Ухвала суду № 53537024, 04.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 року м. Київ К/800/53968/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Кошіль В.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2014

у справі № 2а-12310/10/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерполімерхім" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Колле О.Г., Іванової Х.О., Смірнової Т.В.,

відповідача - Галика О.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.11.2009 № 0007692303/0.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.07.2013 прийняті у справі судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з метою встановлення обставин, необхідних для надання правильної податкової кваліфікації операції з одержання платником коштів від компанії Limited Liability Partnerships "Tradetech LLP".

За наслідками нового розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2013 у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд з посиланням на приписи підпункту 7.9.2 пункту 7.9 статті 9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» виходив з протиправності відображення платником у складі валових витрат суми повернутого кредиту, наданого нерезидентом.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено. Постанову мотивовано тим, що включена платником до складу доходів та до складу витрат у податковій декларації з податку на прибуток за І квартал 2009 року сума у розмірі 3 850 000 грн. є відображенням платником заборгованості в іноземній валюті за правилами підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору як помилкове скасоване.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2009, валютного та іншого законодавства за той самий період, оформлену актом від 16.10.2009 № 1828/23-03-33308300.

Перевіркою виявлено факт включення платником до складу валових витрат у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2009 року коштів у сумі 3 850 000 грн., перерахованих Товариством закритому акціонерному товариству «КБ «Приватбанк» на погашення заборгованості за кредитним договором від 27.10.2006 № КП-104Д.

Наведена обставина слугувала підставою для прийняття Інспекцією оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 280 163 грн. (у тому числі 981 775 грн. за основним платежем та 298 388 грн. штрафних санкцій).

В ухвалі від 31.07.2013 з даної справи Вищим адміністративним судом України з урахуванням положень пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (яким на час виникнення спірних правовідносин було врегульовано порядок оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями) викладено правову позицію, що сума отриманого та повернутого кредиту не впливає на об'єкт оподаткування платника податку, позаяк не збільшує ані його оподатковуваний дохід, ані суму валових витрат, у зв'язку з чим у позивача були відсутні підстави для відображення у складі валових витрат 3 850 000 грн., спрямованих на погашення банківського кредиту.

Судом першої інстанції було враховано наведену правову позицію касаційного суду при прийнятті постанови від 27.09.2013 з даного спору. Також суди, керуючись вказівками касаційного суду, викладеними в ухвалі від 31.07.2013, встановили, що одержані платником кошти від нерезидента - компанії Limited Liability Partnerships "Tradetech LLP" - є фінансовим кредитом у розумінні пункту 1.11 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

У той же час, апеляційний суд, приймаючи рішення про задоволення даного позову, зазначив, що віднесення спірної суми до валових витрат з одночасним її включенням до валового доходу Товариства є відображенням платником операцій з умовного продажу іноземної валюти за правилами підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Втім така правова оцінка не відповідає установленим судами обставинам даного спору.

Так, надаючи правову оцінку розглядуваним правовідносинам, суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі договору позики від 12.01.2009 № 1, укладеним Товариством (позичальник) та нерезидентом - компанією Limited Liability Partnerships "Tradetech LLP" (позикодавець), у січні 2009 року позивачем було одержано кошти у загальній сумі 490 000 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ склало 3 773 000 грн.

У січні 2009 року позивач перерахував на користь закритого акціонерного товариства «КБ «Приватбанк» 500 000 грн., що в еквіваленті дорівнювало 3 850 000 грн. на погашення заборгованості за кредитним договором від 27.10.2006 № КП-104Д.

Зазначену суму було відображено платником до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2009 року у складі валового доходу (рядок 01.6) та у складі валових витрат підприємства (рядок 04.13).

За правилами підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення). Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21"Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 № 193, курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах; валютний курс - це установлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни; монетарні статті - це статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Аналізовані норми Закону не дають підстави для збільшення валових витрат та валового доходу платника на суму одержаних та повернутих позик, адже в порядку розглядуваних приписів підлягає перерахунку саме заборгованість платника в іноземній валюті. Курсова ж різниця щодо заборгованості виникає при зміні балансової вартості такої заборгованості внаслідок зміни валютного курсу. При цьому у складі валових витрат чи валових доходів платника підлягає відображенню курсова різниця, отримана при порівнянні балансової вартості заборгованості на початок звітного періоду або на дату виникнення такої заборгованості і балансової вартості на кінець звітного періоду в залежності від того, яка із цих вартостей є більшою. У разі ж незмінності валютного курсу протягом певного періоду курсові різниці у платника взагалі не виникатимуть, що виключає можливість збільшення доходів і витрат у податковому обліку такого платника.

Таким чином, курсова різниця являє собою не фінансовий результат операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а різницю між вартістю монетарних статей в іноземній валюті, виходячи з курсу НБУ на певні дати.

У той же час, у даному разі завищення платником валових витрат за рахунок включення до їх складу погашеної кредитної заборгованості у сумі 3 850 000 грн. було урівноважено завищенням платником валового доходу на суму одержаної позики у цій же сумі, в результаті чого у платника не виникло об'єкта оподаткування податком на прибуток внаслідок даних правопорушень.

Враховуючи, що підставою для визначення контролюючим органом платникові податкового зобов'язання є виявлені перевіркою факти заниження сум податку, що підлягає сплаті до бюджету (згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), то у даному разі у Інспекції не було мотивів для здійснення оспорюваного нарахування.

Оскільки помилковість висновків суду апеляційної інстанції не призвела до ухвалення ним неправильного по суті спору рішення, то підстав для скасування оскаржуваної постанови Київського апеляційного адміністративного суду зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2014 у справі № 2а-12310/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова В.В. Кошіль