Ухвала суду № 53540711, 12.11.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/7664/15-ц Головуючий у І інстанції Муранова-Лесів І. В.Провадження № 22-ц/780/6250/15 Доповідач у 2 інстанції Кулішенко Ю. М.Категорія 53 12.11.2015

УХВАЛА

Іменем України

12 листопада 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів: Поліщука М.А., Сушко Л.П.

при секретарі: Якимчук Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Метрологічний центр Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Метрологічний центр Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року позивач звернувся з вказаним позовом посилаючись на те, що з 21.05.2012 перебував з відповідачем в трудових відносинах та працював на посаді головного юрисконсульта відділу юридичної та договірної роботи Філії Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» Метрологічного центру Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». 8 травня 2015 року його звільнено із займаної посади у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Вважає, що відповідачем не було додержано норм законодавства, що регулюють звільнення, та не запропоновано йому жодної посади, як на момент попередження про звільнення так і на момент фактичного звільнення. Також зазначає, що звільняючи його з роботи, відповідач порушив вимоги ст.42 КЗпП України про переважне право позивача на залишення на роботі, який на відміну від інших працівників скороченого відділу, які були переведені за їх згодою на інші запропоновані посади, мав більш високу кваліфікацію і продуктивність праці: вищу освіту, стаж роботи в галузі права більше 12 років, ступінь кандидата юридичних наук, на момент звільнення в сім'ї позивача не було інших працівників із самостійним заробітком, оскільки його дружина на момент попередження про скорочення була вагітна та на момент звільнення у позивача народилася дитина. Зазначає, що звільнення без законної підстави завдало позивачу моральних страждань та потребує додаткових зусиль для організації свого життя, внаслідок чого погіршився стан його здоров'я та внаслідок тривалої хвороби встановлено 3 групу інвалідності.

Просив, поновити його на посаді головного юрисконсульта відділу юридичної та договірної роботи Метрологічного центру Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з 8 травня 2015 року, стягнути з Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі Філії Метрологічного центру Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 40736 гривень 66 копійок та моральну шкоду в сумі 10000 гривень .

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2015 року позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді головного юрисконсульта відділу юридичної та договірної роботи Метрологічного центру Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з 8 травня 2015 року.

Стягнуто з Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії Метрологічний центр Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 40736 гривень 66 копійок та судові витрати на користь держави в розмірі 487 гривень 20 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач НАК «Нафтогаз України» в особі філії Метрологічний центр Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді головного юрисконсульта відділу юридичної та договірної роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 40736 грн. 66 коп в іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що скорочення ОСОБА_2 за п. 1 ст. 40 КзпП України відбувалось з дотриманням вимог ст. ст. 40,42,44,49-2 КЗпП України на момент попередження позивача про звільнення 20.11.2014 року в філії Метрологічному центрі НАК «Нафтогаз України» були відсутні вакантні посади. На підприємстві відбулось виведення відділу юридичної та договірної роботи зі штатного розпису та введено нову посаду радника з юридичний питань. На вказану посаду переведено працівника ОСОБА_3 який відповідав усім критеріям займаної посади мав більш високий рівень кваліфікації та продуктивності праці, вищу освіту за спеціальністю «Міжнародне право» та кваліфікацію «юрист - міжнародник». Позивач не довів наявність у нього більш високої кваліфікації та продуктивності праці. Відповідач як роботодавець не обмеженим чинним законодавством в праві самостійно визначити кваліфікаційний рівень та продуктивність праці своїх працівників у кожному конкретному випадку. Зазначає, що посилання позивача на те, що на момент звільнення у нього народилась дитина та в сім'ї не було працівників із самостійним заробітком, не є достатньою підставою для визнання звільнення ОСОБА_2 у порядку п.1. ст. 40 КЗпП України незаконним, оскільки такі обставини застосовуються виключно у випадку рівних умов продуктивності праці і кваліфікації працівників, які претендують на іншу посаду під час звільнення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, що були досліджені в судовому засіданні.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що звільнення позивача з роботи проведено з порушенням вимог передбачених ст. ст. 42,43 ч. 2 ст. 49 -2 КЗпП України. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, на спростування доводів позивача про те, що в порушення вимог ч.3 ст.49-2 КЗпП України йому не було запропоновано вакантні посади та в порушення ч.2 вказаної статті позивачу не надано переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством, як працівнику з більш високою кваліфікацією і продуктивністю роботи.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення із зазначених підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Порядок вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та порядок врахування переважного права працівника на залишення на роботі встановлено ст.ст. 42, 49-2 КЗпП України.

Згідно із ч. 1 ст. 42, ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до вимог ч.3 вказаної статті одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власника бо уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 " Про практику розгляду судами трудових спорів" встановлено, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 21 травня 2012 року по 08 травня 2015 року працював на посаді головного юрисконсульта відділу юридичної та договірної роботи філії Метрологічний центр Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», що підтверджується наказами про прийняття на роботу №158-к від 21.05.2012 та про звільнення з роботи №117-к/тр від 08.05.2015.

Відповідно до п.1.1 «Положення Про Метрологічний центр Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», затвердженого рішенням правління Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 31.07.2012 №126 Метрологічний центр Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» є філією Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України, не має статусу юридичної особи та виконує частину господарських функцій, делегованих йому Компанією для мети та предмета діяльності Компанії .

Відповідно до підпункту 5.3.20 п.5.3 Положення, Директор приймає на роботу та звільняє з роботи працівників Метрологічного центру, згідно затвердженим Компанією порядком, у відповідності до штатного розпису Метрологічного центру та чинного законодавства. Призначення (прийняття) на посади та звільнення з посад заступників директора Метрологічного центру, головного інженера, головного бухгалтера, головного метролога та інших, передбачених відповідними організаційно-розпорядчими актами Компанії, здійснюється за попереднім письмовим погодженням з головою правління Компанії.

Згідно ч. 2 ст. 30 ЦПК України належним відповідачем у даній цивільній справі за позовом про поновлення на роботі звільненого працівника - є юридична особа Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в особі її філії Метрологічного центру Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

12 листопада 2014 року головою правління Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» було затверджено Зміни №2 до штатного розпису Метрологічного центру Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», а також Організаційна структура Метрологічного центру Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», які підлягали введенню з 20 листопада 2014 року.

На виконання зазначених змін директором Метрологічного центру Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 20 листопада 2014 року було видано наказ №321-к/тр «Про введення в дію змін до штатного розпису», №322-к/тр «Про введення в дію організаційної структури Метрологічного центру Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та №323-к/тр «Про внесення змін до організаційної структури Метрологічного центру Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

На підставі вищенаведених наказів було змінено штатний розпис та введена в дію нова організаційна структура Метрологічного центру Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», відповідно до яких був ліквідований структурний підрозділ - відділ юридичної і договірної роботи, а також були скорочені посади працівників вказаного відділу: начальник відділу - 1 штатна одиниця, головний юрисконсульт - 2 штатні одиниці.

20 листопада 2014 року позивача повідомлено, що згідно затверджених головою правління Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» Змін № 2 до штатного розпису Метрологічного центру Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» відділ юридичної та договірної роботи з 20 листопада 2014 року ліквідовано. У зв'язку із скороченням посади головного юрисконсульта відділу юридичної та договірної роботи та відповідно до ст. 49-2 КЗпП України позивач попереджений про наступне звільнення з роботи з Метрологічного центру Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з посади головного юрисконсульта відділу юридичної та договірної роботи, згідно п.1 ст.40 КЗпП України, яке відбудеться 20 січня 2015 року з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середніх місячних заробітків.

Наказом директора Метрологічного центру Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» № 117-к/тр від 08 травня 2015 року позивача було звільнено з займаної ним посади головного юрисконсульта відділу юридичної та договірної роботи 8 травня 2015 року у зв'язку зі скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Всупереч вимогам закону на момент попередження позивача про наступне звільнення 20.11.2015, а також на дату його звільнення 08.05.2015 в філії Метрологічному центрі Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» були вакантні посади, які не були запропоновані позивачу.

Будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження того, що вивільнені та вакантні на підприємстві посади за професією чи спеціальністю не відповідали спеціальності позивача, або що позивач відмовився від переведення на іншу роботу, а також що переведені на вивільнені посади працівники мали переважне перед позивачем право на залишення на роботі, суду надано не було.

На момент попередження позивача про наступне звільнення відповідно до вищезазначених Змін №2 до штатного розпису та організаційної структури Метрологічного центру Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та наказу №323-к/тр від 20.11.2014 була введена з 20 листопада 2014 року посада радника з юридичних питань (управління).

Зазначена посада, що відповідала спеціальності позивача, йому не пропонувалась, а переведення на вказану посаду керівництвом Метрологічного центру Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» було запропоновано іншому працівнику ОСОБА_3, який також на момент внесення змін до штатного розпису працював головним юрисконсультом відділу юридичної і договірної роботи, тобто на такій самі посаді, що і позивач, та який також 20.11.2014 був попереджений уповноваженим власником органом про наступне звільнення.

За змістом ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, оскільки позивач на момент попередження про звільнення мав вищу кваліфікацію, а саме: стаж роботи в галузі права більше 12 років, ступінь кандидата юридичних наук, а будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження того, що вивільнені та вакантні на підприємстві посади за професією чи спеціальністю не відповідали спеціальності позивача, або що позивач відмовився від переведення на іншу роботу, а також що переведені на вивільнені посади працівники мали переважне перед позивачем право на залишення на роботі, суду надано не було.

Відповідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу, а позивач обґрунтовуючи позовні вимоги не довів вказаних обставин в судовому засіданні.

Посилання апелянта на виплату позивачу 39826,66 гривень вихідної допомоги та не врахування зазначеної суми судом при вирішенні питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки чинне законодавство не встановлює для суду першої інстанції обов'язку враховувати зазначені виплати при ухваленні рішенні про стягнення на користь поновленого на роботі працівника середнього заробітку.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову, обгрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Метрологічний центр Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: