Постанова № 5355122, 21.09.2009, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

категорія статобліку - 2.11.3

справа № 2а-9334/08/0470

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 вересня 2009 року м.Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Павловського Д.П.

при секретарі Шевченко Ю.В.

за участі представника позивача Поліщука П.І.

представника відповідача Охоти О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діспар» до Державної податкової інспекції в м.Дніпродзержинську про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

23 вересня 2008р. до суду надійшов даний адміністративний позов, у якому позивач просить визнати дії Державної податкової служби в м.Дніпродзержинську по наданню податкового рішення-повідомлення №0016762301/218238 від 13.06.2008р. про сплату ТОВ «Діспар» 13120грн. податку на прибуток та 3936грн. штрафних санкцій протиправними та скасувати податкове рішення-повідомлення №0016762301/218238 від 13.06.2008р. про сплату ТОВ «Діспар» 13120грн. податку та прибуток та 3936грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовано позовною заявою від 23.09.2008р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі, за викладених у ньому підстав.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на заперечення на позовну заяву від 23.09.2008р.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення та доводи осіб, які беруть участь у розгляді справи, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до змісту акту документальної перевірки від 25 січня 2008р. за №9/23/34455793 порушення ТОВ «Діспар» норм підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 22.05.1997 №283 «Про оподаткування прибутку підприємств» призвело до заниження валового доходу (на 10444грн.) та завищення валових витрат (на 42036грн.) у II кварталі 2007 року, а внаслідок цього, до заниження податку на прибуток у зазначеному податковому періоді на суму 13120грн.

За наслідками перевірки сума визначеного податкового зобов'язання з податку на прибуток склала 17056грн. (за основним платежем - 13120грн., за штрафними санкціями - 3 936грн).

Під час здійснення перевірки встановлено, що ТОВ «Діспар» у межах договорів від 15.08.2006 №№1508/1, 1508/2, укладених з ПП «Кредо-Імпекс», отримувало та відвантажувало нафтопродукцію. Станом на 1 квітня 2007 року (також станом на 1 жовтня 2007 року тобто по дату закінчення періоду, що перевірявся) по розрахунках з ПП «Кредо-Імпекс» за зазначеними договорами у ТОВ «Діспар» обліковувалася кредиторська заборгованість у сумі 10444,35 грн., що підтверджено даними бухгалтерського обліку підприємства. Вартість оприбуткованої продукції віднесена ТОВ «Діспар» до складу валових витрат без понесення фактичних витрат на її придбання, склала 8703грн.

До позовної заяви підприємством надано копії квитанцій до прибуткових касових ордерів, які свідчать про перерахування 10-11 травня 2007 року приватному підприємству "Кредо-Імпекс" коштів у сумі 10444,35грн.

Проте, в акті перевірки вчинено запис (стор.30 акту), що первинні документи використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткових (інших) документів, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання за період, що перевіряється, немає.

Тим більше, представники підприємства підписали акт перевірки та, зокрема, і вказаний вище запис без заперечень та зауважень, що свідчить про те, що момент перевірки ніяких квитанцій до прибуткових касових ордерів взагалі не існувало.

Крім того, відповідно додатку до акту перевірки "основні кредитори" станом на 01 жовтня 2007 року за даними бухгалтерського обліку у підприємства обліковується погашена кредиторська заборгованість перед приватним підприємством "Кредо-Імпекс" у сумі 10444,35грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2007р. визнано банкрутом юридичну особу - ПП «Кредо-Імпекс» (постанова господарського суду від 22.02.2007р. у справі Б15/17-07 про визнання ПП «Кредо-Імпекс» банкрутом).

Згідно з Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, державну реєстрацію припинення юридичної особи ПП «Кредо-Імпекс», у зв'язку з визнанням її банкрутом, проведено 26 червня 2007 року.

Відповідно до статті 59 Господарською Кодексу України, скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Статтею 609 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу.

Таким чином, вищезгадана кредиторська заборгованість у II кварталі 2007р. набуває статусу «вартості товарів, безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді».

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону №283, валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному період вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітною періоді.

Валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону №283).

Вищезазначені обставини свідчать про те, що підприємство повинно було збільшити валові доходи в І півріччі 2007 року на суму заборгованості перед ПП «Кредо-Імпекс», яка залишилась непогашеною та зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару, оскільки ним фактично не понесено витрат відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №283.

З огляду на наведене, в акті документальної перевірки зроблено обґрунтований висновок про порушення ТОВ «Діспар» вказаних норм Закону №283, за фактами невключення у II кварталі 2007 року до складу валового доходу вартості безоплатно отриманих товарів в сумі 10444,35 грн. та невиключення зі складу валових витрат вартості оприбуткованих товарів у сумі 8703грн.

Як зазначено в акті перевірки, за договором про надання маркетингових послуг від 25.04.2007р. №2504/01, укладеним з ТОВ «Торговельна компанія «Константа», на підставі акту прийому-передачі послуг від 30.06.2007, який не відповідає вимогам законодавства щодо складання первинних документів, ТОВ «Діспар» у II кварталі 2007 року безпідставно включило до складу валових витрат вартість отриманих маркетингових послуг в сумі 40000грн.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону №283 визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №283 встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №283).

Пунктом 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996) встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 4.2.3 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі-Закон №2181) встановлено, що обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків.

Підприємством під час перевірки та процедури адміністративного оскарження не надано будь-яких документів стосовно операцій з отримання маркетингових послуг.

До ДПІ у м. Дніпродзержинську були надані копії договору №2504/01 акту прийому-передачі послуг від 30.06.2007, звіту Виконавця від 30.06.2007.

Зазначені документи не містять переліку покупців, знайдених Виконавцем за результатами маркетингових досліджень, а також переліку проведених робіт по дослідженню ринку. В документах відсутні дані про конкретні господарські операції (з відповідним документальним підтвердженням), проведені за участю нових покупців, а також дані про суми отриманого ТОВ "Діспар" доходу від цих операцій у відповідних звітних періодах.

Отже, під час здійснення перевірки, розгляду первинної і повторної скарг, підприємством не було надано документально підтверджених доказів в обґрунтування аргументів щодо неправомірності висновків матеріалів перевірки, а саме, не надано документів, які підтверджують. що отримані маркетингові послуги безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства та були спрямовані на збільшення обсягу і розширення ринку продажу товарів і, тим самим, на збільшення отримай, доходу від продажу продукції.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доході громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періоди що минули.

За наслідками перевірки штрафні санкції за донарахованою сумою податку застосовані з додержанням вимог зазначеної норми Закону №2181.

Вищевикладене підтверджується, також, показаннями свідка ОСОБА_1., яка пояснила, що Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291 передбачено віднесення доходу від, списання кредиторської заборгованості до субрахунку 717 рахунку 71 «Інший операційний доход». Суми погашеної кредиторської заборгованості, включаються до складу валових доходів підприємства п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", як вартість безоплатно наданих товарів (робіт, послуг) у зв'язку з відсутністю компенсації їх вартості, отже підприємством занижено валовий доход І півріччя 2007 року на 10444грн.

Письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених перевіркою порушень не надані.

Крім того, на питання представника позивача свідок пояснила, що в наданні документів позивач не відмовляв.

Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази документи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи, а саме: акт про результати перевірки №9/23/34455793, податкове повідомлення-рішення №0016762301/218238 від 13.06.2008р., видаткові накладні №К-11/08-1 від 11.08.2006р., №КИ-0000168 від 18.08.2006р., №К-11/08-1 від 11.08.2006р., №28/08-1від 28.08.2006р., №04/09-1 від 04.09.2006р., №28/09-1 від 28.09.2006р., квитанції №315, 316, договір №2504/01 від 25.04.2007р., акт приймання-передачі по договору №2504/041 від 25.04.2007р. від 30.06.2007р.

За таких підстав, оскільки перевірка проводилася на підставі наданих позивачем документів та представники позивача не мали жодних заперечень проти акту перевірки, не надали письмових пояснень тобто на момент його складення погоджувалися із зазначеним у ньому, суд доходить висновку про порушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.1.23 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а отже, відповідач на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв у межах своїх повноважень та згідно чинного законодавства України, позовні ж вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Діспар» до Державної податкової інспекції в м.Дніпродзержинську про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена у повному обсязі 26.09.2009р.

Суддя Д.П. Павловський