Рішення № 53606117, 12.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2015Справа №910/21172/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Неввіль»

Про стягнення 34 896 373,71 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Янкова А.В. представник за довіреністю № б/н від 24.06.15.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Стандарт» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Неввіль» (далі - відповідач) про стягнення 34 896 373,71 грн., з яких: 29 460 215,19 грн. заборгованості за кредитом, 4 780 937,77 грн. заборгованості за процентами, 655 220,75 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів.

Пред'явлені позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором кредиту за овердрафтом № 150/ОВ-1214 від 26.12.14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.15. порушено провадження у справі № 910/21172/15 та призначено її до розгляду на 10.09.15.

За результатами судового засідання 10.09.15., в зв'язку з неявкою сторін та неподання ними витребуваних ухвалою суду документів, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 01.10.15., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.15. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 20.10.15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.15. на підставі ст. 69 ГПК України за заявою позивача було продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи № 910/21172/15 на 05.11.15.

05.11.15.позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

За результатами судового засідання 05.11.15. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 12.11.15., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

09.11.15.позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 12.11.15. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 12.11.15. вкотре не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/21172/15.

В судовому засіданні 12.11.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.12.14. між позивачем (далі - банк) та відповідачем (далі - позичальник) було укладено Договір кредиту за овердрафтом № 150/ОВ-1214 (далі - Кредитний договір), відповідно до п. 1.1. якого банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умов забезпеченості, повернення, строковості , платності та цільового характеру використання шляхом сплати з поточного рахунку позичальника, відкритого в ПАТ КБ «Стандарт», розрахункових документів на суму, що перевищує фактичний (кредитовий залишок) на такому поточному рахунку, але в межах визначеного Кредитним договором ліміту овердрафту (далі - овердрафт, а кожна окремо надана сума - транш овердрафту).

З 26.12.14. до кінцевого терміну дії овердрафту максимальна заборгованість позичальника за овердрафтом не може перевищувати розмір ліміту овердрафту в сумі 30 000 000,00 грн. (п. 1.1.1 Кредитного договору).

Відповідно до п. 1.1.3 Кредитного договору, кінцевий термін, до якого має бути повністю погашена заборгованість за овердрафтом - 25.12.15. включно.

Згідно з п. 1.2 Кредитного договору овердрафт надається позичальнику для поповнення обігових коштів.

Пунктом 1.3 Кредитного договору сторони погодили, що за користування овердрафтом позичальник сплачує банку проценти в розмірі 27% річних в строки, обумовлені Кредитним договором.

Положеннями п. 2.1 Кредитного договору визначено, що видача овердрафту проводиться в національній валюті (гривня) шляхом оплати з поточного рахунку позичальника № 26004001011452, розрахункових документів позичальника на суму, що перевищує фактичний (кредитовий) залишок на такому поточному рахунку, але в межах ліміту овердрафту, визначеного п. 1.1.1 Кредитного договору.

Днем надання кожного траншу овердрафту вважається день оплати з поточного рахунку позичальника розрахункових документів позичальника на суму, що перевищує фактичний (кредитовий) залишок на такому поточному рахунку. Днем погашення овердрафту вважається день зарахування на поточний рахунок позичальника № 26004001011452 грошових коштів до досягнення на ньому кредитового або нульового залишку. Погашення заборгованості за овердрафтом (в межах суми ліміту) щомісячно, кожного останнього робочого дня місяця починаючи з наступного місяця за встановленням ліміту, та на останній робочий день місяця встановлюється ліміт овердрафту в розмірі 0,00 грн., при цьому кожного першого робочого дня місяця ліміт овердрафту поновлюється. Усі надходження на рахунок позичальника спрямовуються на погашення заборгованості за овердрафтом. Усі надходження на рахунок автоматично зменшують дебетове сальдо за рахунком. У випадку якщо останній день строку дії овердрафту припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день банку, погашення овердрафту позичальником здійснюється напередодні (п. 2.2, п. 2.3, п. 2.4 Кредитного договору).

Відповідно до п. 2.5 Кредитного договору, у разі прострочення терміну погашення овердрафту, визначеного п. 2.4 цього договору, позичальник, починаючи з першого дня прострочення сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченої заборгованості за овердрафтом за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п. 2.6 Кредитного договору, нарахування процентів здійснюється щомісячно за фактичну кількість днів користування овердрафтом за період з першого по останній календарний день місяця на суму фактичної заборгованості за овердрафтом на кінець операційного дня протягом періоду нарахування. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення овердрафту.

Положеннями п. 2.7 Кредитного договору визначено, що сплата процентів здійснюється у валюті овердрафту в сумі нарахованих процентів відповідно до п. 2.6 цього договору щомісячно в строк з 1 по 10 календарний день місяця, наступного за місяцем нарахування процентів та в кінцевий термін користування овердрафтом, вказаний в п. 1.1.3 цього договору.

Додатковим договором № 3 від 31.01.15. до Кредитного договору сторони дійшли згоди встановити строк сплати процентів за січень 2012 року в строк до 28.02.15.

Сторони пунктом 2.8 Кредитного договору погодили, що в силу цього договору позичальник надає банку безвідкличне доручення на право списання банком з поточного рахунку позичальника, відкритого у позивача, грошових коштів по мірі їх надходження в розмірі існуючої заборгованості за овердрафтом, нарахованими процентами, комісіями.

Пунктами 7.3, 7.4 Кредитного договору встановлено, що він набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Дія Кредитного договору припиняється після повного погашення позичальника заборгованості за ним.

На виконання умов Кредитного договору станом на 11.08.15. позивачем було видано відповідачу кредитні кошти на суму 29 460 215,19 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями виписок по особовому рахунку відповідача № 26004001011452 за період з 26.12.14. по 11.08.15.

Пред'явлені позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором кредиту за овердрафтом № 150/ОВ-1214 від 26.12.14. щодо сплати заборгованості за кредитом, заборгованості за процентами, пені за несвоєчасну сплату процентів.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, обґрунтування своєї правової позиції в справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладений договір, який за своєю правовою природою є кредитним договором, а тому саме умови укладеного сторонами Кредитного договору та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III ЦК України, регулюють права та обов'язки сторін, що виникають при одержанні та поверненні кредиту.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На момент звернення позивача з даним позовом до суду його вимоги полягають у поверненні відповідачем заборгованості за кредитом, заборгованості за процентами та пені.

Відповідно до п. 3.2.8. Кредитного договору, банк має право зупинити подальше кредитування позичальника та/або вимагати дострокового повернення кредитних коштів, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій, що передбачені цим договором, а також відшкодування збитків, що завдані банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору, а позичальник зобов'язаний протягом п'яти календарних днів повернути суму заборгованості за овердрафтом, що залишилась, сплатити проценти, комісії, інші платежі та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані банку у разі, зокрема, порушення позичальником строків (термінів) платежів, що встановлені цим договором.

В матеріалах справи наявна вимога позивача про погашення відповідачем заборгованості № 15/05-440 від 15.05.15., яку останнім було залишено без відповіді.

Оскільки відповідач отримав відповідні кредитні кошти, однак у встановлений строк їх не повернув, порушив зобов'язання зі сплати процентів, та відповіді на направлену банком вимогу не надав, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

За наявними матеріалами справи судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 29 460 215,19 грн. заборгованості за кредитом, 4 780 937,77 грн. заборгованості за процентами, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Пунктом 4.1 Кредитного договору сторонами передбачено, що у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів та/або комісій за цим договором, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від простроченої суми процентів за кожний день прострочення.

Положеннями Господарського кодексу України унормовано поняття штрафних санкцій. Так, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дії відповідача щодо невиконання взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором є порушенням вимог Кредитного договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами Кредитного договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення 655 220,75 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів відповідно визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню повністю.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції станом на день звернення позивача з даним позовом до суду в серпні 2015 року) визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку (п. 22 ч. 1 ст. 5). Фактично з даним позовом до суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Стандарт", від імені якого діє Уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт".

Враховуючи наведені норми, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в доход Державного бюджету України в розмірі 73 080,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Неввіль» (04060, м. Київ, вул. Щусєва, б. 10; ідентифікаційний код 39170247) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» (04071, м. Київ, вул. Почайнинська, 45; ідентифікаційний код 36335426) 29 460 215 (двадцять дев'ять мільйонів чотириста шістдесят тисяч двісті п'ятнадцять) грн. 19 коп. заборгованості за кредитом, 4 780 937 (чотири мільйони сімсот вісімдесят тисяч дев'ятсот тридцять сім) грн. 77 коп. заборгованості за процентами, 655 220 (шістсот п'ятдесят п'ять тисяч двісті двадцять) грн. 75 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Неввіль» (04060, м. Київ, вул. Щусєва, б. 10; ідентифікаційний код 39170247) в доход Державного бюджету України (ідентифікаційний код 37993783, р/р 31215206783001, одержувач Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, код платежу 22030001) судовий збір в розмірі 73 080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.11.15.

Суддя Т.М. Ващенко