Постанова № 53605276, 18.11.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року Справа № 924/151/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12 травня 2015 року у справі №924/151/15 за позовом прокурора Деражнянського району в інтересах держави в особі Деражнянської районної ради, Деражнянського районного будинку культури до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні приміщеннями, шляхом зобов'язання відповідача виселитись з нежитлових приміщень та передати їх за актом прийому-передачі Деражнянському районному будинку культури, -

Встановив:

У квітні 2015 року прокурор Деражнянського району м. Деражня звернувся до господарського суду Хмельницької області із позовом в інтересах держави в особі Деражнянської районної ради м. Деражня, Деражнянського районного будинку культури м. Деражня про зобов'язання приватного підприємця - ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні приміщеннями, шляхом зобов'язання виселитись та передати їх за актом прийому-передачі Деражнянському районному будинку культури.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 24 березня 2015 року у справі №924/151/15, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12 травня 2015 року, позов задоволено. Зобов`язано ФОП - ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні приміщеннями загальною площею 47,5м2 (дві кімнати: І - площею 23,9м2, II - площею 23,6м2) за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання відповідача виселитись з нежитлових приміщень та передати їх Деражнянському районному будинку культури за актом прийому-передачі.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення прокурора, який висловився проти доводів касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, на виконання рішення Деражнянської районної ради Хмельницької області №9-4/2006 від 12 жовтня 2006 року, між ОСОБА_4 та Районним будинком культури м. Деражня 1 листопада 2006 року укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад Деражнянського району, згідно з п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, а саме нежитлову будівлю площею 47,5м2 (дві кімнати: І - площею 23,9м2, II - площею 23,6м2) за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на балансі районного будинку культури, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить 12 825 грн. (експертною оцінкою).

Договір укладений строком на 5 років до 1 листопада 2011 року.

Додатковою угодою №2 до договору від 1 листопада 2011 року його дію продовжено на 3 роки, тобто до 1 листопада 2014 року.

Умовами договору оренди, які, відповідно до п. 2 додаткової угоди, залишилися незмінними передбачено, що у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю за актом приймання-передачі (п. 2.4), обов'язок складання якого покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні (п. 2.5); у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п. 10.6); чинність договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (п. 10.8).

Листом №20 від 1 жовтня 2014 року Деражнянський районний будинок культури попередив ФОП ОСОБА_4 про закінчення з 1 листопада 2014 року строку дії договору оренди та повідомив, що Районною радою буде проводитися конкурс на оренду даного приміщення зі зміненими умовами, в якому відповідач за своїм бажанням може взяти участь.

За результатами проведеного 3 грудня 2014 року конкурсу, при проведенні якого комісією було розглянуто і конкурсну пропозицію ФОП ОСОБА_4, конкурсною комісією, а в подальшому, 4 грудня 2014 року, і Деражнянською районною радою було прийнято рішення про надання згоди Деражнянському районному будинку культури на передачу в оренду спірного нерухомого майна ФОП ОСОБА_5

Незважаючи на попередження 9 грудня 2014 року та 11 грудня 2014 року про завершення терміну дії договору оренди та про необхідність передати спірне приміщення районному будинку культури за актом прийому-передачі, про що були складені відповідні акти, відповідач не передав будинку культури та не звільнив спірних приміщень, продовжуючи використовувати їх у комерційних цілях без відповідних дозвільних документів, що підтверджується актом комісії від 22 січня 2015 року.

Підставою позову стала відмова відповідача звільнити спірне приміщення, що належить до комунальної власності, після закінчення строку договору оренди.

Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення ст.ст. 11, 785 Цивільного кодексу України, ст. 174, ч.ч. 1, 6 ст. 283, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 2, ч. 2 ст. 17, ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", дійшов висновку про виникнення у відповідача обов'язку звільнити займане ним спірне приміщення у зв'язку із закінченням строку договору оренди.

Висновки судів попередніх інстанцій є правильними з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірне приміщення належить до спільної власності територіальних громад Деражнянського району Хмельницької області. Правовідносини щодо оренди зазначеного майна регулюються Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Термін договору оренди, відповідно до ст. 17 цього Закону, визначається за погодженням сторін; не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ч. 2 даної статті).

Враховуючи встановлення судами попередніх інстанцій того, що у орендодавця не було наміру пролонгації договору оренди спірного майна, про що ним за місяць до закінчення дії даного договору було повідомлено орендаря, а також того, що відповідач приймала участь у оголошеному конкурсі на оренду цього приміщення, орендодавець неодноразово повідомляв відповідача про необхідність звільнити займане ним приміщення і повернути його за актом приймання-передачі, є правильним висновки апеляційного господарського суду про відсутність у позивача на той час заперечень щодо припинення договірних правовідносин оренди з 1 листопада 2014 року, а також про закінчення дії договору із зазначеної дати.

Відповідно до норм ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі, зокрема, закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Враховуючи зазначене, встановлення попередніми судовими інстанціями тієї обставини, що відповідач, всупереч п. 10.6 договору оренди, орендоване приміщення після 1 листопада 2014 року не звільнив та не передав його будинку культури за актом приймання-передачі, є також правильним висновок місцевого та апеляційного господарських судів щодо обґрунтованості позову про зобов'язання ФОП ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні спірними приміщеннями, шляхом виселення з них і передачі будинку культури за актом приймання-передачі.

Стосовно доводів касаційної скарги про порушення прав відповідача при проведенні конкурсу на право оренди нерухомого майна, апеляційний господарський суд правильно вказав, що господарським судом в межах даної справи не досліджувалось питання правомірності результатів конкурсу, оскільки це не є предметом позову у даній справі. Водночас, постановою Деражнянського районного суду Хмельницької області від 7 квітня 2015 року у справі №673/178/15 а відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення конкурсної комісії від 3 грудня 2014 року та рішення Деражнянської районної ради від 4 грудня 2014 року про надання згоди Деражнянському районному будинку культури на передачу в оренду нерухомого майна ОСОБА_5

Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а тому апеляційний господарський суд правомірно залишив його без змін.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в тому числі про порушення її переважного права на укладення договору оренди на новий термін, ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні відповідачем вказаних положень матеріального права, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень.

Інші твердження касаційної скарги зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких, в силу вимог ст. 1117 ГПК України, не входить до компетенції касаційної інстанції, при цьому, такі твердження дублюють доводи апеляційної скарги, яким судом другої інстанції була надана правильна правова оцінка.

З огляду на викладене, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції слід залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12 травня 2015 року у справі №924/151/15 - без змін.

Поновити виконання судового рішення у справі №924/151/15.

Головуючий:П.А.ГончарукСудді:І.Д.Кондратова Л.В.Стратієнко