Ухвала суду № 53561803, 17.11.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №580/970/15-к Головуючий у суді у 1 інстанції - БаклановНомер провадження 11-кп/788/537/15 Суддя-доповідач - Моїсеєнко Т. М. Категорія - Крадіжка

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Моїсеєнко Т. М.,

суддів - Демченка М. О., Макаровець А. М.,

з участю секретаря судового засідання - Сисенко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми матеріали кримінального провадження № 12015200090000333 за апеляційною скаргою заступника прокурора Сумської області Маслюка С.В. на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 30 червня 2015 року щодо

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 дня в м. Донецьк, громадянина України, який мешкає в АДРЕСА_1

обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України

з участю учасників судового розгляду:

прокурора Савостьянової Л.В.

обвинуваченого ОСОБА_2

ВСТАНОВИЛА:

До апеляційного суду надійшла апеляційна скарга заступника прокурора Сумської області Маслюка С.В. в якій ставиться питання про скасування вироку.

Вироком Лебединського районного суду Сумської області від 30 червня 2015 року ОСОБА_2 визнаний винним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 185 КК України і йому призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Як встановив суд, ОСОБА_2 о 13 год. 3 травня 2015 року таємно, шляхом вільного доступу, зірвав з даху нежилого будинку АДРЕСА_2 Сумської області, який належить потерпілому ОСОБА_3, 10 металевих листів вартістю 278 грн. 89 коп.

В обгрунтування поданої апеляційної скарги прокурор вважає, що суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність і призначив обвинуваченому покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість. Прохає ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ст. 185 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

Заслухавши доповідача про суть кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_2, якій прохає вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України та правильність кваліфікації його дій ні в апеляційній скарзі, ні учасниками кримінального провадження, в тому числі і обвинуваченим не оспорюється.

Згідно ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, якій підлягає застосуванню; застосування судом закону, якій не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачене відповідною статтею ( частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі встановлені відповідною статтею( частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість чи суворість.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 повністю дотримався вимог ст. 65 КК України щодо призначення покарання.

Так, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_2 покарання, прийшов до висновку про можливість застосування до нього вимог ст. 69 КК України, врахувавши визнання вини обвинуваченим, те що він розкаявся, сприяв розкриттю злочину, а також те, що значні збитки від злочину не настали, суд першої інстанції врахував і той факт, що потерпілий претензій до ОСОБА_2 не має, тому що шкоди не настало, оскільки будинок є нежитловий і майже розібраний.

Відповідно до вимог ст. 88 КПК України, докази, які стосуються судимостей підозрюваного, обвинуваченого або вчинення ним інших правопорушень, що не є предметом цього кримінального правопорушення є недопустимими на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Так, обвинувачений ОСОБА_2 дійсно шість разів притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння крадіжок чужого майна різного ступеню тяжкості та засуджувався до покарань, в тому числі і до позбавлення волі. Саме на це звертає увагу прокурор в апеляційної скарзі, вважаючи що суд не був об'єктивним при оцінці даних, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_2 і що вірити в щирість його розкаяння не можна , тому що він щиро каявся і тоді, коли його засуджували в лютому 2015 року, але в травні 2015 року знову скоїв крадіжку майна.

Але, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції цілком законно застосував при призначенні покарання ОСОБА_2 вимоги ст. 69 КК України, врахувавши ступінь тяжкості скоєного злочину, а ОСОБА_2 скоїв злочин середньої тяжкості, вину визнав і сприяв розкриттю злочину, адже обвинувачений не був затриманий на місці скоєння злочину і щиросердне розповів про те, що скоїв крадіжку і як розпорядився викраденим майном, що сприяло розкриттю злочину. Колегія суддів не вважає порушенням закону і констатацією судом того факту, що злочином не завдані значні збитки, адже сума крадіжки складає 278 грн. 89 коп. і потерпілий з цього приводу претензій до ОСОБА_2 не має, про що надав відповідну заяву. Колегія суддів вважає, що має місце і щире каяття, про що завірив обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні як в суді першої інстанції так і апеляційної, пояснивши крім всього, що він вважав, що помешкання не має власника, бо воно не має вікон та дверей, не огороджено парканом. Фактично обвинувачений працює у фермерському господарстві різноробочим, проживає в помешканні знайомого, але не має можливості офіційно зареєструватися за місцем мешкання, оскільки власник приміщення проти цього заперечує, іншої можливості для цього на території сільради не має, штраф, призначений за вироком суду сплатив.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було допущено порушень закону щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_2, а також не було допущено і інших істотних порушень кримінального процесуального закону, які - б потягли за собою скасування чи зміну вироку.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 376, 404,405,407 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Вирок Лебединського районного суду Сумської області від 30 червня 2015 року щодо ОСОБА_2 - залишити без зміни, а апеляційну скаргу заступника прокурора Сумської області Маслюка С.В. - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду вступає в законну силу з часу її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 3-х місяців з часу її проголошення.

СУДДІ:

Моїсеєнко Т. М. Демченко М. О. Макаровець А. М.