YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Полтавська область

/

Полтавський окружний адміністративний суд

Ухвала суду № 53533717, 23.10.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення

23.10.2015

Номер справи

816/3303/14

Номер документу

53533717

Форма судочинства

Адміністративне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/3303/14

Полтавський окружний адміністративний суд колегією у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

суддів - Гіглави О. В., Удовіченка С.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання - Колодяжного Д.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - Дудника В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Одеської митниці ДФС, Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України, третя особа: Голова Державної митної служби України про зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

19 серпня 2014 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України, Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, третя особа: Голова Державної митної служби України про зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів, в якому з урахуванням прийнятої судом в частині позовних вимог заяви від 20 листопада 2014 року про уточнення позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України та Південної митниці Міндоходів України стосовно заступника начальника Південної митниці Міндоходів України ОСОБА_3 щодо:

- не видання наказу про звільнення особи з посади заступника начальника Південної митниці Міндоходів України, яка обіймала її станом на 04.12.2013р. та, яку до 24.12.2008р. обіймав ОСОБА_3 - у зв'язку з виданням наказу від 04.12.2013р. №1100-к "Про скасування наказу Державної митної служби України від 24.12.2008р. №2794-к "Про припинення з державної служби" за період з 24.12.2008р. по 04.12. 2013р.;

- не внесення до трудової книжки ОСОБА_3 (НОМЕР_3) запису на підставі наказу від 04.12.2013р. №1100-к про визнання недійсним запису №13 (про скасування наказу Державної митної служби України від 24.12.2008р. №2794-к "Про припинення з державної служби");

- не вжиття заходів та не видання наказу про поновлення ОСОБА_3 на посаді заступника начальника Південної митниці Міндоходів України у зв'язку з ви данням наказу від 04.12.2013р. №1100-к про скасування наказу Державної митної служби України від 24.12.2008р. № 2794-к "Про припинення з державної служби" за період з 24.12.2008р. по 04.12.2013р. - за відсутності наказу про його звільненням станом на 04.12.2013р., в тому числі, на підставі заяв від 19.03.2013р., від 23.04.2013р., від 16.09.2013р„ від 28.10.2013р.;

- не проведення з ОСОБА_3 повного грошового розрахунку, в тому числі, за час вимушеного прогулу, порушення строків видачі трудової книжки, проведення грошового розрахунку та не проведення з ним гарантійних компенсаційних грошових виплат за період з 24.12.2008р. по 04.12.2013р. - у зв'язку із скасуванням на підставі наказу від 04.12.2013р. №1100-к, визнаного судом неправомірним, наказу Державної митної служби України від 24.12.2008р. № 2794-к;

- надання ОСОБА_3 неповних відповідей на питання, що порушувалися ним у заявах 19 березня 2013 року, 23 квітня 2013 року, 16 вересня 2013 року, 28 жовтня 2013 року;

Визнати протиправними дії Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України та Південної митниці Міндоходів України стосовно заступника начальника Південної митниці Міндоходів України ОСОБА_3 щодо видачі йому не належним чином оформленої трудової книжки;

Визнати протиправні дію та бездіяльність Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України та Південної митниці Міндоходів України в період з з 24.12.2008р. по 05.12. 2013р. такими, що є грубим порушенням трудового законодавства стосовно законних прав і охоронюваних законом інтересів заступника начальника Південної митниці Міндоходів України ОСОБА_3;

Зобов'язати Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України та Південної митниці Міндоходів України в залежності від їх компетенції та з метою повного відновлення порушених прав вчинити стосовно заступника начальника Південної митниці Міндоходів України ОСОБА_3 вчинити наступні дії:

- заповнити та видати ОСОБА_3 належним чином заповнену (оформлену) трудову книжку із внесенням до неї записів про недійсність запису №13 від 24.12. 2008 року, про скасування наказу Державної митної служби України від 24.12.2008р. №2794-к;

- нарахувати і провести гарантійні грошові компенсаційні (в тому числі, індексаційні) виплати ОСОБА_3 за весь час дії незаконного наказу голови Державної митної служби України від 24.12.2008р. №2794-к "Про припинення з державної служби" за період з 24.12.2008р. по 04.12.2013р.

- нарахувати і провести гарантійні грошові компенсаційні (в тому числі, індексаційні) виплати ОСОБА_3 за весь час вчинення неправомірних дії та бездіяльності після видання наказу від 04.12.2013р. №1100-к за період з 04.12.2013р. по 05.12.2014р.;

Стягнути з Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України та Південної митниці Міндоходів України в солідарному порядку на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час (вимушеного прогулу, затримки видачі трудової книжки, порушення строків грошового розрахунку) за період з 25.12.2008р. по 02.12.2014р. включно - 312 983,96 грн. (розрахунок додається), без урахування інших гарантійних та компенсаційних виплат;

Стягнути з Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч гривень);

Стягнути з Південної митниці Міндоходів України на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

11 грудня 2014 року позивачем через канцелярію суду подана заява про виправлення арифметичної помилки, якою він просив змінити заявлену у позовній заяві (уточнюючій) від 18.11.2014 року суму 312 983, 96 грн. на 313554, 26 грн. /а.с. 125; т.2./.

Ухвалою суду від 18 грудня 2014 року позовна заява ОСОБА_3 залишена без розгляду в частині наступних вимог:

"Визнати протиправною бездіяльність Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України та Південної митниці Міндоходів України стосовно заступника начальника Південної митниці Міндоходів України ОСОБА_3 щодо:

- не видання наказу про звільнення особи з посади заступника начальника Південної митниці Міндоходів України, яка обіймала її станом на 04.12.2013р. та, яку до 24.12.2008р. обіймав ОСОБА_3 - у зв'язку з виданням наказу від 04.12.2013р. №1100-к "Про скасування наказу Державної митної служби України від 24.12.2008р. №2794-к "Про припинення з державної служби" за період з 24.12.2008р. по 04.12. 2013р.;

- не вжиття заходів та не видання наказу про поновлення ОСОБА_3 на посаді заступника начальника Південної митниці Міндоходів України у зв'язку з виданням наказу від 04.12.2013р. №1100-к про скасування наказу Державної митної служби України від 24.12.2008р. № 2794-к "Про припинення з державної служби" за період з 24.12.2008р. по 04.12.2013р. - за відсутності наказу про його звільненням станом на 04.12.2013р., в тому числі, на підставі заяв від 19.03.2013р., від 23.04.2013р., від 16.09.2013р„ від 28.10.2013р.;

- не проведення з ОСОБА_3 повного грошового розрахунку, в тому числі, за час вимушеного прогулу, порушення строків видачі трудової книжки, проведення грошового розрахунку та не проведення з ним гарантійних компенсаційних грошових виплат за період з 24.12.2008р. по 04.12.2013р. - у зв'язку із скасуванням на підставі наказу від 04.12.2013р. №1100-к, визнаного судом неправомірним, наказу Державної митної служби України від 24.12.2008р. № 2794-к;

- надання ОСОБА_3 неповних відповідей на питання, що порушувалися ним у заявах 19 березня 2013 року, 23 квітня 2013 року, 16 вересня 2013 року, 28 жовтня 2013 року;

Зобов'язати Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України та Південної митниці Міндоходів України в залежності від їх компетенції та з метою повного відновлення порушених прав вчинити стосовно заступника начальника Південної митниці Міндоходів України ОСОБА_3 вчинити наступні дії:

- нарахувати і провести гарантійні грошові компенсаційні (в тому числі, індексаційні) виплати ОСОБА_3 за весь час дії незаконного наказу голови Державної митної служби України від 24.12.2008р. №2794-к "Про припинення з державної служби" за період з 24.12.2008р. по 04.12.2013р.

- нарахувати і провести гарантійні грошові компенсаційні (в тому числі, індексаційні) виплати ОСОБА_3 за весь час вчинення неправомірних дії та бездіяльності після видання наказу від 04.12.2013р. №1100-к за період з 04.12.2013р. по 05.12.2014р.;

- стягнути з Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України та Південної митниці Міндоходів України в солідарному порядку на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час (вимушеного прогулу, затримки видачі трудової книжки, порушення строків грошового розрахунку) за період з 25.12.2008р. по 02.12.2014р. включно - 313554,26 грн. (розрахунок додається), без урахування інших гарантійних та компенсаційних виплат".

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року, адміністративний позов ОСОБА_3 до Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України, Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, третя особа: Голова Державної митної служби України про зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів, задоволений частково:

визнано протиправною бездіяльність Південної митниці Міністерства доходів і зборів України щодо не внесення до трудової книжки НОМЕР_3 ОСОБА_3 на підставі наказу Державної митної служби України від 04.12.2013 року № 1100-к "По особовому складу митних органів" запису про недійсність запису № 13 від 24.12.2008 року "звільнений із займаної посади за порушення Присяги державного службовця відповідно до пункту 6 частини 1 ст. 30 Закон України "Про державну службу" внесеного на підставі Наказу Державної митної служби України № 2794-к "Про припинення державної служби";

зобов'язано Південну митницю Міністерства доходів і зборів України внести на підставі наказу Державної митної служби України від 04.12.2013 року № 1100-к "По особовому складу митних органів" запис до трудової книжки НОМЕР_3 ОСОБА_3 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) про недійсність запису № 13 від 24.12.2008 року "звільнений із займаної посади за порушення Присяги державного службовця відповідно до пункту 6 частини 1 ст. 30 Закон України "Про державну службу", внесеного на підставі Наказу Державної митної служби України № 2794-к "Про припинення державної служби";

у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково: ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2014 р. по справі № 816/3303/14 скасовано в частині залишення без розгляду позовних вимог щодо:

- визнання протиправними дії Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України та Південної митниці Міндоходів України щодо не вжиття заходів та не видання наказу про поновлення ОСОБА_3 на посаді заступника начальника Південної митниці Міндоходів України у зв'язку з виданням наказу від 04.12.2013р. №1100-к про скасування наказу Державної митної служби України від 24.12.2008р. № 2794-к "Про припинення з державної служби" за період з 24.12.2008р. по 04.12.2013р. - за відсутності наказу про його звільненням станом на 04.12.2013р., в тому числі, на підставі заяв від 19.03.2013р., від 23.04.2013р., від 16.09.2013р„ від 28.10.2013р.

- зобов'язання Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України та Південної митниці Міндоходів України в залежності від їх компетенції та з метою повного відновлення порушених прав вчинити стосовно заступника начальника Південної митниці Міндоходів України ОСОБА_3 вчинити дії з нарахування і проведення гарантійних грошових компенсаційних (в тому числі, індексаційні) виплат ОСОБА_3 за весь час дії незаконного наказу голови Державної митної служби України від 24.12.2008р. №2794-к "Про припинення з державної служби" за період з 24.12.2008р. по 04.12.2013р.

- нарахування і проведення гарантійних грошових компенсаційних (в тому числі, індексаційні) виплат ОСОБА_3 за весь час вчинення неправомірних дії та бездіяльності після видання наказу від 04.12.2013р. №1100-к за період з 04.12.2013р. по 05.12.2014р.

В цій частині судом прийнято нову ухвалу, якою направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В іншій частині ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2014 р. по справі № 816/3303/14 - залишена без змін.

Позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги, тому з урахуванням вказаних заяв та заяви про зменшення позовних вимог, поданої представником позивача в судовому засіданні 23.10.2015, позивач просив суд:

Визнати протиправними дії Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України та Південної митниці Міндоходів України щодо:

- не вжиття заходів та не видання наказу про поновлення ОСОБА_3 на посаді заступника начальника Південної митниці Міндоходів України у зв'язку з виданням наказу від 04.12.2013 № 1100-к про скасування наказу Державної митної служби України від 24.12.2008 № 2794-к "Про припинення з державної служби" за період з 24.12.2008 по 04.12.2013 - за відсутності наказу про його звільнення станом на 04.12.2013, в тому числі, на підставі заяв від 19.03.2013, від 23.04.2013, від 16.09.2013, від 28.10.2013;

Зобов'язати Міністерство доходів і зборів України, Державну фіскальну службу України та Південну митницю Міндоходів України в залежності від їх компетенції та з метою повного відновлення порушення прав:

- вчинити стосовно заступника начальника Південної митниці Міндоходів України ОСОБА_3 дії з нарахування і проведення гарантійних виплат грошових компенсаційних (в тому числі, індексаційні) виплат ОСОБА_3 за весь час дії незаконного наказу голови Державної митної служби України від 24.12.2008 № 2794-к "Про припинення з державної служби" за період з 24.12.2008 по 04.12.2013;

- нарахувати і провести гарантійні грошові компенсаційні (в тому числі, індексаційні) виплати ОСОБА_3 за весь час вчинення неправомірних дій та бездіяльності після видання наказу від 04.12.2013 № 1100-к за період з 05.12.2013 по 05.08.2015 р.

В обґрунтування вказаних вимог, що слідує зі змісту позову та наданих суду письмових пояснень, позивач посилався на ті обставини, що наказом Державної митної служби України № 844-к від 21.05.2008 ОСОБА_3 з 21.05.2008 призначено на посаду заступника начальника служби-начальника відділу Іллічівськ та Білгород-Дністровський служби митної вартості та організації боротьби з порушеннями митного законодавства Південної митниці. Наказом Державної митної служби України №1061-к від 19.06.2008 переведено ОСОБА_3, заступника начальника служби-начальника відділу Іллічівськ та Білгород-Дністровський служби митної вартості та організації боротьби з порушеннями митного законодавства Південної митниці, з 20.06.2008 на посаду заступника начальника Південної митниці. Наказом Державної митної служби України від 24.12.2008 № 2794-к "Про припинення державної служби" за порушення Присяги державного службовця, що виявилося у негативному впливі на авторитет державного службовця та митної служби України, припинено перебування на державній митній службі в митних органах України ОСОБА_3, звільнивши з посади заступника начальника Південної митниці відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу". Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року, що набрало законної сили з 18.05.2013 року, адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Південної митниці Державної митної служби України, третя особа - Голова Державної митної служби України про визнання протиправним і скасування наказу задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 24 грудня 2008 № 2794 - к "Про припинення державної служби". Згідно з вимогами частини п'ятої статті 235 КЗпП прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню. Позивач зазначає, що виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення працівника (частина перша статті 77 Закону України "Про виконавче провадження". І тому, посилаючись на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року у цій справі, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду, і якою зобов'язано Південну митницю Міндоходів внести запис до трудової книжки ОСОБА_3 про недійсність запису № 13 від 24.12.2008 року про звільнення з посади за порушення Присяги, позивач вважає, що він перебував та формально до теперішнього часу перебуває на посаді у державній митній службі в митному органі України і є державним службовцем. Щодо вимог, пов'язаних із нарахуванням і проведенням гарантійних грошових компенсаційних (у тому числі індексаційних витрат, позивач виходить із того, що згідно з частиною шостою статті 95 КзпП заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. Відповідно до статті 33 Закону України "Про оплату праці" у період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Таким чином, зазначає позивач, індексація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою і, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належною йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Стосовно нарахування гарантійних та компенсаційних витрат позивач зауважує, що гарантійними виплатами є грошові виплати за час, коли працівник не виконає трудових обов'язків з передбачених законодавством поважних причин у вигляді середнього заробітку працівника, компенсаційними виплатами є грошові доходи (посадовий оклад, премія, доплати за ранг, надбавка за вислугу років на державній службі та інші надбавки, доплати і матеріальна допомога, що визначається Кабінетом Міністрів України, компенсація за невикористану основну та додаткову відпустку з допомогою для оздоровлення у розмірі посадового окладу) разом із сумою індексації. Позивач зазначає, що внаслідок незаконного звільнення з займаної посади, що встановлено відповідним судовим рішенням, яким скасований наказ про його звільнення і, яке набрало законної сили, а також триваючим порушенням з боку відповідачів трудового законодавства завдана шкода його правам та охоронюваним законом інтересам. Позивач зауважив, що прийнятими судовими рішення, що набрали законної сили, відповідачів зобов'язано поновити позивача на посаді з якої його незаконно було звільнено, та, по-суті, підтверджено, що позивач, в тому числі, позбавлений можливості перебувати на іншій публічній службі, оскільки з наявних записів його трудової книжки вбачається перебування на посаді заступника начальника Південної митниці Міндоходів України, що створює відповідні обмеження щодо сумісництва.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, просив розглядати справу без його особистої участі / т. 2 а. с. 4/.

Представник позивача вимоги адміністративного позову, з урахуванням уточнень, підтримав просив суд їх задовольнити.

Представник відповідачів - Державної фіскальної служби України, Одеської митниці ДФС - проти позову заперечував з підстав наведених у письмових запереченнях, просив відмовити у його задоволенні.

Відповідачі - Міністерство доходів і зборів України, третя особа: Голова Державної фіскальної служби України, в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялись належним чином.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановила таке.

Судом встановлено, що наказом Державної митної служби України № 844-к від 21.05.2008 року ОСОБА_3 з 21.05.2008 призначено на посаду заступника начальника служби-начальника відділу Іллічівськ та Білгород-Дністровський служби митної вартості та організації боротьби з порушеннями митного законодавства Південної митниці /а.с. 21; т.2/.

Позивач мав статус державного службовця та при зарахуванні на державну службу прийняв Присягу відповідно до вимог статті 413 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92 - ІV, що діяв станом на момент виникнення правовідносин, та статті 17 Закону України "Про державну службу".

Наказом Державної митної служби України №1061-к від 19.06.2008 року переведено ОСОБА_3, заступника начальника служби-начальника відділу Іллічівськ та Білгород-Дністровський служби митної вартості та організації боротьби з порушеннями митного законодавства Південної митниці, з 20.06.2008 на посаду заступника начальника Південної митниці /а.с. 31; т.2/.

Наказом Державної митної служби України від 24.12.2008 № 2794-к "Про припинення державної служби" за порушення Присяги державного службовця, що виявилося у негативному впливі на авторитет державного службовця та митної служби України, припинено перебування на державній митній службі в митних органах України ОСОБА_3, звільнивши з посади заступника начальника Південної митниці відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" /а.с. 38; т.2/.

06 травня 2010 року ОСОБА_3 звертався до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України, третя особа: Голова Державної митної служби України про визнання протиправним і скасування наказу № 2794-к від 24 грудня 2008 року "Про припинення державної служби", поновлення на посаді заступника начальника Південної митниці Державної митної служби України, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За наслідками розгляду справи № 2а-1910/10/1670 Полтавським окружним адміністративним судом прийнята постанова від 19 березня 2013 року, якою адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Південної митниці Державної митної служби України, третя особа - Голова Державної митної служби України про визнання протиправним і скасування наказу, зміну формулювання підстави звільнення з посади задоволений частково: визнаний протиправним та скасований наказ Державної митної служби України від 24 грудня 2008 №2794-к "Про припинення державної служби"; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року у справі № 2а-1910/10/1670 набрала законної сили 18.05.2013 року, отже обставини, встановлені цим судовим рішенням не потребують доказуванню під час розгляду цієї справи. /а.с. 150-153; т. 2/.

08.02.2013 року позивач звернувся до Міністра доходів і зборів із заявою від 05.02.2013 року, в якому серед іншого просив видати трудову книжку та провести з ним повний грошовий розрахунок при звільненні /а.с. 11-14; т. 1/.

З наслідками розгляду його звернення Листом від 04.03.2013 року № 11/01-12/2856 Південна митниця Державної митної служби України повідомила ОСОБА_3 про необхідність особисто прибути до відділу кадрової роботи Південної митниці для отримання трудової книжки /а.с. 15; т. 1/.

Отже зазначеною відповіддю Південної митниці Державної митної служби України до відома позивача було доведено про можливість отримання трудової книжки у відділі кадрової роботи Південної митниці. Доказів відмови в отриманні трудової книжки позивачем не було надано. При цьому, позивач будучи обізнаним про місце та порядок отримання трудової книжки, вдався до листування з органами державної влади та управління про що свідчить наступні фактичні обставини.

Листом від 11.03.2013 року № 11.1/2-13/2274 Державна митна служба Україна повідомила про необхідність звернення до Південної митниці з приводу отримання трудової книжки, де вона зберігається. Разом з цим також повідомлено, що відповідно до наказу Південної митниці від 29.01.2009 р. № 83 "Про проведення розрахунків" було перераховано на особистий рахунок позивача належні при звільненні суми. /а.с. 16; т. 1/.

24.04.2013 року позивач звернувся до Голови Державної митної служби України із заявою датованою 23 квітня 2013 року, в якому вимагав: повідомити його про виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 року; звільнити його з посади з 16.11.2009 р. на підставі ч. 3 ст. 38 КзПП України; видати (направити) на його адресу наказ Держмитслужби України наказ про звільнення, виданий замість скасованого судом; провести повний грошовий розрахунок при звільненні; повідомити про день, час та місце видачі трудової книжки /а.с. 17-18; т. 1/.

28.05.2013 року листом № 1587/б/99-99-24-04-14 Міністерство доходів і зборів України за наслідками розгляду звернення ОСОБА_3 від 23.04.2013 повідомила останнього, серед іншого, про те, що відповіді на питання щодо отримання трудової книжки та проведення розрахунку при звільнені були надані листом Державної митної служби України від 11.03.2013 № 11.1/2-13/2274 /а.с. 19; т.1/.

20.06.2013 року ОСОБА_3 надіслав на адресу Міністерства доходів і зборів України заву датовану 19 червня 2013 року, в якій просив повідомити його про виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 року; звільнити його з посади з 16.11.2009 р. на підставі ч. 3 ст. 38 КзПП України; видати (направити) на його адресу наказ Держмитслужби України наказ про звільнення, виданий замість скасованого судом; провести повний грошовий розрахунок при звільненні; повідомити про день, час та місце видачі трудової книжки /а.с. 20-21; т.1/.

Листом від 23.07.2013 року № 3231/Б/99-99-24-0474 Міністерство доходів і зборів України на звернення позивача від 19.06.2013 року надало відповідь про те, що з питань порушених у зверненні, була надана відповідь на аналогічне звернення листом Міністерства доходів і зборів України від 28.05.2013 р. № 1587/Б/99-99-24-04 /а.с. 22; т. 1/.

19.11.2013 року ОСОБА_3 надіслав на адресу Міністерства доходів і зборів України заяву датовану 14 листопада 2013 року в якій просив повідомити його про виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 року; звільнити його з посади з 18.11.2009 р. на підставі ч. 3 ст. 38 КзПП України; видати (направити) на його адресу наказ Держмитслужби України наказ про звільнення, виданий замість скасованого судом; провести повний грошовий розрахунок при звільненні; повідомити про день, час та місце видачі трудової книжки /а.с. 23-24; т.1/.

Листом від 20.12.2013 року № 6640/Б/99-99-24-04-14 Міністерство доходів і зборів України надало відповідь ОСОБА_3 на його звернення від 14.11.2013 року, в якій повідомила останнього про те, що на виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 року у справі № 2а-1910/10/1670 відповідно до наказу Дежмитслужби України від 04.12.2013 року № 1100-к "По особовому складу митних органів" скасовано наказ Держмитслужби України від 24.12.2008 року № 2794-к "Про припинення державної служби" /а.с. 25; т.1./.

21.02.2014 року позивач звернувся до Міністерства доходів і зборів України та Південної митниці Міндоходів з заявою датованою 20 лютого 2014 року в якому просив видати йому (надіслати на його адресу): наказ Дежмитслужби України від 04.12.2013 року № 1100-к "По особовому складу митних органів" про скасування наказу Держмитслужби України від 24.12.2008 року № 2794-к "Про припинення державної служби"; наказ про його звільнення згідно раніше поданою заявою; трудову книжку; провести грошовий розрахунок при звільненні /а.с.26-28; т.1./.

Листом від 14.03.2014 року № 3745/15-70-04-Б-15 Південна митниця Міндоходів за наслідками розгляду листа позивача від 20.02.2014 року проінформувала позивача про те, що: на виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 року у справі № 2а-1910/10/1670 наказ Держмитслужби України від 24.12.2008 року № 2794-к "Про припинення державної служби" скасований Наказом Дежмитслужби України від 04.12.2013 року № 1100-к "По особовому складу митних органів"; у зв'язку з припиненням перебування на державній службі в митних органах та звільненням із займаної посади, відповідно до наказу Південної митниці від 29.01.2009 № 83 "Про проведення розрахунків" була виплачена компенсація за невикористану частину щорічної відпустки тривалістю 24 календарних дні у сумі 2106,47 грн., зазначені кошти були перераховані на особовий рахунок ОСОБА_3, тобто розрахунок при звільненні проведено. Також зазначеною відповіддю запропоновано позивачу з'явитись до Південної митниці Міндоходів для отримання трудової книжки /а.с. 29; т.1/.

Щодо тверджень позивача про неотримання ним відповідей на питання, що порушувалися ним у заявах 16 вересня 2013 року, 28 жовтня 2013 року, то суд зазначає, що позивачем не надано доказів звернення до відповідачів або установ правонаступниками яких вони є із зазначеними заявами. Натомість 16 вересня 2013 року та 28 жовтня 2013 року датовані заяви позивача до суду про видачу постанови Полтавського окружного адміністративного суд від 19.03.2013 року з відміткою про набрання нею законної сили.

Згідно матеріалів адміністративного позову 21 липня 2014 року представник позивача отримав трудову книжку ОСОБА_3, яка не містила запису про скасування наказу голови Державної митної служби України № 2794-к "Про приинення державної служби".

Позивач не погодився з діями та бездіяльністю відповідачів, а тому оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При наданні оцінки вимогам позивача про визнання протиправними дій Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України та Південної митниці Міндоходів України щодо не вжиття заходів та не видання наказу про поновлення ОСОБА_3 на посаді заступника начальника Південної митниці Міндоходів України у зв'язку з виданням наказу від 04.12.2013 № 1100-к про скасування наказу Державної митної служби України від 24.12.2008 № 2794-к "Про припинення з державної служби" за період з 24.12.2008 по 04.12.2013 - за відсутності наказу про його звільнення станом на 04.12.2013, в тому числі, на підставі заяв від 19.03.2013, від 23.04.2013, від 16.09.2013, від 28.10.2013, та доводам останнього, наведеними в їх обґрунтування, запереченням представника відповідачів, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За приписами статті 240-1 КЗпП України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 49-3 цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України "Про зайнятість населення".

Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

У правовідносинах що склались між позивачем та відповідачами, чинний закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч. 1 ст. 235 та ст. 240-1 КЗпП України, тому, установивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням визначеного законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі (постанова судових палат у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України від 21 травня 2014 р. у справі N 6-33цс14).

Аналогічне твердження міститься й у Висновках Верховного Суду України, викладені у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за I півріччя 2014 року.

06 травня 2010 року ОСОБА_3 звертався до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України, третя особа: Голова Державної митної служби України про визнання протиправним і скасування наказу № 2794-к від 24 грудня 2008 року "Про припинення державної служби", поновлення на посаді заступника начальника Південної митниці Державної митної служби України, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За наслідками розгляду справи № 2а-1910/10/1670 Полтавським окружним адміністративним судом прийнята постанова від 19 березня 2013 року, якою адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Південної митниці Державної митної служби України, третя особа - Голова Державної митної служби України про визнання протиправним і скасування наказу, зміну формулювання підстави звільнення з посади задоволений частково: визнаний протиправним та скасований наказ Державної митної служби України від 24 грудня 2008 №2794-к "Про припинення державної служби"; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року у справі № 2а-1910/10/1670 набрала законної сили 18.05.2013 року, отже обставини, встановлені цим судовим рішенням не потребують доказуванню під час розгляду цієї справи. /а.с. 150-153; т. 2/.

Згідно з зазначеною постановою 29.01.2013 року позивач під час розгляду справи № 2а-1910/10/1670 надав суду позовну заяву до Державної митної служби України, треті особи: Голова Державної митної служби України, Південна митниця Державної митної служби України, якою змінив свої позовні вимоги та просив визнати протиправним та скасувати наказ № 2794-к від 24.12.2008 "Про припинення державної служби", змінити формулювання підстави звільнення ОСОБА_3 з посади заступника начальника Південної митниці Державної митної служби України з п.6 ч.1 ст.30 Закону України "Про державну службу" на ч.3 ст.38 КЗпП України - за власним бажанням у зв'язку з невиконанням Державною митною службою України законодавства про працю з 16.11.2009, зобов'язати відповідача видати йому трудову книжку, стягнути середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки, повного грошового розрахунку при звільненні та стягнути моральну шкоду в розмірі 20000 грн. Вищевказані зміни до позовної заяви були прийняті судом до розгляду.

В подальшому ухвалою колегії суддів від 29.01.2013 року клопотання позивача про залишення його первісної позовної вимоги про поновлення на посаді заступника начальника Південної митниці Державної митної служби України без розгляду було задоволено, позовна заява в частині позовних вимог ОСОБА_3 про поновлення його на посаді залишено без розгляду /а.с. 154-155; т. 2/.

Ухвалою колегії суддів від 19.03.2013 року було задоволено клопотання позивача про залишення без розгляду раніше поданої зміненої позовної заяви в частині зобов'язання відповідача видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, повного грошового розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди /а.с. 154; т. 2/.

Також згідно мотивувальної частини постанови суду від 19.03.2013 року у справі № 2а-1910/10/1670 питання про поновлення ОСОБА_3 на посаді заступника начальника Південної митниці Державної митної служби України у зв'язку із визнанням протиправним та скасуванням вищевказаного наказу колегією суддів не вирішується, оскільки представником позивача в ході судового розгляду надано пояснення, що позивач втратив бажання працювати в митних органах та на даний час працює в іншому місці, у зв'язку з чим ним і було відкликано позовну вимогу про його поновлення на посаді.

З огляду на викладені обставини, позивач не був поновлений на попередній роботі органом, який розглядав трудовий спір, оскільки представником позивача в ході судового розгляду надано пояснення, що позивач втратив бажання працювати в митних органах та на даний час працює в іншому місці, у зв'язку з чим ним і було відкликано позовну вимогу про його поновлення на посаді, а відповідної вимоги (про поновлення на посаді) позивачем в даному провадженні не заявлено.

Позивач також не звертався із вимогою про поновлення на посаді і під час судового розгляду даного позову.

Крім того постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року, суд в межах заявлених позовних вимог захистив порушене право позивача зобов'язавши Південну митницю Міністерства доходів і зборів України внести на підставі наказу Державної митної служби України від 04.12.2013 року № 1100-к "По особовому складу митних органів" запис до трудової книжки НОМЕР_3 ОСОБА_3 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) про недійсність запису № 13 від 24.12.2008 року "звільнений із займаної посади за порушення Присяги державного службовця відповідно до пункту 6 частини 1 ст. 30 Закон України "Про державну службу", внесеного на підставі Наказу Державної митної служби України № 2794-к "Про припинення державної служби.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про визнання протиправними дій Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України та Південної митниці Міндоходів України щодо не вжиття заходів та не видання наказу про поновлення ОСОБА_3 на посаді заступника начальника Південної митниці Міндоходів України у зв'язку з виданням наказу від 04.12.2013 № 1100-к про скасування наказу Державної митної служби України від 24.12.2008 № 2794-к "Про припинення з державної служби" за період з 24.12.2008 по 04.12.2013 - за відсутності наказу про його звільнення станом на 04.12.2013, в тому числі, на підставі заяв від 19.03.2013, від 23.04.2013, від 16.09.2013, від 28.10.2013.

Надаючи оцінку вимогам позивача про зобов'язання Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України та Південної митниці Міндоходів України в залежності від їх компетенції та з метою повного відновлення порушених прав:

- вчинити стосовно ОСОБА_3 дії з нарахування і проведення гарантійних грошових компенсаційних (в тому числі, індексаційні) виплат ОСОБА_3 за весь час дії незаконного наказу голови Державної митної служби України від 24.12.2008 р. по 04.12.2013 року;

- нарахувати і првести гарантійні грошові компенсаційні (в тому числі, ідндексаційні) виплати ОСОБА_3 за весь час вчинення неправомірних дій та бездіяльності після видання наказу від 04.12.2013 р. № 1100-к за період з 05.12.2013 р. по 05.08.2015 р., суд виходить з наступного.

Право кожного громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю та соціальних виплат закріплено у статтях 43, 46 Конституції України.

Міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, відповідно до статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори" від 29 червня 2004 року є частиною національного законодавства. Згідно з Віденською конвенцією про правонаступництво держав щодо договорів, 1978 року (Україна приєдналася до неї 17 вересня 1992 року) та статтями 6, 7 Закону України "Про правонаступництво"від 12 вересня 1991 року, Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України, а також за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам України.

Згідно із частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" N 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Реалізація зазначених конституційних прав громадян врегульована Законом України "Про оплату праці", Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП), іншими законодавчими та нормативними актами.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; законами України: "Про оплату праці", "Про індексацію грошових доходів населення", "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати"; Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427.

Відповідно до частини 1 статті 94 КЗпП заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За змістом норми частини 1 статті 95 КЗпП мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

При цьому частина 5 згаданої статті КЗпП визначає мінімальну заробітну плату у якості державної соціальної гарантії, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб.

А згідно частини 6 цієї ж статті КЗпП заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

За приписами статті 98 КЗпП оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Нормою статті 2 Закону України "Про оплату праці" визначена структура заробітної плати. Зокрема, основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

При цьому, як це передбачено частиною 4 статті 3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Крім обов'язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов'язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов'язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров'я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо. Такі зобов'язання відповідають мінімальним державним гарантіям, установленим статтею 12 Закону України "Про оплату праці", зокрема щодо оплати часу простою, який мав місце не з вини працівника.

Нормою статті 33 Закону України "Про оплату праці" в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Також статтею 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною 2 статті 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 (далі - Порядок індексації), які поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 2 Порядку індексації, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

За змістом пункту 3 Порядку індексації, до об'єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема: виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати.

Отже, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").

Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (частина перша статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", пункт 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078).

Структуру заробітної плати визначено у статті 2 Закону України "Про оплату праці", якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій (частина друга статті 2 Закону України "Про оплату праці").

Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 р. № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 р. за № 114/8713.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, індексація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою і, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно статті 2 зазначеного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

При цьому виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати").

Також слід зазначити, що передбачена статтею 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частки заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати провадиться згідно з Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. № 1427 (зі змінами, внесеними постановою від 23 квітня 1999 р. № 692) (далі - Положення про компенсацію), підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

За змістом пункту 4 Положення про компенсацію, у разі затримки виплати заробітної плати за кілька місяців сума компенсації визначається згідно з пунктом 3 цього Положення за кожний місяць окремо і підсумовується. Приклад розрахунку суми компенсації наведено у додатку до цього Положення.

При цьому згідно пункту 5 Положення про компенсацію виплата працівникові суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості із заробітної плати за відповідний місяць.

Економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України на час виникнення спірних правовідносин регулювались нормами Митного кодексу України від 11 липня 2002 року.

Так за змістом статті 408 зазначеного Кодексу правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".

Нормами статті 428 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року було встановлено, що держава гарантує оплату праці посадових осіб митної служби України з метою створення достатніх матеріальних умов для незалежного і сумлінного виконання ними службових обов'язків.

В подальшому був прийнятий Митний кодекс України від 13 березня 2012 року, згідно з частинами 1, 3 статті 569 якого визначено, що працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями. Правове становище посадових осіб органів доходів і зборів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 585 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року, держава забезпечує достатній рівень оплати праці посадових осіб органів доходів і зборів з метою створення матеріальних умов для незалежного і сумлінного виконання ними службових обов'язків. Заробітна плата посадової особи органів доходів і зборів складається з посадового окладу, надбавок до нього, премії, доплат та інших виплат, розмір та порядок встановлення яких визначаються Кабінетом Міністрів України.

Отже, з огляду на зміст наведених норм Митного кодексу України, чинного на момент виникнення спірних відносин та Митного кодексу України, чинного на час вирішення справи, суд доходить до висновку, що загальні питання визначення правового статусу та оплати праці посадових осіб митної служби (посадових осіб органів доходів і зборів) законодавцем врегульовано аналогічно, а саме, закріплено, що правовий статус таких посадових осіб, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, Митним кодексом, а в частині, що ним не регулюється, - законодавством про державну службу.

Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулює Закон України "Про державну службу".

Відповідно до статті 33 Закону України "Про державну службу" оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю.

Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків.

Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю.

Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших, передбачених цим Законом, гарантій, пільг і компенсацій.

При цьому суд зазначає, що наявність спеціальних законів не виключає можливості застосування до правовідносин, пов'язаних із проходженням громадянами публічної служби та її припиненням, окремих норм трудового законодавства у випадках, передбачених спеціальними законами.

Згідно з частиною 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється, передусім, із загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю (далі - КЗпП), а також з підстав, визначених даною статтею.

Таким чином, при звільненні особи з публічної служби на цю особу можуть поширюватися гарантії, передбачені цим Кодексом, якщо інше прямо не передбачено спеціальним законом.

Виходячи зі змісту спірних правовідносин та встановлених обставин, при наданні оцінки вимогам позивача та доводам, викладеним в їх обґрунтування суд виходить з наступного.

Позивачем в даному позові, серед іншого, заявлені вимоги про зобов'язання Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України та Південної митниці Міндоходів України в залежності від їх компетенції та з метою повного відновлення порушених прав:

- вчинити стосовно ОСОБА_3 дії з нарахування і проведення гарантійних грошових компенсаційних (в тому числі, індексаційні) виплат ОСОБА_3 за весь час дії незаконного наказу голови Державної митної служби України від 24.12.2008 р. по 04.12.2013 року;

- нарахувати і провести гарантійні грошові компенсаційні (в тому числі, ідндексаційні) виплати ОСОБА_3 за весь час вчинення неправомірних дій та бездіяльності після видання наказу від 04.12.2013 р. № 1100-к за період з 05.12.2013 р. по 05.08.2015 р.

В обґрунтування заявлених вимог, що слідує із заяви про зміну позовних вимог (позовна заява (уточнююча)) позивач стверджує, що фактично, прийнятими судовими рішеннями, що набрали законної сили, відповідачів зобов'язано поновити позивача на посаді з якої його незаконно було звільнено, та по суті підтверджено, що позивач в тому числі, позбавлений можливості перебувати на іншій публічній службі, оскільки з наявних записів його трудової книжки вбачається перебування на посаді заступника начальника Південної митниці Міндоходів України, що створює відповідні обмеження щодо сумісництва (а.с.54-55; т.4).

19 вересня 2015 року, на вимогу суду, представником позивача стосовно обґрунтування позовних вимог, надані письмові пояснення (а.с.113-115; т.4), за змістом яких він зазначає, що гарантійні виплати при затримці виконання рішення про поновлення працівника на роботі власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, що розглядає трудові спори про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить рішення про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки (ст.236 КЗпП України). Зазначає, що до гарантійних виплат відносять: оплату щорічної та додаткової відпустки, виплат за час затримки розрахунку (ст. 117 КЗпП України). Отже, позивач звертає увагу, що гарантійними виплатами є грошові виплати за час, коли працівник не виконує трудових обов'язків з передбачених законодавством поважних причин у вигляді середнього заробітку працівника, компенсаційними виплатами є грошові доходи (посадовий оклад, премія, доплати за ранг, надбавка за вислугу років на державній службі та інші надбавки, доплати і матеріальна допомога, що визначається Кабінетом Міністрів України, компенсація за невикористану основну та додаткову відпустку з допомогою для оздоровлення у розмірі посадового окладу) разом із сумою індексації.

Отже, з огляду на пояснення представника відповідача, останній фактично просить зобов'язати Міністерство доходів і зборів України, Державну фіскальну службу України та Південну митницю Міндоходів України в залежності від їх компетенції та з метою повного відновлення порушених прав: - вчинити стосовно ОСОБА_3 дії з нарахування і проведення виплат у вигляді середнього заробітку працівника, компенсаційних виплат (грошові доходи (посадовий оклад, премія, доплати за ранг, надбавка за вислугу років на державній службі та інші надбавки, доплати і матеріальна допомога, що визначається Кабінетом Міністрів України, компенсація за невикористану основну та додаткову відпустку з допомогою для оздоровлення у розмірі посадового окладу) разом із сумою індексації , ОСОБА_3 за весь час дії незаконного наказу голови Державної митної служби України від 24.12.2008 р. по 04.12.2013 року; - нарахувати і провести виплати у вигляді середнього заробітку працівника, компенсаційних виплат ( грошові доходи (посадовий оклад, премія, доплати за ранг, надбавка за вислугу років на державній службі та інші надбавки, доплати і матеріальна допомога, що визначається Кабінетом Міністрів України, компенсація за невикористану основну та додаткову відпустку з допомогою для оздоровлення у розмірі посадового окладу) разом із сумою індексації ОСОБА_3 за весь час вчинення неправомірних дій та бездіяльності після видання наказу від 04.12.2013 р. № 1100-к за період з 05.12.2013 р. по 05.08.2015 р.

Відповідно до частин 2, 3 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

З урахуванням складу та змісту фактичних правовідносин, з приводу яких виник спір, суд зазначає, що за приписами частини 2 статті 235 КЗпП, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті (частин 3 статті 235 КЗпП).

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (частин 5 статті 235 КЗпП).

При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в статті 235 КЗпП України.

Зазначене відповідає Висновкам Верховного Суду України, викладеним у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за I півріччя 2014 року (Спори, що виникають із трудових правовідносин, пункт 4) та у Постанові судових палат у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України від 21 травня 2014 р. у справі N 6-33цс14).

Отже питання відновлення порушених прав позивача у спірних правовідносинах при встановлені обставин їх порушення, пов'язані із обранням способу захисту визначених статтею 235 КЗпП і, зокрема, вирішенням питання про виплату йому середнього заробітку.

При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.

Зазначене відповідає роз'ясненням, які містяться в пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці".

Відповідно до пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Індексація заробітної плати провадиться підприємством згідно зі статтею 33 Закону України "Про оплату праці" у період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" і Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.

Тобто заробітна плата за останні два місяці роботи перед звільненням визначається підприємством уже з урахуванням цієї величини за наявності умов, передбачених указаними законами.

Зазначений висновок також міститься й у Ухвалі Колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 липня 2011 року, прийнятої за наслідками розгляду справу за позовом особи до відкритого акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди за касаційними скаргами відкритого акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг") та особи на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 березня 2009 року.

Крім того суд зазначає, що згідно пункту 5 Положення про компенсацію виплата працівникові суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості із заробітної плати за відповідний місяць

Отже заробітна плата за останні два місяці роботи перед звільненням визначається підприємством уже з урахуванням величини індексації та компенсації за наявності умов, передбачених указаними законами.

Стосовно тверджень позивача, що фактично, прийнятими судовими рішеннями, які набрали законної сили, відповідачів зобов'язано поновити позивача на посаді з якої його незаконно було звільнено, суд зазначає наступне.