Ухвала суду № 53556284, 17.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження №22ц/790/7745/15 Головуючий1 інстанції - Ференчук О.В.

Справа №643/11792/15-ц Доповідач - Кіпенко І.С.

Категорія: сімейні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 р. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Кіпенка І.С.,

суддів - Пшенічної Л.В., Кіся П.В.,

за участі секретаря - Таран В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и л а :

22 липня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позову позивач зазначала, що з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі з 27 листопада 1999 року. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Спільне життя з відповідачем не склалося, між ними постійно виникають суперечки з різних питань спільного життя, що призвело до втрати почуттів любові та поваги один до одного. Шлюбні стосунки припинено, з відповідачем вони проживають окремо, спільного побуту не ведуть. Позивачка вважає, що сім'я розпалась та збереженню не підлягає.

Тому, ОСОБА_3 просила суд розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2, який був зареєстрований 27 листопада 1999 року в Люботинському міському відділі РАГСу Харківської області.

В судовому засіданні першої інстанції позивач свій позов підтримала в повному обсязі, додатково пояснивши, що відповідач є особою з тяжким характером. Він неодноразово жорстоко поводився із нею, однак, вона приховувала вказані факти. На примирення в будь-якій формі категорично не згодна.

Відповідач в судовому засіданні суду першої інстанції проти позову заперечував. Пояснював, що його дружина в суді говорить неправду та що причини розладу в сім'ї надумані. Просив надати строк для примирення.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2015 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - розірвано, вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановить, що суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та ухвалюючи рішення про розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із того, що сімейно-шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися, позивачка наполягала на його розірванні, подальше збереження сім'ї є неможливим та суперечить її інтересам. При цьому суд керувався положеннями ст. 110, 112 СК України.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що він дійшов його на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин справи.

Як встановлено судовим рішенням та підтверджується матеріалами справи, що сторони з 27 листопада 1999 року перебувають у зареєстрованому шлюбу, вказане підтверджується Свідоцтвом НОМЕР_1 виданим Люботинським відділом РАГСу Харківської області від 27 листопада 1999 року (а.с.3).

Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Свідоцтво НОМЕР_2) та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (Свідоцтвом НОМЕР_3).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_3 вказувала, що спільне життя з відповідачем не склалося, між ними постійно виникають суперечки з різних питань спільного життя, що привело до втрати почуттів любові та поваги один до одного. Шлюбні стосунки припинено, проживають окремо, спільного побуту не ведуть.

Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_3 на примирення в будь-якій формі категорично не згодна.

У справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців (ч.5 ст.191 ЦПК України).

Однак, за змістом ст.111 СК України суд не зобов'язаний призначати строк для примирення подружжя в обов'язковому порядку.

Виходячи з того, що шлюб має ґрунтуватися на вільній згоді жінки та чоловіка, на почуттях взаємної любові та поваги до прав і людської гідності кожного з подружжя, не суперечити моральним засадам суспільства, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням фактичного припинення між сторонами сімейно-шлюбних відносин, небажанні дружини продовжувати спільне життя та зберігати їх з відповідачем сім'ю та категоричним запереченням ОСОБА_3 проти строку для примирення, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що ним було подано зустрічний позов про поділ майна подружжя, однак судом було відмовлено в об'єднанні позовів в одне провадження.

Відповідно до ч.2 ст.297 ЦПК України заперечення проти ухвал, що не підлягають окремому оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2015 року про відмову в прийнятті його зустрічного позову про поділ майна подружжя та об'єднанні його в одне провадження з позовом ОСОБА_3 не оскаржує.

Вказану відмову він зазначає як підставу для скасування рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню (ч.2 вказаної статті).

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч.3 вказаної статті).

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: