Рішення № 53533947, 09.11.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2015 р.Справа № 922/5672/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Каюков Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Публічне акціонерне товариство "Кредобанк", м. Львів до Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Харків про стягнення коштів у розмірі 22 089,88 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Кредобанк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, про стягнення 14 234,80 грн. неповернутої суми кредиту; 1,20 грн. прострочених відсотків за користування кредитом; 3 674,67 грн. простроченої суми комісії за адміністрування кредиту; 3 413,98 грн. пені по простроченій основній сумі кредиту за період з 16.04.2015 року по 07.09.2015 року; 0,29 грн. пені по прострочених відсотках за період з 14.04.2015 року по 07.09.2015 року; 764,94 грн. пені по простроченій комісії за адміністрування кредиту за період з 05.05.2015 року по 07.09.2015 року. Також позивачем заявлено до стягнення судові витрати у розмірі 1 218,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору № 2605301500433 банківського рахунку (картковий рахунок) (юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців) від 10 квітня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2015 року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/5672/15 та призначено її до розгляду на 26 жовтня 2015 року.

26 жовтня 2015 року ухвалою господарського суду Харківської області відкладено розгляд даної справи до 09 листопада 2015 року.

04 листопада 2015 року через канцелярію суду від представника позивача супровідним листом (вх. № 44497 від 04 листопада 2015 року) надійшов пакет документів, дані документи судом долучено до матеріалів справи.

В призначене судове засідання 09 листопада 2015 року сторони своїх уповноважених представників не направили, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням, про вручення поштового відправлення та поштовим повідомленням з відміткою поштової установи "за закінченим терміном зберігання, (арк. спр. 120, 132, 133-138, 139).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 111-10 ГПК України, відповідно до яких розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого суду, судом встановлено, що всі учасники судового процесу є належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду даної справи.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь - якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду.

Так, ухвала суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи направлялись всім учасникам судового процесу на адреси, визначені в позовній заяві та згідно даних ЄДРПОУ, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду свідчить, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10 квітня 2014 року між позивачем (банк) та відповідачем (клієнт) було укладено договір № 2605301500433 банківського рахунку (картковий рахунок) (юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців).

Відповідно до п. 1.1 даного договору, предмет цього договору є послуги, що надаються банком клієнту, які повязані із видкриттям та веденням карткового рахунку, виготовленням БПК, здійснення операції з її застосуванням.

10 квітня 2014 року між позивачем (банк) та відповідачем (клієнт) було укладено додатковий договір № 1 про встановлення ліміту кредитування до договору банківського рахунку (картковий рахунок) (юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців) № 2605301500433 від 10 квітня 2014 року.

Відповідно до п. 1 додаткового договору, банк зобов'язується, в разі перевищення суми видаткових операцій клієнта з банківською платіжною карткою (БПК) над залишком коштів по картковому рахунку (картрахунок), надати клієнту короткостроковий кредит (овердрафт) в межах встановленого цим договором ліміту кредитування, тобто надати у його власність грошові кошти у національній валюті для здійснення операцій визначених договором банківського рахунку (картковий рахунок) (юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців), а клієнт зобов'язується повернути його і сплатити проценти та комісії за користування ним.

Банк надає овердрафт, а клієнт приймає його на наступних умовах: ліміт кредитування - максимально припустима сума заборгованості клієнта по овердрафту за БПК 10 000,00 грн. встановлюється на картковий рахунок клієнта № 2605301500433. Процентна ставка (річна) - 0,01%. Комісія від дебетового обороту кредитних ресурсів по картрахунку - 2,5%. Дата остаточного повернення овердрафту 09 квітня 2015 року. Овердрафт надається шляхом дебатування картрахунку клієнта понад залишок коштів клієнта на цьому рахунку за рахунок кредитних ресурсів банку, в межах ліміту кредитування визначеного цим договором. Датою надання овердрафту вважається дата виникнення на картрахунку клієнта дебетового сальдо (проведення платежів понад залишок коштів на картрахунку). (п. п. 2.1, 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.2, 2.3, 2.4 додаткового договору).

Комісія від дебетового обороту, утримується в момент списання кредитних коштів з рахунку. Інші комісії, при внесенні змін та доповнень в цей договір - відповідно до діючих тарифів банку. Проценти за користування овердрафтом нараховуються щоденно на суму заборгованості овердрафту за методом "факт/360" (фактична кількість днів у місяць, але умовно 360 днів у році), за ставкою, вказаною у п. 2.1.2 цього договору з урахуванням строку користування овердрафтом, з моменту надання овердрафту. Клієнт сплачує проценти/комісії при поступленні коштів на його картрахунок, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані ці проценти/комісії (п. п.3.1, 3.1.1, 3.2, 3.3 додаткового договору).

Згідно п. п. 4.1, 4.2 додаткового договору, клієнт зобов'язаний здійснити повернення банк овердрафту у повному обсязі не пізніше останнього робочого дня кожного місяця, та забезпечити для цього надходження на картрахунок коштів в сумі достатній для погашення овердрафту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за договором. Повернення овердрафту здійснюється щоразу при надходженні коштів на картрахунку клієнта.

За несплату кредитної заборгованості, згідно п.п. 2.2 та 4.1 цього договору, клієнт сплачує банку штраф у розмірі 3% від суми непогашеної кредитної заборгованості станом на останній робочій день кожного звітного місяця в якому було виявлено непогашення кредитної заборгованості. Штраф розраховується і списується за рахунок кредитних коштів в перший робочий день місяця наступного за звітним. При неповерненні або несвоєчасному поверненні суми овердрафту (його частини) клієнт, на вимогу банку повертає всю суму, отриманого овердрафту збільшену на розмір індексу інфляції за весь час прострочення. За невиконання або неналежне виконання клієнтом свого зобов'язання по своєчасному поверненню овердрафту, клієнт на вимогу банку, крім сплати штрафу, відшкодовує банку заподіяні збитки в повному обсязі, в тому числі й упущену вигоду. Упущена вигода розраховується наступним чином: сума, яка несплачена або несвоєчасно сплачена, помножена на розмір річних процентів, вказаний у п. 2.1.2 цього договору, який збільшений у 1,5 рази, і на кількість днів прострочи. Сторони домовились, що строк позовної давності для стягнення неустойки (штрафу, пені), за цим договором, прирівнюється до строку позовної давності, встановленої законом для основної вимоги за цим договором (п. п. 6.1, 6.2, 6.4, 6.6 додаткового договору).

За несвоєчасну оплату послуг банку клієнт, крім відшкодування збитків, сплачує пеню у розмірі подвійної денної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (п. 7.2 договору).

Відповідно до п. п. 9.1, 9.2 спірного договору, договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до 10.04.2015 року. Якщо за 30 діб до закінчення строку дії договору жодна з сторін не заявить в письмовій формі про припинення його дії, строку дії цього договору вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах. При цьому, дія старої (их) БПК припиняється (ються) та клієнту оформлюється нова БПК.

Згідно п. 10.1 додаткового договору, договір набуває чинності з дня підписання його обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконує, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам сторін, суд встановив наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами ч.2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У відповідності до ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є кредитним договором.

За приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу овердрафт в розмірі 9 984,00 грн., що підтверджується виписками по особовому рахунку відповідача, наявними у справі.

Відповідач, отриманий овердрафт в порядку та у термін, передбачений договором, в повному обсязі не повернув, у зв'язку з чим в нього перед позивачем утворилась заборгованості за кредитом у розмірі 14 234,80 грн. (з урахуванням умов пунктів 2.1.3, 6.1 додаткового договору № 1), прострочення відсотків за користування кредитом у розмірі 1,20 грн., простроченої суми комісії за адміністрування кредиту у розмірі 3 674,67 грн.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Факт наявності заборгованості відповідача на загальну суму 17 910,67 грн. підтверджується належними доказами, наданими позивачем до матеріалів справи.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним 14 234,80 грн. заборгованості по кредиту, 1,20 грн. прострочених відсотків за користування кредитом, 3 674,67 грн. простроченої суми комісії за адміністрування кредиту, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3 413,98 грн. пені по простроченій основній сумі кредиту за період з 16 квітня 2015 року по 07 вересня 2015 року; 0,29 грн. пені по прострочених відсотках за період з 14 квітня 2015 року по 07 вересня 2015 року; 764,94 грн. пені по простроченій комісії за адміністрування кредиту за період з 05 травня 2015 року по 07 вересня 2015 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 спірного договору сторонами передбачили, що за несвоєчасну оплату послуг банку клієнт, крім відшкодування збитків, сплачує пеню у розмірі подвійної денної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок пені по простроченій основній заборгованості відповідно до якого сума пені складає 3 413,98 грн.; пені по прострочених відсотках відповідно до якого сума пені складає 0,29 грн.; пені по простроченій комісії за адміністрування кредитом відповідно до якого сума пені, складає 764,94 грн. Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені враховуючи п. 6.6 додаткового договору № 1, п. 7.2 спірного договору та приписи ст. 232 ГПК України, суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договору, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 413,98 грн. пені по простроченій основній сумі кредиту за період з 16 квітня 2015 року по 07 вересня 2015 року; 0,29 грн. пені по прострочених відсотках за період з 14 квітня 2015 року по 07 вересня 2015 року; 764,94 грн. пені по простроченій комісії за адміністрування кредиту за період з 05 травня 2015 року по 07 вересня 2015 року також підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за подання позову до суду, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 11, 625, 629, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 179, 225 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61162, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, код ЄДРПОУ 09807862) - 14 234,80 грн. неповернутої суми кредиту, 1,20 грн. прострочених відсотків за користування кредитом, 3 674,67 грн. простроченої суми комісії за адміністрування кредиту, 3 413,98 грн. пені по простроченій основній сумі кредиту, 0,29 грн. пені по прострочених відсотках, 764,94 грн. пені по простроченій комісії за адміністрування кредиту та 1 218,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 16.11.2015 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/5672/15