Рішення № 53540581, 10.11.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/7264/14 Головуючий у І інстанції Білик Г.О.Провадження № 22-ц/780/5144/15 Доповідач у 2 інстанції Іванова І. В.Категорія 26 10.11.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

10 листопада 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Іванової І.В.,

суддів - Мельника Я.С., Сліпченка О.І.

при секретарі - Петленко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що відповідно до укладеного 28.07.2008 року кредитного договору з відповідачкою ОСОБА_2, їй були надані кошти в сумі 120 000 доларів США строком до 28 липня 2018 року зі сплатою за користування кредитом 10 % за весь період фактичного користування кредитом. В забезпечення належного виконання зобов'язань за цим кредитним договором, банком 28 липня 2008 року було укладено два окремих договори поруки з відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5

В зв'язку з тим, що відповідачі свої зобов'язання за договором не виконали, у них виникла заборгованість, тому Банк просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у сумі 1379649,36 грн. та понесені судові витрати.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2015 року позов задоволено.

Суд стягнув солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь позивача Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором від 28 липня 2008 року в сумі 1379649 грн. 36 коп.

Крім того суд стягнув з відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 3 654 грн. в рівних частинах.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити повністю.

Апелянт посилається, що оскільки правочин є нікчемним в силу того, що здійснений з використанням нечесної підприємницької діяльності, тому він не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Крім того, апелянт зазначає що суд не врахував того, що у позивача не виникло право на пред'явлення вимог про стягнення боргу, оскільки його права не є порушеними. При цьому апелянт посилається, що доказів на відступлення права вимоги від первісного кредитора не надано ні відповідачам, ні суду. Також вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності суми заборгованості, не враховано сплив строку позовної давності та не враховано факту припинення поруки, що є підставою для скасування рішення.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 28 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_2 були надані кошти в сумі 120 000 доларів США строком до 28 липня 2018 року зі сплатою за користування кредитом 10 % за весь період фактичного користування кредитом (а.с.5-6).

В цей же день 28 липня 2008 року між Банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки, відповідно до якого останній поручився за належне виконання ОСОБА_2 забов'язань за кредитним договором від 28 липня 2008 року (а.с.24).

Крім того, в цей день Банком було укладено окремий договір поруки з відповідачем ОСОБА_5, відповідно до якого останній також поручився за належне виконання ОСОБА_2 забов'язань за кредитним договором від 28 липня 2008 року (а.с.27).

В подальшому до кредитного договору та відповідно до договорів поруки від 28.07.2008 року вносились зміни та доповнення щодо зміни процентної ставки у кредитному договорі (8-21, 25-26, 28-29).

Станом на 10 червня 2014 року у ОСОБА_2 виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 113 365 доларів США 96 центів, що за офіційним курсом НБУ становить 1 338 117 грн. 50 коп., за відсотками в сумі 3 417 доларів США 85 центів, що за офіційним курсом НБУ становить 40 342 грн. 66 коп., та за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором пеня в сумі 100 доларів США 75 центів, що за офіційним курсом НБУ становить 1 189 грн. 20 коп. (а.с.39).

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно якого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором від 28 липня 2008 року (а.с.49-63).

В подальшому, 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно якого до ПАТ «Альфа-Банк» перейшло право вимоги за цим кредитним договором від 28 липня 2008 року (а.с.64-71).

23.07.2014 року позивачем ПАТ «Альфа-Банк» було направлено на адресу відповідачів вимогу про досудове врегулювання спору, яким відповідачів було повідомлено про зміну кредитора та розмір заборгованості за кредитним договором (а.с.40-48).

Задовольняючи позов банку, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник ОСОБА_2, відповідачка у справі, свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, у зв'язку з чим у неї перед позивачем виникла заборгованість, тому позивач має право вимагати стягнення з відповідачів коштів, нарахованих згідно з умовами кредитного договору, оскільки відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як поручителі, відповідають кожен в солідарному з основним боржником порядку перед кредитором, позивачем у справі. При цьому підстави для визнання договорів поруки припиненими - відсутні.

Такий висновок є правильним і ґрунтується на повно встановлених та належним чином досліджених обставинах справи.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, що були йому передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.

Згідно із ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно до ч.1 та ч.2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

Таким чином, посилання апелянта у скарзі спростовуються умовами договорів, згідно з якими порука діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором, відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань в повному обсязі, а строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором визначено до 28.07.2018 року.

Крім того відповідачам були направлені досудові вимоги, позивачці - апелянту ОСОБА_2 вручений позов банку, її представник приймав участь у судових засіданнях та в суді апеляційної інстанції. Відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 також направлявся позов та досудова вимога, їх неодноразово належним чином було повідомлено про розгляд справи (а.с.86,88, 100-102, 112,124).

Доводи апелянта про те, що правочин є нікчемним оскільки здійснений з використанням нечесної підприємницької діяльності не підтверджується матеріалами справи, з яких вбачається, що під час укладення кредитного договору та договорів поруки, змін та доповнень до них, їх підписання відповідачами є підтвердженням факту ознайомлення, розуміння сторонами їх умов та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та їх змістом, додатків до неї.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не можуть бути підставою для скасування рішення.

При таких обставинах, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги банку та стягнув з відповідачів на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати. Проте, стягуючи з поручителів в солідарному порядку кошти, суд першої інстанції не звернув уваги, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як поручителі, з якими укладено окремі договори поруки, не є солідарними боржниками між собою. Кожен з них несе окрему солідарну відповідальність з боржником, тому на думку колегії суддів рішення суду необхідно змінити в частині порядку стягнення заборгованості за кредитним договором.

Керуючись ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2015 року змінити в частині порядку стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, а також стягнути солідарно з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 2615/0708/88-025 від 28 липня 2008 року за період з 10 серпня 2009 року по 28 липня 2018 року в сумі 1 379 649 (один мільйон триста сімдесят дев'ять тисяч шістсот сорок дев'ять) грн. 36 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :