Постанова № 53574850, 10.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 510/554/15-а

Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Дудник В.І.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області на постанову Ренійського районного суду Одеської області від 20 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного Фонду (далі УПФ) України у Ренійському районі Одеської області про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначені пенсії за вислугу років, зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років, як помічнику машиніста тепловоза та машиністу автомотриси відповідно до п.«а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 10 лютого 2015 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугою років з посиланням на те, що посада водія автодрезини, на якій працював позивач з 13 серпня 1979 року по 01 вересня 1987 року, не передбачена Списком від 12 жовтня 1992 року №583.

Постановою Ренійського районного суду Одеської області від 20 липня 2015 року адміністративний позов - задоволено. Рішення відповідача №03/Ш-01 від 26 лютого 2015 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років згідно п.«а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - визнано протиправним. Зобов'язано відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років, як помічнику машиніста тепловозу та машиністу автомотриси з 10 лютого 2015 року, відповідно до п.«а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В апеляційній скарзі УПФ України у Ренійському районі Одеської області ставиться питання про скасування постанови в зв'язку з тим, що вона постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права та у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги УПФ України у Ренійському районі Одеської області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_2 звернувся до пенсійного фонду з заявою про призначення йому пенсії за вислугою років, на що відповідачем 26 лютого 2015 року було відмовлено у зв'язку з тим, що позивач не має відповідного спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугою років.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу в зарахуванні до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, періоду роботи на посаді водія автодрезини з 13 серпня 1979 року по 01 вересня 1987 року.

Судова колегія частково погоджується з таким висновком суд першої інстанції, виходячи з наступного.

В апеляційній скарзі УПФ України у Ренійському районі Одеської області, вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним, підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог, оскільки пенсійним фондом правомірно відмовлено позивачу у призначення пенсії за вислугою років, так як періоди роботи на посаді водія автодрезини, не зараховані до спеціального стажу позивача тому, що зазначена посада Списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою КМУ від 12 жовтня 1992 року №583, не передбачена.

Судова колегія частково приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до п.«а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом міністрів України, чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Звертаючись з даним позовом до суду, ОСОБА_2 зазначив, що йому безпідставно було відмовлено пенсійним фондом у призначення пенсії за вислугу років, оскільки не було враховано до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, період роботи позивача на посаді водія автодрезини з 13 серпня 1979 року по 01 вересня 1987 року.

Поряд з цим, з трудової книжки ОСОБА_2 вбачається, що останній працював: з 23 березня 1976 року по 27 квітня 1976 року та з 06 липня 1978 року по 15 листопада 1978 року на посаді помічника машиніста тепловозу, з 10 листопада 1978 року по 12 серпня 1979 року помічником машиніста СМ-2 по 5 розряду, з 13 серпня 1979 року по 31 січня 1981 року водієм автодрезини по 5 розряду, з 01 січня 1981 року по 05 жовтня 1985 року та з 06 жовтня 1985 року по 31 серпня 1987 року водієм дрезини по 5 розряду, з 01 вересня 1987 року по 31 січня 1988 року монтером колій по 3 розряду, з 01 лютого 1988 року по 02 жовтня 1988 року водієм дрезини по 5 розряду, з 03 жовтня 1988 року по 31 березня 1991 року машиністом дизеля СМ-2 по 6 розряду, з 03 жовтня 1988 року по 31 березня 1991 року машиністом дизеля СМ по 6 розряду, з 01 квітня 1991 року по 07 жовтня 1991 року водієм дрезини АМГ по 5 розряду, з 08 жовтня 1991 року по 31 жовтня 1991 року дублером помічника машиніста тепловозу, з 01 листопада 1991 року по 15 липня 1993 року помічником машиніста тепловозу, з 16 липня 1993 року по 31 травня 1995 року помічником машиніста тепловозу і дизеля поїзда, з 01 червня 1995 року по 29 червня 1996 року монтером колій по 4 розряду, з 01 березня 1996 року по 30 квітня 1999 року водієм дрезини АМГ по 5 розряду, 01 травня 1999 року по 16 серпня 2005 року машиністом дрезини АМГ по 4 та 5 розряду, 17 серпня 2005 року по 22 липня 2007 року монтером колії 3 розряду, 24 липня 2007 року по 21 січня 2010 року помічником машиніста тепловозу, з 22 січня 2010 року по майстром дільниці 2 групи, 04 березня 2013 року по 20 травня 2014 року помічником машиніста тепловозу.

Тобто, матеріалами справи підтверджується, що загальний стаж позивача складає понад 25 років.

Згідно п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Довідкою №Д/02 від 20 травня 2014 року також підтверджується факт роботи позивача на посаді помічника машиніста тепловозу у локомотивному депо «Рені» у періоди з 01 листопада 1991 року по 31 травня 1995 року, 24 липня 2007 року по 21 січня 2010 року, з 04 березня 2013 року по 20 травня 2014 року. (а.с.21).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» від 12 жовтня 1992 року №583 затверджений Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років. Відповідно до зазначеного Списку право на пенсію за вислугу років мають машиністи автомотрис і мотовозів, машиністи і помічники машиністів тепловозів, машиністи і помічники машиністів дизель-поїздів. Тобто, вищезазначеним Списком передбачені посади машиністів автомотрис і мотовозів, машиністи і помічники машиністів тепловозів.

З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2015 року ОСОБА_2, після досягнення 55-річного віку, звернувся до України у Ренійському районі Одеської області з заявою про призначення йому пенсії за вислугою років.

Відповідно до рішення відповідача від 26 лютого 2015 року №03/Ш-01 позивачу було відмовлено у зв'язку з тим, що позивач не має відповідного спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугою років, а саме до спеціального стажу не зараховано період роботи позивача на посаді водія автодрезини, так як вказана посада не передбачена Списком від 12 жовтня 1992 року №583.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно Української радянської енциклопедії автодрезина - це самохідний залізничний транспортний засіб з двигуном внутрішнього згорання автомобільного типу. Автодрезини мають бензиновий або газогенераторний двигун потужністю 10-250 к. с. Можуть облаштовуватися поворотними кранами, монтажними вишками, вимірювальними приладами тощо. До автодрезин можуть чіплятися 1-2 платформи або звичайні залізничні вагони. Застосовують автодрезину для інспекторських поїздок, перевезення службового персоналу, матеріалів, механізмів і інструменту для ремонту шляху і залізничних пристроїв.

Автомотриса - це самохідний залізничний пасажирський або службовий вагон з самостійною силовою установкою, в якій первинним двигуном є двигун внутрішнього згорання. Передача від двигуна до рухових осей автомотриси може бути електричною, механічною, гідромеханічною. Потужність двигуна становить 120-180 кінських сил, швидкість 60-75 км/год. Потужність силової установки становить 1600-1700 кінських сил, швидкість до 16- км/год. Автомотриси мають високий ККД первинного двигуна і велику потужність на 1 т. ваги.

Автомотрисами також називають мотодрезини - дрезини, що приводяться в рух двигуном внутрішнього згорання.

Таким чином, посада машиніста автодрезини (автомотриси) передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583 у Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років.

А тому, колегія суддів вважає, що період роботи ОСОБА_2 на посаді водія автодрезини з 13 серпня 1979 року по 31 січня 1981 року, що підтверджується записами у трудовій книжці, повинен бути зарахований до спеціального стажу роботи позивача, який дає право на пенсію за вислугу років.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивачем було оскаржено саме дії пенсійного фонду щодо відмови у призначенні пенсії за вислугою років, а суд першої інстанції скасував відповідне рішення про відмову від 26 лютого 2015 року № 03/Ш-01.

Однак, колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Обов'язковою ознакою рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, як предмета адміністративного спору, є прямий (безпосередній) вплив такого рішення, дії чи бездіяльності на правовий статус фізичної чи юридичної особи, тобто обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов'язків.

Прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, як правило, є результатом вчинення ряду дій.

В даному випадку позивачем оскаржуються дії відповідача по відмові у призначенні пенсії на пільгових умовах. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, така відмова органу Пенсійного фонду була оформлена у вигляді рішення від 26 лютого 2015 року № 03/Ш-01.

Таким чином, саме прийняте відповідачем рішення про відмову у призначенні пільгової пенсії безпосередньо породжує для позивача правові наслідки, та приймає участь у правовому регулюванні, а не окремі дії, вчинені у процесі здійснення владних повноважень, за результатами яких прийнято рішення.

З огляду на зазначене, належним способом захисту порушених прав позивача, в даному випадку, є саме визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень від 26 лютого 2015 року №03/Ш-01, як такого, що прийнятий не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Поряд з цим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років, як помічнику машиніста тепловозу та машиністу автомотриси, відповідно до п.«а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки вказані вище позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження та виходять за межі завдань адміністративного судочинства, та, відповідно, задоволенню не підлягають.

Однак, колегія суддів вважає, що для захисту прав, свобод та інтересів позивача, необхідно зобов'язати УПФ України у Ренійському районі Одеської області врахувати до спеціального стажу роботи позивача період роботи останнього саме на посаді водія автодрезини з 13 серпня 1979 року по 31 січня 1981 року, відповідно до трудової книжки позивача, та повторно розглянути питання щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років згідно п.«а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням вищевказаного періоду роботи ОСОБА_2 на посаді водія автодрезини.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою частково задовольнити позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області - задовольнити частково.

Постанову Ренійського районного суду Одеської області від 20 липня 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області №03/Ш-01 від 26 лютого 2015 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області врахувати до спеціального стажу період роботи ОСОБА_2 з 13 серпня 1979 року по 31 січня 1981 року на посаді водія автодрезини.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугу років відповідно до п.«а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням періоду роботи ОСОБА_2 з 13 серпня 1979 року по 31 січня 1981 року на посаді водія автодрезини.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв