Постанова № 53573686, 10.11.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6165/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойко О.Я.;

за участі:

секретаря судового засідання Гацанюк К.В.;

сторін:

представника позивача ОСОБА_1 (довіреність від 13.10.2015 року);

представника відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 01.10.2015 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення форми Ф №287-17 від 06.07.2015 року,-

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення №287-17 форми Ф від 06.07.2015 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомленні-рішення №287-17 (форма «Ф»), яким позивачу визначено грошове зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб в сумі 25000,00 грн.

Позивач не погоджується з податковим-повідомленням-рішенням №287-17, вважає дане ППР необґрунтованим, винесеним без достатніх правових підстав та таким, що належить до скасування.

Посилаючись на положення пп.267.1.1 п. 267.1 ст.267, пп.267.2.1 п. 267.2 ст.267, пп.267.5.1 п.267.5 ст.267, п.п.267.6.2 п.267 ст.267, пп14.1.251, пп.14.1.163 п.14.1 ст.14 ПК України, п.3.7 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень рішень платникам податків», ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» позивач зазначає, що у його власності перебуває легковий Lехus RX350, 2010 року випуску, об'єм двигуна 3456 куб.см., державний номер НОМЕР_1, який зареєстрований 31.08.2010 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу серія САЕ 037564.

Враховуючи, що автомобіль позивача використовується з 2010 року, тобто з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., з 01.01.2011р. по 31.12.2011р., з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., з 01.01.2014р. по 31.12.2014р., а об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років та факт того, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року, на думку позивача станом на 2015 рік автомобіль Lехus RX350, 2010 року випуску вже не є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 267 Податкового кодексу України.

На думку позивача, базовим податковим періодом є календарний рік, а не будь яка інша дата реєстрації автомобіля.

Окрім того, позивач зазначає, що автомобіль Lехus RX350, 2010 року випуску придбано ним у 2010 році та сплачено податок з власників транспортного засобу що підтверджується квитанцією №96/241.

Транспортний податок, було запроваджено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» 28.12.2014р. №71-УІІІ, який набув чинності 01.01.2015 року.

У своїй позовній заяві позивач посилається на те, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто щодо юридичної відповідальності, вказує позивач, застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього. Вказана позиція, зазначає позивач, викладена у рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99.

Разом з цим, позивач вказує, що оскаржуване повідомлення-рішення було надіслано йому 21.08.2015 року, тобто після 01 липня 2015 року.

За вказаних обставин, на думку позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні надав усне уточнення до адміністративного позову, а саме: у звязку із допущенням механічної помилки, замість помилково зазначеної у прохальній частині адміністративного позову дати винесення податкового повідомлення-рішення №287-17 - 08.07.2015 року, вважати вірною дату 06.07.2015 року та позовні вимоги, з урахуванням наданих уточнень, підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обґрунтування, викладені в позовній заяві (а.с.4-6).

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.23-24), в яких, зокрема, посилаючись на пп.267.1.1 п. 267.1 ст. 267, пп.267.2.1 п. 267.2 ст. 267, п.267.4 ст.267, п.п.267.6.1 п.267.6 ст.267, пп.267.6.3 п.267.6 ст267, пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 ПК України, лист ГУ ДФС в Одеській області «Щодо адміністрування транспортного податку» від 16.02.2015 року №693/8/15-54-17-03, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року відповідач зазначає, що після набрання чинності Закону України №71-VIII від 28.12.2014 року, в новій редакції ст.267 ПК України було введено новий податок-транспортний податок. Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що є обєктами оподаткування. Обєктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років і мають обєм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування. Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Відповідач у своїх запереченнях, зокрема, зазначає, що органи внутрішніх справ зобов'язані до 1 квітня 2015 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об'єкта оподаткування відомості, необхідні на розрахунку податку. З 1 квітня 2015 року органи внутрішніх справ зобов'язані щомісячно, у 10 - денний строк після закінчення календарного місяця подати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем реєстрації об'єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця.

16.02.2015 року за №693/8/15-54-17-03, вказує відповідач, до ДПІ надійшов лист ГУ ДФС в Одеській області «Щодо адміністрування транспортного податку» із переліком, наданим ГУМВС України в Одеській області, осіб, які підпадають під оподаткування транспортного податок.

Відповідно до наданої інформації та бази даних ДПІ ІС «Податковий блок», у ОСОБА_4 перебуває у власності автомобіль Lехus RX350, 2010 року випуску з обємом двигуна 3456 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1.

На підставі наявної інформації та ст. 267 Податкового кодексу України, податковим органом було винесено податкове повідомлення - рішення від 06.07.2015 року №287-17 на суму 25000 грн.

Таким чином, автомобіль марки RX350, 2010 року випуску з обємом двигуна 3456 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1, право власності на який зареєстровано 31 липня 2010 року згідно п.п.267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України є об'єктом оподаткування транспортним податком, а позивач в такому разі являється платником вказаного податку.

Відповідач не погоджується з доводами позивача, що ДПІ, протиправно приймаючи оскаржуване податкове повідомлення рішення, фактично надало Закону зворотної дії у часі, з огляду на те, що законодавець, визначаючи обєкт оподаткування транспортним податком, передбачив, що ознаками такого є дата реєстрації автомобіля та об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. незалежно від дати придбання автомобіля. Отже, на думку відповідача, обов'язок сплачувати транспортний податок покладено на позивача після набрання чинності Законом № 71-VIII від 28 грудня 2014 року.

Доводи представника позивача про те, що ним при купівлі та реєстрації автомобіля сплачено усі діючі на той момент податки та загальнообов'язкові платежі є, на думку відповідача, необґрунтованими, оскільки введений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «транспортний податок» не існував на момент придбання та реєстрації позивачем автомобіля. Тому зазначений Закон не змінює вид існуючого податку, а запроваджує новий, який не сплачувався і не міг сплачуватися позивачем при купівля та реєстрації транспортного засобу.

Таким чином, у запереченнях зазначено, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, а податкове повідомлення - рішення від 06.07.2015 року № 287-17 винесено правомірно, тому позов є безпідставним.

У звязку з викладеним, відповідач у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 на праві власності належить автомобіль Lехus RX350 2010 року випуску з обємом двигуна 3456 куб.м., державний номер НОМЕР_1, який згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу зареєстровано 31.08.2010 року (а.с. 9).

06 липня 2015 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №287-17(форма-Ф), яким позивачу згідно пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України визначено суму грошового зобовязання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн. (а.с.7).

Згідно з наявного у матеріалах справи копії повідомлення про вручення поштового відправлення, позивач отримав вищевказане податкове повідомлення-рішення 21 серпня 2015 року, що підтверджується його підписом (а.с.32).

Не погодившись з висновками податкового органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням від 06.07.2015 року № 287-17, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню рішенню, суд виходить із наступного.

01 січня 2015 року, набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий податок - транспортний податок.

Підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України встановлено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Відповідно до п.267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Підпунктом 267.6.1. п. 267.6 ст. 267 ПК України встановлено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно з пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Підпунктом 267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті (п.п.267.3.1 п.267.3 ст.267 ПК України).

Відповідно до п.п.267.5.1 п.267.5 ст.267 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Календарний рік - це проміжок часу з 1 січня по 31 грудня, що триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів. Річний обсяг повинен обчислюватися за календарний рік, а не за будь-які 12 місяців за вибором податкового органу.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16.04.2013 у справі №21-94а13 та від 06.11.2013 у справі №21-372а13.

Судом враховано, що автомобіль позивача зареєстрований у 2010 році, а об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року, тому суд прийшов до висновку, що у 2015 році автомобіль позивача не є об'єктом оподаткування відповідно до ст.267 ПК України, оскільки рахуються календарні роки з 01.01.2010 по 31.12.2010, з 01.01.2011 по 31.12.2011, з 01.01.2012 по 31.12.2012, з 01.01.2013 по 31.12.2013, з 01.01.2014 по 31.12.2014.

Відповідно до п.14.1.251 п.14.1 ст.14 ПК України транспортні засоби, що використовувалися, - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби. Згідно із пп.14.1.163 п.14.1 ст.14 ПК України перша реєстрація транспортного засобу - реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.

Статтею 34 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353 встановлено, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

З огляду на досліджені судом докази, суд приходить до висновку, що контролюючим органом неправомірно нараховано транспортний податок ОСОБА_5, а висновки відповідача не ґрунтуються на фактичних обставинах справи і вимогах чинного законодавства з питань оподаткування.

Суд звертає увагу, що позивач придбав автомобіль у 2010 році та сплатив усі податки та збори, що необхідно було сплатити у відповідності до діючого законодавства на момент придбання транспортного засобу, що підтверджується квитанцією №96/241 від 31.08.2010 року (а.с.8).

За загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Дана правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі № 1-7/99.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України: «Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.».

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень відповідача по справі.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 159-164, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 06.07.2015 року №287-17 (форма «Ф»).

3. Стягнути з ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2) судові витрати у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст постанови виготовлений 10 листопада 2015 року.

Суддя О.Я. Бойко

.