Рішення № 53556267, 13.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження 22ц/790/7003/15 Головуючий 1 інстанції - Слурденко О.І.

Справа № 636/2715/14-ц Доповідач - Кірсанова Л.І.

Категорія - сімейні

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Кірсанової Л.І.

суддів: Бездітко В.М., Кокоша В.В.,

за участю секретаря - Асєєвої В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 25 серпня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільно нажитого майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільно нажитого майна подружжя,-

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача по розподіл спільно нажитого майна подружжя. В обґрунтування позовних вимог вказала, що знаходилася з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 06 червня 2011 року по 02.10.2014 року. Фактичні спільні стосунки між ними були припинені у червні 2014 року і з цього моменту вони проживають окремо друг від друга та спільного сімейного бюджету не мають. В період шлюбу ними був придбаний автомобіль «DAEWOO MATIZ \Е93\» , який зареєстрований на ім'я відповідача в органах ДАІ. Вказаний автомобіль є спільно нажитим майном подружжя, на половину якого вона просить визнати право власності за нею. Згідно висновку судового експерта авто товарознавця встановлена ринкова вартість автомобіля станом на 23.06.2014 року в розмірі 64522 грн.. Відповідач самостійно продав спільний автомобіль під час розгляду справи та кошти привласнив, тому просила суд визнати за нею права власності на половину вартості автомобіля та стягнути з відповідача на її користь 32261 гривню, а також судовий збір.

Відповідач позов не визнав, вказав, що автомобіль придбав за частково за власні кошти та на гроші, що надали йому його батьки, тому він є його особистою власністю і не може бути спільно нажитим майном подружжя. Він дійсно самостійно продав автомобіль у червні 2014 року, бо не вважав і не вважає за потрібне отримувати на це згоду позивача. Крім того він заявив зустрічний позов про поділ іншого спільно нажитого майна подружжя. Вказав, що ними в період шлюбу придбані за спільні кошти електропобутова техніка, відеокамера. ноутбук, меблі на загальну суму 32270 гривень. Оскільки все це майно залишилося у позивача, тому просить визнати за ним право власності на плазмову панель «Філіпс» вартістю 10300 гривень, ноутбук вартістю 4520 гривень та супутникову антену вартістю 1100 гривень, а разом на суму 15920 гривень.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 25 серпня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано спільно нажитим майном подружжя, що підлягає розподілу в рівних частках спірний автомобіль «DAEWOO MATIZ вартістю згідно висновку судового експерта товарознавця №31-14 від 23.06.2014 року - 64522 гривні 93 копійки. Стягнуто з ОСОБА_1 на її користь 32261 гривню 47 копійок в рахунок компенсації вартості половини спільно нажитого автомобіля, 322 гривні 61 копійку судового збору, 121 гривню 80 копійок судового збору за подачу заяви про забезпечення позову стосовно автомобіля, 800 гривень витрати з визначення вартості судової авто-товарознавчої експертизи, а всього 33505гривень 88 копійок. В зустрічному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна подружжя відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову у вигляді заборони відчуження спірного автомобіля «DAEWOO MATIZ .

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення про відмову в повному обсягу в позові ОСОБА_2. Зустрічний позов - задовольнити. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, незаконність та необґрунтованість рішення суду, не застосування норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Зазначає, що оспорюваний автомобіль є його особистою приватною власністю, тому не підлягає поділу, як спільна сумісна власність подружжя.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільно нажитого майна подружжя, а саме автомобіля, суд першої інстанції виходив з того, що сторони, знаходячись в зареєстрованому шлюбі, придбали автомобіль. Між сторонами будь-якої домовленості або шлюбного договору стосовно спільного майна не було, тому вказаний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає розподілу в рівних частках. Ствердження відповідача про придбання автомобіля за його особисті власні кошти та кошти надані його батьками, нічим не підтверджується і по суті не має значення за відсутності шлюбного договору або цивільно-правової угоди про це.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про поділ іншого майна подружжя, суд першої інстанції виходив з того, що він не надав доказів щодо надбання цього майна за спільні кошти подружжя. Ппредставник позивача ОСОБА_2, її мати, пояснила про проживання подружжя в її квартирі, і що наведене відповідачем майно належить їй, а сторони тільки з її дозволу їм користувалися.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з червня 2011 року по 02.10.2014 року. В період шлюбу у липні 2013 року вони придбали автомобіль НОМЕР_1 відповідно довідки рахунка за 40200 грн.( а. с. 125). Спірний автомобіль був зареєстрований в органах ДАІ на ім'я відповідача.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідно довідки рахунку від 26.06.2014 року відповідач самостійно продав спільний автомобіль за 45000 грн.( а. с. 173). Зазначене підтверджується матеріалами справи та поясненнями сторін.

У відповідності до правил ст.60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності і згідно норми ст.70 СМ України їх частки визнаються рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Між сторонами будь-якої домовленості або шлюбного договору стосовно спільного майна не було, тому вказаний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає розподілу в рівних частках.

Судова колегія знаходить ствердження апелянта про придбання автомобіля за його особисті власні кошти та кошти надані його батьками безпідставними.

Відповідач 26 червня 2014 року самочинно продав спірний автомобіль за 45000грн., що вбачається з довідки рахунку від 26.06.2014 року( а. с. 173), про що позивач не знала.

При зверненні з позовом до суду позивач отримала висновок судового експерта автотоварознавця, за яким встановлена ринкова вартість автомобіля станом на 23.06.2014 року, тобто на момент продажу його відповідачем.

Суд першої інстанції безпідставно прийняв цей висновок за основу та визнав вартість спірного автомобіля відповідно вказаного висновку - 64522 грн. Вказаний висновок є необґрунтованим, так як автомобіль було придбано 29 листопада 2013 року за 40200 грн. Продано його було 26.06.2014 року за 45000 грн. Тому висновок експерта від 23.06. 2014 року щодо вартості спірного автомобіля 64522 грн. не відповідає його дійсній вартості. Слід врахувати, що вказаний висновок експертом зроблено без огляду автомобіля, що вбачається з висновку експерта ( а. с. 12).

За змістом ст.71 СМ України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка та інші обставини що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя і речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те , що вказаний автомобіль є спільно нажитим майном подружжя. Оскільки відповідач самочинно без згоди позивача продав вказаний автомобіль, то суд правильно зазначив, що майно підлягає розподілу з виплатою грошової компенсації половини його вартості позивачці.

Судова колегія змінює рішення суду першої інстанції в частині визначення вартості спірного автомобіля. Автомобіль «DAEWOO MATIZ \Е93\», що був зареєстрований за ОСОБА_1 держномер НОМЕР_2 в органах ДАІ вартістю 45000 грн. слід визнати спільно нажитим майном подружжя, що підлягає розподілу в рівних частках та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 22500 гривень в рахунок компенсації вартості половини вказаного спільно нажитого автомобіля.

Також суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільно нажитого майна подружжя у виді електропобутової техніки, меблів та інше.

Згідно ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана дове¬сти ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подають¬ся сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_1, заявивши зустрічні позовні вимоги, не надав будь-яких доказів щодо надбання цього майна за спільні кошти подружжя. Представник позивача ОСОБА_2, її мати, пояснила про проживання подружжя в її квартирі, і що наведене відповідачем майно належить їй, а сторони тільки з її дозволу їм користувалися.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому судова колегія вважає правильним стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 225 грн., витрати зі сплати судового збору при зверненні з заявою про забезпечення позову стосовно автомобіля в сумі 121 грн. 80 коп.,

В задоволенні вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідача витрат в розмірі 800 грн. по проведенню судової авто-товарознавчої експертизи щодо визначення вартості спірного автомобіля судова колегія відмовляє, так як при вирішенні справи вартість спірного автомобіля визначена відповідно довідки рахунка від 26.06.2014 року при продажі спірного автомобіля ( а. с. 173).

Відповідно до п. п. 2, 3, 4 ст. 309 ЦПК України, підставами для змінення рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

В зв»язку з наведеним судова колегія задовольняє апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково. Рішення суду першої інстанції змінює в частині визначення вартості спірного автомобіля.

В іншій частині вказане рішення залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, 309, 313,314,316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 25 серпня 2015 року змінити в частині визначення вартості спірного автомобіля.

Визнати спільно нажитим майном подружжя, що підлягає розподілу в рівних частках: автомобіль «DAEWOO MATIZ \Е93\», що був зареєстрований за ОСОБА_1 держномер НОМЕР_2 в органах ДАІ вартістю 45000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 22500 гривень в рахунок компенсації вартості половини вказаного спільно нажитого автомобіля, витрати зі сплати судового збору в сумі 225 грн., витрати зі сплати судового збору при зверненні з заявою про забезпечення позову стосовно автомобіля в сумі 121 грн. 80 коп., а всього 22 846 грн. 80 коп.

Відмовити в задоволенні вимог Гармаш ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 витрат в розмірі 800 грн. по проведенню судової авто-товарознавчої експертизи щодо визначення вартості спірного автомобіля

В іншій частині вказане рішення залишити без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: