Рішення № 53601525, 10.11.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8214/15

Головуючий у першій інстанції Івченко В. Б.

Доповідач Комаровська Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого - Комаровської Н.В.,

Суддів - Калараша А.А., Короткова В.Д.,

З участю секретаря - Абалдової О.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з участю третьої особи- ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою за апеляційною скаргою ОСОБА_4,подану через представника ОСОБА_5, на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 21.07.2015р.,-

в с т а н о в и л а :

23.03.2015р. ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те,що 25.09.2007р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №014/0029/85/82973 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії у розмірі 1 968 288 грн., зі сплатою 13,75% річних на строк з 25.09.2007 р. по 25.01.2019 р.

Відповідно до п.5.5 кредитного договору позичальник зобов'язаний достроково здійснити повернення кредиту, процентів та інших платежів, що визначені кредитним договором у разі невиконання або неналежного виконання умов кредитного договору. Кошти мають бути повернені протягом 30 календарних днів з моменту надіслання банком на адресу позичальника відповідного листа-повідомлення.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором 25.09.2007 р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки, відповідно до умов якого поручитель прийняв на себе солідарний обов*язок відповідати по борговим зобов'язанням в разі неналежного виконання або невиконання боржником своїх забов*язань.

Станом на 13.03.2015 року виникла заборгованість 2118262,65 грн., яку

позивач просив стягнути з відповідачів солідарно.

20.05.2015р. ОСОБА_4 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання поруки припиненою.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те,що згідно вимоги банку від 13.08.2009 р. про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором №014/0029/85/82973 від 25.09.2007 р., яку відповідач пред*явив ОСОБА_3, банк вимагав дострокового повернення кредиту у повному обсязі зі сплатою процентів та пені відповідно до умов кредитного договору у розмірі 2056140,02 грн., тобто днем настання строку виконання основного зобов'язання є 13.09.2009 р.

Пропуск банком піврічного терміну з моменту визначення нового строку виконання основного зобов'язання та непред'явлення вимоги до ОСОБА_4 є підставою для визнання поруки припиненою.

Крім того, позивач зазначає, що порука має бути припинена також з тієї підстави, що вона припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшуються його зобов'язання.

В суді йому стало відомо про укладення 22.01.2010 р. додаткових угод до кредитного договору та додаткової угоди від 30.09.2011 р. без його відома,що збільшило обсяг його відповідальності.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву стосовно зустрічного позову ,в якій просив застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги первісного позову визнала частково та не заперечувала проти задоволення первісного позову в розмірі 120 000 грн. Також просила застосувати положення ч.3 ст.551 ЦК України про зменшення розміру неустойки. Позовні вимоги зустрічного позову підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги первісного позову не визнав.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 21.07.2015р. позов банку задоволений частково. Стягнуто з відповідачів солідарно на користь позивача 759805,22 грн. В зустрічному позові відмовлено.Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить про скасування рішення,мотивуючи порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,розглянувши матеріали справи,перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та заявлених вимог,колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України забов*язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного Кодексу України,інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення забов*язання настають правові наслідки,встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі

прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

При розгляді справи судом встановлено,що 25.09.2007р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №014/0029/85/82973 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії у розмірі 1 968 288 грн., зі сплатою 13,75% річних на строк з 25.09.2007 р. по 25.01.2019 р.

Відповідно до п.5.5 кредитного договору позичальник зобов'язаний достроково здійснити повернення кредиту, процентів та інших платежів, що визначені кредитним договором у разі невиконання або неналежного виконання умов кредитного договору. Кошти мають бути повернені протягом 30 календарних днів з моменту надіслання банком на адресу позичальника відповідного листа-повідомлення.

13.08.2009р. ОСОБА_3 була направлена вимога про дострокове виконання забов*язань за кредитним договором і повернення 2056140,02 грн. та встановлений новий строк виконання забов*язання - 13.09.2009р. ( а.с.96).

За наданим банком розрахунком заборгованість станом на 13.03.2015р. склала 2118262,65 грн.

Застосувавши ч.3 ст.551 ЦК України з заявою ОСОБА_3, суд зменшив суму пені та стягнув солідарно з відповідачів 759805,22 грн.

Рішення в частині стягнення заборгованості з позичальника ОСОБА_3 не оскаржується.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором 25.09.2007 р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки, відповідно до умов якого поручитель прийняв на себе солідарний обов*язок відповідати по борговим зобов'язанням в разі неналежного виконання або невиконання боржником своїх забов*язань.

20.05.2015р. ОСОБА_4 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання поруки припиненою.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4,суд виходив з того,що ОСОБА_4 пропустив строк звернення до суду з вимогами про припинення поруки.

З таким висновком суду погодитись неможна,оскільки він не грунтується на нормах матеріального права,виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У договорі поруки, що укладений між сторонами, не встановлено строку, після якого порука припиняється в сенсі статті 251 ЦК України,оскільки в п. 5.1 договору поруки зазначено,що він діє до повного виконання боргових забов*язань за кредитним договором.

Вимогою банку про дострокове погашення кредиту,яка направлена ОСОБА_3,встановлено новий строк виконання основного забов*язання - 13.09.2009р.

За таких обставин в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» мав право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_4 про виконання порушеного боржником зобов'язання щодо повернення кредиту ,починаючи з 14.03.2009 року протягом наступних шести місяців.

Разом з тим,вимога до ОСОБА_4 пред*явлена 23.05.2015р., тобто

вже після спливу встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України ,викладеної в постанові від 23.05.2012р., умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника, не свідчать про те, що договором встановлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому у цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, а оскільки банком відповідно до умов кредитного договору змінений строк виконання основного зобов'язання, то відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України вимоги до поручителів могли бути заявлені у межах шести місяців від дня настання цього строку.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України ,викладеної в постанові від 17.09.2014р. по справі № № 6-53цс14 у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню з цієї дати.

Таким чином,порука,встановлена договором поруки між банком та ОСОБА_4 від 25.09.2007р., є припиненою.

Крім того, згідно ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до змісту ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Термін «порука», застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов'язальних правовідносин поруки, з припиненням яких втрачає чинність договір поруки.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 10.10.2012 р.

З додаткової угоди,укладеної між ПАТ «Райффазен Банк Аваль» та ОСОБА_3 22.01.2010р. вбачається,що сторони збільшили строк кредиту на 24 місяці (а.с.97),що призвело до збільшення періоду,за який нараховуються проценти за користування грошима,а відтак,до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Даних про те,що вказані зміни були доведені до ОСОБА_4, і про те,що він дав свою згоду на такі зміни,матеріали справи не містять.

Оскільки в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому

випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Таким чином , і з підстав,передбачених частиною 1 ст.559 ЦК України,порука ОСОБА_4 припинена.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в позові ОСОБА_4 з підстав пропуску строку звернення до суду.

При цьому судова колегія виходить з правової позиції Верховного Суду України від 21.11.2012р. по справі № 6-134цс12,яка полягає в наступному.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч. 3 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення поруки у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується.

Таким чином, звернення особи до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.

Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст.ст. 3, 12-15, 20 ЦК України) слід дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, на припинення зобов'язання за договором поруки таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Таким чином, зустрічний позов ОСОБА_4 про припинення поруки підлягає задоволенню,а заборгованість за кредитним договором з врахуванням ч.3 ст.551 ЦК України,яка застосована судом, підлягає стягненню з позичальника ОСОБА_3

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення чи неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи,що суд неправильно застосував норми матеріального права,які регулюють питання кредитних правовідносин, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи,рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України.

В порядку ст.88 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір за

подачу позовів та апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.307 ч.1.п.2,309 ч.1 п.3,4 ЦПК України,колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4,подану через представника ОСОБА_5, задовільнити.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 21.07.2015р. скасувати.

Позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задовільнити частково.

Стягнути на ОСОБА_3 на користь ПАТ«Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/0029/85/82973 від 25.09.2007р. в сумі 759805,22 грн.

В решті позову відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задовільнити.

Визнати поруку,встановлену договором поруки №014/0029/85/82973 від 25.09.2007р.,укладеним між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4, припиненою.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір в сумі 3654 грн.

Стягнути з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 2070,60 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Н.В.Комаровська

Судді: А.А.Калараш

В.Д.Коротков