Рішення № 53565025, 10.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2015Справа №910/24322/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вісі Дизайн»ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ТИГР КЕЙТЕРІНГ»Простягнення 15 188, 11 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

від позивача: Фролова К.В. - за дов.;

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про стягнення з останнього на свою користь суму основного боргу в розмірі 9 593, 44 грн., пеню в розмірі 1 426, 24 грн., штраф в розмірі 959, 34 грн., втрачену вигоду в розмірі 1 918, 68 грн. та 3% річних в розмірі 72, 41 грн. за Договором поставки товару №13/05 від 13.05.2015р.

Позивачем було подано суду заяви про зменшення розміру позовних вимог від 15.10.2015р. та від 10.11.2015р., відповідно до останньої заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості за договором поставки №13/05 від 13.05.2015р. в розмірі 5 776, 29 грн., пеню в розмірі 1 426, 24 грн., штраф в розмірі 959, 34 грн., упущену вигоду в розмірі 1 918, 68 грн., 3% річних в розмірі 72, 41 грн., а всього 10 152, 96 грн. відповідно до Договору поставки №13/05 від 13.05.2015р.

Судом заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята 10.11.2015р. до розгляду, оскільки дана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема зменшити розмір позовних вимог.

Як визначено в п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 18.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч. 3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 10 152, 96 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, представників не направляв, про поважні причини неявки суд не повідомив, відзиву не позов не надав.

Водночас, ухвала суду про порушення провадження у справі та ухвала суду про відкладення розгляду справи були направлені судом на адресу відповідача зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 03680, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 49/2.

Тому, з урахуванням конкретних обставин даної справи направлення на адресу відповідача вище зазначених ухвал суду є належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому спір розглядається за наявними у справі доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13 травня 2015 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір поставки товару №13/05 (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору, Позивач зобов'язується поставити на умовах цього Договору, а Відповідач прийняти і оплатити санітарно-гігієнічне та професійне прибиральне обладнання (надалі - Товар) в асортименті, кількості та в строки обумовлені сторонами в даному Договорі та в специфікаціях, рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п. 4.3. Договору, оплата отриманого Товару проводиться протягом 14 календарних днів з моменту отримання Товару Відповідачем на розрахунковий рахунок Позивача.

Відповідно до п. 4.6. Договору, право власності на Товар Позивача переходить до Відповідача з моменту передачі Товару на склад Відповідача та оформлення видаткової накладної.

Судом встановлено, що Позивачем були виконані його зобов'язання за договором по поставці Товару в повному обсязі, однак Відповідач виконав свої зобов'язання щодо оплати за поставку Товару частково.

Суду наданий Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2015р. по 12.10.2015р. підписаний обома сторонами уповноваженими особами, відповідно до якого станом на 11.10.2015р. заборгованість на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісі Дизайн» складає 9 000,00грн.

Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог, станом на 09.11.2015р. борг Відповідача за поставку Товару складає 5 776, 29 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Договір поставки товару №13/05 від 13.05.2015р., укладений між Позивачем та Відповідачем за своєю правовою природою є договором про поставку та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується факт поставки Товару Відповідачу, а також існування у Відповідача простроченої заборгованості по оплаті за поставлений Товар в розмірі 5 776, 29 грн.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Факт наявності боргу у Відповідача за Договором поставки товару від 13.05.2015р. №13/05 у сумі 5 776, 29 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з Відповідача.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплату неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 5.3. Договору, Відповідач, за неналежне виконання договірних зобов'язань, а саме несвоєчасну оплату поставленого Товару, передбачену умовами п. 4.3. Договору, сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Крім цього, відповідно до п. 5.4. Договору, в разі, якщо Відповідач прострочить виконання зобов'язань з оплати Товару на строк понад 15 робочих днів, Відповідач зобов'язаний Позивачу на його вимогу понад пеню, передбачену п. 5.3. Договору, штраф за завдані таким простроченням збитки, розмір якого складає 10% від простроченої суми.

Отже, порушення Відповідачем строків оплати, передбачених п. п. 4.3., 5.4. Договору, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки (пені та штрафу).

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з Відповідача пені та штрафу за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до Договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з Відповідача належить стягнути пеню у сумі 1 426, 24 грн. та 959, 34 грн. штрафу, відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, Позивач також правомірно нарахував Відповідачу борг з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого Позивачем розрахунку з Відповідача підлягає стягненню 72, 41 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача завданих збитків, а саме втраченої вигоди у розмірі 1 918, 68 грн., не задовольняються судом, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частин першої і другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача, як заподіювача збитків; вина відповідача.

Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Однак, Позивачем, в порушення норм зазначеної статті, не доведено належними та допустимими доказами сукупності вищевказаних елементів складу цивільного правопорушення в діях відповідача, зокрема, наявності збитків та протиправності поведінки відповідача.

Крім того, Позивач повинен був довести, що він мав реальну можливість отримання прибутку. При визначенні розміру втраченої вигоди повинні враховуватися тільки конкретні дані, котрі безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових коштів.

Як встановлено ч. 4 ст. 623 ЦК України, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Однак, Позивачем не доведено тієї обставини, що ним вчинялись будь-які дії щодо можливості повернення неоплаченого Відповідачем Товару у належному вигляді, робочому стані, разом з тарою, упаковкою та належною документацією та комплектацією та доказів, що Позивач міг би поставити такий Товар іншій особі, тому позовна вимога про стягнення з Відповідача неотриманого прибутку (упущеної вигоди) в розмірі 20% від суми боргу в розмірі 1 918, 68 грн. є необґрунтованою та не відповідає чинним нормам законодавства.

Враховуючи зазначене, суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача збитків (упущеної вигоди) в розмірі 1 918, 68 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на зазначене, судом, відповідно до наданих доказів, які знаходяться в матеріалах справи встановлено, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИГР КЕЙТЕРІНГ» (03680, м. Київ, пр-т Перемоги, 49/2; Код: 38420235) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісі Дизайн» (02094, м. Київ, вул. Краківська, буд. 15/17; Код: 39004175) основний борг в розмірі 5 776 (п'ять тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 29 коп., пеню в розмірі 1 426 (одна тисяча чотириста двадцять шість) грн. 24 коп., штраф в розмірі 959 (дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 34 коп., 3% річних в розмірі 72 (сімдесят дві) грн. 41 коп. та судовий збір в розмірі 1 050 (одна тисяча п'ятдесят) грн. 90 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.11.2015р.

Суддя І.І.Борисенко