Постанова № 53607144, 12.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2015 р. Справа№ 910/12413/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Куксова В.В.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання Котовський С.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2015 року

у справі № 910/12413/15 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

про стягнення 9681282,00 доларів США, що еквівалентно 268782593,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про стягнення 9681282,00 доларів США, що еквівалентно 268782593,92 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2015 року у справі № 910/12413/15 (суддя Мудрий С.М.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що зазначене рішення судом першої інстанції було ухвалене передчасно, з суттєвим порушенням вимог матеріального права та з неповним з'ясуванням дійсних обставин справи, з огляду на що, рішення суду підлягає скасуванню.

Скарга обґрунтована тим, що на виконання своїх функцій та зобов'язань уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Надра» було спрямовано на адресу АТ «Дельта Банк» Вимогу про погашення заборгованості від 10.02.2015 року з наданням можливості останньому погасити заборгованість в добровільному порядку, до того ж, на момент отримання зазначеної Вимоги АТ «Дельта Банк» ще не було віднесено до категорії неплатоспроможних, однак зобов'язання відповідачем своєчасно всеодно виконані не були.

Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення АТ «Дельта Банк» перебуває у процедурі тимчасової адміністрації, а наслідком її завершення не обов'язково є ліквідація, а тому висновок про те, що вимоги ПАТ «КБ «Надра» підлягають задоволенню у порядку, передбаченому ст.. 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є помилковим та передчасним, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не роз'яснює ІІАТ «КБ Надра» порядок захисту порушеного права у випадку виведення неплатоспроможного «Дельта Банк» з ринку у спосіб, відмінний від ліквідації, з урахуванням п. 2 ст. 62 ГПК України.

Також скаржник зазначає, що ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не перешкоджають розгляду спору по суті та ухваленню рішення про стягнення заборгованості з урахуванням того, що ПАТ «КБ «Надра» було належними та допустимими доказами доведено наявність заборгованості та обов'язок АТ «Дельта Банк» його погашення, а АТ «Дельта Банк» не було надано жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості або правильність розрахунків.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2015 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Сітайло Л.Г. Пономаренка Є.Ю., апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.09.2015 року.

У зв'язку з перебуванням суддів Сітайло Л.Г., Пономаренко Є.Ю. у відпустці, розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А.; судді Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.

Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у судовому засіданні, що відбулось 23.09.2015 року оголошено перерву до 28.10.2015 року.

Позивач, згідно з поданими до суду 23.09.2015 року доповненнями до апеляційної скарги, додатково обґрунтував апеляційну скаргу та просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у судовому засіданні, що відбулось 28.10.2015 року оголошено перерву до 12.11.2015 року.

Позивач, згідно з поданим до суду 12.11.2015 року заявою, просить перенести судовий розгляд по справі 910/12413/15 призначений на 12.11.2015 року на іншу дату, яке вмотивоване тим, що ПАТ КБ «Надра» звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд) з пропозицією врегулювання Фондом заборгованості АТ «Дельта Банк» перед ПАТ «КБ Надра», так як обидва банки перебувають на стадії ліквідаційної процедури та призначено Фондом уповноважених осіб на ліквідацію. Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по врегулюванню міжбанківської заборгованості та рішення Вищого господарського суду по справі №910/12413/15.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи підлягає залишенню без задоволення з огляду на те, що за висновками суду, його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, а також з огляду на те, що, по-перше, обставини, викладенні в клопотанні позивача про відкладення розгляду справи, жодним чином не підтверджені, та по-друге, позивач був обізнаний про подання ним апеляційної скарги та про її розгляд в Київському апеляційному господарському суді та не був позбавлений можливості залучити іншого представника для участі у судовому засіданні.

Представники сторін до судового засідання, що відбулось 12.11.2015 року, не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності сторін є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

22.11.2006 року між відкритим акціонерне товариство комерційний банк "Надра" та товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Дельта" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", код ЄДРПОУ 34047020) уклалено генеральну угоду про порядок проведення міжбанківських операцій № 1.79, предметом якої є загальні умови здійснення міжбанківських операцій.

Відповідно до статуту публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ "КБ "Надра" протокол №2 від 12.11.2012 року, публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" продовжує свою діяльність в результаті зміни найменування відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" та приведення його статуту у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства".

У розділі 2 генеральної угоди було надано визначення термінам, що використовуватимуться при співпраці.

Згідно з п. 3.1 генеральної угоди в її межах було передбачено укладення сторонами угод по наданню МБК (міжбанківських кредитів) та МБД (міжбанківських депозитів).

Відповідно до п. 5.2.1 генеральної угоди, сторони надають одна одній короткотермінові міжбанківські кредити та міжбанківські депозити у вільноконвертованій валюті та неконвертованій валюті і українській гривні.

Пунктом 5.1 генеральної угоди передбачено, що умови угод, які укладаються відповідно до цієї угоди, визначаються у кожному конкретному випадку шляхом проведення переговорів між уповноваженими співробітниками сторін за допомогою системи REUTERS DEALING або іншими узгодженими засобами зв'язку.

Згідно з п. 5.2.3 генеральної угоди при переговорах сторони домовляються про основні умови угод, а саме: сума і валюта операцій; дата надання міжбанківських кредитів та міжбанківських депозитів; дата повернення міжбанківських кредитів та міжбанківських депозитів і сплати відсотків; відсоткова ставка; реквізити постачання і повернення коштів; умови забезпечення міжбанківських кредитів та міжбанківських депозитів; час надання і повернення кредиту/депозиту (якщо необхідно); особливі умови (у разі потреби).

Після узгодження умов угоди, зазначених у п. 5.2.3, за допомогою системи REUTERS DEALING або по телефону сторони протягом того ж дня обмінюються підтвердженнями по системі S.W.I.F.T. відповідно до форматів S.W.I.F.T. або ключовими підтвердженнями по електронній пошті або ТЕЛЕКСУ.

Підтвердження повинно містити: посилання на реєстраційний номер угоди; найменування сторін, що домовилися (або S.W.I.F.T. - код); дату укладання угоди; суму і валюту операції; дати надання та повернення кредиту/депозиту; відсоткову ставку; суму відсотків до сплати; платіжні інструкції, де приведені повні реквізити сторін; особливі умови і примітки (у разі потреби), у тому числі граничний час надходження (повернення) коштів, умови забезпечення (п. 5.2.4, 5.2.5 генеральної угоди).

В позові позивач зазначає, що на виконання наведених умов генеральної угоди 18.01.2013 року між сторонами укладено угоду про надання позивачем відповідачу міжбанківського кредиту на суму 9 000 000,00 доларів США зі строком повернення 15.02.2013 року та сплатою 12,00 % річних у кінці строку. Умови надання та повернення міжбанківського кредиту були погоджені сторонами за допомогою системи REUTERS DEALING та підтверджені по системі S.W.I.F.T.

Окремими угодами за допомогою системи REUTERS DEALING, підтвердженими по системі S.W.I.F.T. сторонами неодноразово продовжувався строк користування міжбанківським кредитом.

13.01.2015 між сторонами генеральної угоди було укладено угоду про надання публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" міжбанківського кредиту на умовах ролл-овер (пролонгація попередньо наданої позики) на суму 9000000,00 доларів США зі строком повернення 06.02.2015 та сплатою 12,00 % річних у кінці строку. Умови надання та повернення міжбанківського кредиту було погоджено за допомогою системи REUTERS DEALING та підтверджено по системі S.W.I.F.T, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями тікетів REUTERS DEALING та підтвердження за системою S.W.I.F.T. (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunication).

13.01.2015 позивачем і відповідачем укладено додаткову угоду № 7 до генеральної угоди № 1.79 про порядок проведення міжбанківських операцій від 22.11.2006 року, в якій, сторони дійшли згоди відносно того, що відсотки за міжбанківськими кредитами, наданими відповідно до угод на умовах ролл-овер на суму 9000000,00 доларів США, що були укладені 02.10.2014 року (п.3 додаткової угоди), 10.10.2014 року (п.7 додаткової угоди), 07.11.2014 року (п.11 додаткової угоди), 05.12.2014 року (п.15 додаткової угоди), 15.12.2014 року (п.19 додаткової угоди) нараховані за відповідні періоди повинні бути сплачені публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" 06.02.2015 року.

Відповідно до п. 21 додаткової угоди № 7 сторони погодили, що всі інші умови генеральної угоди та підтвердження укладення угод, здійснені відповідно до умов генеральної угоди, залишаються без змін і сторони підтверджують за ними свої зобов'язання.

Згідно з п. 5.2.16.1 генеральної угоди позичальник зобов'язаний повернути суму кредиту/депозиту і відсотки за користування ним у термін, зазначений у підтвердженні, а також сплатити неустойки (штрафні санкції) у випадку невиконання зобов'язань.

Пунктом 6.1 генеральної угоди передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов угод, укладених на основі цієї угоди сторони зобов'язуються відповідати в межах розмірів збитків, заподіяних протилежній стороні і відповідно до чинного законодавства України.

Станом на 02.03.2015 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 9681282,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 02.03.2015 року до 14:00, що еквівалентно 268782593,92 грн. та складається з заборгованості за тілом міжбанківського кредиту в сумі 9000000,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 02.03.2015 року до 14:00, що еквівалентно 249868080,00 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі 456000,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 02.03.2015 року до 14:00, що еквівалентно 12659982,72 грн., заборгованість по пені за порушення строку сплати кредиту в сумі 216000,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 02.03.2015 року до 14:00 становить 5996833,92 грн., заборгованість по пені за порушення строку сплати процентів по кредиту в сумі 9282,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 02.03.2015 року до 14:00, що еквівалентно 257697,28 грн.

10.02.2015 року позивачем направлено відповідачу письмову вимогу про погашення заборгованості №1-2-2029, якою публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" вимагало від публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" протягом трьох днів з дати отримання такої вимоги погасити суму міжбанківського кредиту, сплатити проценти за користування ним і нараховану пеню.

Вищезазначена вимога отримана відповідачем 10.02.2015 року, що підтверджується відбитком штампу АТ "Дельта банк" вх. №2958 від 10.02.2015 року.

Укладений сторонами правочин - генеральна угода про порядок проведення міжбанківських операцій № 1.79 від 22.11.2006 є змішаним договором, оскільки вміщує в собі умови, що регулюються, зокрема, положеннями чинного законодавства про договір позики (кредиту), про договір банківського вкладу, надання послуг та ін.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є стягнення 9681282,00 доларів США, що еквівалентно 268782593,92 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що строк для виконання зобов'язань за генеральною угодою та вимоги від 10.02.2015 року сплинув, проте відповідач ухиляється від їх виконання.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Укладений сторонами правочин - генеральна угода про порядок проведення міжбанківських операцій № 1.79 від 22.11.2006 є змішаним договором, оскільки вміщує в собі умови, що регулюються, зокрема, положеннями чинного законодавства про договір позики (кредиту), про договір банківського вкладу, надання послуг та ін.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частинами 1 та 3 ст. 1058 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно з статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" не заперечує факт прострочення у правовідносинах з позивачем, а обставини надання сторонами міжбанківських кредитів одна одній доведені належними доказами.

Проте, вимоги позивача не підлягають задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

На підставі постанови Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" від 02.03.2015 № 150 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" № 51 від 02.03.2015, згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова Владислава Володимировича.

Інформація про запровадження тимчасової адміністрації у банку і призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є загальнодоступною на веб-сайті такого Фонду, тобто є загальновідомою.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під тимчасовою адміністрацією слід розуміти процедуру виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банту України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Частиною 2 вказаної ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку та своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Зважаючи на те, що до відповідача застосовано процедуру виведення з ринку як неплатоспроможного банку, до спірних правовідносин сторін підлягає застосуванню Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" незалежно від моменту звернення позивача до суду, а з огляду на необхідність правильного вирішення спору, враховуючи всі об'єктивно існуючі обставини.

Згідно з п. 1, п. 3 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

Пунктом 1 ч. 6 ст. 36 названого Закону передбачено, що обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті не поширюється та зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону термін "вкладник" вживається у значенні фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

За змістом цієї норми, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник", а тому, на них не поширюються винятки з обмеження, встановленого у п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону.

Разом з тим, заявлена до стягнення заборгованість не може бути стягнута з відповідача, оскільки через початок процедури виведення банку з ринку як неплатоспроможного, до спірних правовідносин сторін слід застосовувати положення, якими врегульований порядок задоволення грошових вимог осіб, які мають підтверджені грошові вимоги до неплатоспроможного банку, строк виконання яких настав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Отже, у даному випадку виключення, що передбачені п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", до спірних правовідносин не застосовуються, тому що позивач фактично виступає кредитором відповідача.

Як було встановлено вище, зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виникли з окремих угод про надання міжбанківських кредитів в межах генеральної угоди про порядок проведення міжбанківських операцій, внаслідок чого у даної юридичної особи виникло грошове зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, що нею виконано не було.

Таким чином, з урахуванням наведених вище приписів чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" є саме кредитором публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", вимоги якого згідно з ст.. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час дії тимчасової адміністрації не задовольняються.

Доводи апелянта стосовно того, що на виконання своїх функцій та зобов'язань уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Надра» було спрямовано на адресу АТ «Дельта Банк» Вимогу про погашення заборгованості від 10.02.2015 року з наданням можливості останньому погасити заборгованість в добровільному порядку, до того ж, на момент отримання зазначеної Вимоги АТ «Дельта Банк» ще не було віднесено до категорії неплатоспроможних, однак зобов'язання відповідачем своєчасно все одно виконані не були, колегією суддів сприймаються критично з огляду на наступне.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду: припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється; банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку; відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій. У матеріалах справи відсутні докази про те, що уповноважена особа Фонду дала дозвіл на погашення Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", спірної заборгованості. Тому, стягнення за рішенням суду в межах даного спору заявленої до стягнення Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" заборгованості після запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" від 02.03.2015 № 150 є неможливим та таким, що не відповідає приписам ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Станом на момент розгляду справи по суті уповноваженими органами було розпочато процедуру ліквідації Банку.

Статтею 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.

Крім того, ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів" вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Положеннями ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду (частина 1 та 2 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Частиною 4 вказаною вище статті передбачено, що будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

До того ж, відповідно до п. 4.27 рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 05.07.2012 року "Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку", уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за винятком погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують здійснення процедури ліквідації.

Враховуючи викладене колегія суддів не приймає доводів апелянта стосовно того, що ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не перешкоджають розгляду спору по суті та ухваленню рішення про стягнення заборгованості з урахуванням того, що ПАТ «КБ «Надра» було належними та допустимими доказами доведено наявність заборгованості та обов'язок АТ «Дельта Банк» його погашення, а АТ «Дельта Банк» не було надано жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості або правильність розрахунків.

Щодо доводів апелянта стосовно того, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення АТ «Дельта Банк» перебуває у процедурі тимчасової адміністрації, а наслідком її завершення не обов'язково є ліквідація, а тому висновок про те, що вимоги ПАТ «КБ «Надра» підлягають задоволенню у порядку, передбаченому ст.. 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є помилковим та передчасним, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не роз'яснює ІІАТ «КБ Надра» порядок захисту порушеного права у випадку виведення неплатоспроможного «Дельта Банк» з ринку у спосіб, відмінний від ліквідації, з урахуванням п. 2 ст. 62 ГПК України, колегія суддів вбачає за необхідне зазначити наступне.

Порядком захисту порушеного права у випадку виведення неплатоспроможного «Дельта Банк» з ринку у спосіб, відмінний від ліквідації, з урахуванням п. 2 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України може бути відповідна заява в порядку ст. 112 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" є необґрунтованими та такими, в задоволенні яких вірно відмовлено судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2015 року у справі № 910/12413/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2015 року у справі № 910/12413/15 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2015 року у справі № 910/12413/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2015 року у справі № 910/12413/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/12413/15 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді В.В. Куксов

Є.Ю. Шаптала