Постанова № 53582659, 10.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5815/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Авраменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Національні інновації" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Національні інновації" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Національні інновації" звернулось в Окружний адміністративний суд міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просило:

визнати протиправним та частково скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві форми «Р» № 0016312213 від 26.11.2014 в сумі 94 127 грн.;

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2015 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що позивачем не надано суду належних доказів виконання господарської операції з ПП «Кінос».

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправним та частково скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві форми «Р» № 0016312213 від 26.11.2014 в сумі 94 127 грн. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову скасувати та постановити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Запорожский Коксохимремонт», ТОВ «ІV Кабель - Сервіс», ТОВ «Сетмаркет», ТОВ «Едісон-ХХІ», ТОВ «Тенза Ліга» та ПП «Кінос» за період з 01.01.2012 по 24.09.2014.

За результатом вказаної перевірки складено акт від 10.11.2014 № 1619/26-59-22-13-15/36593036 (а.с. 35-53).

Як вбачається з акта, податковий орган дійшов висновку про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Національні інновації" податкового законодавства, а саме:

п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 518 012 грн., а ому числі по періодах: за червень 2012 року в розмірі 205 004 грн.; за березень 2013 року в розмірі 5 833 грн.; за травень 2013 року в розмірі 49 995 грн.; за липень 2013 року в розмірі 2 500 грн.; за серпень 2013 року в розмірі 96 533 грн.; за листопад 2013 року в розмірі 4 167 грн.; за грудень 2013 року в розмірі 32 633 грн.; за січень 2014 року в розмірі 46 045 грн.; за травень 2014 року в розмірі 72 129 грн.; за червень 2014 року в розмірі 3 173 грн.

ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України що призвело до заниження податку на прибуток на суму 397 332 грн.

На підставі складеного акта перевірки від 10.11.2014 № 1619/26-59-22-13-15/36593036 податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 26 листопада 2014 року:

№0016312213, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 647 515 грн., з них за основним платежем 518 012 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 129 503 грн.;

№0016322213, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 496 665 грн., з них за основним платежем 397 332 грн., за штрафним (фінансовими) санкціями 99 333 грн. (а.с. 55-56).

В подальшому сторонами було застосовано податковий компроміс № 90/1 від 24.04.2015 щодо податкового повідомлення рішення №0016322213 повністю та податкового повідомлення-рішення №0016312213 - частково, що було підтверджено представником відповідача в судовому засіданні.

Таким чином, неузгодженою є сума податкового зобов'язання донарахована позивачу податковим повідомленням-рішенням від 26.11.2014 №0016312213 в розмірі 94 127 грн., з них за основним платежем 75 302 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 18 825 грн., по фінансово-господарським відносинам позивача з ПП "Кінос", що також не заперечувалось представником податкового органу в судовому засіданні.

На думку колегії суду, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та ПП "Кінос" за перевіряємий період, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 39.1.9 пункту 39,1 статті 39 встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ПП "Кінос", на підтвердження реальності яких надав копії рахунку фактури № 27/05-1 від 27 травня 2014 року, податкових накладних № 55 від 28 травня 2014 року, № 81 від 23 червня 2014 року, видаткової накладної № 27/05-1 від 07 липня 2014 року, № 73 від 21 серпня 2014 року, № 4 від 27 травня 2014 року, рахунку на оплату № 14-00031 від 27 травня 2014 року, банківською випискою № 242.

На думку колегії суду, суд першої інстанції не обґрунтовано не прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП «Кінос», оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ у встановленому законом порядку, що не заперечувалось відповідачем.

Крім того, Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача, а також судових рішень щодо визнання правочинів, укладених між Позивачем та вказаними контрагентами, недійсними.

Крім того, колегія суддів бере до уваги, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року, визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м. Києва щодо складання Акту від 30.07.2014р. № 2109/26-55-22-07/37009035 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства «Кінос» (податковий номер 37009035) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2014 по 30.06.2014 року» та зобов'язано ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві вилучити з Бази даних Податковий блок -«Аналітична система. Перегляд результатів співставлення. Дані результатів перевірок» дані, які вносились за результатами складання звірки згідно Акту від 30.07.2014 р. №2109/26-55-22-07/37009035 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства «Кінос» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2014 по 30.06.2014 року».

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем, всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано суду будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем із вказаним контрагентом, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Національні інновації" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2015 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Національні інновації" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та частково скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 26 листопада 2014 року № 0016312213 з податку на додану вартість в сумі 94 127 (дев'яносто чотири тисячі сто двадцять сім) грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 16 листопада 2015 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.