Ухвала суду № 53540562, 10.11.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 370/890/15-ц Головуючий у І інстанції Тандир О. В.Провадження № 22-ц/780/5429/15 Доповідач у 2 інстанції Іванова І. В.Категорія 53 10.11.2015

УХВАЛА

Іменем України

10 листопада 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Іванової І.В.

суддів - Олійника В.І., Сліпченка О.І.

при секретарі - Петленко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плато Плюс», Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві про поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Плато Плюс», Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в якому просив скасувати наказ TOB «Плато плюс» від 21.01.2015 №1-к, підписаний ОСОБА_2, про покладення обов'язків керівника товариства на ОСОБА_2; поновити його на посаді директора (керівника) ТОВ «Плато Плюс» з 21.01.2015 року та стягнути з TOB «Плато Плюс» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу і зобов'язати реєстраційну службу відновити відомості в реєстрі в частині керівника ТОВ «Плато Плюс» ОСОБА_3

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28 січня 2008 року протоколом №28-01/2008 зборів учасників ТОВ «Плато Плюс», він був призначений на посаду директора товариства.

20 січня 2015 року протоколом №1 зборів учасників товариства було прийняте рішення про звільнення його з посади директора та призначення директором ОСОБА_2, включено до Єдиного державного реєстру ОСОБА_5 з правом вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Також позивач посилався на те, що протокол загальних зборів від 20.01.2015 року містить інформацію про прийняте рішення щодо дати його звільнення та призначення нового директора «заднім числом» з 21.01.2014 року, що суперечить вимогам ст.20-24 КЗпП України, волевиявлення про звільнення себе з посади директора та призначення осіб, зазначених у протоколі від 20.01.2015 року в нього не було, з наказом про звільнення він ознайомлений не був, копії не отримував, кворуму для прийняття рішення під час проведення цих загальних зборів TOB «Плато Плюс» не було, на зборах була присутня особа, яка не є учасником товариства, не було перевірено повноважень осіб органів управління товариством, тому рішення в силу закону є не прийнятим.

Враховуючи викладене, позивач вважає своє звільнення незаконним та просив суд поновити його на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 17 липня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Скасовано наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Плато Плюс» № 1-к від 21.01.2015 року про покладення обов'язків керівника товариства на ОСОБА_2

Поновлено ОСОБА_3 на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Плато Плюс» з 21.01.2015 року з виплатою заробітку за час вимушеного прогулу з 21.01.2015 року по 17.07.2015 року.

Вирішено питання про судові витрати та в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, мотивуючи тим, що вона, як третя особа на стороні відповідача, була позбавлена можливості прийняти участь у розгляді справи, оскільки не була повідомлена про її розгляд, тому вона не змогла висловити свої заперечення проти позовних вимог, чим суд порушив принципи змагальності сторін, що призвело до неповноти з'ясування обставин справи та ухвалення незаконного і необґрунтованого рішення, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, відповідно до якої суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, з наступних підстав.

За правилами ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку судом першої інстанції ці вимоги закону у повному обсязі не виконано.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі та відновлення відомостей про юридичну особу в частині зазначення керівника ТОВ «Плато Плюс» ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм трудового законодавства України та Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є учасником (засновником) відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Плато Плюс» (т.1 а.с.12).

28 січня 2008р. Протоколом №28-01/2008 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Плато плюс», ОСОБА_3 був призначений на посаду директора товариства (т.1 а.с.12).

20 січня 2015р. Протоколом №1 зборів учасників товариства було прийняте рішення про звільнення з посади директора ОСОБА_3 від 20 січня 2014р. та призначення директором ОСОБА_2, включено до Єдиного державного реєстру ОСОБА_5 з правом вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори (т.1 а.с.13).

У П. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008 р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» роз'яснено, що, «при вирішенні питання чи є спір, що виник між господарським товариством та посадовими особами товариства, які входять до складу виконавчого органу товариства або наглядової ради товариства, трудовим чи корпоративним, судам необхідно керуватися положеннями глави XV Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 3 КЗпП до трудових відносин належать відносини усіх працівників підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно з частиною четвертою статті 65 ГК у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), у якому визначаються строк найму, права, обов'язки і дальність керівника, умови його матеріального забезпечення, звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. За частиною шостою статті 65 ГК керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом), відповідно до закону.

Спори, пов'язані з оскарженням членами виконавчих органів товариства, а також членами наглядової ради товариства, які уклали з товариствами трудові договори, рішень відповідних органів товариства про звільнення (усунення, відсторонення, відкликання) їх з посади, розглядаються в порядку цивільного судочинства як трудові спори. Судам необхідно звернути увагу на те, що у цьому разі позивач звертається до суду за захистом своїх трудових прав як найманого працівника, а не акціонера (учасника) господарського товариства.

Способом захисту порушених або оспорюваних прав у таких категоріях спорів є позов про поновлення на посаді, зобов'язання усунути перешкоди у виконанні посадових обов'язків тощо відповідної посадової особи господарського товариства, а не позов про визнання недійсним відповідного рішення загальних зборів акціонерів (учасників) товариства чи наглядової ради товариства.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року N 1-рп/2010 у справі за конституційним поданням ТОВ «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення ч.3 ст. 99 ЦК, в аспекті конституційного звернення положення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV „члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків" слід розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства у будь-який час і з будь-яких підстав усунути особу (осіб) від виконання обов'язків члена (членів) виконавчого органу за умови, якщо в установчих документах товариства не визначено таких підстав. Усунення члена виконавчого органу товариства від виконання своїх обов'язків, яке передбачене частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу України, не є відстороненням працівника від роботи в розумінні статті 46 Кодексу законів про працю України.

Зокрема Конституційний суд у вказаному Рішенні зазначив: Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

У зв'язку з цим „усунення" відповідно до частини третьої статті 99 Цивільного кодексу є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснювати членом його виконавчого органу в межах корпоративних відносин з товариством повноважень у сфері управлінської діяльності.

Частиною 1 ст. 15 ЦПК України, передбачено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до п.4 ч.1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 28.03.2014р.) господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Як вбачається з матеріалів справи з позивачем ОСОБА_3 не укладався трудовий договір (контракт).

Відповідно до матеріалів справи, контракт був укладений з заступником директора ОСОБА_6 (т.1 а.с.131).

Відповідно до п. п. 11.1., 11.2, 11.6, 11.7 Статуту ТОВ виконавчий орган Товариства є директор Товариства. Директор призначається на посаду та звільняється з посади Загальними зборами учасників Товариства, підзвітний товариству і організовує виконання їх рішень.

Заступники директора Товариства діють у відповідності до укладених з ними контрактів (т.2 а.с.215,216).

Крім того, судом встановлено, що у лютому 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся з позовом до Господарського суду м.Києва про визнання недійсними зборів ТОВ від 20.01.2015 року і судовий розгляд у даній справі на даний час не завершено (т.2 а.с.87).

Таким чином, на думку колегії суддів спірні правовідносини не належить до розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки виникли в межах корпоративних відносин позивача з товариством у сфері управлінської діяльності, а тому підвідомчі господарським судам, куди він і звернувся з відповідним позовом.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, залишив поза увагою зазначені вимоги закону, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно ст.310 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Згідно із ст.206 ЦКП України, колегія суддів повідомляє сторони, що розгляд таких справ підвідомчий господарським судам.

Керуючись ст.ст.205, 310,314 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 липня 2015 року скасувати та закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плато Плюс», Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві про поновлення на роботі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :