Рішення № 53590936, 18.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Провадження № 22ц/790/7664/15 Головуючий 1 інст. - Омельченко К.О.

Справа № 638/12366/13-ц

Категорія : договірні Доповідач - Черкасов В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Бобровського В.В., Кокоші В.В,

за участю секретаря - Лашаковій Д.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»

на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 вересня 2015 року

по цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2013 року КП «ХТМ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання.

В обгрунтування позовних вимог КП «ХТМ» вказувало, що відповідач є споживачем послуг з централізованого теплопостачання за адресою: смт Солоницівка, Дергачівського району Харківської області по АДРЕСА_1. За період користування тепловою енергією з 01 лютого 2012 року по 30 січня 2014 року ОСОБА_1 спожито теплової енергії на суму 20 206,30 грн. За кожен розрахунковий період відповідачу направлялися платіжні вимоги-доручення про сплату за спожиту теплову енергію, проте вони не сплачені.

Тому, з урахуванням уточнених позовних вимог, КП «ХТМ» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача вартість спожитої теплової енергії у приміщенні АДРЕСА_1 у смт Солоницівка розміром 20 206,30 грн. за період з 01 лютого 2012 року по 31 січня 2014 року, суму інфляційних втрат 33,92 грн., суму 3% річних 8,13 грн., а всього 20 248,35 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 229,40 грн.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову, вказував, що будинок, у якому знаходиться приміщення ОСОБА_1 обладнаний приладом обліку теплової енергії, який в опалювальних сезонах 2012-2013 років не працював. Нарахування здійснювалися відповідно до визначених у договорі навантажень, тоді як договір між сторонами не укладався. Відповідачем неодноразово надавалися протокол розбіжностей розрахунку, що КП «ХТМ» не враховувалися. Акти включення та відключення від джерела теплової енергії, акти звірок, акти обстеження системи теплопостачання не є належними доказами, бо в них відсутній підпис відповідача.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 вересня 2015 року у задоволенні позову КП «ХТМ» відмовлено.

В апеляційній скарзі КП «ХТМ» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 1 339,80 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає, що нежитлове приміщення відповідача по АДРЕСА_1 у смт Солоницівка, Дергачівського району Харківської області розташоване в будинку оснащеному системою централізованого опалення, відповідно теплова енергія подається і у приміщення ОСОБА_1, ним не заперечується факт споживання теплової енергії, проте він не згоден із сумою нарахувань.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з недоведеності сум нарахування боргу за спожиту відповідачем теплову енергію, враховуючи те, що будинок обладнаний приладом обліку теплової енергії та знаходився у непрацюючому стані не з вини відповідача.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання визначаються Законом України «Про теплопостачання» від 2 червня 2005 року № 2633-IV (далі: Закон № 2633-IV), який регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2633-IV: постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; суб'єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування; теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Відповідно до ст. 3 Закону № 2633-IV відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого теплопостачання за адресою: смт Солоницівка, Дергачівського району Харківської області по АДРЕСА_1 (а.с.6).

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії безпосередньо регулюються Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. № 1198 (далі: Правила), які є обов'язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року №1198 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією» (далі Правила) визначено споживачем теплової енергії - фізичну особу, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Згідно п. 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У разі викупу частини приміщень в окремо розташованому будинку теплопостачальна організація укладає договір з кожним власником (п. 5 Правил).

Відповідно до п. 14 Правил споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Згідно п. 40 Правил споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Матеріали справи свідчать, що з 01 лютого 2012 року по 30 січня 2014 року ОСОБА_1 спожито теплової енергії на суму 20 206,30 грн., яка ним не сплачена.

Відповідно до п.23 Правил, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Встановлено, що будинок АДРЕСА_1 Дергачівського району Харківської області обладнаний приладом обліку теплової енергії.

Рішенням сесії Дергачівської районної селищної ради від 12 червня 2009 року прилади обліку теплової енергії передані на баланс КП «Солоницівське підприємство теплових мереж», яке в подальшому увійшло у склад КП «Харківські теплові мережі».

За приписами ч. 3 ст. 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (далі Закон № 113/98-ВР), порядок подання фізичними особами, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов'язані з повіркою, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

В опалювальному сезоні 2012-2013 років прилад обліку теплової енергії у будинку АДРЕСА_1 Дергачівського району Харківської області не працював, а допущений до експлуатації після ремонту з 21 січня 2014 року.

Відповідно до пункту 20 Правил №1198 у разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Матеріали справи містять акт обстеження системи тепло забезпечення об'єкту будинку АДРЕСА_1 Дергачівського району Харківської області від 17 жовтня 2013 р., де теплове навантаження встановлено у розмірі 0,00757 Гкал/год. (а.с.61).

Розрахунок спожитої теплової енергії зроблений згідно з нормативним документом «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» КТМ 204 України 244-94 з урахуванням теплового навантаження.

Посилання відповідача на відсутність укладеного договору між сторонами не приймаються до уваги колегією судді, оскільки відсутність укладеного між сторонами договору не звільняє споживачів від оплати наданих їм житлово-комунальних послуг за затвердженими в установленому порядку тарифами, що прямо передбачено ч. 2 ст. 162 Житлового кодексу України та п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону.

Згідно п. 35 Правил, теплопостачальна організація має право вимагати від споживача відшкодування збитків, завданих порушеннями, допущеними ним під час споживання теплової енергії.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сума інфляційних витрат за період несплати відповідачем суми нарахувань становить 33,92 грн., сума 3% річних складає 8,13 грн.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги підтверджуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

Також підлягають стягненню з відповідача і понесені позивачем судові витрати відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

За таких обставин судова колегія відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303 304, п.2ч.1ст.307, ст.ст.308,309, 313,314,316,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 вересня 2015 року - скасувати.

Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н. НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» вартість спожитої теплової енергії у приміщенні по АДРЕСА_1 у смт. Солоницівка Дергачівського району Харківської області у розмірі 20 206 (двадцять тисяч двісті шість)грн. 30 коп. за період з 01 лютого 2012 року по 31 січня 2014 року; суму інфляційних витрат у розмірі 33(тридцять три)грн. 92 коп. та суму 3% річних розміром 8 (вісім)грн. 13 коп. .

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н. НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір у розмірі 497 (чотириста дев'яносто сім) грн. 36 коп., з яких 229,40 грн. сплачений судовий збір при подачі позовної заяви та 267,96 грн. судового збору, який підлягав сплаті при подачі апеляційної скарги.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді: