Рішення № 53526268, 12.11.2015, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 року

Справа № 912/3722/15

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/3722/15

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІО", м. Житомир

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектроінвест", м. Бобринець, Кіровоградська область

про стягнення 12 992,03 грн

представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОБІО" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектроінвест" заборгованості в сумі 12 992,03 грн, яка складається з суми основного боргу в розмірі 8 560,01 грн, що є попередньою оплатою за товар, а також 3 576,01 грн пені і 856,01 грн штрафу, нарахованих за порушення відповідачем виконання зобов'язання з поставки товару.

Ухвалою господарського суду від 30.09.2015за даним позовом порушено провадження у справі № 912/3722/15 та призначено до розгляду в судовому засіданні 12.11.2015.

В судове засідання 12.11.2015 представник позивача не з'явився, разом з цим, на адресу суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності (а.с. 38-40).

Відповідач участі уповноваженого представника в засідання суду не забезпечив, відзиву на позов та інших витребуваних документів не подав, ухвала господарського суду про порушення провадження у справі повернута до суду органом поштового зв'язку з відміткою: "За закінченням терміну зберігання" (а.с. 34).

За змістом ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і повернуто органом зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі викладеного, оскільки ухвала про порушення провадження у справі надіслана на адресу відповідача, яка повідомлена позивачем та за якою відповідача зареєстровано в ЄДРПОУ, господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про проведення судового засідання у даній справі.

За вимогами частини третьої ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В силу положень ст. 75 названого кодексу якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного, враховуючи належне повідомлення сторін про дату, час і місце судового розгляду та клопотання позивача, господарський суд вважає можливим розглянути справу по суті в судовому засіданні 12.11.2015 за відсутності представників сторін та за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази і обґрунтування підстав позову, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21.07.2014 між ТОВ "ОБІО" (Покупець) та ТОВ "Укрелектроінвест" (Постачальник) укладено договір поставки № 21-07-14/П-1, за умовами якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти товар за визначеними в Специфікації найменуванням, кількістю, ціною (а.с. 10-15).

Згідно договору умови та строки поставки, порядок розрахунку за товар визначаються в Специфікаціях до цього договору.

21.07.2014 сторони підписали Специфікацію до договору № 21-07-14/П-1 від 21.07.2014, в якій узгодили поставку товару - Фотодатчик S 6Т-5В5-Р в кількості 2 штуки загальною ціною 8 560,01 грн разом з ПДВ (а.с. 16). В Специфікації погоджено, що оплата товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати згідно рахунка-фактури та цієї Специфікації. Поставка товару здійснюється на умовах EXW, м. Київ згідно правил ІНКОТЕРМС-2010 в строк від 3 (трьох) до 7 (семи) тижнів.

З матеріалів справи слідує, що для проведення попередньої оплати за товар відповідачем виписано рахунок № 484 від 17.07.2014 на оплату Фотодатчика S 6Т-5В5-Р в кількості однієї штуки на суму 4 280,00 грн (а.с. 17).

Позивачем оплачено вказаний рахунок в сумі 8 560,01 грн згідно платіжних доручень №250 від 23.07.2014 та № 281 від 24.07.2014 (а.с. 18, 19).

Між тим, як повідомляє позивач, відповідач поставку оплаченого товару не здійснив, у зв'язку з чим позивач 23.09.2014 звернувся до відповідача з письмовою вимогою повернути сплачені грошові кошти (а.с. 20).

Вказана вимога залишена відповідачем без виконання, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі.

При вирішені спору господарський суд враховує, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

У відповідності зі ст. ст. 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у встановлений договором строк.

Згідно частин 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у разі невиконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, покупець, який сплатив суму попередньої оплати, має право або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

За приписами ст. ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи встановлено, що у відповідності до Специфікації до договору поставки № 21-07-14/П-1 від 21.07.2014 позивач перерахував відповідачеві грошові кошти, як попередню оплату за товар, в загальному розмірі 8 560,01 грн.

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано повідомлені позивачем обставини стосовно отримання суми попередньої оплати. Між тим, в матеріалах справи відсутні докази поставки відповідачем обумовленого в Специфікації товару або повернення грошових коштів за письмовою вимогою позивача.

У відповідності до наведеного вище, враховуючи підтвердження матеріалами справи обставин невиконання відповідачем умов договору щодо поставки товару та передбачене, зокрема ст. 693 Цивільного кодексу України, право позивача вимагати повернення суми попередньої оплати, яка була здійснена останнім в розмірі 8 560,01 грн, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення 8 560,01 грн, яка підлягає задоволенню повністю.

Також є обґрунтованими позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені і штрафу за порушення зобов'язання з поставки товару, що слідує з наступного.

Статтею 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За правилами частини четвертої ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2. договору поставки № 21-07-14/П-1 від 21.07.2014 сторони встановили, що кожна із сторін, яка неналежно виконує свої зобов'язання (прострочення розрахунку та/або відвантаження (поставки) товару) за цим договором, повинна сплатити на користь іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період заборгованості від простроченої до сплати суми заборгованості та/або не поставленого товару за кожен день прострочення виконання.

Отже, пунктом 7.2. договору сторони встановили відповідальність у вигляді пені у тому числі за порушення не грошового зобов'язання з поставки товару.

Господарський суд враховує, що стягнення пені за порушення не грошового зобов'язання узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові № 3-35гс13 від 03.12.2013 р. у справі № 908/43/13-г стосовно того, що в разі невиконання зобов'язань з поставки товару до боржника може бути застосована пеня. При цьому, на цю пеню не розповсюджується дія Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки зобов'язання з поставки товару не є грошовим.

Крім того, пунктом 7.3. договору встановлено, що у випадку не поставки товару з простроченням строків поставки понад 7 (сім) календарних днів, Постачальник на вимогу Покупця сплачує понад неустойку, передбачену пунктом 7.2. договору, штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого товару.

Господарський суд зазначає, що чинне законодавство України не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачити в договорі одночасне стягнення пені і штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 1 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вказаний правовий висновок неодноразово висловлювався Верховним судом України в постановах, прийнятих за результатами перегляду справ.

Однак, позивачем при розрахунку пені не враховано положення частини шостої ст. 232 Господарського кодексу України, якими встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, зазначене в пункт 7.2. договору положення, що пеня нараховується за кожен день прострочення, не є іншими строком нарахування пені, а визначає спосіб нарахування - за кожен день прострочення. Також є помилковим пояснення позивача, що пеня нараховується на суму неповернутої попередньої оплати, оскільки фактично позивач нараховує пеню на підставі пункту 7.2. договору за невиконання відповідачем зобов'язання з поставки товару на суму не поставленого товару. Умови договору не передбачають стягнення пені за порушення строку повернення суми попередньої оплати.

З огляду на вимоги частини першої ст. 4-7 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання.

Згідно умов Специфікації строк поставки товару, за порушення якого позивач нараховує пеню, становить від 3 до 7 тижнів.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За частиною четвертою ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.

Відповідно до частин першої, другої ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Виходячи з викладеного та умов Специфікації, господарський суд дійшов висновку, що граничною датою поставки товару є 08 вересня 2014 року, а отже період прострочення поставки товару має місце з 09.09.2014. Пеня має нараховуватися в межах шестимісячного строку від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто по 09.03.2015 включно.

Таким чином є правильним наступний розрахунок пені в межах періоду нарахування позивача: з 01.10.2014 по 09.03.2015 включно на вартість непоставленого товару в розмірі 8 560,01 грн що становить 1 132,50 грн пені.

Штраф згідно умов Специфікації складає 10% від непоставленого товару, що становить 856,00 грн (10% від 8 560,01). Позивач помилково нарахував штраф на 1 копійку більше.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені і штрафу підлягають частковому задоволенню в сумі 1 132,50 грн пені та 856,00 грн штрафу. У задоволенні позову про стягнення пені і штрафу в іншій частині господарський суд відмовляє з підстав наведеного вище.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІО" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектроінвест" заборгованості є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню на суму 10 548,51 грн, з яких: 8 560,01 грн, основного боргу, що є попередньою оплатою за товар, 1 132,50 грн пені і 856,00 грн штрафу. У задоволенні позову в іншій частині господарський суд відмовляє.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектроінвест" (27200, Кіровоградська область, Бобринецький район, м. Бобринець, вул. Орджонікідзе, 80, ідентифікаційний код 37893231) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІО" (10025, м. Житомир, вул. Промислова, 6, ідентифікаційний код 32828660) 10 548,51 грн, з яких: 8 560,01 грн основного боргу, 1 132,50 грн пені і 856,00 грн штрафу, а також 1 218,00 грн судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.11.2015.

Суддя В.В.Тимошевська