Ухвала суду № 53591091, 16.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 639/9492/15-к Головуючий суддя І інстанції Чижиченко Д.В.

Провадження № 11-сс/790/1589/15 Суддя доповідач Чопенко Я.В.

Категорія: В порядку КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - Чопенко Я.В.,

суддів - Меркулової Т.В., Цілюрика В.П.,

секретаря - Холодного О.С.,

з участю прокурора - Танаджи С.В.,

захисника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляцією захисника ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2015 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді задоволено клопотання начальника ВРЗЛКР СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Сосновика А.П. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Застосувано до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Харківської установи виконання покарань УДПС України в Харківській області №27, доручивши етапування ОСОБА_3 Жовтневому РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області.

Строк затримання обчислювати з 28.10.2015 року.

Строк дії ухвали до 25 грудня 2015 року.

Відповідно до ч. З ст. 183 КПК України одночасно визначено ОСОБА_3 розмір застави, достатній для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених КПК України.

Розмір застави визначено у сумі 110 240 (сто десять тисяч двісті сорок) грн. 00 коп. (80 розмірів мінімальної заробітної плати - 80*1378 = 110240, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на відповідний депозитний рахунок суду.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покладено на підозрюваного ОСОБА_3 у разі внесення застави наступні обов'язки:

-прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду;

-не відлучатися із м. Харкова, без дозволу слідчого та/або суду;

-повідомляти слідчого та/або суд про зміну свого місця проживання;

здати на зберігання уповноваженому процесуальному прокурору у даному кримінальному провадженні свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Роз'яснено підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Жовтневого районного суду м. Харкова має бути наданий уповноваженій службовій особі ХУВП УДГІтС України в Харківській області №27.

Роз'яснено, що у разі внесення застави, але невиконання заставодавцем обов'язків із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього цією ухвалою обов'язки, застава буде звернута в дохід держави.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 відмовлено.

Як зазначено в ухвалі, начальник ВРЗЛКР СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Сосновик А.П. звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з клопотанням, погодженим з прокурором прокуратури Жовтневого району м. Харкова Танаджи С.В. та прокурором Жовтневого району м. Харкова Грюком В.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3, підозрюваного у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Мотивоване клопотання тим, що ОСОБА_3, в групі з ОСОБА_6, вчинили кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Так, ОСОБА_3, в невстановлений в ході досудового розслідування, період часу, домовившись з ОСОБА_6 про спільний збут наркотичного засобу - методон, розробивши спільний план, згідно якого ОСОБА_3 повинен був зустрічатися з покупцями наркотичного засобу, отримувати від них грошові кошти, після чого зараховувати їх на номер рахунку який йому надавала ОСОБА_6, яка в свою чергу повідомляла, в якому місці необхідно буде забрати наркотичний засіб - методон. Так, ОСОБА_3, діючи за попередньо обумовленому плану в групі з ОСОБА_6 переслідуючи умисел незаконного збагачення, маючи реальну можливість збуту наркотичних засобів, 08.09.2015 в першій половині дня у телефонній бесіді пообіцяв малознайомому йому ОСОБА_7, продати за 1500 гривень наркотичний засіб - методон. Того ж дня, тобто 08.09.2015, приблизно о 19 годині, ОСОБА_7 зустрівся з ОСОБА_3 в районі «Баварії», де передав останньому грошові кошти у сумі 1500 гривень, для покупки наркотичного засобу - методон. Отримавши грошові кошти від ОСОБА_7, ОСОБА_3 повідомив, що він повернеться через 2 години, після чого ОСОБА_3 перерахував грошові кошти на картку «ПриватБанк», номер якої йому надала ОСОБА_6 в телефонній бесіді та повідомила, де знаходиться «закладка» наркотичного засобу - методон. За вказаною ОСОБА_6, адресою ОСОБА_3 приїхав, забрав наркотичний засіб, та направився на зустріч з ОСОБА_7 Того ж дня, тобто 08.09.2015, приблизно о 21 годині ОСОБА_3 знаходячись поблизу будинку № 11 по вул. Врожайній, маючи прямий умисел, спрямований на незаконний збут наявного у нього наркотичного засобу, збув ОСОБА_7 поліетиленовий пакетик, у якому знаходилась кристалічна речовина білого кольору, за що він отримав грошову винагороду від останнього в загальній сумі 1500 гривень. При цьому ОСОБА_7, діяв у рамках проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у вигляді оперативної закупки. Того ж дня о 21 годині 10 хвилин ОСОБА_7 знаходячись поблизу будинку № 11 по вул. Врожайній, добровільно видав працівникам міліції поліетиленовий пакетик, у якому знаходилась кристалічна речовина білого кольору, та яка є наркотичним засобом - «методон», маса якого в наданій на дослідження речовині становить - 0,0829 грама, що підтверджується висновком експерта № 1509 від 26.09.2015.

Крім того, ОСОБА_3, в за попередньою домовленістю в групі з ОСОБА_8 продовжуючи свою злочинну діяльність, знову вчинили кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Так, ОСОБА_3 13.10.2015 в першій половині дня у телефонній бесіді пообіцяв малознайомому йому ОСОБА_7 продати за 1000 гривень наркотичний засіб - методон. Того ж дня, тобто 13.10.2015 приблизно о 13 годині 10 хвилин, ОСОБА_3 зустрівся з ОСОБА_7 біля будинку № 9 по вул. Врожайна, м. Харкова, після чого вони разом прослідували на вул. Підлісна в м. Харкові, де ОСОБА_7 через термінал І «ПриватБанк» зарахував грошові кошти у сумі 1000 гривень на банківську картку, номер якої йому надав ОСОБА_3, та якому в свою чергу вказаний номер в ході телефонної бесіди надала ОСОБА_6 Отримавши смс - повідомлення про зарахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_6 назвала ОСОБА_3 адресу знаходження наркотичного засобу - методон. За вказаною ОСОБА_6 адресою прослідував ОСОБА_3 та ОСОБА_7 Того ж дня о 14 годині 40 хвилин ОСОБА_7., перебуваючи поблизу будинку № 9 по вул. Врожайній, добровільно видав працівникам міліції поліетиленовий пакетик, у якому знаходилась кристалічна речовина білого кольору, та яка є наркотичним засобом - «методон», маса якого в наданій на | дослідження речовині становить - 0,2098 грама, що підтверджується висновком експерта № 1649 від 17.10.2015 року. 28.10.2015 р. близько 18.00 год. ОСОБА_3 знаходячись поблизу будинку 117а по пр. Ілліча в м. Харкові, незаконно збув за 1000 грн. ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 полімерний згорток голубого кольору з кристалічною речовиною білого кольору.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України, тобто незаконний збут наркотичних засобів, вчинений повторно, вчинений групою осіб за попередньою змовою.

У клопотанні слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України та обставини, які свідчать, що менш суворий запобіжний захід не може запобігти відповідним ризикам.

У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали подане клопотання та просили його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_3 та його захисник проти задоволення клопотання заперечували, та в свою чергу захисник, в порядку ст. 206 КПК України, заявив, що підозрюваний позбавлений свободи більш ніж 72 години, з моменту його затримання. Також захисник просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, посилаючись на те, що у ОСОБА_3 на утриманні є дитина і матір, та підозрюваний пройде реабілітацію в наркологічному центрі.

Заслухавши думку сторін, що беруть участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що 18.06.2015 року у Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстровано кримінальне провадження № 12015220010000135, з відображенням правової кваліфікації злочину за ч. 2 ст. 307 КК України, за фактом незаконного обігу наркотичних засобів.

29.10.2015 року по кримінальному провадженню №12015220010000135 ОСОБА_3 у відповідності до ст. 278 КПК України було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

З матеріалів досудового розслідування, копії яких було надано слідчому судді, а саме: протоколами допиту свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, протоколами добровільної видачі полімерних пакетів з наркотично речовиною - метадон, висновком експерта №1509 від 26.09.2015 року, висновком експерта №1649 від 17.10.2015 року та копіями роздрукованих чеків терміналу «ПриватБанк» вбачається наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 тяжкого злочину, за який, з урахуванням положень ст. 68 КК України, передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від шести до десяти років.

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Згідно п.п. 1 - 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, у цьому ж кримінальному провадженні перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Вивченням особи ОСОБА_3 встановлено, що він в силу ст. 89 КК України не судимий, з 2013 року перебуває на профілактичному обліку в Обласному наркологічному диспансері, не має місця роботи та постійного джерела існування, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків підозрюваного. Також, у ОСОБА_3 є дитина - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає з ним, бабусею та тіткою. Спроба підозрюваного у судовому засіданні укласти договір з реабілітаційним центром, слідчий суддя, розцінює як намагання підозрюваного уникнути відповідальності, оскільки з 2013 року по теперішній час він не звертався до лікувального закладу з приводу наркотичної залежності.

Доводи адвоката щодо перевищення строку затримання особи без ухвали слідчого судді, суд відхиляє, оскільки ОСОБА_3 затримано о 19 год. 30 хв. 28.10.2015 року, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину та закінчення 72 годин припадає на 19 год. 30 хв. 31.10.2015 року.

Отже, прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1 - 4 'ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вищезазначені обставини та встановлені ризики у їх сукупності свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою для запобігання встановленим під час судового розгляду ризикам.

Таким чином, слідчий суддя вважав, що клопотання слідчого є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

4 листопада 2015 року захисник - адвокат ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, як необґрунтовану та незаконну. В обґрунтування доводів апеляції посилається на грубі порушення кримінального процесуального законодавства, однобокість та упередженість судового розгляду, та, крім того, на порушення таємниці нарадчої кімнати.

Заслухавши доповідь судді, захисника, який просив задовольнити апеляцію, прокурора, що заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Захисник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та застосувати до підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що ухвала слідчого судді винесена із порушенням норм кримінально-процесуального законодавства України, не відповідає КПК України, а пред'явлена підозра ОСОБА_3 є необгрунтованою

Заслухавши доповідь судді, захисника, що наполягав на задоволенні апеляції, прокурора що просив залишити її без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, судова колегія вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р. кожна особа, заарештована або затримана на підставі обгрунтованої підозри у вчиненні злочину, має право постати перед суддею і бути вислуханою з питань, пов'язаних з її утриманням під вартою.

ОСОБА_3 була доставлений до слідчого судді де і було розглянуто питання стосовно обрання йому запобіжного заходу.

За таких обставин, слідчим суддею при винесенні оскаржуваної ухвали було дотримано п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод людини 1950 р., оскільки розгляд питання про обрання запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_3 відбувся за присутності підозрюваного.

Таким чином, слідчим суддею виконано вимоги КПК України та міжнародного права.

Відповідно до положень ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

В оскаржуваній ухвалі слідчим суддею при вирішенні питання про задоволення клопотання слідчого щодо взяття під варту ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України враховано наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а також, оцінено сукупність обставин, а саме: обгрунтованість підозри щодо вчинення кримінально караних правопорушеннь, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання винним у вчиненні вказаних кримінальних правопорушеннь те, і що суд вважає, що застосування відносно ОСОБА_3 більш м'яких запобіжних заходів недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Таким чином задовольняючи клопотання слідчого, суд, з дотриманням вимог ст.ст.177, 178 КПК України на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив всі обставини, передбачені ст.177,178 КПК України, що враховуються при обранні запобіжного заходу, належним чином мотивував своє рішення, вказавши в ухвалі про наявність ризиків вказаних в клопотанні.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим суддею були з'ясовані обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України та вірно встановлена наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_3 та доведеність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 2 ст. 177 КПК України.

Виклавши мотиви свого рішення в ухвалі, слідчий суддя врахував положення ст.ст. 176,178,183 КПК України та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування у відношенні підозрюваної ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З таким висновком слідчого судді погоджується і апеляційний суд.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 г- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Щодо доводів апеляції про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального правопорушення, то вони є несуттєвими, оскільки ст.198 КПК України чітко регламентує, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиційного значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального провадження.

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_3 працює за цивільно-правовою угодою безпідставне, оскільки така угода свідчить цівільно-правові відносини, а не трудові.

Що стосується доводів апеляції захисника щодо міцних соціальних зв'язків підозрюваного, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують законність висновків слідчого судді, викладених в оскарженій ухвалі який врахував негативну репутацію підозрюваного.

Посилання в апеляціїї на можливість застосування домашнього арешту ОСОБА_3 за адресою реабілітаційного наркологічного центру «Вірний шлях» де він не проживав не грунтується на вимогах ч.1 ст.29 ЦК України та КПК України.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення слідчим суддею таємниці нарадчої кімнати безпідставні та необгрунтовані і спростовуються не тільки матеріалами службової перевірки проведеної в Жовтневому районному суді м. Харкова з залученням представників Державної судової адміністрації України, а навіть поясненями батька підозрюваного та директора реабілітаційного наркологічного центру «Вірний шлях» на які посилається адвокат.

Судова колегія для призначення службової перевірки вимушена була здійснити перерву в судовому засіданні внаслідок чого було не дотримано процессуальний строк передбачений ч.2 ст. 422 КПК України.

За викладених обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді законною, обґрунтованою та вмотивованою, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги не вбачає.

Разом з тим колегія суддів приходить до висновку щодо неправильності визначення слідчим суддею розміру застави при обранні відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Більш того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при визначенні ОСОБА_3 розміру застави, слідчим суддею застосовано не та норма права, яка підлягає застосуванню.

Так, при визначенні розміру застави, слідчий суддя мав виходити з положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», яким встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1218 грн.

Згідно до п.16 ч.1 ст.3 КПК України чітко регламентовано що розмір мінімальної заробітної плати - грошова сума, що дорвнює місячному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процессуальне рішення або здійснюється процессуальна дія.

За викладених обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді такою, що підлягає скасуванню в частині визначення розміру застави до підозрюваного ОСОБА_3

Враховуючи, вимоги ч.5 ст. 182 КПК України судова колегія визначає ОСОБА_3 альтернативну міру запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі розмірі 80 мінімальних заробітних плат (80 х 1218), становить 97440 (дев'яносто сім тисяч чотириста сорок) гривень.

Що стосується ксерокопії пояснень ОСОБА_3 наданих захисником ОСОБА_1 до апеляційного суду, то колегія суддів зазначає що вона належним чином не завірена а обставини щодо версії підозрюваного про застосування до нього недозволених методів досудового розслідування вказані в них зазначені в період який не стосується ухвали слідчого судді.

Чинний КПК України не покладає на суд фунції досудового розслідування, а тому судова колегія позбавлена можливості надати їм правову оцінку.

Оригінал пояснень знаходиться у захисника ОСОБА_1 і той висловив своє бажання направити їх до органів прокуратури.

Судова колегія також акцентує увагу захисника ОСОБА_1 на необхідність добросовістно користуватись процессуальними правами та на те, що при викладенні апеляційних вимог необхідно враховувати які процессуальні рішення має право винести апеляційний суд у відповідності до ч. 3 ст. 407 КПК України.

Керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2015 року щодо обрання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжного заходу скасувати в частині визначення розміру застави.

Визначити ОСОБА_3 заставу в розмірі 80 мінімальних заробітних плат, що становить 97440 (дев'яносто сім тисяч чотириста сорок гривень).

В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: