угоди, у випадку, якщо постачальник не виділив або ОДУ ДК «Укртрансгаз» не підтвердив планові обсяги поставки газу, Споживач зобов'язаний самостійно припинити споживання газу до підтвердження обсягів. Подальше використання не підтверджених обсягів розцінюється як крадіжка газу. Якщо реєстром розподілу газу не передбачена його поставка на наступний календарний місяць, то Споживач зобов'язується самостійно, не пізніше останнього дня поточного місяця, припинити споживання газу та повідомити про це Постачальника для відповідного пломбування газоспоживчого обладнання. Використання газу після 8:00 год. 1-го числа наступного місяця буде розцінюватися як його крадіжка.

Як вбачається із встановлених обставин, позивач та відповідач склали двосторонні акти приймання-передачі природного газу, в яких не визначали окремих обсягів газу, які були спожиті за договором та без договору. При цьому ціна усього фактично спожитого обсягу також визначалась у відповідності до умов договору без його поділу на договірний та позадоговірний.

Доказів про вчинення сторонами дій, спрямованих на самостійне припинення відповідачем (Споживачем) або обмеження позивачем (Постачальником) обсягів спожитого природного газу до запланованих показників - суду до матеріалів справи не надано.

Отже, оскільки позивач (Постачальник) передав відповідачу (Споживачу), а відповідач прийняв від позивача увесь обсяг спожитого природного газу без будь-яких заперечень, слід вважати, що весь обсяг цього товару був поставлений на умовах укладеного між сторонами Договору №2014/ТП-Б-3507/166006 від 19.03.2014р., положення якого й мають регулювати правовідносини сторін, зокрема щодо порядку оплати надлишкового обсягу природного газу та відповідальності за прострочку виконання цих зобов'язань.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що у суду першої інстанції не було законних підстав для штучного поділу зобов'язань відповідача на договірні та позадоговірні в залежності від обсягів спожитого природного газу.

Тому відповідач має нести відповідальність за несвоєчасне виконання своїх грошових зобов'язань з оплати усього обсягу поставленого йому позивачем природного газу у відповідності до умов договору та законодавчих актів.

Щодо доводів відповідача про неможливість погашення боргу та, як наслідок, про відсутність з його сторони вини у затримці платежів у зв'язку із несвоєчасним підписанням зі сторони позивача договору на постачання природного газу на 2015 рік за результатами тендерної процедури, то колегія суддів вважає, що такі обставини насамперед свідчать про наміри сторін, врегулювати свої правовідносини шляхом укладення договору, умови якого можуть застосовуватися до відносин між ними, які виникли до його укладення (ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України), однак не досягнення такої мети не може звільняти відповідача від цивільної відповідальності за порушення своїх договірних зобов'язань за діючим договором, тобто договором №2014/ТП-Б-3507/166006 від 19.03.2014р., строк дії якого було подовжено сторонами на період січень-березень 2015 року включно.

Відхиляючи решту доводів відповідача про неможливість виконати свої зобов'язання, колегія суддів враховує також на те, що за приписами статті 617 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України чи законом про Державний бюджет України, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання за договором, яке не припинилось відповідно до приписів глави 50 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі господарського суду №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року, яка підлягає обов'язковому врахуванню в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.2.2. Договору №2014/ТП-Б-3507/166006 від 19.03.2014р. передбачена відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

З огляду на викладене, враховуючи положення ч.ч. 1 та 2 ст. 692 Цивільного кодексу України та умови п.4.6. Договору №2014/ТП-Б-3507/166006 від 19.03.2014р., у відповідача виникло прострочення виконання грошових зобов'язань зі спливом кінцевого терміну оплати, який був визначений у актах приймання-передачі природного газу: зі сплати суми 602728,26 грн. - з 06.02.2015р., зі сплати суми 717989,89 грн. - з 04.03.2015р. та зі сплати суми 394290,17 грн. - з 06.04.2015р.

Згідно з розрахунком позовних вимог (а.с. 9), позивач просить стягнути пеню за період з 06.02.2015р. по 28.04.2015р. у сумі 150869,63 грн. Перевіривши цей розрахунок, колегія суддів погоджується з тим, що такі вимоги позивача ґрунтуються на умовах договору та чинного законодавства, тому за встановлених вище фактичних обставин є обґрунтованими та такими, що підлягали задоволенню.

Також частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за загальний період з 06.02.2015р. по 28.04.2015р. у сумі 7994,28 грн. та втрати від інфляції у сумі 178198,53 грн. за період з лютого по квітень 2015 року.

Перевіривши ці розрахунки позивача, колегія суддів погоджується з тим, що позивачем було вірно, виходячи із розміру заборгованості, що утворилась у певних спірних місяцях, та у відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, здійснено нарахування та заявлено до примусового стягнення одночасно з основним боргом означені суми трьох процентів річних та втрат від інфляції, а тому ці вимоги також підлягали задоволенню.

Під час перегляду справи сторонами були надані суду апеляційної інстанції додаткові пояснення та докази оплати за спірним договором (а.с. 148-157), а на вимогу суду проведено звірення взаємних розрахунків за станом на 03.11.2015р. та складено двосторонній акт (а.с. 168-174), які були прийняті колегією суддів до розгляду з метою забезпечення повного та всебічного встановлення суттєвих обставин даного спору та для правильної правової оцінки доводів обох сторін.

Із додаткових пояснень позивача (а.с. 186), банківських виписок (а.с. 188-189), копії листа відповідача від 16.10.2015р. за вих. №1170 (а.с.187) вбачається, що на прохання відповідача позивачем було перенесено переплату, що утворилась по договору №2015/ТП-Б-3507/198015 в розмірі 1714895,61 грн. на договір №2014/ТП-Б-3507/166006, а 21.10.2015р. перераховано як оплата за газ, згідно договору №2014/ТП-Б-3507/166006 від 19.03.2014р. грошові кошти в сумі 112,71 грн., тобто здійснено оплату на загальну суму 1715008,32 грн.

Таким чином, на час розгляду справи судом апеляційної інстанції зобов'язання відповідача перед позивачем щодо оплати спірних обсягів природного газу є повністю припиненими, що є підставою для припинення провадження у справі стосовно вимог позивача про стягнення суми 1715008,32 грн. основного боргу - за відсутністю предмета спору (п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України).

З урахуванням викладеного вище вбачаються підстави для задоволення апеляційної скарги щодо зміни судового рішення, внаслідок невідповідності окремих висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи (п. 3 ч.1 ст.104 ГПК України). Однак, враховуючи, що стаття 103 ГПК України визначає повноваження апеляційної інстанції, відповідно до яких одночасна зміна та часткове скасування рішення і припинення провадження не допускаються, оскаржене рішення слід скасувати повністю та прийняти нове рішення щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача суми 150869,63 грн. пені, 7994,28 грн. трьох процентів річних та суми 178198,53 грн. втрат від інфляції, а в решті вимог про стягнення суми 1715008,32 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

У відповідності до приписів ст. 49 та п. 10 ч.2 ст. 105 ГПК України, у зв'язку зі скасуванням означеного судового рішення та враховуючи на результати вирішення спору, понесені позивачем у справі судові витрати в сумі 41041,42 грн. на сплату судового збору за подання позовної заяви та в сумі 1818,38 грн. на сплату судового збору за подання апеляційної скарги - покладаються на відповідача, тому підлягають відшкодуванню за рахунок останнього.

Керуючись ст.ст. 80 ч.1 п.1-1, 99, 101, 103, п. 3 ч.1 ст.104, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2015р. у справі №904/3853/15 - скасувати.

Прийняти нове рішення:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Дніпропетровської районної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" суму 150869 грн. 63 коп. пені, 7994 грн. 28 коп. трьох процентів річних, 178198 грн. 53 коп. втрат від інфляції, 42859 грн. 80 коп. на відшкодування судових витрат.

В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено - 20.11.2015р.

Головуючий суддя І. М. Подобєд

Суддя Н. Л. Величко

Суддя О. Г. Іванов