Рішення № 53610004, 18.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/11614/2015 Головуючий у 1-й інстанції Леонтюк Л.К.

Доповідач Кравець В.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Кравець В.А.,

суддів Ратнікової В.М., Пікуль А.А.,

за участю секретаря Попандопало Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 червня 2015 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2015 року представник позивача ТОВ «Рада» звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив стягнути з відповідача заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 1 544,02 грн. основного боргу, інфляційної складової боргу - 460,64 грн., 3 % річних - 31,59 грн., пені - 1172,53 грн., судового збору - 243,60 грн.

В мотивування вимог посилався на те, що відповідач користується в повному обсязі житлово-комунальними послугами, плату за які не вносить, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 червня 2015 року - в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача ТОВ «Рада» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.

Вказує на те, що вимоги щодо завірення розрахунку позову підписом та печаткою підприємства не передбачено жодною нормою законодавства. Позовні вимоги обґрунтовуються наявністю договору, Розпорядженням КМДА №2216 від 11.12.2012, яким затверджено тариф на утримання будинку та прибудинкової території.

Крім того, відповідачем не заперечується наявність заборгованості за укладеним договором. Доказів відсутності заборгованості відповідачем надано не було.

Апелянт зазначив, що суд першої інстанції не прийняв в якості доказу розрахунок заборгованість з огляду на те, що він не завірений ні печаткою, ні штампом позивача. Вважав, що дані вимоги є необґрунтовані, оскільки жодною нормою законодавства не передбачено завірення розрахунку печаткою.

В судовому засіданні представник ТОВ «Рада» свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представники відповідача проти апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду у справі залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що ОСОБА_1 вніс кошти за надані житлово-комунальні послуги за листопад - грудень 2014р., січень - квітень 2015 року на рахунок ОСББ « 13-квартал», яке забезпечує їх надання.

Проте, в повній мірі з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки такого висновку суд дійшов, не з'ясувавши дійсні обставини спору, не перевіривши доводи і заперечення сторін та без належної оцінки доказів.

Зазначені порушення норм матеріального та процесуального права є підставою відповідно до ст. 309 ЦПК України до скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог.

Судом встановлено, що відповідач є власником АДРЕСА_1.

14.08.2002 р. сторони уклали договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій строком на три роки з правом пролонгації. Згідно п.2.2.4 вказаного договору відповідач зобов'язався до 1 числа наступного місяця вносити передбачену Договором плату за надані послуги.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Разом з тим, відповідач не виконував свої зобов'язання за договором у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 08.06.2015 року становить 1544,02 грн. основного боргу, інфляційної складової боргу - 460,64 грн., 3 % річних - 31,59 грн., пені - 1172,53 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до свідоцтва, протоколів, рішення співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 створено ОСББ «13-й квартал», яке прийняло на свій баланс житловий комплекс і з 01.11.2014р, є управителем та балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 та здійснює весь комплекс послуг по експлуатації та обслуговуванню багатоквартирного будинку та його прибудинкової території.

Проте, такий висновок суду є передчасним з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно статті 162 ЖК Української РСР плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, обов'язок оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом покладається на власника та наймача (орендаря) квартири, житлового приміщення у гуртожитку.

З матеріалів справи убачається, що 27.10.2014 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Рада» із заявою про розірвання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 14.08.2002 року.

Проте, відповідно до п. 5.11 договору дія договору автоматично продовжується на наступний термін, якщо жодна із сторін в письмовій формі не заявить про його перегляд за один місяць до закінчення його дії.

Таким чином, оскільки відповідач звернувся до ТОВ «Рада» із заявою про розірвання договору 27.10.2014 року, то заборгованість, яка виникла за період з листопада по грудень 2014 року підлягає стягненню в судовому порядку, оскільки саме позивач за даний період здійснював надання житлово-комунальних послуг.

Вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за період із січня 2015 року по квітень 2015 року задоволенню не підлягають, оскільки договір від 14.08.2002 року розірвано, а відповідач сплатив кошти за надані житлово-комунальні послуги за вказаний період на рахунок ОСББ «13-й квартал», оскільки останнє прийняло житловий будинок АДРЕСА_1 на свій баланс та здійснює весь комплекс послуг по експлуатації та обслуговуванню даного будинку, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що задоволенню також підлягають позовні вимоги ТОВ «Рада» про стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних та інфляційних втрат, оскільки, відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином, згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач ОСОБА_1 прострочив виконання зобов'язання по сплаті вартості наданих позивачем та фактично спожитих житлово-комунальних послуг відповідно до укладеного між сторонами договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 14.08.2002 року, а тому, колегія суддів вважає, що, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України з відповідача на користь позивача ТОВ «Рада» підлягали стягненню три проценти річних від простроченої суми за період з листопада по грудень 2014 року в сумі 8 грн.40 коп. та інфляційні втрати в сумі 162 грн. 34 коп.

В добровільному порядку погасити дану заборгованість відповідач ОСОБА_1 відмовляється, а тому, колегія суддів вважає, що вона підлягає стягненню на користь ТОВ «Рада» в судовому порядку і суд першої інстанції безпідставно відмовив ТОВ «Рада» в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по житлово-комунальним платежах, 3 % річних та інфляційних втрат за період затримки виконання вказаного грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Рада» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 365,40 гривень.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення Дарницького районного суду міста Києва підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 218,303,304,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА» - задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 червня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, наступного змісту.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 548 грн. 16 коп.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА» судовий збір у розмірі 365,40 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді