Рішення № 53578258, 18.11.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/723/15-ц Головуючий у І інстанції Пархоменко О. В.Провадження № 22-ц/780/6214/15 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н. В.Категорія 46 18.11.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

18 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Антоненко В.І., Поліщука М.А.,

секретар Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 вересня 2015 року у справі за позовом прокурора міста Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по договору, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року прокурор м. Ірпеня Київської області звернувся до суду в інтересах виконавчого комітету Ірпінської міської ради із вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 14 жовтня 2013 року між виконавчим комітетом Ірпінської міської ради та ОСОБА_2 був укладений договір № 227 про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури у розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь. Предметом договору є участь замовника ОСОБА_2 у розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, місце розташування об'єкта: АДРЕСА_1. Величину пайового внеску визначено у 85 399,55 грн. Додатком 1 до договору сторони встановили графік сплати пайового внеску замовника будівництва, згідно якого замовник зобов'язувався сплатити загальну суму пайового внеску, а саме 40 000 грн. - у жовтні 2013 року та 35 399,55 грн. - у грудні 2013 року.

Прокурор вказав, що в порушення умов договору відповідач не виконав свої зобов'язання щодо своєчасної сплати коштів, лише частковосплатив указані суми, у зв'язку з чим у нього існує заборгованість у сумі 35 399,55 грн., а у позивача виникло право на одержання неустойки, яка договором передбачена в розмірі 0,1 % від нарахованої суми за кожний день прострочення.Просив стягнути із ОСОБА_2 на користь виконавчого комітету Ірпінської міської ради заборгованість по сплаті коштів на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь в сумі 35 399,55 грн. та неустойку в сумі 15 940,39 грн., покласти на відповідача судові витрати.

В подальшому, прокурор зменшив позовні вимоги у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 27 лютого 2015 року добровільно сплатив залишок коштів по договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Ірпінь в сумі 35 399,55 грн. та просив стягнути з відповідача на користь виконавчого комітету Ірпінської міської радилише нараховану неустойку, яка становить 15 798,80 грн.

ОСОБА_2, заперечуючи проти заявлених вимог, порушив питання про застосування строку позовної давності, оскільки позов про стягнення неустойки пред'явлено з пропущенням спеціальної позовної давності, встановленої ч. 2 ст. 258 ЦК України, перебіг якої почався з моменту недотримання строку погашення кожного платежу згідно погодженого графіку сплати пайового внеску замовника будівництва.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 29 вересня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь виконавчого комітету Ірпінської міської радинеустойку в сумі 15 798,80 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Так судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Ірпінської міської ради Київської області від 15 листопада 2011 року № 1192-21-VI, затверджено Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь та Типовий договір про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь.

14 жовтня 2013 року між виконавчим комітетом Ірпінської міської ради та ОСОБА_2 укладений договір № 227 про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури у розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь. Предметом договору є участь замовника ОСОБА_2 у розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, місце розташування об'єкта: АДРЕСА_1.

Величину пайового внеску визначено у 85 399,55 грн. (п. 2.2. договору).

В п. 2.3. договору сторони погодили, що відповідно до виписки по рахунку від 21 травня 2013 року ОСОБА_2 було сплачено 10 000 грн.

За змістом п. 2.4. договору, до сплати до міського бюджету підлягає 75 399,55 грн., які замовник зобов'язується сплатити відповідно до графіку, який є невід'ємним додатком до цього договору (40 000 грн. - у жовтні 2013 року та 35 399,55 грн. - у грудні 2013 року).

Відповідно до п. 2.6. договору, за порушення строків сплати пайового внеску стягується пеня у розмірі 0,1 % від нарахованої суми за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми.

Згідно із довідкою виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 27 серпня 2015 року № 01-17/2582 замовнику будівництва об'єкта архітектури за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2 нараховано неустойку за порушення умов договору від 14 жовтня 2013 року № 227 в сумі 15 798,80 грн.

Ухвалюючи рішення про стягнення неустойки, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив зобов'язання визначені договором № 227 про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури у розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь щодо своєчасного сплати суми пайового внеску.

Також суд вважав, що спеціальна позовна давність для звернення з вимогою про стягнення неустойки не пропущена, оскільки відповідач вчинив дії, що свідчать про переривання перебігу строку позовної давності, а саме добровільно сплатив залишок заборгованості по сплаті коштів на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь.

Проте колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду з огляду на наступне.

За правилами ст. 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, аналіз норм ст. 549 та ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах загального строку позовної давності за основною вимогою.

Згідно графіку сплати пайового внеску замовника будівництва, який є додатком до договору № 227 від 14 жовтня 2013 року, ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання щодо сплати пайового внеску в сумі 40 000 грн. - у жовтні 2013 року та35 399,55 грн. - у грудні 2013 року, однак погасив першу частину даної заборгованості 11 листопада 2013 року, а другу лише 27 лютого 2015 року, тобто після пред'явлення даного позову прокурором.

Як вбачається з довідки від 27 серпня 2015 року № 01-17/2582, замовнику будівництва об'єкту архітектури за адресою: АДРЕСА_1 пеня за несвоєчасне виконання умов договору нараховувалася за період з 1 листопада 2013 року по 11 листопада 2013 року у сумі 400 грн. та за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року в сумі 15 398,80 грн.

Поруч з цим прокурор м. Ірпеня Київської області звернувся до суду в інтересах виконавчого комітету Ірпінської міської ради із вказаним позовом 28 січня 2015 року, а тому неустойка підлягає стягненню згідно зі ст. 258 ЦК України за останні 12 місяців перед зверненням до суду, тобто з 28 січня 2014 року, що шляхом здійснення арифметичного підрахунку становить 14 407,60 грн. (15 798,80 грн. - 400 грн. - 991,20 грн./35 399,55 грн. * 0,1 % *28 днів/ = 14 407,60 грн.).

Однак суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України наведених вище вимог закону не врахував, не перевірив належним чином заявлені прокурором вимоги, хоча відповідач наголошував на застосуванні спеціального строку позовної давності, у зв'язку з чим помилково задовольнив уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно зі ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Тобто за змістом указаної норми перебіг позовної давності переривається вчиненням зобов'язаною особою дії в період перебігу позовної давності, що свідчить про визнання нею боргу.

Суд першої інстанції, вказавши про те, що позовна давність для звернення з вимогою про стягнення неустойки не пропущена у зв'язку з тим, що відповідач вчинив дії, що свідчать про переривання перебігу строку позовної давності, не встановив всі фактичні обставин справи, зокрема ту обставину, що дії ОСОБА_2 щодо погашення заборгованості по сплаті коштів на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпіньне мають правого значення для правильного вирішення спору щодо стягнення нарахованої неустойки, оскільки після пред'явлення позову прокурором спеціальний строк позовної давності вважається закінченим.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволенні позову не відповідає матеріалам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення уточненого позову у зв'язку пропуском прокурором встановленого цивільним законом строку позовної давності, про що було заявлено відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави стягуються судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволеної частини вимог, оскільки на час звернення до суду з позовом прокурор був звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 303, 304, ч. 1 п. 2 ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області неустойку за порушення строків сплати пайового внеску за договором № 227 від 14 жовтня 2013 року про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури у розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь в сумі 14 407,60 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста сім гривень шістдесят копійок).

Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави 243,60 грн. (двісті сорок три гривні шістдесят копійок) судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий

Судді: