Рішення № 53590880, 18.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Провадження № 22ц/790/7222/15 Головуючий 1 інст. - Яремчук В.І.

Справа № 643/9788/13-ц

Категорія : договірні Доповідач - Черкасов В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Шевченко Н.Ф., Кокоші В.В,

за участю секретаря - Лашаковій Д.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк»

на рішення Московського районного суду м.Харкова від 19 травня 2014 року

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Маслак Н.В. про звернення стягнення на предмет іпотеки; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» про визнання правовідносин припиненими, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ПН ХМНО Маслак Н.В. про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обгрунтування позовних вимог Банк вказував, що 26 грудня 2007 року між ВАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ «АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за яким останній отримав кредит у розмірі 2 644 000 доларів США зі сплатою 12,5 % річних строком до 25 грудня 2012 року. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 09 червня 2008 року між банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, предметом якого є багатоквартирний житловий будинок (літ. В-5), розташований по АДРЕСА_5 у місті Харкові. Зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не виконують. Так, рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 травня 2010 року на користь Банку за вказаним кредитним договором солідарно стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 1 664 543,02 грн., 2 630 252,33 доларів США та судові витрати. Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 11 вересня 2009 року договір іпотеки від 09 червня 2008 року визнано недійсним, запис про іпотеку виключений з Державного реєстру іпотек. Вказане рішення суду скасовано судом апеляційної інстанції від 04 квітня 2012 року, відомості у Державному реєстрі іпотек та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо предмета іпотеки було поновлено. Як стало відомо, в період між вищевказаними рішеннями суду, а саме 11 листопада 2011 року за договором купівлі-продажу квартира АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була відчужена, її власником стало ТОВ «Аліма-Т», потім ОСОБА_2. ПАТ «АБ «Укргазбанк» вважає, що на підставі ст.. 23 ЗУ «Про іпотеку» іпотека є чинною незважаючи на наявність нового її власника.

Тому, з урахуванням уточнених позовних вимог, ПАТ «АБ «Укргазбанк» просив суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 по кредитному договору від 26 грудня 2007 року у розмірі 13 119 386 грн. 41 коп. та 3 372 580 доларів 48 центів США звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_2, шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ акціонерного банку «Укргазбанк» про визнання правовідносин припиненими.

В обгрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 вказувала, що на момент купівлі-продажу спірної квартири, остання не була під забороною відчуження і статусу предмета іпотеки не мала, після ухвалення апеляційним судом рішення, яким скасовано рішення суду першої інстанції й відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки, питання про поворот виконання судового рішення не вирішувалось.

Тому, ОСОБА_2 просила суд визнати припиненими іпотечні правовідносини щодо іпотеки квартири АДРЕСА_2, які виникли внаслідок укладення договору іпотеки від 09 червня 2008 року між ВАТ «АБ «Укргазбанк» і ОСОБА_3 та ОСОБА_4; внести до Державного реєстру іпотек відомості про виключення запису від 14 травня 2012 року у частині спірної квартири, а також зняти заборону на відчуження квартири АДРЕСА_2, накладену відповідно договору іпотеки від 09 червня 2008 року.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19 травня 2014 року в задоволенні позову ПАТ «АБ «Укргазбанк» відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано припиненими правовідносини на підставі договору іпотеки від 9 червня 2008 року, укладеного між ВАТ «АБ «Укргазбанк» як іпотекодержателем та ОСОБА_3, ОСОБА_4, як іпотекодавцями квартири АДРЕСА_3. Внесено до Державного реєстру іпотек відомості про виключення запису № 36009183 від 14 травня 2012 року в частині зазначеної квартири, а також знято заборону на відчуження вказаної квартири, накладену згідно з договором іпотеки.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22 жовтня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «АБ «Укргазбанк» задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 по кредитному договору від 26 грудня 2007 року в сумі 3 664 801 доларів США 99 центів звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_4 шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог статті 39 Закону України «Про іпотеку», за початковою ціною продажу в розмірі 90 % від вартості предмета іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 лютого 2015 року рішення апеляційного суду залишено без змін.

Постановою судової палати у цивільних справах Верховного Суду Ураїни від 02 вересня 2015 року рішення апеляційного суду Харківської області від 22 жовтня 2014 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 лютого 2015 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ «АБ «Укргазбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У задоволенні заяви ОСОБА_2 в частині перегляду рішення апеляційного суду Харківської області від 22 жовтня 2014 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 лютого 2015 року про визнання іпотеки припиненою, - відмовлено.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, виходить з наступного.

Передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, Верховний Суд України вказував, що на правовідносини сторін поширюються норми статті 23 Закону України «Про іпотеку» проте, не враховано предмета іпотеки та його вартості, а саме співвідношення предмета іпотеки з його частиною, вартість предмета іпотеки (будинку) з вартістю набутої ОСОБА_2 квартири.

Згідно ст.360-7 ЦПК України рішення ВСУ є обов'язковими для всіх судів України.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову Банку та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі чинного на момент укладення договору купівлі-продажу квартири рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року іпотека на спірну квартиру припинилась, а ОСОБА_2 є добросовісним набувачем цього нерухомого майна, яке на день його придбання під іпотечним обтяженням не перебувало.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 26 грудня 2007 року між ВАТ «АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ «АБ «Укргазбанк», і ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 2 644 000 доларів США зі сплатою 12,5 % річних на строк до 25 грудня 2012 року (а.с.10 т.1).

На забезпечення виконання кредитного зобов'язання 09 червня 2008 року між ВАТ «АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ «АБ «Укргазбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, предметом якого є багатоквартирний житловий будинок (літ. В-5), розташований по АДРЕСА_6 у місті Харкові (а.с.15.1).

Пунктом 3.2.8 кредитного договору передбачено, що в разі невиконання позичальником зобов'язань, передбачених цим договором, відшкодування заборгованості здійснюється банком шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки.

Пунктом 3.1.6 договору іпотеки визначено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі одноразового чи неодноразового прострочення іпотекодавцем сплати процентів за користування кредитними коштами, неповернення кредиту або порушення інших умов кредитного договору за рахунок коштів, виручених від реалізації предмета іпотеки, одержати задоволення своїх вимог на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами.

За змістом ст. 526, 527, 530, 532, 533 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, належними сторонами, у строк, у встановленому місці та відповідній валюті.

Матеріали справи свідчать, що зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належним чином не виконали, тому рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 травня 2010 року на користь Банку за кредитним договором від 26 грудня 2007 року солідарно стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 1 664 543,02 грн., 2 630 252,33 доларів США та судові витрати (а.с.23 т.1).

Вказане рішення суду не є виконаним боржниками, примусові дії щодо його виконання тривають (а.с.36 т.1).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права та обов'язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Як убачається з кредитного договору строк його дії до 25 грудня 2012 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року договір іпотеки від 09 червня 2008 року визнано недійсним, запис про іпотеку виключено з Державного реєстру іпотек (а.с.26 т.1).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26 квітня 2011 року визнано право власності ТОВ «АЛІМА-Т» на спірну квартиру.

У період чинності вищезазначеного рішення Московського районного суду м. Харкова 11 листопада 2011 року між ТОВ «АЛІМА-Т» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, за яким остання придбала у товариства спірну квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 78, 109 т.1).

Однак рішенням апеляційного суду Харківської області від 4 квітня 2012 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у задоволенні позову про визнання недійсним договору іпотеки. Відомості в Державному реєстрі іпотек та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо предмета іпотеки було поновлено (а.с.29 т.1).

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «АБ «Укргазбанк», оскільки встановивши у справі факт переходу до ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру під час виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження права власності на цю квартиру, суд мав застосувати до спірних правовідносин статтю 23 Закону України «Про іпотеку» дія якої поширюється на ОСОБА_2 з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на час укладення договору іпотеки) обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначені правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень. Відповідно до частини третьої статті 3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Аналогічні положення містяться й у частині другій статті 3 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої взаємні права й обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Крім того, порядок державної реєстрації іпотек під час виникнення спірних правовідносин регулювався Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410 (втратив чинність 1 січня 2013 року) та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.

Відповідно до частин першої, другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Пунктами 74, 75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, передбачено, що рішення суду щодо обтяження прав на нерухоме майно, яке набрало законної сили, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

За таких умов у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису.

Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

Зазначений висновок узгоджується і з положенням статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору (а у випадку, що переглядається, у зв'язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Відтак, ухвалення судом рішення про недійсність договору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов'язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.

Судом першої інстанції не враховано висновку про збереження обтяження майна іпотекою внаслідок скасування рішення суду про виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження цього майна іпотекою та про поширення на відповідача відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» статусу іпотекодавця за іпотечним договором, враховуючи, що до нього перейшло право власності на квартиру, яка є складовою частиною будинку предмета іпотеки.

За таких обставин, з огляду на тлумачення сутності іпотеки та змісту правових механізмів забезпечення прав усіх сторін спірних правовідносин, слід дійти висновку про те, що ефективним відновленням прав кредитора у зв'язку зі скасуванням незаконного рішення є застосування процедури звернення стягнення на іпотечне майно, передбаченої угодою сторін, як однієї з умов надання (отримання) кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 13 травня 2015 року в справі № 6 63 цс 15, яка згідно зі ст. 360 - 7 ЦПК України є обов'язковою для судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність до його рішення.

Перевіряючи доводи Верховного Суду України по вказаній справі стосовно співвідношення предмету іпотеки з його частиною та його вартості з вартістю набутої ОСОБА_2 квартири, - колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що предметом іпотеки є будинок АДРЕСА_7 у місті Харкові, тоді як Банк вимагає звернення стягнення на його частину, а саме на квартиру АДРЕСА_4.

Судова колегія приходить до висновку, що спірна квартира співвідноситься з предметом іпотеки - житловим будинком.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 5 Закону «Про іпотеку», частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом.

Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його при належностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

На момент укладання іпотечного договору банк та іпотекодавець не могли визначити окремі квартири в якості предмета договору, оскільки квартири не були виділені в натурі, не було оформлено майнові права на них. Тобто в іпотеку передавався весь житловий будинок (включаючи усі 123 квартири, з яких він складався) та приналежності.

В договорі іпотеки предмет іпотеки був описаний, як житловий будинок літ. В 5, м. Харків, АДРЕСА_5 (в будинку розташовано 123 квартири), без деталізації та опису кожної окремої квартири.

Пізніше квартира № 75 що належить ОСОБА_2 стала самостійним об'єктом нерухомого майна, не змінивши при цьому статусу за договором іпотеки.

В розумінні ст. 5 Закону України «Про іпотеку» на момент укладання договору іпотеки спірна квартира була складовою частиною предмета іпотеки, а після її виділення в натурі стала самостійним предметом іпотеки, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок та договором купівлі - продажу квартири.

Викладене свідчить про тотожність складової частини житлового будинку, що існувала до виділення квартири в натурі та спірної квартири № 75, як окремого об'єкту цивільних прав, оскільки співпадають адреси нерухомого майна, а саме: АДРЕСА_5 площа квартири, що зазначена в технічному плані та в договорі купівлі продажу, кількість квартир, що значаться в технічному паспорті та в договорі іпотеки.

Також, після скасування судового рішення про визнання недійсним договору іпотеки, до Державного реєстру іпотек було внесено запис про іпотеку та відповідне обтяження не на увесь будинок в цілому, а на його складові частини, що свідчить про те, що спірна квартира дійсно є предметом іпотеки.

З витягу з Державного реєстру іпотек від 14. 05. 2012 року та витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 14. 05. 2012 року вбачається, що об'єктом обтяження є квартири, розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1

Таким чином квартира АДРЕСА_4 є складовою частиною предмета іпотеки, визначеного умовами договору.

Відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Що стосується зустрічної позовної заяви ОСОБА_2, то вона задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно ст..ст. 3,17 ЗУ «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до його припинення або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до вимог статті 23 ЗУ «Про іпотеку» особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих умовах, що існували до набуття права власності на предмет іпотеки.

Встановивши, що спірна квартира продана без згоди іпотекодержателя, заборгованість за кредитним договором не погашена, - суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги підтверджуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

За таких обставин судова колегія відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати.

Керуючись ст. ст. 303 304, п.2ч.1ст.307, ст.309, 313,314,316,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» - задовольнити.

Рішення Московського районного суду м.Харкова від 19 травня 2014 року - скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Маслак Н.В. про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 по кредитному договору №20 від 26 грудня 2007 року розміром 3 644 801 доларів США 99 центів, з яких: 2 382 796,72 доларів США - непогашений кредит; 282 005,27 доларів США - прострочена заборгованість по процентам; 23 800 945,13 грн. - пеня ( 16 956 872,78 грн. - пеня за прострочення погашення кредиту та 6 844 072,35 грн. - пеня за прострочення погашення процентів), - звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 у місті Харкові, яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Маслак Н.В. 11 листопада 2011 року за реєстровим номером 3307, шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог ст.. 39 ЗУ «Про іпотеку» за початковою ціною продажу предмета іпотеки у розмірі 90% від вартості предмета іпотеки, визначено суб'єктом оціночної діяльності, але не нижчої за звичайні ціни на цей вид майна, а також судові витрати в сумі 114,70 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» про визнання правовідносин припиненими, - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді: