Ухвала суду № 53521066, 12.11.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7702/15

Головуючий у першій інстанції Галич О. П.

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.11.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Комаровської Н.В.,Короткова В.Д..

з участю секретаря - Абалдової О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 23 березня 2015 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, -

встановила:

У березні 2015 року ВДВС Біляївського МРУЮ Одеської області звернувся до Біляївського районного суду Одеської області з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України і посилався на те, що в провадженні державної виконавчої служби знаходиться виокнавче провадження про примусове виконання виконавчого листа № 496/3849/14-ц виданого 11 грудня 2014 року Біляївським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" боргу у сумі 16048,47 гривень.

Посилаючись на те, що боржник ОСОБА_2 неодноразово викликався до відділу ДВС для виконання рішення суду, на виклики державного виконавця боржник не з'являється, що свідчить про його ухилення від виконання рішення суду.

Головний державний виконавець просив тимчасово обмежити боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до врегулювання виконання ним своїх зобов'язань,покладених на нього рішенням суду.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 23 березня 2015 року подання ВДВС Біляївського МРУЮ Одеської області про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та ухвалити нову про відмову в задоволенні подання державного виконавця.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, заперечень на них, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні подання годовного державного виконавця ВДВС Біляївського МРУЮ Одеської області з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про задоволення подання державного виконавця , суд першої інстанції виходив з доведеності ухилення боржника ОСОБА_2 від виконання судового рішення по погашенню заборгованості за договором кредиту.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

З матеріадлів справи вбачається ,що заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 03.11.2014 року з ОСОБА_2на користь ПАТ КБ «Приват Банк» стягнута заборгованість за догвором кредиту у розмірі 13237,13 дол. США ,що еквівалентно 15804,87 грн. та судові витрати у розмірі 243,60 грн.(а.с.37).

14.11.2014 року Біляївським районним судом Одеської області був виданий виконавчий лист (а.с.43).

Постановою головного державного виконавця ВДВС Біляївського МРУЮ Одеської області Оліфером С.В. було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом виданого 14.11.2014 року (а.с.45), копію якої було отримано боржником 31.01.2015 р.,що підтверджується зворотним поштовим повідомленням (а.с.46).

Відповідно до наявних в матеріалах справи викликів державного виконавця від 17.03.2015року та 10.02.2015 року боржни викликавсядо ВДВС Біляївського МРУЮ Одеської області для ознайомлення та сплати боргу за постановою, виконавчим листом (а.с.46 звор.стор.)

Матеріали справи не містять докази отримання ОСОБА_2, зазначених викликів державного виконавця .

Відповідно до акту державного виконавця від 11.03.2015 року ,при виїзді державного виконавця за місцем проживання боржника ,перевірити майновий стан боржника не представилося можливим через відсутність боржника (а.с.51).

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави згідно з принципом верховенства права, закріпленим ст. 8 Конституції України.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 цього Закону судова влада в Україні здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом, і реалізується шляхом здійснення суддями правосуддя в рамках відповідних судових процедур та у межах наданих повноважень.

Стаття 7 цього Закону гарантує кожному захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру передбачено і п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. ст. 2, 8 ЦПК України.

У розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін "суд встановлений законом" поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду, але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року та "Лавентс проти Латвії" від 7 листопада 2002 року).

Відповідно до ст. 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежене лише законом.

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України".

Стаття 6 цього закону передбачає, що при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.

Відповідно до п.18 ч.2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» № 606 -XIV від 21.04.1999 року зі змінами, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право - «у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань ,покладених на нього рішенням,звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника -фізичної особи або керівника боржника -юридичної особи за межі України-до виконання зобов'язань за рішенням.»

Колегія суддів вважає,що факт ухилення ОСОБА_2 від виконання зобов'язань встановлених судовим рішенням не підтверджено , оскільки відсутність у ОСОБА_2 коштів на погашення заборгованості або не явка боржника до ВДВС не свідчить про ухилення боржника від виконання судового рішення.

Матеріали справи не містять, а державним виконавцем не доведено ухилення ОСОБА_2 від виконання судового рішення.

Суд першої інстанції не звернув уваги на вищенаведене та помилково задовольнив подання державного виконавця .

За таких підстав, відповідно до п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні подання.

Керуючись ст. 218, п.2 ч.1 ст.312 , ст.ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 23 березня 2015 року скасувати.

У задоволенні подання головного державного виконавця ВДВС Біляївського МРУЮ Одеської області Олефір С.В. про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.А. Калараш

Н.В.Комаровська

В.Д.Коротков