Ухвала суду № 53582573, 17.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6752/15 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

17 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2015 року у справі за позовом виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до державної установи «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» Національної академії наук України про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року виконавча дирекція Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Позивач, Київське обласне відділення ФССТВП) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державної установи «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» Національної академії медичних наук України (далі - Відповідач, ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова») про стягнення заборгованості в сумі 6 068,83 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.2015 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки лікувальна установа, яка видає листок непрацездатності, не є суб'єктом правовідносин по виплаті коштів ФССТВП у порядку надання допомоги під час тимчасової непрацездатності, підстави для стягнення коштів з Відповідача відсутні.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення, а також не враховано, що саме лікар при видачі лікарняного листка бере на себе відповідальність за цільове використання коштів Фонду.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати постанову суду і закрити провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 09.09.2014 року головним спеціалістом відділу експертизи тимчасової непрацездатності та якості медичних послуг виконавчої дирекції Київського міського відділення ФССТВП проведено перевірку обґрунтованості видачі листків непрацездатності серії АВО №939104 з 17.02.2014 року по 04.03.2014 року (16 днів) та серії АВО №939067 з 05.03.2014 року по 28.03.2014 року (24 дні), виданого Національним інститутом хірургії та трансплантології імені академіка О.О. Шалімова на ім'я ОСОБА_3.

Результати перевірки викладені у довідці, в якій зафіксовано, зокрема, що записи в представленій медичній документації та їх аналіз не аргументують медичні покази для реабілітаційного перебування в санаторно-курортному закладі - тому видача листка непрацездатності АВО №939067 та путівки є необґрунтованою. У зв'язку з цим у вказаній довідці було викладено пропозицію, згідно якої кошти за необґрунтовано виданий листок непрацездатності серії АВО №939067 на ім'я ОСОБА_3 та вартість путівки підлягають поверненню до Київського обласного відділення ФССТВП у разі пред'явлення належним чином завіреної копії листка непрацездатності та його розрахунку при умові виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_3

Наведене стало підставою для звернення Київського обласного відділення ФССТВП до суду із вказаним позовом.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 9, 27, 28, 50, 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», а також затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 року №455 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, прийшов до висновку, що лікувальна установа не є суб'єктом виплати коштів з тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на наступне.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі - Закон), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин та проведення Позивачем перевірки, відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Приписи ч. 1 ст. 28 Закону визначають, що страховик, яким виступає Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, має повноваження здійснювати перевірку обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, проте діючим законодавством не передбачено складення будь-якого управлінського рішення за наслідками проведеної перевірки.

Крім того, пунктом 5 частини 1 статті 27 вказаного Закону передбачено, що страхувальник має право на фінансування з коштів Фонду фактичних витрат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

У статті 50 Закону закріплено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 статті 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України).

Застрахованим особам, зазначеним у частинах другій та третій статті 6 цього Закону, призначення та виплата матеріального забезпечення, а також надання соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, здійснюються виконавчою дирекцією відділення Фонду за місцем здійснення їх обліку як страхувальників.

Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).

Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, яке затверджується правлінням Фонду.

Аналогічні положення закріплені у Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності 01.01.2015 року та регулює відповідні відносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом.

Згідно п. 8.3 затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 року №455 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян (далі - Інструкція), за порушення порядку видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, лікарі несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Приписами п. 8.5 Інструкції передбачено, що у разі виявлення порушень правил видачі, зберігання, обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, незадовільного стану експертизи тимчасової непрацездатності, лікувально-профілактичний заклад може бути позбавлений права видавати документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність, у встановленому порядку.

Аналіз зазначених норм підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що лікувальна установа, яка видає листок непрацездатності, не є суб'єктом правовідносин по виплаті коштів Фонду у порядку надання допомоги по тимчасовій непрацездатності. При цьому Окружний адміністративний суд м. Києва обґрунтовано зазначив, що Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який має право на стягнення надміру виплачених коштів, однак, в даному випадку Фонд повинен звертатись до роботодавця, а не до Відповідача.

Водночас, судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Законодавство не містить визначення терміна «публічно-правовий спір». Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного позову є відшкодування на користь виконавчої дирекції Київського обласного відділення ФССТВП матеріальної шкоди, заподіяної необґрунтованою видачею листка непрацездатності №939067 лікарями ДУ «Національний інститут хірургії та трансплатнології імені академіка О.О. Шалімова» на суму 6 068,83 грн., яку Позивач просить стягнути на підставі ст. 1172 ЦК України.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Приписи ст. 1172 Цивільного кодексу визначають, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Юридичним фактом, що спричиняє виникнення цивільних правовідносин, у розумінні положень ст. ст. 11, 22 ЦК України, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Тобто, у спірних відносинах між Фондом та лікувальною установою відсутній публічний характер, як ознака публічно-правового спору, оскільки, звертаючись до суду з позовом про стягнення шкоди виконавча дирекція Київського обласного відділення ФССТВП не реалізовує своїх владних управлінських функцій по відношенню до ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова», оскільки у даному випадку має місце реалізація Позивачем своїх прав на відшкодування шкоди в порядку ст. ст. 1166, 1172 ЦК України, що є цивільно-правовим способом захисту порушеного права.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Зі змісту ч. 4 ст. 50 КАС України випливає, що суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

Аналогічна позиція випливає зі змісту постанов Верховного Суду України від 22.09.2015 року у справах №п/811/3781/14 та №804/6131/14.

Разом з тим, як було встановлено раніше, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який має право на стягнення надміру виплачених коштів, однак, в даному випадку Фонд повинен звертатися до роботодавця, а не до лікувальної установи.

Отже, вимога про стягнення шкоди може бути предметом розгляду в адміністративному суді лише за умови, що ця вимога заявлена в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Проте, матеріали справи свідчать, що такої вимоги у даній справі не заявлено, а відтак публічно-правовий спір між сторонами відсутній.

Відтак судом першої інстанції не було враховано, що за своєю правовою природою заявлені Київською виконавчою дирекцією ФССТВП вимоги стосуються відшкодування завданої неправомірною, на думку Позивача, видачею Відповідачем листка непрацездатності шкоди. Відтак у даному випадку Позивач не здійснює жодних владно-управлінських функцій по відношенню до НУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова», оскільки лікувальний заклад не є суб'єктом правовідносин з виплати коштів Фонду у порядку надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, що, на переконання колегії суддів, свідчить про відсутність публічно-правового спору, а відтак перешкоджає розгляду даної справи у порядку адміністративного судочинства і повинна розглядатися у порядку господарського судочинства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та при ухваленні рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 203 КАС України постанови суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених ст. 157 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 157, 195, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2015 року у справі за позовом виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до державної установи «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» Національної академії наук України про стягнення заборгованості - скасувати.

Провадження у справі за позовом виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до державної установи «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» Національної академії наук України про стягнення заборгованості - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.