Постанова № 53535846, 12.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 рокусправа № 808/8558/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року у справі №808/8558/13-а (ПР/808/1/15) за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55», Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 25 листопада 2013 року звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55» (далі - відповідач-1), Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (далі - відповідач-2), згідно з яким, з урахуванням уточнень, просить зобов'язати відповідача-1:

- провести перерахунок грошового забезпечення з урахуванням наказів начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області про преміювання: № 78 від 05.07.2011 року - про преміювання за травень 2011 року,- 50%; № 89 від 29.07.2011 року - про преміювання за червень 2011 року - 20%; №119 від 05.10.2011 року - преміювання за серпень 2011 року-50%; №131 від 14.11.2011 року - преміювання за вересень 2011 року-30%; №146 від 02.12.2011 року - преміювання за жовтень 2011 року-40%; №170 від 27.12.2011 року - преміювання за листопад 2011 року-60%; №9 від 31.01.2012 року - преміювання за грудень 2011 року-80%; № 52 від 13.04.2012 року - преміювання за березень 2012 року - 1500 грн.; № 76 від 18.06.2012 року - преміювання за травень 2012 року - 50%; №90 від 19.07.2012 року - преміювання за червень 2012 року - 80%; № 100 від 17.08.2012 року - преміювання за липень 2012 року - 100%; № 112 від 18.09.2012 року - преміювання за серпень 2012 року - 100%"; №122 від 17.10.2012 року - преміювання за вересень 2012 року - 50%, а також з урахуванням оплати за роботу в вихідні та святкові дні, доплати за роботу в нічний час, та доплати згідно з п.8 постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 року.

- здійснити перерахунок розміру грошової допомоги при звільненні та компенсації за не використані відпустки з урахуванням зміни розміру грошового забезпечення за період з 01.04.2011 року по 01.04.2013 року.

- провести коригування довідки по додатковим видам грошового забезпечення за період з 01.04.2011 року по 01.04.2013 року та подати до головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області всі необхідні документи для перепризначення пенсійного забезпечення та розрахунку недовиплаченої суми пенсійного забезпечення за період з 25.04.2013 року до теперішнього часу;

- стягнути з відповідача-1 на користь позивача грошові кошти на загальну суму 197284,10 грн., у т.ч., 66597,75 грн. - сума грошової допомоги при звільненні, 80094,90 грн. - сума компенсації за невикористанні 451 добу відпустки, 42446,78 грн. - сума донарахування грошового забезпеченні, 8166,79 грн. - сума заборгованості по авансовим звітам підприємства.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що перерахунок грошового забезпечення за період з 01.04.2011 року по 01.04.2013 року проведено з порушенням законодавства, а саме: без нарахування надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби, премії, зі зменшенням кількості відпрацьованого часу в вихідні та святкові дніэ; розрахунки проведені відповідачем - 1 згідно з п.7.1 наказу ДДУпВП № 222 від 07.10.2009 року, але необхідно провести коригування місячної норми тривалості робочого часу виходячи з 40 годинного робочого тижня; з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007, розмір підвищення до посадового окладу зменшився на 5%, що в свою чергу спричинило зменшення грошового забезпечення (без премії), однак, п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 року визначено, що в разі зменшення грошового забезпечення (без премії) у зв'язку з прийняттям цієї постанови на період служби на займаній посаді встановлюється доплата в розмірі зменшення грошового забезпечення і в даному випадку не має різниці, який розмір окладу був на момент прийняття постанови; рішення щодо позбавлення премії, зменшення її розміру приймається начальником органу або установи та оформляється наказом". Наказів про позбавлення позивача премій за червень 2012 та вересень 2012 роки не видавалось, а були видані накази про преміювання, які відповідачем безпідставно не виконані; в зв'язку з перерахунком грошового забезпечення за період з 01.04.2011 року по 01.04.2013 року змінився розмір грошової допомоги та компенсації за не використані дні відпустки, які проводяться на підставі п.17-18 наказу ДДУпВП № 222 від 07.10.2009 року, а також підлягають коригуванню відомості в довідці про додаткові види грошового забезпечення, яка надається до головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для визначення розміру пенсії.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачами доведена правомірність своїх дій та рішень, підстави для задоволення позову відсутні.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

В апеляційній скарзі зазначає про визнання відповідачами частини позовних вимог, а саме на суму заборгованості в розмірі 94955,43 грн. та в частині необхідності донарахування позивачу 15123,38 грн. за роботу у вихідні дні. Звертає увагу на неправильне застосування судом першої інстанції положень п.1 ПКМУ № 1294 від 07.11.2007 року щодо порядку визначення розміру грошового забезпечення.

Згідно з доповненими запереченнями на апеляційну скаргу, відповідач-1 посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Зазначає, що станом на 01 листопада 2015 року позивачу виплачено 23050,14 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представників відповідачів які заперечували щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач з 03.08.1987 працював у ДП «Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55» та займав посаду заступника начальника установи з виробництва - директора вказаного підприємства.

21.03.2013 року позивач звільнений з займаної посади за віком, на підставі наказу № 18/ОС-13 від 21.03.2013 року. На час звільнення календарна вислуга позивача на підприємстві складає 25 років 9 місяців 10 днів.

Відповідно до розрахунку грошової допомоги при звільненні зі служби за березень 2013 року позивача, грошова допомога складає 39401,62 грн., а компенсація за невикористані доби відпустки - 47387,02 грн.

Стягнення з відповідача-1 заборгованості з виплати заробітної плати та зобов'язання відповідача-1 провести перерахунок грошового забезпечення позивача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що підстави для задоволення позову відсутні.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Пунктом 5 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, встановлений законом (якщо подано заяву про поновлення цього строку, то чи є підстави для її задоволення).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, позивач звертаючись до суду з позовними вимогами щодо проведення перерахунку свого грошового забезпечення з урахуванням наказів начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області про преміювання: № 78 від 05.07.2011 р. - про преміювання за травень 2011 р,- 50%; № 89 від 29.07.2011р. - про преміювання за червень 2011р. - 20%; №119 від 05.10.2011 р. - преміювання за серпень.2011 р.-50%; №131 від 14.11.2011 р. - преміювання за вересень 2011 р.-30%; №146 від 02.12.2011 р. - преміювання за жовтень 2011 р.-40%; №170 від 27.12.2011 р. - преміювання за листопад 2011 р.-60%; №9 від 31.01.2012 р. - преміювання за грудень 2011 р.-80%; № 52 від 13.04.2012 р. - преміювання за березень 2012 р,- 1500 грн.; № 76 від 18.06.2012 р. - преміювання за травень 2012 р,- 50%; №90 від 19.07.2012 р. - преміювання за червень 2012р.- 80%; № 100 від 17.08.2012 р. - преміювання за липень 2012 р,- 100%; № 112 від 18.09.2012 р. - преміювання за серпень 2012 р,- 100%; №122 від 17.10.2012 р.- преміювання за вересень 2012 р,- 50%, а також з урахуванням оплати за роботу в вихідні та святкові дні, доплати за роботу в нічний час, та доплати згідно з п.8 постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 року пропустив строк звернення до адміністративного суду, передбачений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач знав про порушення, на його думку, права на такий перерахунок з часу отримання грошового забезпечення за відповідний місяць 2011-2012 року у меншому розмірі, ніж він вважав. Грошове забезпечення на перерахунку якого наполягає позивач було виплачено йому протягом 2011 -2012 років, про що він не заперечував.

Проте, позовна заява, згідно з якою були уточнені позовні вимоги та у яких, зокрема, ставилося питання щодо зобов'язання відповідача-1 провести перерахунок грошового забезпечення з урахуванням вищезазначених наказів, а також з урахуванням оплати за роботу в вихідні та святкові дні, доплати за роботу в нічний час, та доплати згідно з п.8 постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 року подана позивачем до суду першої інстанції лише 25.11.2013 року.

Згідно зі статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Однак, позивач у своєму позові не наводить підстав поважності пропуску ним строку звернення до суду з вимогами щодо зобов'язання відповідача-1 провести перерахунок грошового забезпечення з урахуванням вищезазначених наказів, а також з урахуванням оплати за роботу в вихідні та святкові дні, доплати за роботу в нічний час, та доплати згідно з п.8 постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 року. Додані до позовної заяви матеріали також не дають підстав вважати поважним пропуск строку звернення до суду ОСОБА_1 з цими вимогами.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача-1 здійснити перерахунок розміру грошової допомоги при звільненні та компенсації за не використані відпустки з урахуванням зміни розміру грошового забезпечення за період з 01.04.2011 року по 01.04.2013 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з частиною 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.

Тобто на осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України поширюється порядок і умови проходження служби, передбачені для працівників органів внутрішніх справ який регламентується «Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» та іншими внутрішніми відомчими нормативними актами.

Порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України визначається Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07.10.2009 року № 222 (далі - наказ ДДУ ПВП №222).

Пунктом 1.4. наказу ДДУ ПВП №222 передбачено, що грошове забезпечення складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 5.1. наказу ДДУ ПВП №222 рядовому і начальницькому складу (крім курсантів навчальних закладів, зарахованих на навчання з числа цивільних осіб) виплачується надбавка за вислугу років до посадових окладів та окладів за спеціальними званнями у розмірах, що визначаються чинним законодавством, з дня виникнення права на її отримання.

Згідно з пунктом 6.1. наказу ДДУ ПВП №222 особам рядового і начальницького складу за рішенням керівника органу чи установи виплачуються надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби (далі - надбавки за особливо важливі завдання) у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років, а тим, що безпосередньо розробляють, проводять експертизу проектів нормативно-правових актів, які передбачено положеннями про відповідні структурні підрозділи, особам рядового і начальницького складу за виконання спеціальних завдань, пов'язаних з антитерористичною діяльністю, - у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років.

З матеріалів справи, що позивачу з 2007 року виплачувалася надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби у розмірі 30 відсотків посадового окладу та надбавка за вислугу років 40 відсотків (т.2 а.с.28).

Згідно з п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294)Кабінет Міністрів України постановив установити, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 7 Постанови №1294 визначено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

В свою чергу пунктом 8 вищезазначеної Постанови передбачалося, що у разі зменшення у зв'язку з прийняттям цієї постанови розміру грошового забезпечення (без премії) в окремих військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу на період їх служби на займаній посаді та у військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, яким передбачено збереження умов грошового забезпечення за попередньою посадою, установлюється щомісячна доплата, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення (без премії), встановленим до набрання чинності цією постановою, і грошовим забезпеченням, установленим за новими умовами.

Тобто, щомісячна доплата установлюється у разі зменшення у зв'язку з прийняттям цієї постанови розміру грошового забезпечення (без премії), яке в свою чергу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Враховуючи те, що з прийняттям постанови №1294 у позивача фактично зменшилася сума грошового забезпечення, позивач набув права на встановлення щомісячної доплати на суму на яку зменшилося його грошове забезпечення.

Проте, враховуючи те, що під час проходження служби позивач не отримував щомісячну доплату на суму на яку зменшилося його грошове забезпечення, підстав для перерахунку розміру грошової допомоги при звільненні та компенсації за не використані відпустки з урахуванням такої зміни розміру грошового забезпечення за період з 01.04.2011 року по 01.04.2013 року немає.

Оскільки відсутні підстави для перерахунку розміру грошової допомоги при звільненні та компенсації за не використані відпустки з урахуванням такої зміни розміру грошового забезпечення за період з 01.04.2011 року по 01.04.2013 року, суд апеляційної інстанції зробив висновок і щодо безпідставності вимог позивача в частині зобов'язання відповідача-1 провести коригування довідки по додатковим видам грошового забезпечення за період з 01.04.2011 року по 01.04.2013 року та зобов'язання подати до головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області всі необхідні документи для перепризначення пенсійного забезпечення та розрахунку недоплаченої суми пенсійного забезпечення за період з 25.04.2013 року до теперішнього часу.

Пунктом 3.2 наказу ДДУ ПВП №222 передбачено, що підвищення посадових окладів за умови служби встановлюються у відсотках від посадових окладів особам рядового і начальницького складу, які проходять службу, так у кримінально-виконавчих установах закритого типу середнього рівня безпеки, де тримаються чоловіки, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі на 10 відсотків.

За приписами пп. 1.9.2. наказу ДДУ ПВП №222 «служба осіб рядового та начальницького складу в дні щотижневого відпочинку (за винятком тих осіб, які несуть службу за затвердженими в установленому порядку графіками змінності служби) та святкові дні може компенсуватися за їх згодою наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі в подвійному розмірі виходячи з посадового окладу й окладу за спеціальним званням».

Тобто, компенсація за роботу в дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися таким чином: 1. наданням іншого дня відпочинку 2. компенсація у грошовій формі в подвійному розмірі виходячи з посадового окладу й окладу за спеціальним званням.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до табелів обліку робочого часу встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01.04.2011 року по 21.03.2013 року (день звільнення) відпрацьованої кількість робочого часу в дні щотижневого відпочинку становить 967 годин, в святкові дні становить 32 години та 416 годин роботи у нічний час.

Слід зазначити й те, що підпунктом 1.9.1. наказу ДДУ ПВП №222 визначено, що годинна ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу й окладу за спеціальним званням на кількість годин робочого часу в поточному місяці виходячи із 41-годинного робочого тижня. При цьому понаднормова служба не повинна перевищувати для кожної особи чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік. Компенсація понаднормової служби шляхом відгулів не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, до місячного посадового окладу й окладу за спеціальним званням позивача входить посадовий оклад, який у квітні, травні 2011 року становив 1100 грн., а в подальшому по березень 2013 року 1150 грн., оклад за спеціальне звання 130 грн. та ВТК який у квітні, травні 2011 року становив 55 грн., а в подальшому по березень 2013 року 57,50 грн. (т.1 а.с.28).

Враховуючи те, що позивач не давав згоди на компенсацію відпрацьованих днів щотижневого відпочинку та святкових днів шляхом наданням іншого дня відпочинку, відповідач-1 зобов'язаний був при звільненні позивача здійснити компенсацію відпрацьованої кількість робочого часу в дні щотижневого відпочинку, яка становить 967 годин, в святкові дні, яка становить 32 години та 416 годин роботи у нічний час у грошовій формі в подвійному розмірі виходячи з посадового окладу й окладу за спеціальним званням та виходячи із 41-годинного робочого тижня, як те визначено підпунктом 1.9.1. наказу ДДУ ПВП №222.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем-1 самостійно було здійснено донарахування грошового забезпечення за роботу у святкові дні в сумі 532,18 грн., за роботу в дні щотижневого відпочинку в сумі 15123,38 грн. і за роботу в нічний час в сумі 1069,29 грн. та включено у суму заборгованості перед позивачем.

Згідно з касовим ордером ВКО№110 від 28.03.2014 року позивачу виплачено заборгованість за роботу в нічний час у сумі 681,79 грн. та ВКО№176 від 16.05.2014 року на суму 357,88 грн. в загальній сумі 1039,67 грн. з урахуванням утримання єдиного соціального внеску у сумі 27,75 грн.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача-1 грошових коштів на загальну суму 197284,10 грн., у т.ч., 66597,75 грн. - суми грошової допомоги при звільненні, 80094,90 грн. - суми компенсації за невикористанні 451 добу відпустки, 42446,78 грн. - суми донарахування грошового забезпеченні, 8166,79 грн. - суми заборгованості по авансовим звітам підприємства, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було нараховано 39401,62 грн. - сума грошової допомоги при звільненні та 47387,02 грн. - сума компенсації за невикористанні 451 добу відпустки (т. 3 а.с. 105).

Крім того, на час звільнення позивача з займаної посади за віком, на підставі наказу № 18/ОС-13 від 21.03.2013 року за відповідачем-1 залишилася заборгованість по авансовим звітам підприємства в сумі 8166,79 грн. (т.2 а.с.155).

Як встановлено судом, відповідачем-1 позивачу станом на 01 листопада 2015 року виплачено 19900,14 грн. одноразової грошової допомоги при звільненні згідно з видатковими касовими ордерами №44 від 06.02.2014 року, №77 від 04.03.2014 року, №110 від 28.03.2014 року, №147 від 25.04.2014 року, №312 від 02.09.2014 року, №377 від 03.10.2014 року, №402 від 20.10.2014 року, №516 від 22.12.2014 року, №35 від 23.01.2015 року, №48 від 04.02.2015 року, №125 від 17.04.2015 року, № 203 від 30.05.2015 року, № 311 від 22.09.2015 року, № 335 від 12.10.2015 року та видатковими накладними №69 від 16.07.2014 року, №70 від 16.07.2014 року. Вказані обставини позивачем визнані та не оспорюються.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відпоповідача-1 щодо зменшення заборгованості перед позивачем у зв'язку з отримання позивачем в рахунок погашення заборгованості з виплати грошового забезпечення товару за видатковими накладними №11/08-1 від 11.08.2014 року, №22/08-1 від 22.08.2014 року, №21/10-6 від 21.10.2014 року на суму 3150 грн., оскільки вказані документи не містять підпису позивача та отримання на підставі них товару позивачем не визнається.

Крім того, на думку колегії суддів відповідачем безпідставно утримано з позивача - 3670,10 грн. у зв'язку з проведенням перерахування виплат за особливі умови служби (ОУС) з липня 2012 року по квітень 2013 року, оскільки дозволу на таке утримання позивач не надавав, рішення суду щодо утримання вказаної суми з позивача відсутньо.

Таким чином, заборгованість відповідача-1 перед позивачем на час розгляду справи складається з 23171,58 грн. - сума грошової допомоги при звільненні, 47387,02 грн. - сума компенсації за невикористанні 451 добу відпустки та 8166,79 грн. - сума заборгованості по авансовим звітам підприємства, що в загальній сумі становить - 75055,29 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає помилковими розрахунки позивача наведені в позовній заяві, оскільки такі розрахунки були приведені з урахуванням доплат та премій, які позивачу не нараховувалися та не виплачувалися у період перебування його на службі.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року у справі №808/8558/13-а (ПР/808/1/15) - скасувати, та прийняти нову постанову якою позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55» на користь ОСОБА_1 грошові кошти на загальну суму 71385 (сімдесят одна тисяча триста вісімдесят п'ять) грн. 19 коп., у т.ч., 23171,58 грн. - сума грошової допомоги при звільненні, 47387,02 грн. - сума компенсації за невикористанні 451 добу відпустки 8166,79 грн. - сума заборгованості по авансовим звітам підприємства.

Позовні вимоги щодо проведення перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням наказів начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області про преміювання: № 78 від 05.07.2011 року - про преміювання за травень 2011 року,- 50%; № 89 від 29.07.2011 року - про преміювання за червень 2011 року - 20%; №119 від 05.10.2011 року - преміювання за серпень 2011 року-50%; №131 від 14.11.2011 року - преміювання за вересень 2011 року-30%; №146 від 02.12.2011 року - преміювання за жовтень 2011 року-40%; №170 від 27.12.2011 року - преміювання за листопад 2011 року-60%; №9 від 31.01.2012 року - преміювання за грудень 2011 року-80%; № 52 від 13.04.2012 року - преміювання за березень 2012 року - 1500 грн.; № 76 від 18.06.2012 року - преміювання за травень 2012 року - 50%; №90 від 19.07.2012 року - преміювання за червень 2012 року - 80%; № 100 від 17.08.2012 року - преміювання за липень 2012 року - 100%; № 112 від 18.09.2012 року - преміювання за серпень 2012 року - 100%"; №122 від 17.10.2012 року - преміювання за вересень 2012 року - 50%, а також з урахуванням оплати за роботу в вихідні та святкові дні, доплати за роботу в нічний час, та доплати згідно з п.8 постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 року залишити без розгляду.

У задоволені позову в інший частині відмовити.

Стягнути з державного підприємства «Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1892 (одна тисяча вісімсот дев'яносто дві) грн. 55 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 13 листопада 2015 року.

Головуючий В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко