Рішення № 53551213, 17.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6893/15 Справа № 409/2872/12 Головуючий у 1 й інстанції - Ковальова А. Б. Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 43

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Красвітної Т.П., Ремеза В.А.

за участю секретаря Видюкової Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 21 травня 2015 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона», Дніпровський районний відділ Державної міграційної служби України в м. Дніпродзержинськ про визначення порядку користування житлом, визнання права на реєстрацію та проживання та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, яка діє у власних інтересах та інтересах своїх малолітніх дочок ОСОБА_6 та ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3, Орган опіки та піклування виконкому Дніпровської районної у м. Дніпродзержинську ради про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2012 року позивач за первісним позовом ОСОБА_3 звернувся до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська з позовом до ОСОБА_2, треті особи які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_5, Дніпровський районний відділ Державної Міграційної служби України в м. Дніпродзержинськ про визначення порядку користування житлом та визнання права на реєстрацію та проживання.

У обґрунтування позову зазначив, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 є його рідною матір'ю і їм на праві спільної часткової власності належить спірна квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1, в рівних частках по ? частині. З 10 грудня 2007 року по теперішній час він зареєстрований та проживає у спірній квартирі. Його мати, відповідач у справі, також зареєстрована у спірній квартирі. Крім того, у зазначеній квартирі проживає його дружина ОСОБА_5 та його дочки: ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які зареєстровані за іншою адресою. Квартира складається із трьох житлових кімнат, коридору, кухні, туалету, ванної та двох балконів, загальна площа квартири 63,2 кв.м. Позивач зазначав, що між усіма мешканцями квартири склався такий порядок користування квартирою: він та його дружина займають кімнату, площею 17,1 кв.м., донька займає кімнату, площею 7,9 кв.м., а мати - кімнату площею 12,3 кв.м. Вважає можливим виділити у користування йому, його дружині та дочкам кімнату, площею 17,1 кв.м., матері виділити кімнату площею 12,3 кв.м., кімнату 7,9 кв.м., та інші приміщення залишити у загальному користуванні. Зазначив також, що між сторонами склались вкрай неприязні стосунки. Вважає, що він із своєю сім'єю має рівне з відповідачем право користування квартирою, але вони не можуть у повному обсязі реалізувати це право через незаконні дії відповідача, яка влаштовує сварки, виносить із дому речі, і відмовляється добровільно встановити порядок користування житлом. Просить суд встановити порядок користування спірною квартирою, виділивши йому, його дружині ОСОБА_5 та їх малолітнім дітям: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у користуванні жилу кімнату площею 17.1 кв.м., а відповідачу виділити жилу кімнату, площею 12,3 кв.м., кімнату площею 7,9 кв.м., кухню, ванну кімнату та інші підсобні приміщення залишити у загальному користуванні, стягнути з відповідача на його користь судові витрати у розмірі 107,30 грн..

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5, яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7, про усунення перешкод в користуванні та виселення. Свої вимоги обґрунтувала тим, що їй та її сину ОСОБА_3 у рівних частках належить спірна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею 37,1 кв.м., загальною площею 63,2 кв.м., у якій зареєстрованими є вона та її син - ОСОБА_3 До 2007 року син разом з дружиною ОСОБА_5 та їх малолітньою донькою ОСОБА_6, 2005 року народження, постійно мешкали у смт. Солоне, а з 2007 року син став вимагати, щоб вона надала дозвіл на реєстрацію у квартирі та вселення його дружині ОСОБА_5 та їх доньці ОСОБА_6, які не є співвласниками квартири і не зареєстровані у ній. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстровані за місцем свого постійного проживання в АДРЕСА_2 Позивкач, як співвласник квартири заперечувала та заперечує проти вселення та проживання у спірній квартирі родини сина. 01 лютого 2007 року вона зареєструвала в житлово-експлуатаційній організації заяву, якою заперечувала проти вселення до її квартири ОСОБА_5 і ОСОБА_6, повторно вона зареєструвала таку заяву 04 жовтня 2012 року. Наприкінці 2007 року син ОСОБА_3 повернувся в їх спільну квартиру по АДРЕСА_1, та всупереч її волі, та без її згоди, вселив до квартири дружину та доньку. ОСОБА_5 є інвалідом, страждає на неврологічні та психічні хвороби, її поведінка в побуті не є прийнятною, а ставлення до неї, позивача ОСОБА_2, є принизливим. Ігноруючи її права, яка співвласника, син вселив свою дружину та доньку у спірну квартиру проти її, позивача волі, фактично загнавши її в кімнату, площею 12,3 кв.м, заборонивши користуватися іншими кімнатами, кухнею, будь-якою побутовою технікою. Також зазначала, що у квартирі, з вини відповідача, страшний безлад та антисанітарія. Весною 2009 року син разом з невісткою та дитиною залишили квартиру та виїхали з міста Дніпродзержинська до смт. Солоне, де проживали до 2010 року, на початку 2010 року син повернувся до спірної квартири і знову без її згоди вселив у квартиру свою дружину та доньку. Вважала, що питання користування спірною квартирою, що належить на праві спільної часткової власності їй та сину, повинно вирішуватися за погодженням між ними, співвласниками, і ОСОБА_3 не має прав без її, позивача, згоди, вселяти у квартиру будь-яких третіх осіб. Також вважала, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не набули права користування власністю позивача, вони не зареєстровані у спірній квартирі, мають інше місце постійної реєстрації і проживання, і вселились до квартири самовільно, без її, позивача, згоди, та перешкоджають їй, як власнику, користуватися кімнатами квартири, місцями загального користування, кухнею, обмежуючи її у здійсненні її права власності на квартиру. Тому просила суд усунути їй перешкоди у користуванні власністю - квартирою№ АДРЕСА_1, виселивши із зазначеного приміщення ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 21 травня 2015 року первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_5, Дніпровський районний відділ Державної Міграційної служби України в м. Дніпродзержинськ про визначення порядку користування житлом та визнання права на реєстрацію та проживання задоволено частково.

Встановлено порядок користування квартирою розташованою за адресою: АДРЕСА_1, виділивши у користування ОСОБА_3 та його малолітнім дітям ОСОБА_6 та ОСОБА_7 жилу кімнату площею 17,1 кв.м., ОСОБА_2 жилу кімнату 12,3 кв.м., жилу кімнату площею 7,9 кв.м., кухню, ванну кімнату та інші підсобні приміщення залишити в загальному користуванні.

У задоволенні іншої частини первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_5, Дніпровський районний відділ Державної Міграційної служби України в м. Дніпродзержинськ про визначення порядку користування житлом та визнання права на реєстрацію та проживання відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 яка діє у власних інтересах та інтересах своїх малолітніх дочок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 треті особи яки не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3, Орган опіки та піклування виконкому Дніпровської районної у м. Дніпродзержинську ради про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення задоволено частково.

Усунуто перешкоди у користуванні та розпорядженні ОСОБА_2 в користуванні квартирою розташованою за адресою: АДРЕСА_1, виселивши ОСОБА_5 із вищезазначеної квартири.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені ним судові витрати на суму 107 гривень 30 копійок.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати в частині щодо встановлення порядку користування квартирою та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 у цій частині, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що квартира, яка розташована за адресою: місто Дніпродзержинськ, АДРЕСА_1, на праві спільної часткової власності в рівних частках належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по ? частині кожному. У зазначеній квартирі постійно є зареєстрованими ОСОБА_5 та її син ОСОБА_3 Крім зазначених осіб, у спірній квартирі, без реєстрації, проживають: дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та їх малолітні діти: ОСОБА_6, 2005 року народження та ОСОБА_7, 2012 року народження, які є зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_2. ОСОБА_2 згоди на їх вселення до квартири не надавала. Зазначена квартира складається з трьох житлових кімнат, площею 12,3 кв.м., 7,8 кв.м., 17,0 кв.м. відповідно. ОСОБА_2 займає одну кімнату площею 12,3 кв.м., а ОСОБА_3 зі своєю сім'єю займає дві кімнати площею 17,0 кв.м. та 7,8 кв.м. Дійти згоди, щодо порядку користування квартирою учасники спору не можуть, поділити в натурі квартиру не можливо. Права ОСОБА_2, як власника нерухомого майна, порушуються відповідачем ОСОБА_5, яка не набула права користування спірною квартирою, оскільки, заселилися до квартири без згоди ОСОБА_2, як співвласника, у квартирі не зареєстрована, і не є співвласником спірного житлового приміщення.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1, 3, 4 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього прав чи обмежений в його здійсненні.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ст. 386 ЦК України власник, який має припущення щодо порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про здійснення певних дій для попередження такого порушення. Власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні їм права користування і розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Згідно п.14 Постанови Пленуму ВСУ №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності» від 22 грудня 1995 року роз'яснено судам, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам

ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Тобто, лише співвласникам надано право вимагати усунення перешкод у здійсненні ними права володіння, користування, розпорядження своїм майном та встановлення порядку користування цим майном.

Так, спірна квартира НОМЕР_1 яка розташована у будинку АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності, в рівних частках, по ? ОСОБА_2 та її синові - ОСОБА_3. Зареєстрованими у спірній квартирі також є лише співвласники. Квартира має три ізольовані кімнати площею: 17,1 кв.м., 12,3 кв.м., 7,9 кв.м. та має житлову площу 37,2 кв.м. Таким чином, з урахуванням рівності часток двох співвласників у праві спільної часткової власності на спірну квартиру, на долю кожного з співвласників має припадати по 18,65 кв.м. ( 17,1 + 12,3 + 7,9 = 37,2:2 = 18,65) і це лише житлова площа. Суд першої інстанції виділив у користування апелянта - ОСОБА_2 житлову кімнату площею 12,3 кв.м., що на 6,35 кв.м. менше ніж ? частина квартири, що перебуває у її власності, чим порушив її права, як власника.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що встановлений рішенням порядок користування квартирою не порушує права власників, оскільки, третя кімната залишена у спільному користуванні і зазначив, що саме такий спосіб склався між сторонами стало та не заперечувався. Однак, судом не було враховано, що у вказаній квартирі фактично проживає донька ОСОБА_3, а тому ОСОБА_2 вже не може нею користуватись, і крім того, суд першої інстанції своїм рішенням фактично залишив у спільному користуванні не лише співвласників, а і інших осіб житлову кімнату площею 7,9 кв.м., кухню, ванну кімнату та інші підсобні приміщення, чим також порушив майнове право власника, а не конкретизувавши усі приміщення та конкретний порядок їх користування, ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права.

Таким чином, суд першої інстанції, у порушення норм матеріального права, вирішив спір встановивши порядок користування спірною квартирою та виділивши у користування конкретних об»єктів у спільній частковій власності не лише між співвласниками, але і між особами, що не є власниками спірної квартири і які проживають у ній без реєстрації, чим порушив права власника, щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном, яке є непорушним, у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відмовляючи у визначенні порядку користування квартирою, що належить сторонам на праві спільної часткової власності, колегія суддів виходить з того, що таке не є можливим, оскільки кімнати, які б відповідали за розміром ідеальним часткам всіх співвласників у квартирі відсутні, а тому задоволення вимог за будь яким з запропонованих сторонами варіантів призведе до порушення прав інших співвласників.

Відповідно до положень ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

За відсутності згоди порядок володіння та користування майном визначається судом за позовом одного або декількох співвласників.

Таким чином, підставою для звернення до суду з позовом про визначення порядку володіння та користування майном, яке перебуває у спільній частковій власності одного із співвласників, є відсутність згоди щодо порядку володіння та користування таким майном з іншими співвласниками. Звернення до суду із позовом про визначення порядку володіння та користування майном є одним із прав власника, передбаченим ст. ст. 319, 358 ЦК України.

У даному випадку сторони не досягли згоди щодо порядку володіння та користування спільним майном й кожна із сторін запропонувала свій порядок користування квартирою.

Разом із тим, у спірній квартирі є три кімнати й виділити кожному з двох співвласників окрему кімнату яка б відповідача розміру ідеальної частки кожного з них у праві спільної часткової власності не виявляється можливим.

Кожен із співвласників квартири не має переваг перед іншим, а тому не можна, не порушуючи прав інших, виділити у користування будь кого з них ту одну кімнату яка відповідала б долі одного із співвласників у спільній частковій власності.

Ураховуючи ці обставини, колегія суддів дійшла висновку про неможливість визначення порядку користування спірною квартирою за варіантами запропонованими сторонами.

Рішення суду має бути законним та обґрунтованим, а також чітким та виконуваним, однак, у порушення вимог ст.ст. 214, 215 ЦПК України, суд першої інстанції зазначених положень закону до уваги не взяв, не визначився з характером спірних відносин, не встановив фактичні обставини у справі і які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, та ухвалив у оскаржуваній частині рішення, яке підлягає скасуванню як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд у відповідності до вимог ст.303 ЦПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення у оскаржуваній його частині, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. У іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 21 травня 2015 року в частині виділення у користування малолітнім дітям ОСОБА_3 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 жилої кімнати площею 17,1 кв.м., жилої кімнати площею 7,9 кв.м., кухні, ванної кімнати та інших підсобних приміщень у квартирі АДРЕСА_1 та в частині встановлення поряду користування квартирою розташованою за адресою: АДРЕСА_1, шляхом виділення у користування: ОСОБА_3 жилої кімнати площею 17,1 кв.м., ОСОБА_2 жилої кімнати площею 12,3 кв.м. та залишення у загальному користуванні співвласників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 жилої кімнати площею 7,9 кв.м., кухні, ванної кімнати та інших підсобних приміщень у квартирі АДРЕСА_1 - скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

У іншій частині рішення не оскаржувалось.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.В.Свистунова

Судді Т.П.Красвітна

В.А.Ремез