Постанова № 53582592, 10.11.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 листопада 2015 р. № 820/7468/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудних С.О.,

за участю секретаря судового засідання Хмелівської Н.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИРОЛ ПЛЮС" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТИРОЛ ПЛЮС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнень просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0001122203 від 14.04.2015 року, №0001282203 від 17.04.2015 року, №0001272203 від 17.04.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем проведені документальні позапланові виїзні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИРОЛ ПЛЮС", з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення взаємовідносин з постачальниками та покупцями, за результатами яких складено акти. На підставі вказаних актів відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення №0001122203 від 14.04.2015 року, №0001282203 від 17.04.2015 року, №0001272203 від 17.04.2015 року. Обставини, які викладені в акті перевірки, неправомірно кваліфіковані як порушення, що передбачені ст14, ст. 44, ст. 185, ст. 187, ст.198, ст. 200 та ст. 201 Податкового кодексу України, вищевказані порушення встановлено відповідачем при довільному трактуванні норм права та при грубому порушенні норм податкового законодавства. В основу встановленого відповідачем у висновках акту перевірки є викладені у акті перевірки висновки з приводу відсутності реальності здійснення господарських операцій позивачем по взаємовідносинам з його контрагентами. Позивач не погоджується з вказаним висновками відповідача та зазначає, що обґрунтування відповідачем відсутності реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами у перевіряємому періоді не ґрунтується на нормах діючого законодавства України та свідчить про поверхневе проведення перевірки. У зв'язку із чим, позивач вважає, що податкові повідомлення - рішення №0001122203 від 14.04.2015 року, №0001282203 від 17.04.2015 року, №0001272203 від 17.04.2015 року є протиправними та підлягають скасуванню, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні 10.11.2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засіданні 10.11.2015 року не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку із чим, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності уповноваженого представника відповідача.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИРОЛ ПЛЮС", з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Донмас" за період грудень 2014 року та з ТОВ "Делюкс Компані" за період січень 2015 року, за результатами якої складено акт № 419/2204/392242460 від 30.03.2015 року ( т. 1 а.с. 63-101) .

Перевіркою встановлено нереальність здійснення господарських відносин Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИРОЛ ПЛЮС" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Донмас" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Делюкс Компані", встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ТИРОЛ ПЛЮС" п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (т. 1 а.с. 101).

На підставі вказаного акту перевірки № 419/2204/392242460 від 30.03.2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.04.2015 року №0001282203 за формою "Р" про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2029936 грн та штрафу 1014968 грн та податкове повідомлення - рішення від 17.04.2015 року №0001272203 за формою "В4" про завищення від'ємного значення у розмірі 1145980 грн (т. 1 а.с. 113-114).

Крім того, судом встановлено, що контролюючим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИРОЛ ПЛЮС" під час здійснення взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період вересень, жовтень 2014 року, їх реальність та повнота відображання у податковому обліку, за результатами якої складено акт № 4746/04-64-22-03/392242460 від 11.12.2014 року ( т. 3 а.с. 102-249) .

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення статей 22, 185, 187, 198 Податкового кодексу України; порушення п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.44.1 ст.44, п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п.201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті до Державного бюджету України (т. 3 а.с. 248).

На підставі вказаного акту перевірки № 4746/04-64-22-03/392242460 від 11.12.2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 14.04.2015 року №0001122203 за формою "Р" про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7093422 грн та штрафу 3546711 грн (т. 4 а.с. 1).

З дослідженого акту перевірки № 419/2204/392242460 від 30.03.2015 року та № 4746/04-64-22-03/392242460 від 11.12.2014 року судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірного податкового повідомлень-рішення слугував викладений в акті висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Азонтес", Товариством з обмеженою відповідальністю "Донмас", Товариством з обмеженою відповідальністю "Делюкс Компані".

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Азонтес", Товариством з обмеженою відповідальністю "Донмас", Товариством з обмеженою відповідальністю "Делюкс Компані".

Матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТИРОЛ ПЛЮС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донмас" (постачальник) укладено договори поставки нафтопродуктів разом із додатковими угодами, а саме: №ДГ-0349 від 22.12.2014 року, №ДГ-0256 від 01.12.2014 року, №ДГ-0293 від 19.12.2014 року. За умовами вказаних правочинів постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та сплатити нафтопродукти.

Реальність виконання умов укладених правочинів із Товариством з обмеженою відповідальністю "Донмас" підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: атами приймання-передачі нафтопродуктів №1412310000000141, № 141231000000048, №141231000000085, оборотно-сальдовими відомостями, податковими накладними (т.1 а.с.115-131, т. 2 а.с. 56-58, т. 4 а.с. 203-208).

Крім того, між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Делюкс Компані" (постачальник) укладено договори поставки нафтопродуктів разом із додатковими угодами, а саме: №МА-0028 від 01.01.2015 року, №МА-0003 від 31.12.2014 року,. За умовами вказаних правочинів постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та сплатити нафтопродукти.

Реальність виконання умов укладених правочинів із Товариством з обмеженою відповідальністю "Делюкс Компані" підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: атами приймання-передачі нафтопродуктів №150131000000031, №150131000000003, оборотно-сальдовими відомостями, податковими накладними ( т. 2 а.с. 79-88, а.с. 154-158, т. 4 а.с. 209-210).

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТИРОЛ ПЛЮС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Азонтес" (постачальник) укладено договори поставки нафтопродуктів разом із додатковими угодами.

Як вбачається із акту перевірки № 4746/04-64-22-03/392242460 від 11.12.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ТИРОЛ ПЛЮС" до перевірки надавались договори, акти приймання-передачі нафтопродуктів, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, оборотно-сальдові відомості, сертифікати відповідності, банківські виписки, реєстри отриманих та виданих податкових накладних.

Недоліків та зауважень до наданих документів у інспекторів під час проведення перевірки не було, порушення встановлені під час проведення перевірки лише на підставі податкової інформації про Товариства з обмеженою відповідальністю "Азонтес", отриманої від контролюючих органів.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Зберігання товару здійснювалось відповідно до договору зберігання, укладеного 24.06.2014 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Дніпронафтопродукт". Реальність укладеного правочину підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі наданих послуг, протоколами узгодження ціни, актами приймання-передачі нафтопродуктів по договору зберігання та платіжними дорученнями (т. 2 а.с. 205-221).

Суд звертає увагу, що у позивача в оренді наявні автозаправні станції для реалізації придбаної продукції у контрагентів, що підтверджується наявним у матеріалах справи договорами про найм (оренду) автозаправних станцій (т. 3 а.с.6-96).

Відповідно до пункту 7.5.6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності

Підтверджуючи факт транспортування нафтопродуктів на орендовані автозаправні станції, позивач надав до суду договори, акти здачі-прийомки виконаних робіт, рахунки, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, платіжні доручення (т. 1 а.с.132-250, т. 2 а.с. 1-55, а.с. 89-153, а.с. 189-203).

Суд зазначає, що про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.198.6. Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Однак, в даному випадку виконання договорів між позивачем та контрагентами підтверджується податковими накладними, актами приймання-передачі нафтопродуктів, розрахунками.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та контрагентами виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними. Сторони претензій одна до одної не мали.

Відповідно до ст.201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку податкового органу в акті перевірки відсутні.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту. Суд звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та контрагентами належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України .

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 27 березня 2012 року №21-737во10) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

А тому висновки відповідача викладені в актах перевірок є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Посилання представника відповідача на те, що ним отримано податкову інформацію про контрагентів позивача, суд не приймає до уваги виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладену в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем вказаного процесуального обов'язку стосовно податкових повідомлень - рішень №0001122203 від 14.04.2015 року, №0001282203 від 17.04.2015 року, №0001272203 від 17.04.2015 року, не виконано, тому суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже є таким, що підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИРОЛ ПЛЮС" є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИРОЛ ПЛЮС" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0001122203 від 14.04.2015 року, №0001282203 від 17.04.2015 року, №0001272203 від 17.04.2015 року.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 16.11.2015р.

Суддя С.О. Чудних