Рішення № 53525592, 04.11.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/62/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2015 справа № 908/1870/14

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69095, АДРЕСА_1)

до відповідача міського комунального підприємства «Основаніє» (69095, м. Запоріжжя, вулиця Українська, буд. 29-А)

про стягнення 150700,00 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 339 від 24.06.2014 р., паспорт НОМЕР_2 від 08.01.2003 р.;

від відповідача: Пасова Т.Ф., довіреність № 305 від 02.01.2015 р., паспорт НОМЕР_3 від 02.12.2002 р.; Брусняк Л.А., довіреність № 306 від 02.01.2015 р., паспорт НОМЕР_4 від 28.11.1995 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 02.06.2014 року звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовною заявою до міського комунального підприємства «Основаніє» про стягнення 150700,00 грн., які складаються з: 149200,00 грн. збитків, що завдані внаслідок підтоплення приміщення літ. А-13 по АДРЕСА_3 та 1500,00 грн. витрат, понесених за проведення експертного дослідження про понесені збитки. Позовні вимоги вмотивовані невиконанням покладених на КП «ВРЕЖО № 1», правонаступником якого є відповідач у справі, умовами договору № 719 від 16.04.2007 р. обов'язків щодо своєчасного забезпечення виконання робіт, пов'язаних з технічним обслуговуванням конструктивних елементів та технічного обладнання, санітарного обслуговування допоміжних приміщень та прибудинкової території, у зв'язку з чим завдані збитки неодноразовим залиттям приміщення магазину, співвласницею якого є позивачка. Через залиття (протягом 2011-2014 р.р.) обвалилися плити стелі, відбулося деформування конструкцій приміщення, тобто спричинено матеріальну шкоду. У зв'язку з незадовільним станом приміщення позивач позбавлений можливості користуватися належним йому приміщенням через неможливість ведення торгівельної діяльності в магазині «Яріс». В обґрунтування своєї правової позиції надані договір про спільне обслуговування та використання будинку та прибудинкової території № 719 від 16.04.2007 р., висновок Науково-дослідного центру незалежних експертиз «Укртест» № 005/12.02.2014; акти обстеження технічного стану торгівельного приміщення 2006-2014 рр.; листування між сторонами.

Ухвалою суду від 05.06.2014 року порушено провадження у справі № 908/1870/14, присвоєно справі номер провадження 18/62/14, судове засідання призначене на 26.06.2014 року; в судових засіданнях оголошувались перерви; строк вирішення спору продовжено; неодноразово призначалась комплексна судова будівельно-технічна та економічна експертиза, провадження у справі зупинялося. Ухвалою суду від 28.07.2015 р., у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, в порядку ст. 79 ГПК України, провадження у справі поновлено з 14.10.2015 р., судове засідання призначено на 14.10.2015 р. Ухвалою суду від 01.10.2015 р. перенесено судове засідання на 04.11.2015 р. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів судового процесу, за наявними документами та закінчений в судовому засіданні 04.11.2015 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що зазначені у позові, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача підтримали заперечення, які викладені у відзиві від 04.08.2014 р. (Т.1, арк.с. 146-147) та доповненнях до відзиву від 09.04.2015 р. (Т.3, арк.с. 39-40). Заперечення вмотивовані недоведеністю позивачем ані вини відповідача у спричиненні збитків, ані розміру реальних збитків; відсутній причино-слідчий зв'язок між протиправними діяннями відповідача та заподіяними позивачу збитками. Тобто, на думку відповідача відсутні підстави для стягнення саме з МКП «ОСНОВАНІЄ» збитків. Звертали увагу суду, що умовами договору № 719 від 16.04.2007 р. про спільне обслуговування та використання будівлі та прибудинкової території, сторони узгодили при яких обставинах відбувається відшкодування збитків. Також зазначали, що позиція позивача щодо стягнення майнової шкоди ґрунтується на висновках ТОВ «Науково-дослідний центр незалежних споживчих експертиз «Укртест», яке не має права проводити подібні експертизи та надавати висновки. Експертиза проводилася через декілька місяців після залиття приміщення, та охопила пошкодження, які були завданні попередніми залиттями. З урахуванням зазначеного, просили в позові відмовити.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.09.1998 р. № 511/1 громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 02.10.1998 р. видано свідоцтво на право власності на приміщення НОМЕР_7 полупідвалу та першого поверху Літ. А-13, яке розташоване в АДРЕСА_3 на праві спільно-сумісної власності.

Інспекція держархбудконтролю у Запорізькій області засвідчила відповідність закінченого будівництвом об'єкта (окремого пускового комплексу) магазина непродовольчих товарів по АДРЕСА_3 після реконструкції частини нежитлового приміщення першого поверху (літ. А-13), загальною площею 395,3 кв.м.) проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, та підтвердила його готовність до експлуатації, про що видала сертифікат відповідності № ЗП 000563 від 28.09.2010 р. Сертифікат відповідності виданий на підставі Акта готовності об'єкта до експлуатації від 17.09.2010 р.

Право спільної сумісної приватної власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 з розміром частки 1/1 підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно індексний номер НОМЕР_8 від 31.03.2015 р.

Співвласники нежитлового приміщення, яке розташовано у АДРЕСА_3 та КП «ВРЕЖО № 1» (балансоутримувач, правонаступником якого є МКП «Основаніє») 16.04.2007 р. уклали договір № 719 на спільне обслуговування та використання будівлі та прибудинкової території.

Протягом 2013-2014 р.р., а саме 22.05.2013 р., 10.02.2014 р., 10.03.2014 р. та 11.04.2014 р., внаслідок пориву труби гарячого водопостачання, течі на системі пожежегасіння на технічному поверсі житлового будинку АДРЕСА_3, балансоутримувачем якого є МКП «ОСНОВАНІЄ», відбувалися залиття магазину, що належить позивачу як співвласнику на праві спільної сумісної приватної власності. За даними фактами залиття складені відповідні акти на предмет обстеження технічного стану нежитлового приміщення.

Для встановлення розміру фактично завданих збитків, на замовлення позивача, фахівцями ТОВ «Науково-дослідний центр незалежних споживчих експертиз «Укртест» 12.02.2014 року проведено експертне дослідження. Відповідно до експертного висновку № 005/12.02.2014 загальна вартість необхідних ремонтно-відновлювальних робіт склала 149200,00 грн.

Систематичність пошкодження майна, що належить позивачу на праві спільної сумісної власності, невиконання відповідачем обов'язків щодо технічного обслуговування конструктивних елементів та технічного обладнання, незадовільне санітарне обслуговування допоміжних приміщень та прибудинкової території, стало підставою для звернення з позовом до суду про стягнення завданих збитків.

З метою всебічного та об'єктивного розгляду спору, судом, в порядку ст. 41 ГПК України, призначались дві експертизи, спочатку будівельно-технічна експертиза та економічна, потім повторна будівельно-технічна експертиза, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Судову експертизу у даній справі призначено саме в зв'язку з тим, що вирахування вартості необхідних ремонтно-відновлювальних робіт, наслідок неодноразового залиття приміщення, що належить позивачу на праві спільної сумісної власності, визначення технічної причини залиття потребує спеціальних знань.

Повторне експертне дослідження проведене у державній спеціалізованій установі, яка має повноваження для проведення судової експертизи, призначення експерта здійснено керівником установи. При призначенні експертиз, експертів попереджено про відповідальність за ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків.

За результатами проведених судових будівельно-технічної та економічної експертиз № 2027б/154е від 12.02.2015 р. (Т. 3, арк.с. 13-29), № 4647/4700 від 17.07.2015 р. (Т. 3, арк.с. 65-79) експертами надані наступні висновки: технічними причинами залиття нежитлового приміщення XI цокольного та І поверху будівлі Літ. А-13, розташованого у АДРЕСА_3 (33/100 частини, власники: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1), є:

- залиття 22.05.2013 р. - «... порыв трубопровода горячей воды на техническом этаже» (технічний поверх знаходиться над досліджуваними приміщеннями) - «Акт обследования технического состояния нежилого помещения, расположенного по адресу АДРЕСА_3» від 22.05.2013 року (Том І, арк. с. 40);

- залиття 10.02.2014 р. - «... течь ... на системе пожартотушения для этого нежилого помещения... - лопнула гранбукса диаметром 50 на системе пожаротушения - «Акт обследования нежилого помещения, расположенного по адресу АДРЕСА_3» від 10.02.2014 р. (Том І, арк. с. 41);

- залиття 10.03.2014 р. - «... течь крана на трубопроводе горячей воды, обслуживающей жильцов дома и расположенного на техническом этаже над помещением торгового зала» - «Акт обследования технического состояния торгового помещения по АДРЕСА_3 по факту залиття 10.03.2014 г» от 11.03.2014 року (Том І, арк. с. 38);

- залиття 11.04.2014 р. - «... течь на трубе горячей воды диаметром 32 на техническом этаже» (технічний поверх знаходиться над досліджуваним приміщенням) - «Акт обследования технического состояния нежилого помещения (собственников ОСОБА_7, ОСОБА_5., ОСОБА_1.), расположенного по адресу АДРЕСА_3» від 14.04.2014 року (Том І, арк. с. 39)».

Судовим експертом при наданні експертного висновку № 2027б/154е від 12.02.2015 р. зазначено, що у зв'язку з тим, що в наданих на дослідження «Актах обследования технического состояния нежилого помещения, расположенного по адресу АДРЕСА_3» залиття нежитлового приміщення XI цокольного та І поверху будівлі Літ А-13, розташованого у м. Запоріжжі по АДРЕСА_3 (33/100 частини, власники: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1.) 22.05.2013 р., 10.02.2014 р., 10.03.2014 р., 11.04.2014 р., не вказані обсяги оздоблювального покриття, неодноразовим пошкодженням тих саме поверхонь, розрахувати вартість ремонтно-відновлювальних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень внаслідок залиття 22.05.2013 р., 10.02.2014 р., 10.03.2014 р., 11.04.2014 р. нежитлового приміщення XI цокольного та І поверху будівлі Літ А-13, розташованого у АДРЕСА_3 (33/100 частини, власники: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1), в цілому та по кожному окремо, не надається за можливе.

Відповідно до проведеного дослідження № 2027б/154е від 12.02.2015 р. (Т. 3, арк.с. 13-29) наданих документів, документально підтверджується передача будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_3 на балансоутримування МКП «Основаніє», яке є виконавцем житлово-комунальних послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій.

Згідно порядку № 869 до переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відноситься зокрема послуга «Технічне обслуговування внутришньобудинкових систем: гарячого водопостачання, холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення та зливної каналізації».

Відповідно до наданих документів експертом встановлено, що до витрат по утриманню будинку за адресою бульвар Центральний, 22, МКП «Основаніє» включало статтю витрат «Технічне обслуговування внутришньобудинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливної каналізації, несучих та захисних конструкцій, столярних виробів».

Витрати у розшифровках по обслуговуванню інженерно-технічних мереж водовідведення та водопостачання в розрізі місць їх розташування, в тому числі інженерно-технічних мереж водовідведення та водопостачання на технічному поверсі будівлі - не відображено.

Відповідно до викладеного вище, визначення чи може МКП «Основаніє», що є балансоутримувачем, відповідно до рішення Запорізької міської ради та виконавцем житлово-комунальних послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій будинку до складу яких, відносяться послуги з технічного обслуговування внутришньобудинкових систем водопостачання та водовідведення, передати окремі частки інженерно-технічних мереж на балансоутримування іншої особи, виходить за межі компетенції експерта з економічних досліджень.

У висновку № 4647/4700 від 17.07.2015 р. (Т. 3, арк.с. 65-79) експертом наведений перелік пошкоджень, внаслідок залиття нежитлового приміщення, що належить позивачу на праві спільної сумісної власності, а саме експертом зазначено наступне: на момент обстеження стеля оздоблена підвісною стелею типу «Армстронг» площею 285,0 м2. Підвісна стеля має сліди ушкоджень у вигляді деформацій металевих конструкцій каркасу та плит заповнення. Поверхня плит вкрита поодинокими плямами та патьоками. Стіни та колони приміщення вирівняні гіпсокартоном та пофарбовані водоемульсійною фарбою. На поверхні стін та колон спостерігаються сліди руйнівних проявів води у вигляді відшарування фарби та гіпсокартону від основи, плям та ерозії.

Проведений аналіз наданих на дослідження матеріалів, натурне обстеження квартири та розрахунки витрат на ремонтно-відновлювальні роботи, дали експерту змогу зробити висновок, що розмір матеріальної шкоди, який завдано залиттями приміщень XI цокольного та І поверху будівлі Літ. А-13, розташованих у АДРЕСА_3 (33/100 частини власники ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1.), які сталися 22.05.2013, 10.02.2014, 10.03.2014 та 11.04.2014, станом на час складання цього висновку судової експертизи 17.07.2015, становить 133554,00 грн.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного:

Положеннями ст. 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Власникові належить права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Право володіння означає юридично забезпечену можливість власника мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу. Право користування - це юридично закріплена можливість власника щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей. Право розпорядження - це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим способам, зніми його стану чи призначення тощо.

Спільна сумісна власність - це власність 2 або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності (ч. 1 ст. 368 ЦК України).

Відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є, зокрема, приміщення загального користування, опорні конструкції багатоквартирного будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у багатоквартирному житловому будинку - належить співвласникам будинку (ч. 2 ст. 382 ЦК України).

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.

Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.

Як свідчать матеріли справи співвласники нежитлового приміщення НОМЕР_7 полупідвалу і першого поверху літ. А-13, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 уповноважили ОСОБА_1 (позивача у справі) управляти вказаним майном, здійснювати нагляд за приміщенням, мати до нього вільний доступ, вносити необхідні платежі, що стосуються реалізації їх права власності на приміщення, представляти інтереси в будь-який установах, організаціях і підприємствах незалежно від їх підпорядкування та форм власності, у тому числі житлово-експлуатаційних, тощо про що свідчить довіреність від 24.06.2014 р., яка посвідчена приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Андрєєвою В.М., зареєстрована в реєстрі за № 339 (Т. 1, арк.с. 113).

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_5 від 22.04.2005 р., свідоцтва платника єдиного податку НОМЕР_6 від 31.05.2012 р. ОСОБА_1 набула статусу суб'єкта підприємницької діяльності (господарювання) та, у відповідності до ст. 1 ГПК України, є належним позивачем (Т.1 арк.с. 111-112).

Відповідно до ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Найбільш ефективним і поширеним способом відновлення порушених прав та законних інтересів власника є судовий акт. Судовий захист права власності у порядку цивільного судочинства здійснюється за вимогами, зокрема, про відшкодування шкоди, заподіяної майну, або збитків, завданих порушенням права власності.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З огляду на положення наведених норм матеріального права, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, їх розмір, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня протиправна поведінка.

Відповідно до ст. 4 ГПК України, господарський суд вправі самостійно визначатися стосовно законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні конкретного господарського спору незалежно від змісту вимог, викладених у позовній заяві.

Суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 1166 ЦК України, оскільки дана норма встановлює цивільно-правову відповідальність за майнову шкоду в деліктних, тобто позадоговірних зобов'язаннях.

Згідно з ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується у повному обсязі.

Виходячи з загальних принципів цивільного права для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди потрібна наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами ЦК відповідальність настає незалежно від вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди, позивач повинен довести наявність шкоди (їх розмір), протиправність дій відповідача, та причинного зв'язку між шкодою позивача та протиправними діями відповідача.

Згідно із Статутом МКП «Основаніє» метою та основним предметом діяльності відповідача є проведення господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих приміщеннях, що вбудовані у житлові будинки відповідно до нормативів, норм. стандартів, порядків і правил.

Положеннями Правил утримання жилих будинків та прибудинкової території, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України 17.05.2005 р. № 76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005 р. № 927/11207 встановлено, що балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

В пункті 2 наведених вище Правил зазначено, що технічне обслуговування жилих будинків - комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання. Система технічного обслуговування жилих будинків повинна забезпечувати безпечне та безперебійне функціонування будинків, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби будинку. Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків.

Причиною багаторазових залиттів та пошкодження майна позивача стали несправні комунікації, які розташовані на технічному поверсі в будинку АДРЕСА_3 та перебувають на балансоутриманні відповідача, який несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Судовим експертом під час проведення судової експертизи встановлено, що відповідач є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_3, в якому знаходиться нежитлове приміщення, яке є власністю позивача.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач зобов'язаний, зокрема, забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Беручи до уваги зазначені Правила, норми права та встановлені експертом факти, обов'язок щодо технічного обслуговування, контролю за цілісністю та безперебійного функціонування інженерних мереж та обладнання, яке міститься/розташоване на технічному поверсі в будинку АДРЕСА_3 покладено саме на власника/балансоутримувача, тобто відповідача.

Таким чином, матеріали справи містять докази протиправних дій відповідача та наявності вини, які полягають у невиконанні МКП «Основаніє» зобов'язань/обов'язків покладених чинним законодавством, а саме контроль, збереження, утримання, сприяння до ефективної експлуатації інженерних мереж та обладнання, яке знаходиться на балансі відповідача. Факт спричинення шкоди доведений матеріалами справи. Зазначене свідчить про існування причинного зв'язку між шкодою, завданою позивачу, та протиправними діями відповідача.

Відповідно до приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши усі обставини справи у їх сукупності та дослідивши надані сторонами по справі документальні докази, висновки судових експертиз, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача шкоди, що завдана внаслідок залиття приміщення літ. А-13 по АДРЕСА_3, у розмірі 133554,00 грн., вимоги щодо стягнення збитків завданих позивачу внаслідок залиття приміщення у розмірі 15646,00 грн. - відхиленні, у зв'язку з недоведеністю.

Доводи відповідача судом спростовані наведеними вище доказами та обставинами.

Стосовно вимоги про стягнення витрат понесених за проведення експертного дослідження у розмірі 1500,00 грн., суд зазначає наступне:

Відповідно до абз. 4, 5 п. 2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.03.1994 N 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» № 04-5/239 від 29.12.2007 р. (далі Рекомендації № 04-5/239 від 29.12.2007 р.), як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України). Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Заявлена до стягнення сума є вартістю проведення ТОВ «Науково-дослідний центр незалежних споживчих експертиз «Укртест» експертного дослідження, яке проводилося фахівцями експертної установи на замовлення позивача з метою визначення вартості відновлювального ремонту нежитлового приміщення після залиття.

Позивач помилково вважає, що витрати на експертизу є реальними збитками завданими внаслідок протиправної поведінки відповідача, оскільки не доведений факт спричинення цих збитків саме з вини відповідача, наявності причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала збитки, і самими збитками.

Даний висновок, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, є доказом в обґрунтування правової позиції позивача про розмір необхідних ремонтно-відновлювальних робіт та наявності правових підстав для звернення з позовом до суду, так само як і надані Акти обстеження технічного стану приміщення.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення витрат понесених за проведення експертного дослідження у розмірі 1500,00 грн. задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з міського комунального підприємства «Основаніє» (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 29-А, код ЄДРПОУ 20485152) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 133554,00 грн. (сто тридцять три тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири грн. 00 коп.) шкоди спричиненої внаслідок залиття приміщення літ. А-13 по бул. Центральному, буд. 22 у м. Запоріжжя. Видати наказ.

3. Стягнути з міського комунального підприємства «Основаніє» (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 29-А, код ЄДРПОУ 20485152) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2671,08 грн. (дві тисячі шістсот сімдесят одну грн. 08 коп.) судового збору, 7767,16 грн. (сім тисяч сімсот шістдесят сім грн. 16 коп.) витрат за проведення первісної судової експертизи, 7392,00 грн. (сім тисяч триста дев'яносто дві грн. 00 коп.) витрат за проведення повторної судової експертизи. Видати наказ.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 13 листопад 2015 р.