Ухвала суду № 53574772, 17.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року Справа № 876/8268/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Обрізка І.М.

за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліуретанові технології» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліуретанові технології» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.01.2014 року №0000012240, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 42 384,00 грн, в т.ч. за основним платежем - 33 907,00 грн та 8 477,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000012240 від 29.01.2014 року.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що реальність здійснення господарських операцій ТзОВ «Поліуретанові технології» з його контрагентами - ТзОВ «БК «Київбудмонтаж», ТзОВ «БК АТР Груп», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: договорами, актами приймання виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями. Вказані документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», за своїм змістом засвідчують підставність проведення операцій та підтверджують факт виконання контрагентами замовлених робіт і передачі їх результатів позивачу.

Судом першої інстанції взято до уваги й ту обставину, що у контрагентів позивача була наявна правова можливість виконувати замовлені роботи, що підтверджується ліцензіями на право виконання будівельних, опоряджувальних та ін. робіт. Також, учасники правовідносин були зареєстровані як платники податку на додану вартість, тобто були наділені спеціальною податковою правосуб'єктністю, а оформлювані при виконанні господарських операцій податкові накладні є оформленими у відповідності до вимог чинного на момент їх виписки законодавства й відповідають його приписам.

Крім того, суд першої інстанції вважає неправомірними висновки відповідача про порушення ТзОВ «Поліуретанові технології» податкового законодавства, які ґрунтуються на актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів такого платника податків.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що господарські операцій між ТзОВ «Поліуретанові технології» та його контрагентами, які були відображені в податковому обліку, фактично не мали місце та не відбувалися.

Апелянт стверджує, що на нереальність операцій вказує та обставина, що контрагенти позивача не володіли достатніми можливостями для виконання таких операцій та, відповідно, не могли їх здійснювати фактично (у контрагентів позивача відсутні виробничі потужності та трудові ресурси). У зв'язку з чим контрагенти позивача не могли виконувати укладені з ТзОВ «Поліуретанові технології» договори, а тому документовані за такими договорами послуги є нереальними.

Також апелянт зазначає, що з доданих до матеріалів справи позивачем первинних бухгалтерських документів, які ніби то підтверджують реальність господарських операцій вбачається, що такі підписані такими особами як ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Проте, в протоколі допиту вказаних осіб зазначається, що такі заперечують свою причетність до реєстрації та діяльності підприємств як таких. Окрім цього, вони зазначають, що жодних первинних бухгалтерських документі ввід імені підприємства не підписували.

Вважає, що відповідачем було правомірно використано під час проведення перевірки як протоколи допиту так і акти перевірок контрагентів позивача.

Таким чином, апелянт стверджує, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про обґрунтовність заявлених позовних вимог.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ТзОВ «Поліуретанові технології» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Львівської міської ради 27.12.1999 року. На податковий облік позивача взято з 10.01.2000 року.

Згідно свідоцтва від 14.01.2000 року позивач був платником ПДВ. Основні види діяльності позивача: виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас, ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля іншими проміжними продуктами.

У період з 23.12.2013 року по 27.12.2013 року, Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, на підставі направлення від 23.12.2013 р. №549, проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Поліуретанові технології» з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТзОВ «БК «Київбудмонтаж» за період з 01.03.2011 року по 31.12.2011 року, ТзОВ «БК АТР Груп» за період з 01.08.2010 року по 31.03.2013 року, ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» за період з 01.10.2011 року по 30.04.2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 13.01.2014 року №11/22- 40/30706140, згідно висновків якого податковим органом встановлено порушення: п.п.198.1-198.3, 198.6, 200.4 Податкового кодексу України, а саме: ТзОВ «Поліуретанові технології» завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 33 907 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати на 33 907 грн., в т.ч. в липні 2011 року - 17 825 грн., в жовтні 2011 року - 8 818 грн., в листопаді 2011 року - 5 889 грн., в грудні 2011 року - 1 375 грн., а також завищено податковий кредит за липень 2011 року на суму 17 825 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за липень 2011 року на 15 100 грн. У вказаному акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що ряд операцій між ТзОВ «Поліуретанові технології» та його контрагентами не носили реальний характер, а були лише документовані на папері з метою отримання податкових вигод.

У акті від 13.01.2014 року №11/22-40/30706140 відповідач послався на дані акту №1701/22.8/37143832 від 17.05.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «БК «Київбудмонтаж», складеному ДПІ у Печерському районі м. Києва. У згаданому акті №1701/22.8/37143832 про неможливість проведення зустрічної звірки податковий орган встановив відсутність у ТзОВ «БК «Київбудмонтаж» основних засобів, матеріальних і трудових ресурсів та відсутність економічної можливості провадити господарську діяльність, відобразив свідчення засновника та керівника підприємства про їх непричетність до діяльності товариства тощо. У зв'язку з чим, податковий орган у даному акті дійшов висновку, що ТзОВ «БК «Київбудмонтаж» не провадило реальної господарської діяльності, а здійснювало фіктивне підприємництво.

Також, в акті від 13.01.2014 року №11/22-40/30706140 відповідач послався на дані акту №1707/22.8/37241554 від 17.05.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «БК АТР Груп», складеному ДПІ у Печерському районі м. Києва. У згаданому акті №1707/22.8/37241554 про неможливість проведення зустрічної звірки податковий орган встановив відсутність у ТзОВ «БК АТР Груп» основних засобів, матеріальних і трудових ресурсів та відсутність економічної можливості провадити господарську діяльність, відобразив свідчення засновника та керівника підприємства про їх непричетність до діяльності товариства тощо. У зв'язку з чим, податковий орган у даному акті дійшов висновку, що ТзОВ «БК АТР Груп» не провадило реальної господарської діяльності, а здійснювало фіктивне підприємництво.

Крім того, в акті від 13.01.2014 року №11/22-40/30706140 відповідач послався на дані акту №1691/22.8/37635291 від 17.05.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», складеному ДПІ у Печерському районі м. Києва. У згаданому акті №1691/22.8/37635291 про неможливість проведення зустрічної звірки податковий орган встановив відсутність у ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» основних засобів, матеріальних і трудових ресурсів та відсутність економічної можливості провадити господарську діяльність, відобразив свідчення засновника та керівника підприємства про їх непричетність до діяльності товариства тощо. У зв'язку з чим, податковий орган у даному акті дійшов висновку, що ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» не провадило реальної господарської діяльності, а здійснювало фіктивне підприємництво. Отже, базуючись на даних акта №1691/22.8/37635291 від 17.05.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», відповідач прийшов до висновку про не підтвердження факту отримання ТзОВ «Поліуретанові технології» товарів, робіт і послуг від ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс».

На підставі вказаного акту перевірки від 13.01.2014 року №11/22-40/30706140 Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 29.01.2014 року №0000012240, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 42 384,00 грн, в т.ч. за основним платежем - 33 907,00 грн та 8477,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом також встановлено, що позивач набув у користування адміністративне приміщення у м. Львові по вул. Володимира Великого, 18, що підтверджується даними акта перевірки №11/22-40/30706140, та є власником виробничої бази (заводу) з переробки пластмас у м. Пустомити по вул. Промисловій, 6, що підтверджується, зокрема, декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, актом готовності об'єкта до експлуатації та ін. і сторонами не оспорюється.

Як слідує з матеріалів справи, між між ТзОВ «Поліуретанові технології» та його контрагентами ТзОВ «БК «Київбудмонтаж», ТзОВ «БК АТР Груп», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» було здійснено господарські операції.

Встановлено, що 09.09.2011 року між ТзОВ «Поліуретанові технології» та ТзОВ «БК «Київбудмонтаж» було укладено договір підряду №3/09 на виконання робіт з утеплення та оздоблення фасаду будівлі (заводу поліуретанових виробів у м. Пустомити).

Виконання умов вказаного договору підтверджується: копією договору від 09.09.2011 року №3/09, договірної ціною за договором, довідками про вартість робіт ф. КБ-3 за жовтень, листопад 2011 року до нього, актами приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в за жовтень, листопад 2011 року, копіями податкових накладних №59 від 06.10.2011 року, №419 від 31.10.2011 року, виписаних ТзОВ «БК «Київбудмонтаж», платіжними дорученнями №1019 від 03.11.2011 року, №987 від 06.10.2011 року про оплату за виконання робіт, копіями ліцензії ТзОВ «БК «Київбудмонтаж» на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури від 28.01.2011 року, свідоцтва про реєстрацію ТзОВ «БК «Київбудмонтаж» платником податку на додану вартість від 30.12.2010 року.

Також, 29.06.2011 року між ТзОВ «Поліуретанові технології» та ТзОВ «БК АТР Груп» було укладено договір підряду №24 на виконання робіт з влаштування стяжок перекриття цеху (заводу поліуретанових виробів у м. Пустомити).

На підтвердження господарських операцій з ТзОВ «БК АТР Груп» позивачем долучено до матеріалів справи документи: копію договору від 29.06.2011 року №24, договірну ціну за договором, довідку про вартість робіт ф. КБ-3 за липень 2011 року до нього, акт приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в за липень 2011 року, копії податкових накладних №132 від 01.07.2011 року, №287 від 18.07.2011 року, №523 від 29.07.2011 року, виписаних ТзОВ «БК АТР Груп», платіжні доручення №854 від 01.07.2011 року, №880 від 18.07.2011 року, №888 від 02.08.2011 року, №901 від 11.08.2011 року, №929 від 29.08.2011 року про оплату за виконання робіт, копію ліцензії ТзОВ «БК АТР Груп» на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури від 12.11.2010 року, свідоцтво про реєстрацію ТзОВ «БК АТР Груп» платником податку на додану вартість від 27.08.2010 року.

Крім того, 14.11.2011 року між ТзОВ «Поліуретанові технології» та ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» було укладено договір підряду №14/11 на виконання робіт з утеплення та оздоблення фасаду будівлі цеху (заводу поліуретанових виробів у м. Пустомити).

Виконання умов вказаного договору підтверджується: копією договору від 14.11.2011 року №14/11, договірною ціною за договором, довідкою про вартість робіт ф. КБ-3 за листопад 2011 року до нього, актом приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в за листопад 2011 року, копію податкової накладної №811 від 22.11.2011 року, виписаною ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», платіжним доручення №1039 від 22.11.2011 року про оплату за виконання робіт.

Також, позивачем надано копії договору підряду №1212-1 від 12.12.2011 року на виконання робіт з влаштування утеплення покриття, укладеного із ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», договірну ціну за договором, довідку про вартість робіт ф. КБ-3 за грудень 2011 року до нього, акт приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в за грудень 2011 року, копію податкової накладної №702 від 27.12.2011 року, виписаної ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», платіжне доручення №1111 від 27.12.2011 року про оплату за виконання робіт, копію ліцензії ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури від 13.09.2011 року, свідоцтво про реєстрацію ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» платником податку на додану вартість від 14.07.2011 року.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV.

При цьому, згідно з ч.2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Частиною 2 статті 3 цього Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На думку суду апеляційної інстанції, податковим органом не представлено належних доказів які свідчили б про нереальність господарських операцій між ТзОВ «Поліуретанові технології» та ТзОВ «БК «Київбудмонтаж», ТзОВ «БК АТР Груп», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс». На час вчинення спірних господарських операцій ТзОВ «Поліуретанові технології» та його контрагенти були зареєстровані, як юридичні особи, були платниками податку на додану вартість. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у період здійснення господарських операцій в ЄДР не було внесено записів стосовно відсутності ТзОВ «Поліуретанові технології» та його контрагентів за юридичною адресою або відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником ПДВ до бюджету. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Крім того, апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції, що виходячи зі змісту Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України №236 від 22.04.2011 року, акт про неможливість проведення зустрічної звірки за своєю природою призначений виключно для засвідчення факту об'єктивної неможливості здійснення такого заходу як зустрічна звірка, а не фактів порушення платниками податків податкового чи іншого законодавства. У зв'язку з чим, сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаного контрагента не може вважатись доказом вчинення ним порушень податкового законодавства, а тим більше неможливість проведення зустрічних звірок не може свідчити про вчинення порушень податкового законодавства третіми особами (у даному випадку - позивачем).

Таким чином, акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть розглядатися як належне підтвердження фактів порушення платником податків податкового законодавства, здобуте в ході перевірки, тим більше, що акти, на які посилається апелянт, стосуються не безпосередньо позивача, а його контрагентів.

З аналізу вказаних норм та обставин, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що ТзОВ «Поліуретанові технології» правомірно було віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями, які проводилися ним із ТзОВ «БК «Київбудмонтаж», ТзОВ «БК АТР Груп», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс».

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року у справі №813/3225/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліуретанові технології» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

І.М. Обрізко

Повний текст ухвли виготовлено та підписано 17.11.2015 року.