Постанова № 53535752, 16.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 листопада 2015 року № 826/7042/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

державного підприємства «Українська геологічна компанія»

до

державної податкової інспекції у Дарницькому районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 27.11.2014 №0050151501,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Українська геологічна компанія» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Дарницькому районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2014 №0050151501.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державна податкова інспекція у Дарницькому районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно винесла податкове повідомлення-рішення від 27.11.2014 №0050151501 на підставі акту перевірки від 27.11.2014 №9649/26-51-15-01-11, оскільки позивачем не порушено терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання з податку додану вартість за квітень 2014 року. При цьому, за твердженням позивача, факт зарахування грошових коштів, сплачених в якості податкового зобов’язання з податку на додану вартість за квітень 2014 року, контролюючим органом у рахунок податкового боргу, який виник раніше, є дією відповідача, а тому у діях позивача відсутній склад податкового правопорушення, яке полягає у несвоєчасній платі грошового зобов’язання за вказаний період.

Відповідач проти позову заперечив, з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 27.11.2014 №9649/26-51-15-01-11 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 27.11.2014 №0050151501.

Адміністративну справу №826/7042/15 розглянуто у порядку письмового провадження на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено перевірку щодо порушення правил сплати податку державним підприємством «Українська геологічна компанія».

Перевіркою встановлено порушення державним підприємством «Українська геологічна компанія» пункту 203.2 статті 203, пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасної сплати самостійно визначеного податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Дарницькому районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 27.11.2014 №9649/26-51-15-01-11 та прийнято податкове-повідомлення рішення від 27.11.2014 №0050151501, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 20% несвоєчасно сплаченого грошового зобовязання, що становить 500 628,27 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, державним підприємством «Українська геологічна компанія» подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2014 року, яка, згідно квитанції №2, доставлена до державної податкової інспекції у Дарницькому районі головного управління Міністерства доходів і зборів у м.Києві 16.05.2014. В зазначеній декларації позивачем самостійно визначено суму податку на додану вартість за вказаний період у розмірі 577 118,00 грн.

На підтвердження сплати державним підприємством «Українська геологічна компанія» податку на додану вартість за квітень 2014 року позивачем надано суду копії платіжних доручень від 29.05.2014 №4732 на суму 100 000,00 грн., від 30.05.2014 №4737 на суму 50 000,00 грн. та від 30.05.2014 №4738 на суму 377 118,00 грн., у призначенні платежу яких вказано «ПДВ за квітень 2014 р.», що також підтверджується наявними у матеріалах справи копіями виписок з банківського рахунку позивача.

Водночас, як встановлено рішенням головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 18.02.2015 №2765/10/261510-06, прийнятим за результатом адміністративного (досудового) оскарження податкового повідомлення-рішення від 27.11.2014 №0050151501, грошові кошти, перераховані позивачем згідно з платіжними дорученнями від 29.05.2014 №4732 на суму 100 000,00 грн., від 30.05.2014 №4737 на суму 50000,00 грн. та від 30.05.2014 №4738 на суму 377 118,00 грн., зараховані у рахунок заборгованості з податку на додану вартість, розмір якої визначено позивачем самостійно у податкових деклараціях з вказаного податку за листопад та грудень 2013 року.

Так, у відповідності до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Крім того, у силу пункту 131.2 статті 131 Податкового кодексу України, при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Таким чином, обов'язок контролюючого органу на зарахування коштів, які сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу такого платника, згідно з черговістю його виникнення, незалежно від напряму сплати, прямо передбачений вищенаведеними положеннями Податкового кодексу України.

В свою чергу, приписами статті 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, підставою для застосування до платника штрафних санкцій у порядку цієї норми Податкового кодексу України є порушення строків сплати узгодженого грошового зобов'язання безвідносно до причин такого порушення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що контролюючим органом у даному випадку правомірно, на виконання покладеного на нього приписами пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України обов’язку, здійснено зарахування грошових коштів, перерахованих позивачем згідно з платіжними дорученнями від 29.05.2014 №4732 на суму 100 000,00 грн., від 30.05.2014 №4737 на суму 50 000,00 грн. та від 30.05.2014 №4738 на суму 377 118,00 грн., у рахунок заборгованості з податку на додану вартість, розмір якої визначено позивачем самостійно у податкових деклараціях з вказаного податку за листопад та грудень 2013 року.

При цьому, твердження позивача про те, що факт зарахування грошових коштів, сплачених в якості податкового зобов’язання з податку на додану вартість за квітень 2014 року, контролюючим органом у рахунок податкового боргу, який виник раніше, є дією відповідача, а тому у діях позивача відсутній склад податкового правопорушення, яке полягає у несвоєчасній платі грошового зобов’язання, є необґрунтованими, з огляду на викладене вище, а також враховуючи те, що платник податку, який має податковий борг, не може перебувати у більш вигідному становищі (зокрема, звільнятися від відповідальності за порушення строків сплати податкового зобов'язання), ніж платник, у якого такий борг відсутній.

Слід зазначити, що аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 18.08.2015 у справі №К/800/15176/14 (ЄДРСР №49266067), від 27.05.2015 у справі №К/800/12194/14 (ЄДРСР №44505691), від 01.04.2015 у справі №К/800/1839/13 (ЄДРСР №43855577), від 21.09.2015 у справі №К/800/44167/13 (ЄДРСР №52277927).

Отже, суд, з урахуванням заявленого предмету та підстав позову, дійшов висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а, відтак, про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення останніх.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка діяла станом на момент звернення позивача з даним позовом, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 487,20 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі у розмірі 4 384,80 грн.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову відмовити повністю.

Стягнути з державного підприємства «Українська геологічна компанія» (02088, місто Київ, провулок Геофізиків будинок 10, код ЄДРПОУ 38078094) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.