Постанова № 53535757, 23.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 жовтня 2015 року № 826/15671/15

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Качура І.А. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом

Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальний сервіс"

про

припинення юридичної особи

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі – позивач/ДПІ у Подільському р-н ГУ ДФС у м. Києві) з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальний сервіс» (надалі – відповідач/ТОВ «Універсальний сервіс») про припинення юридичної особи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2015 р. відкрито скорочене провадження у справі та запропоновано відповідачу, в разі невизнання адміністративного позову, у десятиденний строк з дня одержання ухвали надати суду письмові заперечення проти позову та докази на підтвердження цих заперечень.

Станом на 23.09.2015 р. жодних заперечень проти позову від відповідача на адресу суду не надходило, водночас з незалежних від суду причин на адресу Окружного адміністративного суду м. Києва повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0101410543819 з відміткою на довідці поштового відділення - причин повернення: «інші причини, що не дали змоги виконати обов’язки щодо пересилання поштового відділення».

Відповідно до абз.2 ч.3 ст.167 КАС України судове рішення вважається врученим, у тому числі у разі повернення поштового відправлення, яке не вручено адресату з незалежних від суду причин, та у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою, повідомленою цими особами суду, або за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, чи для фізичних осіб, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, яка зареєстрована у встановленому законом порядку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що станом на дату розгляду адміністративної справи від відповідача жодних заперечень проти позову не надходило, суд дійшов висновку щодо розгляду адміністративної справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішенню справи по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (надалі – ПК України) платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 49.2 ст.49 ПК України, встановлено, що платник податків зобов’язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Підпунктом 20.1.37 п.20.1 ст.20 ПК України встановлено право органів державної податкової служби у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Відповідно до п.67.2 ст.67 ПК України контролюючі органи в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців.

Згідно із ст.247 Господарського кодексу України у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. Скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації даного суб'єкта господарювання.

Частинами 1 та 6 ст.59 Господарського кодексу України встановлено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його ліквідації за рішенням суду з підстав скасування державної реєстрації такого суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В ч.2 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» міститься перелік відомостей про юридичну особу, які повинні бути зазначені в Єдиному державному реєстрі, зокрема, повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи; організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи; дата та номер запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номери записів про внесення змін до нього; тощо.

Згідно із ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Відомості, що містяться у Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи, або її відокремленого підрозділу, фізичної особи - підприємця під час провадження ними господарської діяльності, а також для відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до ч.2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням; визнання судом юридичної особи - емітента такою, що відповідає ознакам фіктивності; неподання акціонерним товариством протягом двох років поспіль Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку інформації, передбаченої законом; нескликання акціонерним товариством загальних зборів акціонерів протягом двох років поспіль; неутворення органів акціонерного товариства протягом року з дня реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати приватного розміщення акцій серед засновників акціонерного товариства.

Відповідно до ч.1 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» суд, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що обов’язковою умовою для постановлення судом рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, повинен бути запис в Єдиному державному реєстрі про юридичну особу з усіма обов’язковими відомостями про неї.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві просить суд припинити юридичну особу ТОВ «Універсальний сервіс» (код ЄДРПОУ 30677052).

В той же час, судом було встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутній запис про юридичну особу з ідентифікаційним кодом 30677052, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для припинення даної юридичної особи.

Керуючись статтями 17, 50, 69, 70, 71, 158-163 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальний сервіс» про припинення юридичної особи – відмовити.

Постанову суду виконати негайно.

Постанова суду першої інстанції, ухвалена за правилами скороченого провадження може бути оскаржена до апеляційного суду в порядку та строки, встановлені статтями 185-187, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами, а також іншими особами, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Суддя І.А. Качур