Ухвала суду № 53574494, 11.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 листопада 2015 рокусправа № 804/8004/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року

по справі № 804/8004/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка»

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 травня 2013 року №0001612220 та № 0001602220,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 18 травня 2013 року №0001612220 та №0001602220.

В обґрунтування позову зазначалось, що придбані позивачем товари використовувались ним у власній господарській діяльності, а тому він цілком правомірно сформував податковий кредит по спірним операціям протягом перевіряємого періоду, що підтверджується належним чином складеними документами бухгалтерського обліку, а відтак висновки податкового органу викладені в акті перевірці як і винесені на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення є безпідставними.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року даний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що звірками не встановлено факту реального здійснення господарських операцій по ланцюгу правовідносин позивача з контрагентами за періоди які перевірялися, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення статей 22, 185,187 Податкового кодексу України. За результатами звірки не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ за перевіряємі періоди по здійсненню поставки товарів (робіт,послуг) по контрагенту ТОВ "ВК "Віконні системи", яким за період 2011-2012 роки сформовано податковий кредит від суб'єктів господарювання, у яких відсутній податковий кредит згідно наданих розрахунків коригування задекларувавши податкові зобов'язання здійснюють повернення переплат неіснуючим контрагентам. Додатково також зазначили, що враховуючи той факт, що придбаний у ТОВ "ВК "Віконні системи" товар «Сандвіч панель СП 100» ТОВ «Торгтехніка» використало у власній господарській діяльності, валовий дохід даного Товариства має бути збільшений в сумі 318 000 грн., у т.ч. за 4 квартал 2012 року на суму 318 000 грн. - вартість отриманих товарів (з ПДВ), що отримані безоплатно від невстановленої особи без укладання будь-яких угод та за відсутності документального підтвердження оплати за нього. Таким чином, в порушення пп135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України ТОВ «Торгтехніка» занижено валовий дохід за 4 квартал 2012 року на суму 318 000 грн. Також в порушення пп14.1.27, пп138.1.1 п.138.1, п.138.2, ст..138, пп139.1.9, п.139.1, ст.139, ст..140, ст..142, ст..143 Податкового кодексу України ТОВ «Торгтехніка» неправомірно включено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрати з придбання товарів від ТОВ "ВК "Віконні системи" на суму 265 000 грн., у т.ч. за 4 квартал 2012 року у сумі 265 000 грн. Отже, ТОВ «Торгтехніка» занижено податок на прибуток всього у сумі 122 430 грн., у т.ч. за 4 квартал 2012 року. Також в порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України безпідставно віднесено до складу податкового кредиту в листопаді 2012 року суму у розмірі 53 000 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість в листопаді 2012 року.

Сторони, до судового засідання не з'явились, клопотань про розгляд справи за їх участі до суду не надходило, а тому, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі наказу № 211 від 26 лютого 2013 року посадовими особами податкового органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Торгтехніка" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ВК "Віконні системи" за період з 01 листопада 2012 по 30 листопада 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки 1135/22- 2/24615551 від 19 квітня 13 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 14.1.27, ст. 134, пп. 135.5.4 п. 135.5. ст. 135, пп. 138.1.1. п. 138.1., п. 138.2. ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139, ст. 140, ст. 142, ст. 143 ПКУ, що призвело до заниження ним податку на прибуток всього у сумі 122 430 грн.; п. 198.1, п. 198.6. ст. 198 ПКУ, в результаті чого Товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 53 000 грн.

На підставі названого акту перевірки податковим органом прийняті податкове повідомлення - рішення від 18 травня 2013 року № 0001612220, яким позивачу донарахований податок на прибуток підприємств в розмірі 183 645 грн., та податкове повідомлення - рішення від 18 травня 2013 року № 0001602220, яким позивачу донарахований податок на додану вартість в розмірі 79 500 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з добросовісності Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка» як платника податку, оскільки його господарські операції, по яким сформовано податковий кредит та валові витрати у спірний період, мають реальний характер, у зв'язку з чим, донараховуючи позивачу оспорювані грошові зобов'язанння ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області діяла з перевищенням наданих повноважень.

Колегія суддів виходячи з фактичних обставин справи зазначає наступне.

Судом встановлено, що предметом позову по справі є оскарження податкових повідомленнь - рішеннь №0001612220 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за 4 квартал 2012 року та №0001602220 від 18 травня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2012 року.

Під час перегляду справи в апеляційній інстанції до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з досягненням податкового компромісу.

Як вбачається з матеріалів справи, підприємство звернулося до податкової інспекції з заявою про застосування податкового компромісу до податкових повідомлень рішень №0001612220 та №0001602220 від 18 травня 2013 року, сплативши встановлену законодавством суму до бюджету. Відповідачем погоджено зобов'язання по податковому повідомленню - рішенню з податку на додану вартість № 0001602220 від 18 травня 2013 року, але протиправно частково не погоджено суму податкового зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню №0001612220 від 18 травня 2013 року з податку на прибуток на суму податкового зобов'язання 66 780 грн.00 коп. При поданні заяви платником дотримано положень Податкового кодексу України, тому погодити податкове зобов'язання шляхом застосування податкового компромісу є обов'язком податкового органу. Отже, на думку позивача, рішення відповідача про часткове досягнення податкового компромісу по податковому повідомленню - рішенню №0001612220 від 18 травня 2013 року з податку на прибуток на суму податкового зобов'язання 66 780 грн.00 коп. суперечить вимогам законодавства та підлягає скасуванню.

На підставі вказаних обставин позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування частково рішення про часткове досягнення процедури податкового компромісу № 8579/10/04-61-22-4 від 31.03.2015 року державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області в частині не досягнення податкового компромісу по податковому повідомленню - рішенню № 0001612220 від 18 травня 2013 року з податку на прибуток на суму податкового зобов'язання 66 780 грн.00 коп.

У зв'язку з вказаними обставинами апеляційним судом провадження по справі № 804/8004/13-а, предметом якої є оскарження податкових повідомлень рішень №0001612220 та №0001602220 від 18 травня 2013 року було зупинено до вирішення спору судом, оскільки у разі закінчення апеляційного розгляду даної справи, Товариство втратить право на застосування податкового компромісу.

Станом на 27.07.2015 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом по справі № 804/5588/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка» до державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування частково рішення про часткове досягнення процедури податкового компромісу № 8579/10/04-61-22-4 від 31.03.2015 року державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області в частині не досягнення податкового компромісу по податковому повідомленню - рішенню № 0001612220 від 18 травня 2013 року з податку на прибуток на суму податкового зобов'язання 66 780 грн.00 коп. прийнято рішення про скасування рішення щодо часткового погодження застосування процедури податкового компромісу державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 8579/10/04-61-22-4 від 31.03.2015 року в частині застосування податкового компромісу до податкового повідомлення - рішення № 0001612220 від 18.05.2013 року та зобов'язано податкову інспекцію повторно розглянути заяву Товариства про застосування податкового компромісу.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2015 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 804/5588/15 залишено без змін.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2015 року поновлено апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.08.2013 року у справі № 804/8004/13-а.

Виходячи із викладеного, колегія суддів зазначає.

У зв'язку із вжиттям позивачем заходів, передбачених п. 1 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України , позивачем була подана до суду заява про закриття провадження у зв'язку із досягненням податкового компромісу та примиренням сторін.

Закриваючи провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін в частині застосування податкового компромісу відносно податкового повідомлення - рішення № 0001602220 від 18.05.2013 року з податку на додану вартість, апеляційний суд виходить з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 51 КАС України сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії адміністративного процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі.

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 136 КАС України сторони можуть примиритися протягом всього часу судового розгляду або заявити клопотання про надання їм часу для примирення. Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 113 КАС України сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Згідно з п. 11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 1 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Згідно з п. 7 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках, днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з п. 11 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Таким чином, до податкових зобов'язань за податковим повідомленням - рішенням № 0001602220 від 18.05.2013 року з податку на додану вартість , нарахованих спірним податковим повідомленням-рішенням, може бути застосована процедура податкового компромісу.

Згідно з п. 8 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Відповідно до п. 2 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому, 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2015 року позивачем до відповідача подано заяву про застосування податкового компромісу.

Згідно з платіжним дорученням № 259 від 17.03.2015 року позивачем сплачено 5 відсотків суми грошового зобов'язання, визначеного оскаржуваним рішенням.

Отже, оскільки усі законодавчо встановлені умови позивачем дотримано, податковий компроміс вважається таким, що досягнутий, зокрема, згідно з п. 11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, є підставою для примирення.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо сторони досягли примирення.

Щодо іншої частини позовних вимог відносно податкового повідомлення - рішення № 0001602220 від 18.05.2013 року слід зазначити, що Товариством відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» були надані всі первинні документи для підтвердження здійснення господарських операцій між Товариством та ТОВ «ВК віконні системи» за 4 квартал 2012 року.

Щодо висновків акту перевірки про порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України щодо безпідставного віднесення до складу податкового кредиту в листопаді 2012 року суму у розмірі 53 000 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Правомірність формування витрат, які враховуються при визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, обумовлює правомірність формування податкового кредиту позивачем по господарським операціям з тими самими контрагентами.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отримавши податкову накладну, покупець набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

В даному випадку суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів, робіт підтверджені податковими накладними, а тому такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Оскільки в ході розгляді справи встановлено, що господарські операції з придбання позивачем товарів та робіт (послуг) у контрагентів вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

Матеріалами справи (податковими накладними, рахунками, актами приймання-передачі виконаних робіт, розрахунковими документами, а також документами про використання робіт) підтверджено фактичне отримання робіт та оплату позивачем як отримувачем робіт (послуг) сум податку на додану вартість в ціні робіт постачальникам, суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту.

Крім того, судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

До того ж, відповідачем не заперечується той факт, що всі придбані у підприємств товари і послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Розгляд питання щодо застосування податкового компромісу в цій частині позовних вимог є передчасним, оскільки згідно пункту 3.12 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом Державної фіскальної служби України 17.01.2015 року №13, досягнення податкового компромісу здійснюється за заявою про компроміс по податковому повідомленню-рішенню лише у разі відповідності заяви та податкового зобов'язання, щодо якого її подано, умовам податкового компромісу, передбаченим Кодексом, та сплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у встановлені Кодексом терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом.

Отже, процедура погодження застосування податкового компромісу контролюючим органом здійснюється на підставі колегіального розгляду.

Рішення щодо погодження/непогодження застосування податкового компромісу приймається керівником контролюючого органу на підставі колегіального розгляду структурними підрозділами (податкового та митного аудиту (або іншого структурного підрозділу, який надіслав (вручив) податкове повідомлення-рішення платнику податків), оподаткування юридичних осіб, доходів і зборів з фізичних осіб, правової роботи, погашення заборгованостей, координаційно-моніторингового, власної безпеки, слідчими підрозділами фінансових розслідувань, оперативними підрозділами), що оформлюється відповідним протоколом.

Рішення щодо погодження/непогодження застосування процедури податкового компромісу приймається у довільній формі. При цьому в обов'язковому порядку в ньому зазначається: дата прийняття рішення; дата, номер заяви про компроміс по податковому повідомленню-рішенню; дата, номер податкового повідомлення-рішення, загальна сума грошових зобов'язань по повідомленню-рішенню; відомості щодо оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному/судовому порядку; наявність кримінального провадження; норми законодавства, що є підставою для прийняття цього рішення; загальна сума податкових зобов'язань, визначених контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні, щодо яких може бути застосований податковий компроміс (відповідно до розрахунку); загальна сума податкових зобов'язань, що підлягає сплаті платником податків для досягнення податкового компромісу (5 відсотків).

У разі встановлення фактів щодо невідповідності заяви про компроміс по податковому повідомленню-рішенню та податкового зобов'язання, щодо якого її подано, умовам податкового компромісу, передбаченим Кодексом, приймається рішення довільної форми щодо непогодження застосування процедури податкового компромісу.

Таке рішення підписується керівником контролюючого органу та надсилається платнику податків у порядку, визначеному пунктом 3.5 цих Методичних рекомендацій.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.113, 157, 160,194 п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, ч.2 ст. 203 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка» та Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про закриття провадження по справі № 804/8004/13- а про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 травня 2013 року №0001612220 та № 0001602220 у зв'язку із досягненням податкового компромісу - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Провадження по справі № 804/8004/15 за позовом за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 травня 2013 року №0001612220 та № 0001602220, в частині застосування податкового компромісу відносно податкового повідомлення - рішення № 0001602220 від 18.05.2013 року з податку на додану вартість - закрити у зв'язку із досягненням податкового компромісу.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року по справі № 804/8004/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 травня 2013 року №0001612220 та № 0001602220, в частині застосування податкового компромісу відносно податкового повідомлення - рішення № 0001602220 від 18.05.2013 року з податку на додану вартість- визнати нечинною.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року по справі № 804/8004/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 12.11.2015 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва