Постанова № 53533559, 10.11.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року № 813/4770/15

о 17 год., 10 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс», представник - Ахметова Г.В.до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області, представники - Кохан А.В., Клюфас О.Ф., Свитак В.О. про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення винесені за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки, висновки якої не відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Щодо спірного податкового повідомлення-рішення № 0000762203 від 20.08.2015 року, позивач зазначає, що позивач не отримував валютну виручку в розумінні Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Валютною виручкою є грошові кошти, які отримані за поставлені/реалізовані товари або послуги. В даному випадку, позивач здійснював передоплати на адресу компаній-нерезидентів за майбутні поставки товарів, і дана передоплата повинна була повернутись на рахунок товариства, що не можна кваліфікувати, як виручку згідно вказаного ж Закону.

Також, позивач вказує про неправомірне нарахування пені, оскільки ним не було порушено граничних термінів повернення валютної виручки. Позивач своєчасно звернувся із позовом до Міжнародного комерційного арбітражу при Торгово-Промисловій Палаті України у м. Києві із позовом про стягнення коштів. Однак, через значний розмір арбітражного збору, позивач звернувся з позовом до господарського суду Львівської області. Позовну заяву до господарського суду було подано у період знаходження аналогічної справи у МКАС при ТПП. Господарським судом Львівської області було порушено провадження у справі, а в подальшому позовні вимоги товариства задоволені повністю.

Податковим органом зроблено неправомірний висновок про те, що строки нарахування пені зупиняються з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження, а не з моменту звернення товариства до суду, як це передбачено законодавством.

Дата звернення до суду чи дата відправлення позову поштою є датою зупинення нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті, встановлених статтями 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Отже, позивач звільняється від відповідальності у вигляді пені за порушення строків повернення валютної виручки з дати прийняття позовної заяви судом.

Відповідачем неправомірно застосовано законодавство, та всупереч цьому ж Закону, не взято до уваги факти звернення товариства до Міжнародного комерційного арбітражу при ТПП України із позовами до компаній нерезидентів про повернення передоплат, зроблених товариством по господарських договорах, які зупиняють нарахування пені. Жодних виключень чинне законодавство не містить і нарахування пені позивачу по день відкриття провадження господарським судом є повністю протиправним.

Не взято також відповідачем до уваги те, що на момент звернення товариства до господарського суду були відкриті провадження по справах у Міжнародному комерційному арбітражі при ТПП України. Жодного розриву у строках між цими справами не було, тому нарахування пені є повністю протиправним.

На думку позивача, податковий орган неправомірно нарахував товариству пеню за весь період, що передував даті винесення господарським судом Львівської області ухвали про порушення провадження у справі.

Також, податковим органом неправомірно нараховано пеню за несвоєчасне поступлення валютної виручки через розподільчий рахунок позивача. Висновок податкового органу, що поступлення валюти на розподільчий рахунок не можна враховувати як поступлення валютних коштів на користь резидента, суперечить нормам чинного законодавства.

Щодо спірного податкового повідомлення-рішення № 0000752203 від 20 серпня 2015 року позивач зазначає, що в Додатку № 3 до акту перевірки, розрахунок штрафної санкції за порушення строків декларування валютних цінностей становить 850 грн., однак в цьому ж рішенні відповідачем донараховано, як пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, 4250,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала суду додаткові пояснення та докази, просила суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, у якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, що в процесі проведення перевірки встановлено порушення позивачем ст. ст. 1, 2, 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

Зокрема, кошти за надані послуги від нерезидента, на валютний рахунок позивача поступили з порушенням строків встановлених ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Платником податків надходження валютної виручки у даних обліку відображалося за датою надходження коштів на розподільчий рахунок (субрахунки 362 та 632 «Розрахунки з іноземними покупцями»), а не на поточні валютні рахунки позивача, які вказані в укладених зовнішньоекономічних контрактах. Розподільчі рахунки не відносяться до поточних рахунків клієнтів, через розподільчі рахунки зараховуються кошти на поточні рахунки юридичних осіб - резидентів в іноземній валюті. Розподільчі рахунки є технічними і не мають статусу поточного рахунку клієнта, клієнт не має права розпоряджатися коштами на цьому рахунку. Відповідно, датою надходження виручки в іноземній валюті від здійснення експортної операції є дата надходження іноземної валюти на його поточний рахунок, відкритий в уповноваженому банку.

Порушення резидентами строків повернення валютної виручки або строків поставки товару, передбачених статтями 1 і 2 вказаного Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Частиною другою цієї ж статті визначено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України, позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У частині третій статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що в разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.

Зі змісту частини четвертої статті 4 зазначеного Закону вбачається, що в разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що підставою для зупинення строків, передбачених статтями Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків - рішення суду про задоволення позову.

Зазначена правова позиція застосована Верховним Судом України під час вирішення справи за позовом підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним рішення (постанова Верховного Суду України від 13.02.2012).

Проте, в процесі проведення перевірки платником податків не надано рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про задоволення позовних вимог, лише зазначено, що таке на адресу позивача не надходило. Поряд з тим, надано постанову про прийняття справи до провадження від 06.03.14, якою зобов'язано позивача сплатити суму арбітражного збору.

Натомість, в процесі проведення перевірки платником податків надано рішення господарського суду Львівської області про задоволення позовних вимог щодо стягнення з коштів.

У зв'язку з тим, що платником податків не надано документів, які б підтверджували прийняття Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України рішення про стягнення заборгованості, пеня, за результатами перевірки донарахована, по день прийняття господарським судом позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі.

Щодо аргументів позивача про відсутність порушення вимог законодавства, яке регламентує порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, оскільки згідно приписами такого пеня нараховується за несвоєчасне повернення валютної виручки, а кошти, які перераховувалися в якості оплати за недопоставлений товар та які не були повернуті нерезидентом не слід вважати виручкою.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечення підтримали, надали суду додаткові пояснення та докази, просили суд в задоволені позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

24.07.2015 року відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічних контрактах від 10.09.2012 №26/1/12, від 17.10.2011 № (1) GLS2337AX, (2) GPS3416XA, від 23.10.2013 № 23/10/13, від 28.04.2014 №28/04/14, від 13.05.2013 № 13/05/13, від 02.01.2009 №01/09, від 16.10.2013 № 41/13 відповідно до інформаційних повідомлень уповноважених банків AT «Дельта Банк» від 07.03.2014 № 2/27-17/31 16. від 04.04.2014 №2/27-17/4402, від 08.04.2014 № 2/27-174610, від 06.05.2014 № 2/27-17/5601, від 05.06.2014 № 2 27-17/6807, від 04.09.2014 № 2/27-17/9710, від 06.10.2014 №2/27-17/11016, ПАТ КБ «Приватбанк» від 03.04.2014 №Г-31.0.0.0/1-8267, від 03.10.2014 № Г-31.0.0.0/1-32986, від 03.10.2014 № Г-31.0.0.0/1-32987, від 03.10.2014 № Г-31.0.0.0/1-32988 і ПАТ «Креді Агріколь Банк» від 06.06.2014 № 12311/407, від 06.03.2015 № 12311 1030, від 06.06.2015 № 12311/1106 та по зовнішньоекономічному контракту від 01.10.2013 № 01/10/13, укладеному з Gateborg Solutions Ltd (Великобританія), зовнішньоекономічному контракту від 24.07.2014 №24/14/1, укладеному з RS-Nova Spolka z о.о. (Польща) та договору комісії від 17.10.2011 № б/н, укладеному з Petergrow Ltd (Великобританія) за період 2014-2015 роки.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 198/2203/32115067.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. Статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» по контракту від 10.09.2012 № 26/1/12, укладеному з Т.В.Fruit Polska Spolka z Ograniczona Odpowiedzialnoscia S.K.A. (Польща), по контракту від 02.01.2009 01/09 з Tank Trans Polska Sp. z o.o. (Польща), по контракту від 16.10.2013 № 41/13 з Sibcoimtrex Inc. (США) та по контракту від 24.07.2014 № 24/14/1 з RS-Nova Spolka z o.o. (Польща);

2. Статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» по договору комісії від 17.10.2011 № б/н та по контрактах від 23.10.2013 № 23/10/13 і від 13.05.2013 № 13/05/13, укладених з Petergrow Ltd (Великобританія), по контракту від 28.04.2014 № 28/04/14 3 Supramond Impex LLP (Великобританія) та по контракту від 01.10.2013 № 01/10/13 з Gateborg Solutions Ltd (Великобританія);

3. Статті 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» і пункту 7 розділу III «Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 10 серпня

2005 року № 281, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 серпня 2005

року за № 950/11230, а саме: не була перерахована до Державного бюджету України

позитивна курсова різниця в сумі 4938361,21 грн., яка виникла в результаті

повернення валютних коштів фірмою Petergrovv Ltd (Великобританія) по імпортному

контракту від 13.05.2013 № 13/05/13.

У випадку несплати в термін до 30.09.2015 до Державного бюджету України позитивної курсової різниці на код бюджетної класифікації 21081000 «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства» в сумі 4938361.21 грн., у жовтні місяці 2015 року буде подано пропозицію до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України через Державну фіскальну службу України щодо застосування до ТОВ «Танк Транс» спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (із змінами та доповненнями);

4. Вимог пункту 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а саме не подано «Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами».

20.08.2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000752203, яким на підставі акта перевірки за № 198/2203/32115067 від 24.07.2015 року згідно п.п. 54.3.5. п. 54.3 ст. 54, п. 120.1. ст. 120 ПК України, встановлено порушення п. 1. ст. 9, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 4250,00 грн.

20.08.2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000762203, яким на підставі акта перевірки за № 198/2203/32115067 від 24.07.2015 року згідно п.п. 54.3.5. п. 54.3 ст. 54 ПК України та згідно ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», встановлено порушення ст. 1 та ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 21411369,21 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції чинній на час спірних правовідносин), виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно ст. 2 цього ж Закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно ст. 3 цього ж Закону, Національний банк України має право встановлювати строк, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням, і порядок її продажу в разі недотримання резидентом цього строку.

Згідно ст. 4 цього ж Закону, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього ж Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Згідно ст. 5 цього ж Закону, у разі порушення резидентами строків, установлених Національним банком України відповідно до статті 3 цього Закону, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Згідно ст. 6 цього ж Закону, строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього ж Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього ж Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, протягом п'яти робочих днів з дати видачі висновку, зазначеного у частині другій цієї статті, інформує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, про видачу такого висновку.

Згідно п. 1 ст. 9 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього ж Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Судом враховуються обґрунтування позовних вимог позивача в частині спірного податкового повідомлення-рішення за № 0000752203 від 20.08.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 4250,00 грн., оскільки:

Згідно п. 120.1. ст. 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідачем жодними належними та допустимими доказами не підтверджено обставину про те, що до позивача протягом року було застосовано штраф за неподання або несвоєчасне подання податкових декларацій (розрахунків), відповідно штраф який має бути застосований до позивача повинен складати 850 грн. (розрахунок: 170 х 5 = 850), що позивачем не заперечується, а також підтверджується розрахунком відповідача до акту перевірки.

З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача щодо вказаного спірного рішення.

Таким чином, вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню в частині 3400,00 грн. (розрахунок: 4250 - 3400 = 850).

Судом враховуються обґрунтування позовних вимог позивача в частині спірного податкового повідомлення-рішення за № 0000762203 від 20.08.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 21411369,21 грн., оскільки:

- В частині цього ж рішення (згідно додатку № 1 до акту перевірки від 24.07.2015 року за №198/2203/32115067), висновок відповідача про те, що при поверненні товару за зовнішньоекономічним договором або попередньої оплати за ним строк завершення імпортної операції резидента повинен відповідати вимогам Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», не відповідає змісту вказаного Закону та фактичним обставинам справи.

Відповідач вказане мотивує лише тим, що Національний банк України визначає порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотримання резидентами встановлених законодавством строків розрахунків за експортними та імпортними операціями, виклавши їх в Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136.

На підставі вимог вказано Інструкції, яка по суті регулює лише строки розрахунків, відповідач прийшов до висновку про те, що у разі ненадходження на адресу резидента у законодавчо встановлені строки розрахунків (або строки, встановлені відповідно до раніше одержаних за цією операцією висновків) товару за імпортною операцією та/або неповернення резиденту попередньої оплати (у зв'язку з невиконанням взаємних зобов'язань та розірванням імпортною договору) виникає порушення законодавчо встановленого строку розрахунків.

Валютною виручкою є грошові кошти, які отримані підприємством за поставлені/реалізовані товари або послуги.

Однак відповідачем жодними доказами не підтверджено, що ТОВ «Танк Транс» отримував саме валютну виручку в розумінні вказаного Закону. Відповідачем не спростовано, що позивач здійснював саме передоплату контрагентам компаніям-нерезидентам за майбутні поставки товарів, і дана передоплата повинна була повернутись на рахунок товариства, що по суті унеможливлює застосування до позивача в цій частині відповідальності згідно Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». А вище вказаний висновок відповідача в цій частині не ґрунтується на нормах Закону.

- В частині цього ж рішення (згідно додатку № 1 до акту перевірки від 24.07.2015 року за №198/2203/32115067), щодо надходження коштів на розподільний рахунок, відповідачем з посилання на п. 5.3. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року за N 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 року за N 1172/8493, зроблено висновок про те, що розподільчі рахунки не відносяться до поточних рахунків клієнтів, через розподільчі рахунки зараховуються кошти на поточні рахунки юридичних осіб - резидентів в іноземній валюті. Розподільчі рахунки є технічними і не мають статус) поточного рахунку клієнта, клієнт не має права розпоряджатися коштами на цьому рахунку. Відповідно на думку відповідача, датою надходження виручки в іноземній валюті від здійснення експортної операції є дата надходження іноземної валюти на його поточний рахунок, відкритий в уповноваженому банку.

Однак вказаний вище п. 5.3. виключений із згаданої інструкції, згідно з постановою Правління Національного банку України від 21.12.2005 року N 485, і на час спірних правовідносин, перевірки позивача та розгляду справи в суді не діяв.

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 року за N 280, встановлено, що розподільчі рахунки є рахунками виключно суб'єктів господарювання, на яких знаходяться кошти таких суб'єктів - клієнтів банку (Клас 2 - Операції за розрахунками, наданими кредитами та залученими вкладами (депозитами), підклас 26 «Кошти клієнтів банку», підклас 2603 «Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання»).

В підтвердження вказаного в матеріалах справи є копії виписок про рух коштів саме по розподільчому рахунку позивача, який зі слів представників відповідача до розрахунку спірної пені не брався.

Факт своєчасного надходження валютної виручки на розподільчий рахунок позивача відповідачем не перевірявся, на думку суду вказана обставина не утворює складу правопорушення позивачем вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки складом порушення вимог цього ж Закону є саме порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього ж Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, яке тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, а не рух коштів з розподільчого рахунку на валютний рахунок одного і того ж платника. Відтак вказаний вище висновок відповідача не ґрунтується на суті і нормах Закону.

- В частині цього ж рішення (згідно додатку № 1 до акту перевірки від 24.07.2015 року за №198/2203/32115067), щодо нарахування пені до прийняття Господарським судом ухвал про порушення провадження у справі, відповідач зазначає про те, що підставою для зупинення строків, передбачених статтями Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є факт прийняття до розгляду МКАС при ТПП України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості.

У зв'язку з тим, що платником податків не надано документів, які б підтверджували прийняття МКАС при ТПП України рішення про стягнення заборгованості, пеня, за результатами перевірки донарахована, по день прийняття господарським судом позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі.

Однак відповідачем не заперечується, що під час проведення перевірки йому були надані лише постанови МКАС при ТПП України про прийняття до свого провадження справ за позовами ТОВ «Танк Транс» про стягнення коштів.

Відповідачем не спростовано обґрунтування позивача, що час перевірки у відповідача були відсутні будь-які належні та допустимі докази фактичного вирішення вказаних справ МКАС при ТПП України, оскільки рішення МКАС при ТПП України про припинення цих же проваджень надійшли позивачу лише 29.07.2015 року та 26.08.2015 року. Відповідно існування фактів порушення позивачем строків звернення до суду на час перевірки, жодними належними та допустимими доказами не підтверджені, що не відповідає Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідачем, згідно додатку № 1 до акту перевірки від 24.07.2015 року за №198/2203/32115067 та цього ж акту, при вказаному розрахунку пені не враховано терміни звернення позивача із позовною заявою до порушення провадження у справі. Вказана позиція відповідача по суті суперечить вимогам ГПК України в тому числі крім інших ст. 64.

По суті вказаного питання суд вважає за необхідне зазначити наступне, днем прийняття позову судом вважається день його вручення безпосередньо канцелярії суду або день поштового відправлення позовної заяви на адресу суду, згідно штемпеля поштового відділення тощо, в наслідок чого зупиняється нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті, встановлених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» і пеня за їх порушення не сплачується.

Вказана позиція суду повністю узгоджується із позицією ВС України, викладеною у постанові від 07.02.2011 року (14887461).

З матеріалів справи вбачається, а відповідачем не спростовано, що позивач вчинив усі необхідні дії для стягнення боргів з нерезидентів за зовнішньоекономічними контрактами, що виключає можливість застосування до нього відповідальності за недотримання його іноземними контрагентами строків виконання договірних зобов'язань. Відповідно факт прийняття господарським судом до розгляду позовної заяви про стягнення з нерезидента заборгованості є підставою для зупинення строків встановлених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а рішення суду про задоволення такого позову є підставою для несплати пені за вказані порушення, що відповідачем при прийнятті спірного рішення не враховано.

Вказана позиція суду також повністю узгоджується із позицією ВС України, викладеною у постанові від 13.02.2012 року (22204833), на яку також посилається і відповідач.

З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача щодо вказаного спірного рішення.

Таким чином, вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню в частині 2132159,31 грн., оскільки правомірність цього ж рішення в частині 89773,90 грн. позивачем не заперечується.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги про визнання протиправними і скасування прийнятих відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню частково.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 0000752203 від 20.08.2015 року в сумі 21321159,31 грн.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 0000762203 від 20.08.2015 року в сумі 3400,00 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» (вул. Івасюка, 2г, м. Городок, Львівська область, ЄДРПОУ 32115067) 466,64 грн. судового збору.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 16.11.2015 року.

Суддя Гавдик З.В.