Ухвала суду № 53556289, 17.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження : 22ц/790/5486/15 Головуючий 1-ї інстанції - Григор'єв Б.П.

Справа № 2-64/4881/14 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : договірне.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Пономаренко Ю.А., Івах А.П.

при секретарі - Каплоух Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 червня 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції до ОСОБА_1, ОСОБА_4, третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції (далі Банк) звернулось до суду з позовом, який було уточнено, до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що у лютому 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Банк та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно якого відповідачу було надано кредитні кошти в сумі 395 760 доларів США з відсотковою ставкою 14% річних строком до 22 лютого 2018 року.

На виконання умов кредитного договору між Банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у лютому 2008 року було укладено іпотечний договір, предметом якого став житловий будинок АДРЕСА_1.

У зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань за кредитним договором відповідачем ОСОБА_1, станом на 15 травня 2014 року виникла заборгованість, яка складається з залишку заборгованості за кредитом в розмірі 402 721,05 доларів США; нарахованих відсотків в розмірі 35 661,58 доларів США та суми пені в розмірі 43 889,78 доларів США.

Також, окрім порушень умов кредитного договору, було порушено умови договору іпотеки, а саме - предмет іпотеки (житловий будинок №2) було обтяжено правами малолітньої дитини ОСОБА_5, 2003 року народження.

За таких підстав, позивач просив задовольнити їх позов, звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитом на нерухоме майно - будинок №2 та виселити з нього відповідачів разом із малолітньою ОСОБА_5.

В свою чергу, відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання правочину недійсним, який ухвалою суду від 11 червня 2015 року залишено без розгляду.

Представник відповідача ОСОБА_4 проти позову заперечував, посилався на дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого, як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та на той факт, що в будинку, який є предметом іпотеки, зареєстрована малолітня дитина.

Представник третьої особи - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради надав суду письмову заяву, в якій просив винести рішення на розсуд суду.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 червня 2015 року позов задоволено частково.

В рахунок погашення боргу за кредитним договором на суму в розмірі 5 636 397,90 грн., яка складається із залишку заборгованості з кредитом в розмірі 4 696 928,76 грн.; заборгованості за відсотками 427 583,38 грн.; суми пені в розмірі 511 885,76 грн. - звернуто стягнення на нерухоме майно ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства в особі Харківської обласної дирекції, а саме - житловий будинок АДРЕСА_1, житловою площею 446,8 кв.м., загальною площею 1 527,7 кв.м., який належить відповідачам на підставі договору купівлі-продлажу.

Надано Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції право на продаж предмета іпотеки - будинку №2 за вищевказаною адресою, будь-якій особі покупцеві, на умовах та в порядку, викладеному в ст. 38 Закону України «Про іпотеку», за ціною встановленою на підставі оцінки суб'єктом оціночної діяльності, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на момент укладання договору купівлі-продажу.

Надано Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції право на проведення усіх дій, пов'язаних із реалізацією прдмета іпотеки, в тому числі на виготовлення копій , дублікатів правовстановлюючих документів, технічної документації на спірний житловий будинок.

Виселено з житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з відповідачі на користь позивача суму судового збору в розмірі 3 654 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову та ухвалити нове рішення яким задовольнити його зустрічний позов і вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце слухання справи, не перешкоджає розглядові справи.

З урахуванням вимог процесуального закону щодо дотримання розумних строків розгляду справи судом апеляційної інстанції та належного повідомлення відповідачів про слухання справи, яким неодноразово направлялись судові повістки та телеграми, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та ОСОБА_4

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Банку, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов банку, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1, ОСОБА_4 зобов'язання за кредитним договором та за договором іпотеки належним чином не виконували, мають заборгованість, право позивача порушене, а тому у останнього виникло право вимагати дострокового повернення суми кредиту в повному обсязі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до вимог Закону України «Про іпотеку».

Такий висновок суду в оскаржуваній частині узгоджується з вірно встановленими обставинами справи та нормами матеріального і процесуального права.

Із матеріалів справи вбачається, що 22.02.2008 року між ОСОБА_1, та Відкритим акціонерним товариством «Райфайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райфайзен Банк Аваль»), був укладений кредитний договір № 014/1915/82/97390, у відповідності до умов якого відповідачу були надані кредитні кошти в сумі 395 760,00 доларів США з відсотковою ставкою 14% річних строком по 22.02.2018 року (а.с.13-18).

В цей же день, 22.02.2008 року на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Відкритим акціонерним товариством «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1, ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір № 014/1915/82/97390/1, у відповідності до умов якого в заставу Банку передано нерухоме майно: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, .житловою площею 446,8 кв.м., загальною площею 1527,7 кв.м. (а.с.22-24).

Предмет іпотеки належить відповідачам на праві часткової власності: ОСОБА_1 - 2/5 частин, ОСОБА_4 - 3/5 частин на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Молодчою Г.М. 17 сячня 2008 року за р. № 291 (а.с.33-34).

Відповідно до ст.ст. 1049,1050,1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до п.9.1., п.9.2, п.9.3. кредитного договору за № 014/1915/82/97390 від 22.02.2008 року у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором кредитор має право вимагати дострокового погашення Кредиту Позичальником у повному обсязі, зокрема кредитор вправі пред'явити Позичальнику вимогу про дострокове погашення Кредиту та у разі її невиконання Кредитор має право звернути стягнення за Іпотечним договором.

Як встановлено судом першої інстанції, взятих на себе зобов'язань по своєчасному поверненню кредитних коштів відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 не виконав, у зв'язку з чим, на 15.05.2014 року виникла заборгованість, яка складається з залишку заборгованості за кредитом в розмірі 402721,05 доларів США; нарахованих відсотків в розмірі 36661,58 доларів США та суми пені в розмірі 43889,78 доларів США, зазначена заборгованість підтверджується розрахунком (а.с. 25-28).

Згідно розрахунку, наданого ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором станом на 15.05.2014 року складає 483 272 доларів США, з яких: 402 721 доларів США - заборгованість за кредитом, в тому числі прострочена заборгованість 2 516,91 доларів США, 36 661,58 доларів США - заборгованість за відсотками та пеня - 511 885,76 грн. (а.с.25-28).

Матеріали справи свідчать про те, що сума заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту та процентами відповідачем не оспорюється.

ОСОБА_1 оспорював кредитний та іпотечний договори з інших правових підстав, проте його зустрічний позов залишений без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачеві ОСОБА_1 неодноразово проводилась реструктуризація та капіталізація боргу проте в послідуючому заборгованість не була погашена.

Вимогою банку від 28 серпня 2013 року боржнику та майновому поручителю було запропоновано погасити заборгованість за тілом кредиту 1 397,47 доларів США і 24 276,97 доларів США заборгованість по відсотках та поставлена вимога про необхідність протягом не більш ніж 60 календарних днів погасити Кредит у повному обсязі у розмірі 407 657,61 долар США (а.с.29-32).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ч.1, 530 ч.1 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. ст. 610, 611 ч. 1 п.3, 612 ч. 1, 614 ч. 1 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачають, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ч.1 ст. 1049, ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачають, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статі 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 589 ЦК України та ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за кредитним договором щодо внесення чергових платежів з повернення кредиту й сплати процентів за користування ним у позивача, згідно умов договору та закону, виникло право на задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, які судом першої інстанції обґрунтовано були задоволені.

Банк, відповідно до положень ст. ст. 10, 60 ЦПК України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, довів порушення відповідачами умов укладених між ними договорів, в тому числі щодо наявності заборгованості по тілу кредиту та процентах, порушень умов кредитного договору та договору іпотеки.

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність кадастрового номеру земельної ділянки, на якій розташований предмет іпотеки, не може бути підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування рішення, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді