Рішення № 53564561, 09.11.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.11.2015 Справа № 905/2424/15

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючий - суддя Харакоз К.С.,

при секретарі судового засідання Колтак Т.М.,

розглянувши матеріали позовної заяви Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь, Донецька область,

до відповідача Державного підприємства “Донецька залізниця”, м.Донецьк,

про стягнення збитків в сумі 21675,74грн.

За участю:

представник позивача не з'явився;

представник відповідача не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь, Донецька область звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства “Донецька залізниця”, м.Донецьк, про стягнення збитків в сумі 21675,74грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у виконання зобов'язань за договором №14/549/2160 від 27.08.2014р., який укладений між ПАТ “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” та ПАТ “ЕВРАЗ Днепродзержинський коксохімічний завод” на адресу позивача за накладною №47357439 від 24.03.2015р. було відправлено вантаж у вагоні №53527446, однак, на станції залізниці Маріуполь-Сортувальний залізницею виявлено недостачу вантажу, про що був складений комерційний акт БН 723662/284 від 04.04.2015р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.10.2015р. порушено провадження по справі.

Представник позивача у судове засідання 09.11.2015р. не з'явився.

Відповідач в судове засідання 09.11.2015р., як і в попередні судові засідання, не з'явився, представника не направив, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся про судовий розгляд належним чином. Розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою відповідача.

Враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів та пояснень достатньо для прийняття рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними в ній матеріалами справи в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між ПАТ “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (покупець) та ПАТ “ЕВРАЗ Днепродзержинський коксохімічний завод” (постачальник) був укладений договір поставки №14/549/2160 від 27.08.2014р., на підставі якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар (вантаж), а покупець зобов’язаний прийняти і оплатити його вартість. Кількість, якість, комплектність, (і ціна транспортних витрат, вартість пакування і тари, якщо вони не включені до ціни), спосіб доставки, умови (базис) поставки відповідно до ІНКОТЕРМС 2010, строки постачання і оплати товару, а також реквізити вантажовідправника і вантажоодержувач вказуються сторонами у Додатках до цього договору, що є його невід’ємною частиною.

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

04.04.2015 за накладною №47357439 “ЕВРАЗ Днепродзержинський коксохімічний завод” (вантажовідправник) зі станції відправлення Правда Придніпровської залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці відвантажив на адресу ПАТ “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (вантажоотримувач) у вагоні №53527446 вантаж – горішок коксовий, клас крупності 10-25мм, марка ОК 2.

При оформленні вказаної залізничної накладної відправником вказано масу вантажу нетто 42800кг. Відповідно до накладної вантаж маркований вапном.

Під час прибуття вагону на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, на підставі ст.24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Так, на вказаній станції було здійснено комісійне переважування спірного вагону, за результатами якого складений комерційний акт БН 723662/284 від 04.04.2015р., відповідно до якого за наслідками комісійної перевіски вагону №53527446, виявилось: брутто – 60200кг, тара з брусу 22500кг., нетто 37700кг., що менше документа на 5100кг. В акті є відомості про те, що при повторному зважуванні вагону, недостача вантажу підтвердилася.

У комерційному акті також відображено, що навантаження у вагоні вище рівня бортів на 100мм. По документам значиться маркіровка, фактично вантаж не маркірований. Технічно справний. В акті є відомості про те, що завідуючого вантажним двором немає по штату.

Комерційний акт підписаний належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Ст.23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Суд приймає до уваги встановлені актом сліди доступу до вантажу у спірному вагоні. Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідач не довів суду, що недостача вантажу відбулася не з вини залізниці.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту.

Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним доказом - комерційним актом БН 723662/284 від 04.04.2015р.

Вказаний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Норми природної втрати та граничного розходження у визначені маси нетто встановлені п.27 Правил видачі вантажу.

Недостача у вагоні №53527446 згідно вищезазначеного комерційного акту складає 5100кг.

В матеріалах справи наявний рахунок-фактура ПАТ “ЕВРАЗ Днепродзержинський коксохімічний завод” №919 від 24.03.2015р. щодо продукції – горішок коксовий, клас крупності 10-25мм, марка ОК 2.

Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу, зазначеної в перевізному документі, та заявлена у розмірі 21675,74грн. Суд, перевіривши розрахунок позовних вимог встановив, що розрахунок є арифметично вірним.

З огляду на викладене, з урахуванням даних, зазначених в комерційному акті, своїх зобов’язань за договором перевезення відповідач не виконав належним чином, оскільки не забезпечив збереження довіреного йому вантажу. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи, у зв’язку з чим суд вважає, що вимоги позивача обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 22, 42, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь, Донецька область, до відповідача Державного підприємства “Донецька залізниця”, м.Донецьк, про стягнення збитків в сумі 21675,74грн. - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” (83062, м.Донецьк, вул.Артема, б.68; код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (87504, Донецька область, вул.Левченко, б.1; код ЄДРПОУ 00191129) 21675,74грн., а також витрати на оплату судового збору в розмірі 1218грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.С. Харакоз