Ухвала суду № 53574777, 28.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року м. Львів № 876/4321/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Гулида Р.М., Костіва М.В.

за участю секретаря судового засідання: Коцур В.К.

представник апелянта: Дутко-Гефко Х.М.

представників позивача: Вінтонів О.М., Титишу В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2013 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька торгова компанія» до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

10.01.2013 р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Галицька торгова компанія» (надалі ТзОВ «Галицька торгова компанія») звернувся в суд з позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 000070020 та № 000071220 від 18.10.2012 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2013 року позов задоволено.

Не погодившись із даною постановою апелянт Долинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Івано-Франківській області подав апеляційну скаргу, покликаючись на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2013 року скасувати та прийняти нову якою відмовити в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з досягненням податкового компромісу, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення, а апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, податковий орган провів позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Галицька торгова компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій із ТзОВ «АЙС-ВОК» за період з 24.11.2011 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 3438/220/34535868 від 04.10.2012 р. яким встановлено порушення:

- ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, здійснення операцій на підставі нікчемних правочинів, прийнято до виконання документи на операції, що порушують публічний порядок і відповідно суперечать законодавчим та нормативним актам;

- пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток підприємства на суму 11 807 грн., а саме за ІІ квартал 2012 року на суму 11 807 грн.;

- ст.198 ПК України, занижено до сплати в бюджет податок на додану вартість за квітень 2012 року в сумі 13 567 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000700220 від 18.10.2012 р. форми «Р» яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачу за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (робіт, послуг) на суму 20 351 грн. в тому числі за основним платежем - 13567 грн., штрафними санкціями - 6784 грн. та податкове повідомлення-рішення № 000071220 від 18.10.2012 року форми «П» яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11 807 грн.

Підставою для винесення вказаних повідомлень-рішень є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем ТзОВ «Галицька торгова компанія» та контрагентом ТзОВ «АЙС-ВОК» та нікчемність правочинів.

Як вино із матеріалів справи, для здійснення господарських операцій 10.01.2012 року позивач ТзОВ «Галицька торгова компанія» уклав з ТзОВ «АЙС-ВОК» договір поставки № ДГ-1201 від 10.01.2012 року.

Згідно вказаного договору ТзОВ «Галицька торгова компанія» (Покупець) зобов'язується своєчасно оплатити ТзОВ «АЙС-ВОК» (Продавець) вартість солі повареної на умовах цього Договору та прийняти у власність, а Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю вказаний Товар.

На підтвердження реальності здійснення господарської операцій позивач надав видаткову накладну № 1238 від 098.04.2012 р., податкову накладну № 152 від 09.04.2012 року, товарно-транспортну накладну на залізничному транспорті, акт загальної форми № 437, платіжне доручення № 1186 від 09.04.2012 р., витяг з Єдиного реєстру податкових накладних про реєстрацію податкової накладної № 152 від 09.04.2012 року сума ПДВ 13566,90 грн.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи які фіксують факти здійснення господарських операцій.

В п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого ( нарахованого) у зв'язку з придбання товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними ( або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11. ст. 201 цього Кодексу.

Первинні документи судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає, відсутні докази які свідчать про те, що надані відомості не відповідають дійсності та свідчать про фіктивність господарської операції.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що представлені позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та підтверджують реальність (товарність) здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом по отримання товару та використання їх в господарській діяльності та спростовують висновки податкового органу про протиправність віднесення позивачем сум податку на додану вартість за господарськими операціями до складу податкового кредиту.

Крім того, твердження відповідача про відсутність у контрагента необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів ( робіт, послуг ) колегія суддів не приймає до уваги оскільки, згідно положень ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку ( стану ) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Покликання апелянта не нікчемність правочинів колегія суддів не бере до уваги оскільки, вказані правочини судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає, відсутні докази які свідчать про те, що наведені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності та свідчать про фіктивність господарської операції.

ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

26.10.2015 року податковий орган направив на адресу Львівського апеляційного адміністративного суду клопотання про часткове закриття провадження у справі в зв'язку із досягнення податкового компромісу.

Згідно рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 08.04.2015 року № 9/09-05-22 загальна сума податкових зобов'язань, визначених контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких застосовується податковий компроміс - по податку на додану вартість 13567,00 грн. - податкове повідомлення-рішення № 0000700220 від 18.10.2012 року.

За приписами п.11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Відповідно до положень п.7 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Як видно з платіжного доручення від 09.04.2015 р. № 721 позивач ТзОВ «Галицька торгова компанія» сплатив податок на додану вартість в сумі - 678,35 грн. (5%).

Відповідно п.5 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду, суд апеляційної інстанції має право, визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі.

В ст.203 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Пунктом 3 частини 1 статті 157 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо сторони досягли примирення. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається (ч.3 ст.157 КАС України).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку що клопотання про закриття провадження в справі у зв'язку з досягненням податкового компромісу підлягає до задоволення. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2013 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000700220 від 18.10.2012 року слід визнати нечинною. Провадження у справі в частині оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000700220 від 18.10.2012 року - закрити у зв'язку із досягнення податкового компромісу.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про закриття провадження у справі № 809/167/13-а - задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2013 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000700220 від 18.10.2012 року визнати нечинною.

Провадження у справі № 809/167/13-а в частині оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000700220 від 18.10.2012 року - закрити у зв'язку із досягненням податкового компромісу.

Апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області Державної податкової служби України в частині оскарження постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2013 року щодо визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0000710220 від 18.10.2012 року залишити без задоволення, а постанову суду в цій частині - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Н.В. Бруновська

Судді: Р.М. Гулид

М.В. Костів