Рішення № 53601451, 18.11.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8130/15

Головуючий у першій інстанції Добров П. В.

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Ісаєвої Н.В., Комлевої О.С.,

при секретарі Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» Зауліної Ольги Григорівни на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 липня 2015 року,

встановила:

У січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 06.08.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ«ОТП Банк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № ML-509/033/2008 та видано кредит на суму 79 100,00 доларів США на споживчі цілі.

Кредит у іноземній валюті видавався на підставі генеральної банківської ліцензії № 191 від 08 листопада 2006 року та дозволу до неї № 191-1 від 08.11.2006 року, які були видані ЗАТ «ОТП Банк», з урахуванням ст. 192 ЦК України, ст. ст. 44, 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» вимог п.п. 2, 4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до п. 1.1 частини № 2 кредитного договору банком було надано ОСОБА_3 кредит, що визначений у частині № 1 цього договору (79100 доларів США), а ОСОБА_3, приймаючи кредит, прийняв на себе зобов'язання належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати всі інші зобов'язання, як це вказано у цьому договорі.

Пунктом 3 ч.1 кредитного договору було встановлено плаваючу кредитну ставку, яка складається з фіксованого відсотку в розмірі 5,49% та FIDR.

Згідно з п.4 ч.1 кредитного договору, повернення кредиту та сплата процентів здійснюються шляхом сплати платежів, що зменшуються. Датою остаточного повернення кредиту є 06.08.2023 року.

Відповідно до п.1.5 кредитного договору, повернення відповідної частини кредиту здійснюється щомісяця у розмірі та строк, визначені у Графіку платежів. Нараховані проценти сплачуються одночасно з погашенням відповідної частини кредиту та в строк, передбачений в Графіку платежів.

Згідно з п.4.1.1 кредитного договору, за порушення строків повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, Позичальник сплачує пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки.

09.06.2009 року між ОСОБА_3 та банком було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору, яким сума кредиту змінена до 80 640,05 доларів США та додатковий договір № 2 до кредитного договору, яким викладено п. 4 ч. 1 кредитного договору в редакції: повернення кредиту та сплати процентів відбувається шляхом сплати Позичальником Аннуїтетних Платежів.

09.06.2009 року між ОСОБА_3 та банком укладено додатковий договір № 3 до кредитного договору, яким викладено графік платежів в новій редакції, встановлено пільговий період та сторони домовились провести реструктуризацію частини боргових зобов'язань за періодом погашення з 09.06.2009 по 06.11.2009 року шляхом: 1. Зміни порядку та строків погашення частини суми кредиту в розмірі 1883,41 дол. США; 2. надання позичальнику траншу в сумі 3611,69 дол. США з метою погашення прострочених процентів.

Прийнятих на себе обов'язків за кредитним договором з повернення грошей ОСОБА_3 не виконує.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 умов кредитного договору, банком на підставі п. 1.9 частини № 2 кредитного договору, ОСОБА_3 було направлено досудову вимогу № 9454 від 02.06.2011 року про погашення заборгованості за кредитним договором протягом 30-ти календарних днів, але вказана досудова вимога ОСОБА_3 виконана не була, сума заборгованості не погашена.

В якості забезпечення укладеного кредитного договору 06.08.2008 року ЗАТ «ОТП Банк» був укладений договір поруки №5К-509/033/2008 з ОСОБА_4, згідно з яким ОСОБА_4, зобов'язалася відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання ОСОБА_6 боргових зобов'язань по кредитному договору у повному обсязі таких зобов'язань, а також у випадку збільшення процентної ставки у розмірі і в порядку, передбаченими в кредитному договорі.

09.06.2009 року між ОСОБА_4 та банком укладено додатковий договір № 2 до договору поруки.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору поруки, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 відповідають як солідарні боржники, тому кредитор (банк) може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до всіх одночасно.

Згідно п.п. 3.2, 3.4 зазначеного договору поруки, у випадку не виконання позичальником боргових зобов'язань перед банком за кредитним договором, поручитель зобов'язаний здійснити виконання боргових зобов'язань, в обсязі заявленому банком протягом трьох банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги.

Відповідна досудова вимога № 99452 від 02.06.2011року була направлена ОСОБА_4, але виконана нею не була.

29.06.2010 року між ТОВ«ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» у відповідності до ст. ст. 512, 514, ЦК України було укладено договір купівлі - продажу кредитного портфелю № б/н.

Згідно з вищевказаним договором ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло за кредитним договором № ML509/033/2008 від 06.08.2008 року та договором поруки №5К-509/033/2008 від 06.08.2008 року право вимоги в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності договором.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з ст. 514 вказаного кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Таким чином, до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до боржника за вищевказаними кредитним договором та договором поруки.

З урахуванням уточнень позовних вимог від 04.06.2014 року, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № ML-509/033/2008 від 06.08.2008 року в розмірі 4 831 947,97 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту, за процентами, пені та судовий збір в сумі 3 441,00 грн. (а.с. 74-75)

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 липня 2015 року у задоволенні позову ТОВ«ОТП Факторинг Україна» було відмовлено.

Вказане судове рішення оскаржує в апеляційному порядку представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - Зауліна О.Г. В скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 судове засідання не з'явилися. Про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялися належним чином.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпаними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Таким чином при вирішенні справи суд повинен був визначити зміст позовних вимог, предмет позову та його підставу з метою з'ясування наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, виявлення заінтересованих осіб у справі, правильного застосування матеріальної форми права до цих правовідносин та застосування необхідного способу захисту порушеного права, а також для визначення й дослідження кола питань і заходів, необхідних для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Вказаним нормам закону судове рішення не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з його недоведеності позивачем.

Проте погодитись з такими висновками районного суду колегія суддів не може, оскільки суд внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права дійшов цього висновку без всебічного, повного й обґрунтованого з'ясування дійсних обставин справи, а надані докази по справі оцінені судом першої інстанції односторонньо.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 526 ЦК України зазначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею в неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилися, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 06.08.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № ML-509/033/2008.

Відповідно до п. 2 ч. 1 кредитного договору, розмір та валюта кредиту - 79 100,00 доларів США, цільове використання кредиту - на споживчі цілі. Датою остаточного повернення кредиту є 06.08.2023 року.

Пунктом 3 ч. 1 кредитного договору встановлено плаваючу кредитну ставку, яка складається з фіксованого відсотку в розмірі 5,49% та FIDR.

Згідно з п. 4 ч. 1 кредитного договору, повернення кредиту та сплата процентів здійснюються шляхом сплати платежів, що зменшуються.

Відповідно до п. 1.5 ч. 2 кредитного договору, повернення відповідної частини кредиту здійснюється щомісяця у розмірі та строк, визначені у графіку платежів.

Нараховані проценти сплачуються одночасно з погашенням відповідної частини кредиту та в строк, передбачений в графіку платежів.

Згідно з п. 4.1.1 ч. 2 кредитного договору, за порушення строків повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, Позичальник сплачує пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки.

09.06.2009 року між ОСОБА_3 та банком було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору, яким сума кредиту змінена до 80 640,05 доларів США.

09.06.2009 року між ОСОБА_3 та банком було укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору, яким викладено п. 4 ч. 1 кредитного договору в редакції: повернення кредиту та сплати процентів відбувається шляхом сплати позичальником Аннуїтетних платежів.

09.06.2009 року між ОСОБА_3 та банком було укладено додатковий договір № 3 до кредитного договору, яким викладено графік платежів в новій редакції, встановлено пільговий період, та сторони домовились провести реструктуризацію частини боргових зобов'язань за періодом погашення з 09.06.2009 року по 06.11.2009 року шляхом: зміни порядку та строків погашення частини суми кредиту в розмірі 1 883,41 доларів США, надання позичальнику траншу в сумі 3 611,69 доларів США з метою погашення прострочених процентів.

На забезпечення кредитного договору 06.08.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № SR-509/033/2008.

09.06.2009 року між ОСОБА_4 та банком було укладено додатковий договір до договору поруки.

У відповідності до визначення термінів, ст. 1 договору поруки, п. 1 додаткового договору, поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором № ML-509/033/2008., укладеним ОСОБА_3, з усіма існуючими та майбутніми змінами, доповненнями та додатками.

06.08.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, посвідчений Заботкіною Т.Ю., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу. Предметом іпотеки є земельна ділянка площею 0,110 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

02.06.2011 року позивачем було направлено ОСОБА_3 досудову вимогу № 9454 про погашення боргу із повідомленням про необхідність сплатити борг новому кредитору.

02.06.2011року позивачем було направлено ОСОБА_4 досудову вимогу № 9452 про погашення боргу із повідомленням про необхідність сплатити борг новому кредитору.

Відповідно до застереження 2 до п. 1.9 кредитного договору та п. 3.4 договору поруки вимога вважаться отриманою позичальником та поручителем у разі, якщо вона надіслана на адресу позичальника/поручителя, зазначену у відповідних договорах.

Отримання грошових коштів ОСОБА_3 підтверджується копіями кредитних заявок, відповідно до яких ОСОБА_3 було надано кредитні кошти у сумі 82711,68 дол. США.

Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1082 ЦК України боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.

Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник мас право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Копії документів, що підтверджують відступлення права вимоги, містяться у матеріалах справи та були оглянуті апеляційним судом вході розгляду справи.

Згідно свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 03.12.2009 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та виписки з ЄДРЮО та ФОП, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» має право на здійснення видів фінансових послуг, які має право здійснювати фінансова компанія без отримання ліцензій або дозволів відповідно до законодавства - надання факторингу.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями статей 530, 612, 625 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно до кредитного договору та договору поруки датою остаточного повернення кредиту є 06.08.2023 року.

Таким чином, всупереч доводів відповідачів, позивач має право звертатися до відповідачів з відповідним позовом впродовж всього строку дії договорів, тобто, до 06.08.2023 року.

Відповідно до уточненого розрахунку наданого до суду апеляційної інстанції ТОВ «ОТП Факторинг Україна», заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором № ML-509/033/2008 від 06.08.2008 року станом на 04.06.2014 року складає в розмірі 4 828 728,00 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту 80 640,04 доларів США., що за офіційним курсом НБУ станом на 04.06.2014 року складає 954 238,35 грн., за процентами 7 115,32 доларів США., що за офіційним курсом НБУ станом на 04.06.2014 року складає 84 197,77 грн., пені 320 307,06 доларів США., що за офіційним курсом НБУ станом на 04.06.2014 року складає 3 790 291,78 грн.

Інших доказів, які б спростовували встановлені обставини, матеріали справи не містять та відповідачами до суду апеляційної інстанції не надано.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у порушенні вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України на зазначене обставини уваги не звернув, не встановив усіх обставин, які мають значення для вирішення справи, не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає до застосування, що свідчить про неповне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхневого вирішення спору.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору, рішення районного суду на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 305, 307, 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» Зауліної Ольги Григорівни задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № ML-509/033/2008 від 06.08.2008року в розмірі 4 828 728,00 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту 80 640,04 доларів США., що за офіційним курсом НБУ станом на 04.06.2014 року складає 954 238,35 грн., за процентами 7 115,32 доларів США., що за офіційним курсом НБУ станом на 04.06.2014 року складає 84 197,77 грн., пені 320 307,06 доларів США., що за офіційним курсом НБУ станом на 04.06.2014 року складає 3 790 291,78 грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в рівних частках судовий збір в сумі 3 441,00 грн. - по 1720,50 грн. з кожного.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

О.Г.Журавльов

Судді

Н.В.Ісаєва

О.С.Комлева