Рішення № 53565803, 06.11.2015, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2015 р.

Справа № 926/1574/15

За позовом державного підприємства “Державний резервний насіннєвий фонд України”

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Лан”, с. Кадубівці Заставнівського району Чернівецької області,

про стягнення 36712 грн.

Суддя Паскарь А. Д.

за участю представників сторін:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: державне підприємство “Державний резервний насіннєвий фонд України” звернулося з позовною заявою до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Лан” про стягнення 36712,00 грн. заборгованості та штрафу за несвоєчасну оплату насіння ячменю, отриманого за видатковою накладною від 27.03.2015 № РН-2-19 відповідно до умов укладеного сторонами договору поставки насіння від 10.03.2015 № 2-09.

Відповідач, який про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, явку свого представника у судовому засіданні не забезпечив, відзиву на позов не надав.

Позов обґрунтовується тим, що відповідачем неналежно виконуються умови укладеного сторонами договору про поставку насіння від 10.03.2015 № 2-09 (далі – Договір), а саме порушено строки оплати за поставлений товар. В зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача 28 240,00 грн. основного боргу та 8 472,00 грн. штраф у розмірі 30% від всього залишку заборгованості.

На призначені дні розгляду справи представник відповідача не з’являвся, своєї позиції до відома суду по суті заявлених вимог не довів, хоча повідомлявся про судові засідання належними чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, встановленою за Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, натомість явку представника позивача, яка в судовому засіданні, яке відбулося 20.10.2015, повністю підтримала заявлені вимоги, визнано не обов’язковою.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

10 березня 2015 між ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" (постачальник) та СГТОВ "Лан" (покупець) був укладений договір № 2-09 поставки насіння, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця насіння сільськогосподарських рослин (надалі – насіння), а покупець зобов'язується прийняти це насіння та оплатити його вартість відповідно до умов, вказаних у цьому договорі.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Договору загальна вартість договору становить 43 200,00 грн., у тому числі ПДВ – 7 200,00 грн., розрахунок проводиться покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника поетапно: суму 12 960 грн. на умовах 100% передоплати; суму в розмірі 30 240,00 грн. покупець сплачує наступним чином: 5000 грн. до 25.04.2015, 5000 грн. до 25.05.2015, 5000 грн. до 25.06.2015, 5000 грн. до 25.07.2015, 10 240,00 грн. до 01.09.15.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу, а відповідач відповідно до довіреності ЯПН № 519578 від 26.03.2015 на отримання від ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" прийняв товар - насіння ячменю сорту «Достойний», 1 репр., в кількості 9,0 тонн по ціні 4 800,00 грн. на загальну суму 43 200,00 грн., що підтверджується належним чином засвідченою копією видаткової накладної № РН-2-19 від 27.03.2015, що підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств.

В порушення взятих на себе договірних зобов'язань відповідач частково оплатив отриманий товар на суму 14 960,00 грн., внаслідок чого у нього виник борг щодо несплаченої вартості товару, який на час звернення з позовом до суду становив 28 240,00 грн.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статтей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до змісту статті 230 ГК України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 4.2 Договору за несвоєчасне проведення розрахунків, передбачених у розділі 3 цього договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від всього залишку заборгованості.

Як стверджує позивач, станом на 21.09.2015 заборгованість відповідача перед позивачем становила 28 240,00 грн., а тому штраф, який підлягає стягненню з відповідача становить 8 472,00 грн. (30 % від 28 240,00 грн.)

За таких обставин суд вважає, що позов Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" ґрунтується на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а відтак підлягає задоволенню.

Судові витрати слід покласти на відповідача, винного в доведенні розгляду спору в судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Лан”, (вул. Веренчанська, 50 с. Кадубівці Заставнівського району Чернівецької області, код 03801290) на користь державного підприємства Державний резервний насіннєвий фонд України (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1/к. 105, код 30518866) заборгованість в сумі 36 712,00 грн. та 1 218,00 грн. судового збору.

Суддя А. Паскарь