Постанова № 53533182, 04.11.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 року Справа № 814/3192/15

м. Миколаїв

12:50

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Князєва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028 до відповідачаОСОБА_1, АДРЕСА_1 простягнення податкового боргу в сумі 55 979,85 грн., Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі - позивач або ДПІ) звернулась з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 55979,85 грн.

04.11.2015 позивач заявив клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (ар. с. 34).

Копія ухвали про відкриття провадження у справі і копія повістки, які суд направив відповідачу, повернулись до суду без вручення адресату з відміткою поштової установи «За закінченням терміну зберігання» (ар. с. 22-25, 31-33). Частиною 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. За таких обставин суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, тому неприбуття його представника, відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, не є перешкодою для розгляду справи і її вирішення на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справу було розглянуто у письмовому провадженні.

Дослідивши докази, суд

в с т а н о в и в:

Відповідач був узятий на облік в органах державної податкової служби.

Згідно з договором оренди землі від 28.05.2012 (ар. с. 7-8), відповідач використовував в м. Миколаєві по Херсонському шосе, 52-а, Ленінському районі земельну ділянку площею 1100 кв. м у тому числі 167 кв. м. під капітальною забудовою і 933 кв. м. під проходами, проїздами та площадками. Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, договір оренди земельної ділянки є підставою для нарахування орендної плати за землю.

Факт отримання та використання відповідачем земельної ділянки для комерційного використання свідчить акт приймання-передачі земельної ділянки (ар. с. 9).

Згідно з підпунктом 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України землекористувачі (якими є і орендарі земельних ділянок) є платниками податку. Базою оподаткування, відповідно до підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України, є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленому розділом ХІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;

288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно з пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з пунктами 289.1 і 289.2 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Цей орган за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі=[I-10]:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 100 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 100. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-297 цього розділу.

Відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Пунктом 287.5 статті 287 Податкового кодексу України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Позивач податковими повідомленнями-рішеннями від 26.04.2013 Ф № 000211702 (на суму 26716,15 грн.), від 20.06.2014 Ф № 2872-15 (на суму 26 716,15 грн.) і від 03.11.2014 № 0019421502 (на суму 2445,33 грн.) нарахував відповідачу податкове зобов'язання та застосував штраф.

Відповідач доказів оскарження податкових повідомлень-рішень суду не надав.

Відповідно до підпункту 14.1.175 сума узгодженого грошового зобов'язання, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом.

Як вказано у пункті 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. Позивачем була направлена відповідачу податкова вимога № 1465-25 від 25.05.2015, яка повернулася до органів ДПІ без вручення (ар. с. 6).

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач своїм правом не скористався, позов не заперечив, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.

Керуючись статтями 11, 71, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) на користь держави податковий борг в сумі 55 979, 85 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.С. Князєв