Ухвала суду № 53578351, 11.11.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/6613/15-ц Головуючий у І інстанції Пархоменко О. В.Провадження № 22-ц/780/5909/15 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є. М.Категорія 19 11.11.2015

УХВАЛА

Іменем України

11 листопада 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Суханової Є. М.,

суддів: Журби С.О., Данілова О.М.,

при секретарі: Роговській Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БГМ ЛТД» на ухвалу Ірпінського районного суду Київської області від 10 вересня 2015 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БГМ ЛТД» про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла зазначена вище заява, в якій заявник посилається на те, що 27.06.2013 року між ОСОБА_3 та ТОВ "БГМ ЛТД" укладено договір купівлі-продажу майнових прав на 22 квартири №№ 38,43,44,49, 50, 51, 55, 56, 57, 59, 61, 62, 63,64, 65, 66, 67, 68, 69, 70, 71, 72 загальною площею 1 110,10 кв.м., що розташовані на 8, 9, 10, 11, 12 та 13 поверхах будинку АДРЕСА_1 від 27.06.2013 року. Майнові права за цим договором належать відповідачу на підставі Державного акту на земельну ділянку серії НОМЕР_1, Декларації про початок виконання будівельних робіт від 07.06.2013 за № КС 083131580727 та Договору генерального підряду від 07.05.2013 № 0705/1, укладеного із ТОВ "Гарантжитло". Відповідно до п. 2.1 Договору від 27.06.2013 року майнові права являють собою права на будівництво та отримання у власність 22 квартир №№ 38,43,44,49, 50, 51, 55, 56, 57, 59, 61, 62, 63,64, 65, 66, 67, 68, 69, 70, 71, 72 загальною площею 1 110,10 кв.м. Згідно п. 3.1.1 договору від 27.06.2013 ціна майнових прав за один квадратний метр становить еквівалент суми 562,0 доларів США. На виконання зазначеного договору ОСОБА_3 сплатив 266 938,29 доларів США, що підтверджується виписками з банку, що знаходяться в матеріалах справи та відповідачем у листі від 11.12.2014 ркоу № 2/12-14. ТОВ "БГМ ЛТД" листом від 11.12.2014 року № 2/12-14 повідомило, що Договір є розірваним з 11.12.2014 року та зобов'язалося повернути ОСОБА_3 сплачені кошти протягом трьох місяців з дня розірвання даного договору (до 11.03.2015 року включно) із стягненням 10% штрафу від цієї суми.

Вказує, що термін повернення коштів відповідачем сплинув, однак станом на 25.08.2015 року ТОВ "БГМ ЛТД" не приступило до виконання взятих на себе зобов'язань, які виникли у зв'язку із розірванням договору від 27.06.2013 року. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 10.12.2014 року уклали Договір відступлення права вимоги за Договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 27.06.2013 року; листом від 10.12.2014 року ТОВ "БГМ ЛТД" погодило договір відступлення прав ОСОБА_3, належних останньому за договором від 27.06.2013 року на користь ОСОБА_2 Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ "БГМ ЛТД" про повернення коштів.

Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення на випадок задоволення заявленого позову, оскільки майнові права на вищезазначені квартири, що є предметом договору від 27.06.2013 року без його згоди може бути відчужено на користь будь-якої іншої особи, оскільки відповідно до інформації, розміщеної в мережі Інтернет, відповідачем здійснюється продаж квартир за адресою АДРЕСА_1, а також враховуючи значний розмір грошових коштів, що підлягають стягненню з відповідача, накладення арешту на квартири №№ 38, 43, 44, 49, 50, 51, 55, 56, 57 загальною площею 459,1 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 є єдиним відповідним видом забезпечення позову .

В зв'язку із викладеними обставинами заявник просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартири №№ 38, 43, 44, 49, 50, 51, 55, 56, 57 загальною площею 459,1 кв.м. в будинку АДРЕСА_1.

Ухвалою Ірпінського районного суду Київської області від 10 вересня 2015 року заяву задоволено, накладено арешт у вигляді заборони відчуження на квартири №№ 38, 43, 44, 49, 50, 51, 55, 56, 57 загальною площею 459,1 кв.м. в будинку АДРЕСА_1.

Не погодившись з висновками наведеними в ухвалі суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій він просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви позивача.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона не обґрунтована та задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції було встановлено наступні обставини.

Згідно із ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно із ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартири №№ 38, 43, 44, 49, 50, 51, 55, 56, 57 загальною площею 459,1 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 до розгляду справи по суті підлягає до задоволення, оскільки невжиття даного способу забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення у випадку задоволення позовних вимог.

Натомість, намагаючись спростувати висновки суду, апелянт наполягає на тому, що його права, як власника спірних квартир порушені оскаржуваною ухвалою суду, разом з тим, належних доказів того, що права апелянт порушені ухвалою суду, відповідачем не надано.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що згідно з договорами купівлі-продажу від грудня 2014 року по лютий 2015 року, які додані до апеляційної скарги, спірні квартиру нібито знаходяться у власності інших фізичних осіб, таким чином, права відповідача (як юридичної особи) жодним чином не порушені, так як у нього немає вже права власності на спірні квартири. (а.с. 61-102)

Жодних прав, які б стосувались власності відповідача, його рахунків або перешкоджанню його діяльності, в ухвалі місцевого суду від 10 вересня 2015 року не встановлено.

Жодних нових обставин або доказів, які б могли спростувати висновки суду не встановлено.

Апеляційна скарга не обґрунтована та задоволенню не підлягає.

Інших доказів або обставин, які б могли призвести до скасування ухвали суду, передбачених вимогами ст. 311 ЦПК України апелянтом не надано, а колегією суддів не встановлено.

Згідно ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 303, 304, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БГМ ЛТД» відхилити.

Ухвалу Ірпінського районного суду Київської області від 10 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: