Рішення № 53526088, 09.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2015Справа №910/22729/15Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК", від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ЗЛАТОБАНК" В.І.Славінський до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохімхолдинг"

про стягнення 305 920 176,18 грн., за участю представників позивача - Пати С.П., довіреність №57 від 04.06.2015 року, відповідача - Андрюхіна Д.В., довіреність №05-01, від 05.03.2015 року,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по кредиту - 12 406 500,00 доларів США, що еквівалентно 274 128 366,63 грн., заборгованості за простроченими процентами - 1 221 004,33 доларів США, що еквівалентно 26 978 754,90 грн., неустойки - 4 807 765,88 грн., 3% простроченої суми по тілу кредиту - 288,77 грн., штрафу - 5 000,00 грн. за кредитним договором №106/12-КL від 16.05.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.09.2015 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 16.09.2015 року.

26.10.2015 року відповідачем в судовому засіданні надано відзив на позовну заяву в якому він просив суд відмовити в задоволенні позову.

26.10.2015 року в судовому засіданні оголошено перерву на 02.11.2015 року.

02.11.2015 року відповідачем в судовому засіданні надано суду письмові пояснення у справі.

09.11.2015 року відповідачем через канцелярію суду надано клопотання про застосування строку позовної давності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.05.2012 між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» (далі - банк, кредитодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохімхолдинг" (далі - позичальник, відповідач) укладено кредитний договір № 106/12-KL (далі - кредитний договір).

Відповідно до умов кредитного договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови кредитного договору.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит у формі відкриття відкличної кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного кредитним договором. Кредит може надаватися траншами. Позичальник має право у будь-який час без повідомлення банку здійснювати погашення поточної заборгованості по кредиту і за умови дотримання умов надання кредитних коштів, встановлених кредитним договором. Може знову отримувати кредит в межах максимального ліміту за кредитною лінією. Кредит надається для поповнення обігових коштів.

Максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 15 000 000,00 грн. (п. 1.3 договору).

Пунктом 1.4 договору (з урахуванням змін і доповнень від 14.05.2014 року) визначено, що кінцева дата повернення кредиту - не пізніше 13.05.2016 року.

Згідно з п. 1.4.1 кредитного договору зниження максимального ліміту заборгованості кредитної лінії не встановлюється.

Відповідно до п. 1.5 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у вигляді фіксованої процентної ставки у розмірі 14 процентів річних.

Згідно з п. 3.4.2 кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати проценти/комісію у розмірі та в порядку, передбаченому кредитним договором, згідно з умовами договору.

Позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі в порядку та в строки, передбачені кредитним договором, в тому числі достроково, у разі настання обставин, за яких банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, в тому числі у випадку настання несприятливих обставин/подій (п. 3.4.3 кредитного договору).

Позичальник зобов'язаний безумовно сплатити неустойку (штраф, пеню), інші штрафні санкції, відшкодувати заподіяні банку збитки, завдані невиконанням/неналежним виконанням умов кредитного договору (п. 3.4.4 кредитного договору).

Згідно з п. 2.2.1. кредитного договору повернення кредитних коштів здійснюється на рахунок оплати боргових зобов'язань та процентів.

Згідно з п.п. 2.4 - 2.6., 2.6.1 кредитного договору сплата процентів здійснюється за фактичний строк користування кредитом. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами приймається рік і місяць, рівні календарній кількості днів. День повернення кредиту до розрахунку не приймається.

Позичальник самостійно сплачує (перераховує) проценти на рахунок для оплати боргових зобов'язань та процентів. Проценти сплачуються за період з першого по останній день календарного місяця щомісячно по сьоме число (включно) місяця, що слідує за місяцем нарахування процентів.

Проценти за останній місяць користування кредитом сплачуються в кінцеву дату повернення кредиту.

Якщо останній день повернення кредиту та/або сплати процентів припадає на вихідний, святковий день або інший неробочий день, то позичальник має право повернути кредит та/або сплатити проценти наступного робочого дня.

Згідно з п. 3.1.4 кредитного договору банк має право: відмовитися від подальшого кредитування позичальника за кредитним договором частково або в повному обсязі та/або вимагати повернення у повному обсязі наданих кредитних коштів (в тому числі достроково повернення), сплати процентів за весь строк користування кредитними коштами неустойки/штрафів (за їх наявності) у разі, зокрема, одноразового порушення позичальником будь-якого з боргових зобов'язань, в будь-якій їх частині, наявності/виникнення випадку невиконання умов.

Поясненнями представника позивача, частково відповідача, банківськими виписками по особовому рахунку відповідача підтверджується факт надання банком позичальнику кредитних коштів в загальній сумі 17 359 342,23 доларів США.

Однак, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором виконував неналежним чином, неодноразово допускав прострочення оплати процентів за користування кредитом й в односторонньому порядку припинив виконання кредитного договору в цій частині. Востаннє погашення процентів за користування кредитними коштами відповідач здійснив 10.02.2015 року, що підтверджується виписками з банківського рахунку.

Станом на 25.08.2015 року сума неповернутого тіла кредиту складає 12 406 500,00 доларів США, що еквівалентно 274 128 366,63 грн. та заборгованість за простроченими процентами станом на 25.08.2015 року становить - 1 221 004,33 доларів США, що еквівалентно 26 978 754,90 грн.

Таким чином, позивач обгрунтовано звернувся до суду з даним позовом про дострокове повернення тіла кредиту та сплати процентів відповідно до п. 3.1.4. кредитного договору у зв'язку тим, що відповідачем було прострочено сплату відсотків за кредитним договором.

Докази повернення тіла кредиту та сплати заборгованості за процентами в матеріалах справи відсутні.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст.10561 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У відповідності до положень статті 1049 Цивільного кодексу України , позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту - 12 406 500,00 доларів США, що еквівалентно 274 128 366,63 грн. та прострочених процентів - 1 221 004,33 доларів США, що еквівалентно 26 978 754,90 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з цим, позов в частині стягнення 3% річних від простроченої суми по тілу кредиту у розмірі 288,77 грн. обґрунтований та підлягає задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

За несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та/або за несвоєчасну повну чи часткову сплату/несплату процентів, банк має право стягнути, а позичальник зобов'язаний сплатити неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення за кожен день прострочення та обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати кредиту та/або процентів до моменту фактичного погашення заборгованості (п. 4.1 кредитного договору).

Згідно з п. 4.3 кредитного договору, за кожен випадок невиконання/неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором, передбачених п. 3.4, зокрема, ненадання/несвоєчасне надання документів, передбачених кредитним договором (баланс, звіт про фінансові результати тощо), банк має право стягнути, а позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 5000,00 грн.

За розрахунком позивача, який долучено до позовної заяви він просить стягнути з відповідача 1347,53 грн. пені за прострочену заборгованість за основним боргом за період з 26.07.2013 року по 27.07.2013 року та 486 418.35 грн. пені за прострочену заборгованість за відсотками за період з 09.09.2014 року по 25.08.2015 року та 5000,00 грн. штрафу.

Згідно з положеннями ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3 та 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.4.3 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

В матеріалах справи міститься клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, як підставу про відмову в позовних вимогах щодо стягнення пені.

Позивач 31.08.2015 року звернувся до суду з даною позовною заявою, тобто, із простроченням строків позовної давності за вимогою про стягнення 1347,53 грн. пені за основним боргом, яка нарахована за період з 26.07.2013 року по 27.07.2013 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку про застосування строків позовної давності відносно вимог позивача про стягнення 1347,53 грн. пені за основним боргом за період з 26.07.2013 року по 27.07.2013 року, що є підставою для відмови позивачу у позові у вказаній частині.

Позовні вимоги в частині стягнення 486 418.35 грн. пені за прострочену заборгованість за відсотками за період з 09.09.2014 року по 25.08.2015 року, на підставі ст. 230 ГК України є обґрунтованими, та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5 000,00 грн. штрафу за невиконання/неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором, передбачених п. 3.4. не підлягають задоволенню, оскільки позивачем жодними доказами не підтверджено факту невиконання/неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, передбачених саме п. 3.4. кредитного договору. За таких обставин, в позові в частині стягнення з відповідача 5 000,00 грн. штрафу слід відмовити.

Судом було надано належну оцінку відзиву відповідача на позовну заяву, в якому відповідач зазначив про необхідність зарахування зустрічних однорідних вимог позивача та відповідача у справі, оскільки у відповідача наявні залишки у розмірі 256 633,66 доларів США на поточному рахунку відкритому у позивача та відповідач звернувся до позивача із заявою від 19.10.2015 року про зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв'язку з чим просив відмовити в позові.

Проте, відповідно до п. 8 ч.2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції чинній станом на 03.08.2015 року (акт наданих позивачу послуг №2 від 03.08.2015 року за яким виникла заборгованість у відповідача перед позивачем) з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:

за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 12.05.2015 року №310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ЗлатоБанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.05.2015 року №99 згідно якого було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ЗлатоБанк».

Відтак, спірний залік передбачатиме індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора банку за рахунок коштів банку, порушуючи встановлений цим Законом порядок та черговість задоволення вимог кредиторів до банку і ставить у нерівне становище інших кредиторів банку у порівнянні з кредитором, який отримує задоволення своїх вимог не в тому порядку та черговості, як це передбачено статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про неможливість зарахування зустрічних вимог у процедурі ліквідації банку, оскільки це призвело б до порушення порядку погашення вимог кредиторів, який встановлений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у постановах від 03.10.2011 року справи: № 27/292-10 та № 27/291-10, та постанові від 10.10.2011 року у справі № 57/216-10).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п.22 ст.5 Закону України «Про судовий збір» уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку, звільнена від сплати судового збору.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та вимог зазначеного закону, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, у зв'язку із частковим задоволенням позову стягується з відповідача в доход Державного бюджету України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохімхолдинг" (01030, м. Київ, вул. Чапаєва, 12-Б, код 31958717) на користь Публічного акціонерного товариства «Златобанк» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 17/52, код 35894495) заборгованості по кредиту - 12 406 500 (дванадцять мільйонів чотириста шість тисяч п'ятсот) доларів 00 центів США, що еквівалентно 274 128 366 (двісті сімдесят чотири мільйони сто двадцять вісім тисяч триста шістдесят шість) грн. 63 коп., заборгованості за простроченими процентами - 1 221 004 (один мільйон двісті двадцять одна тисяча чотири) доларів 33 центи США, що еквівалентно 26 978 754 (двадцять шість мільйони дев'ятсот сімдесят вісім тисяч сімсот п'ятдесят чотири) грн. 90 коп., неустойки - 486 418 (чотириста вісімдесят шість тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 35 коп., 3% простроченої суми по тілу кредиту - 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 77 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохімхолдинг" (01030, м. Київ, вул. Чапаєва, 12-Б, код 31958717) 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) 00 коп. судового збору в доход Державного бюджету України.

В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 13.11.2015 року.

Суддя С.О.Чебикіна